Рішення

від 09.01.2025 по справі 914/1357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 914/1357/24

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна», м. Львів,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: Ковела Марта Володимирівна представник,

від відповідача: Маркович Анна Миколаївна представник.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1357/24 за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 24.06.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 09.09.2024 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2024.

Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 09.12.2024 у розгляді справи по суті оголошено перерву до 23.12.2024.

Ухвалою суду від 23.12.2024 у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовлено, у розгляді справи по суті оголошено перерву до 09.01.2025.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.01.2025, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.01.2025 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.01.2025 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності, площею 0, 4200 га, на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові шляхом демонтажу тимчасової споруди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на акт від 24.01.2024 № 9 обстеження прилеглої території біля земельної ділянки площею 0, 2480 га (кадастровий номер № 4610136300:04:015:0081) орієнтовною площею 0, 3 га на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові, а також на акти повторних обстежень від 10.04.2024, 28.06.2024 та 02.07.2024.

Зокрема, актом від 24.01.2024 № 9, встановлено, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку орієнтованою площею 0, 3 га для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та спорудою охорони, в т. ч. частково в межах охоронної зони навколо (вздовж) об`єктів транспорту (червоних ліній) та частину земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610136300:04:015:0155.

Також позивач звертає увагу суду, що інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувану земельну ділянку за ТзОВ «Бос Авто Украї?на» відсутня, а також на те, що самовільно зайнята земельна ділянка орієнтовною площею 0, 3 га для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та спорудою охорони, не сформована як об`єкт цивільних прав, та відомості про неї у відповідних реєстрах відсутні.

За запитом Юридичного департаменту Львівської міської ради від 21.03.2024 № 4-2901-15312 сертифікованим інженером геодезистом ЛКП «Архітектурно-планувального бюро» Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради було додатково проведено точний обмір земельної ділянки на вул. Кульпарківській?, біля будинку 222 у м. Львові

У листі ЛКП «Архітектурно-плануване бюро» від 18.04.2024 № 4-2408-5218 зазначено, що земельна ділянка на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові займає площу 0, 4200 га, в тому числі 0, 3053 га в межах червоних ліній, площа споруди охорони 0, 0007 га в тому числі 0, 0007 га в межах червоних ліній.

Львівська міська рада спростовуючи заперечення відповідача зазначає, що дії комісій, які 21.01.2024, 10.04.2024, 28.06.2024 та 02.07.2024 проводили обстеження земельної ділянки на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові та склали акти огляду земельної ділянки, не є заходом державного контролю, а виключно є обстеженням на виконання наказу Департаменту містобудування ЛМР від 18.01.2024 року № 9. А тому, проводячи обстеження земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Львова та подальше складання акту обстеження посадовими особами здійснювалось для реалізації своїх повноважень та виконання функцій, визначених Земельним кодексом Украі?ни, Законом Украі?ни «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Львова і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим Львівська міська рада звернулася з цим позовом до господарського суду.

Позиція відповідача.

Відповідач позов заперечує у повному обсязі та зазначає, що ТзОВ «Бос Авто Україна» зверталось до Львівської міської ради з метою отримання земельної ділянки в оренду, що розташована за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, біля будинку 222 (орієнтовною площею 0,3 га), що підтверджується листами від 25.03.2024 року № 3-А-17924-006 та № 3-А-17925-29. ТзОВ «Бос Авто Україна», виходячи із його пропозицій до позивача про передачу йому земельної ділянки, звертає увагу суду, що готове взяти участь у земельних торгах, а відтак у нього наявне в силу закону право на отримання спірної земельної ділянки в оренду на підставі Земельного кодексу України.

Також відповідач зазначає, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки ним долучено до матеріалів справи докази демонтажу тимчасової споруди охорони та сітчастої огорожі, що встановлена по периметру спірної земельної ділянки.

Окрім того, відповідач вказує, що позивачем до позовної заяви долучені недопустимі докази, а саме акти огляду спірної ділянки, з огляду на те, що Львівська міська рада не мала відповідних повноважень на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів Украі?ни від 13.03.2022 року № 303.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.

Земля є об?єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених ст. 13 Конституції України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі наказу директора Департаменту містобудування Львівської міської ради від 18.01.2024 № 9 «Про створення комісії» було проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності, зокрема серед яких була і земельна ділянка, прилегла до земельної ділянки площею 0, 2480 га (кадастровий номер 4610136300:04:015:0081) орієнтовною площею 0, 300 га на вул. Кульпарківській, 222 у м. Львові.

За результатами вказаного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 24.01.2024 № 9 та здійснено фотофіксацію, власне яким встановлено те, що ТзОВ «Бос Авто Україна» самовільно зайнято земельну ділянку орієнтованою площею 0, 3 га для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та спорудою охорони, в т. ч. частково в межах охоронної зони навколо (вздовж) об`єктів транспорту (червоних ліній) та частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:04:015:0155 будівництво вул. Ряшівської (проектованої) з транспортними розв`язками: від вул. Кульпарківської до вул. Є. Патона відведеної Управлінню капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Доступ до земельної ділянки обмежено сітчастою огорожею по периметру вказаної території земельної ділянки.

Як встановлено судом, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувану земельну ділянку за ТзОВ «Бос Авто Україна» відсутня.

Згідно з відомостями містобудівного та державного земельного кадастру самовільно зайнята земельна ділянка орієнтованою площею 0, 3 га для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та спорудою охорони, не сформована, як об`єкт цивільних прав, та відомості про неї відсутні.

Як зазначено в акті обстеження земельної ділянки від 24.01.2024 № 9 жодних рішень Львівської міської ради щодо надання ТзОВ «Бос Авто Україна» в користування земельної ділянки в м. Львові по вул. Кульпарківська, біля будинку 222 не приймалось.

Судом встановлено, що 10.04.2024 було повторно проведено обстеження вищевказаної земельної ділянки за результатами якого складено акт огляду земельної ділянки від 10.04.2024 № б/н. У результаті проведеного огляду прилеглої території біля земельної ділянки площею 0, 2480 га (кадастровий номер № 4610136300:04:015:0081) на вул. Кульпарківській біля будинку 222 у м. Львові встановлено, що ТзОВ "Бос Авто Україна" продовжує самовільно використовувати спірну земельну ділянку орієнтовною площею 0, 3000 га для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та спорудою охорони.

З огляду на положення Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», а також з врахуванням того, що резолютивна частина рішення суду не може містити орієнтовні, приблизні значення, а має бути викладена чітко, оскільки це створює перешкоди та впливає на його виконання, за запитом юридичного департаменту Львівської міської ради від 21.03.2024 № 4-2901-15312 сертифікованим інженером геодезистом ЛКП «Архітектурно-планувального бюро» департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради було додатково проведено точний обмір земельної ділянки на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові. Результати якого викладені у листі від 18.04.2024 № 4-2408-5218.

У листі ЛКП «Архітектурно-плануване бюро» зазначено, що земельна ділянка на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові займає площу 0, 4200 га, в тому числі 0, 3053 га в межах червоних ліній, площа споруди охорони 0, 0007 га в тому числі 0, 0007 га в межах червоних ліній. До вказаного листа додається схема в масштабі 1:500 на якій наведено план земельної ділянки (обведена синім кольором), що підлягає звільненню.

Відповідачем не заперечується факт самовільного встановлення тимчасової споруди охорони та сітчастої огорожі на земельній ділянці на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові, відтак і не заперечується факт самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки.

В той же час, заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує на відсутність предмету спору, оскільки ним добровільно демонтовано споруду охорони та сітчасту огорожу, однак щодо вказаних аргументів відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору відсутній на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У відзиві на позовну заяву, директор відповідача зазначає про те, що на даний час ТзОВ «Бос Авто Україна» демонтувало самочинно встановлену споруду охорони та сітчасту огорожу, що підтверджується доказами, а саме фотофіксацією.

В той же час в акті огляду земельної ділянки від 28.06.2024 працівниками позивача зафіксовано, що в результаті проведеного 28.06.2024 року огляду земельної ділянки на вул. Кульпарківській біля будинку 222 у м. Львові було встановлено, що ТзОВ "Бос Авто Україна" продовжує самовільно використовувати земельну ділянку площею 0, 4200 га для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та спорудою охорони, в т. ч. частково в межах охоронної зони навколо (вздовж) об`єктів транспорту (червоних ліній) та частину земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:04:015:0155.

Окрім того, 02.07.2024 було проведено ще один додатковий огляд спірної земельної ділянки, комісією в складі представника Залізничної районної адміністрації ЛМР, інженера геодезиста ІІ категорії ЛКП «Архітектурно-планувальне бюро» та представника юридичного департаменту Львівської міської ради. За результатами даного огляду земельної ділянки складено акт огляду від 02.07.2024 року.

В акті огляду земельної ділянки від 02.07.2024 зафіксовано, що ТзОВ «Бос Авто Україна» продовжує самовільно використовувати земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, біля будинку 222, площею 0, 4200 га, для здійснення діяльності з торгівлі автомобілями із оглядовою площадкою та тимчасовою спорудою охорони, в т. ч. в межах охоронної зони навколо (вздовж) об`єктів транспорту (червоних ліній) та частину земельної ділянки з кадастровим номером № 4610136300:04:015:0155. По периметру вищевказаної обстежуваної земельної ділянки частково наявна із сторони вул. Кульпарківської сітчаста огорожа із 2-ма заїздами (брамами) та проходами, а також проведено частковий демонтаж сітчастої огорожі, проте стовпці до яких ця сітка кріпилась і надалі залишились недемонтованими; від проїзду з вул. Кульпарківської до ТРЦ «Вікторія Гарденс» наявна сітчаста огорожа; також на самовільно зайнятій земельній ділянці і надані наявні автомобілі, що підлягають продажу ТзОВ «Бос Авто Україна»; тимчасову споруду охорони частково перенесено в межах самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності в район кута до бетонної огорожі і вул. Кульпарківської, що відображено на картографічному матеріалі Додаток-1, виконаного ЛКП «Архітектурно-планувальне бюро», який додається, проте залізобетонні конструкції на котрих тимчасова споруда охорони розміщувалась залишились недемонтованими.

Суд дійшов висновку, що результати повторного огляду земельної ділянки від 02.07.2024 року збігаються, а також дещо уточнюють результати огляду земельної ділянки від 28.06.2024 та свідчать що доводи відповідача про відсутність предмету спору не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач своїми діями, зокрема проведенням робіт з часткового демонтажу сітки та тимчасової споруди охорони визнає факт, що ТзОВ «Бос Авто Україна» здійснило незаконне встановлення такої сітчастої огорожі та споруди охорони на земельній ділянці комунальної власності за відсутності волевивлення власника такої земельної ділянки - Львівської міської ради, що призвело до самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, оскільки відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності лише за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно занятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 року у справі № 204/1053/20 звернув увагу на те, що положення статті 376 ЦК України у спірних правовідносинах слід застосовувати у поєднанні із статтею 212 ЗК України, яка передбачає, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Способи захисту цивільних прав визначаються статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України, і їх перелік не є вичерпним.

Тому одним з належних способів захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельної ділянки (яку самовільно зайняло і фактично використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна», доступ до якої обмежений, шляхом встановлення сітчастої огорожі із двома заїздами та проходами, а також на якій встановлено тимчасову споруду охорони) щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є звільнення земельної ділянки на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові шляхом демонтажу тимчасової споруди охорони та сітчастої огорожі, що встановлена по периметру цієї земельної ділянки, які позивач вважає самочинними.

Суд вказує, що належним відповідачем за такою вимогою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна», оскільки згідно з актом обстеження земельної ділянки від 24.01.2024 року № 9 та актом огляду земельної ділянки від 10.04.2024 року, а також згідно з проведеним обміром земельної ділянки сертифікованим інженером геодезистом ЛКП «Архітектурно-планувального бюро» департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, результати якого викладені в листі від 18.04.2024 № 4-2408-5218 (згідно із план-схемою в масштабі 1:500), саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку, площею 0, 4200 га, в тому числі 0, 3053 га в межах червоних ліній, а також встановило тимчасову споруду охорони, площею 0, 0007 га в тому числі 0, 0007 га в межах червоних ліній, та сітчасту огорожу по периметру цієї земельної ділянки на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові.

Щодо аргументів відповідача щодо недопустимості складених працівниками позивача актів, які підтверджують самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово виснував, що за правилами ст. 77 ГПК України, допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Так, за приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено що працівниками виконавчих органів Львівської міської ради складені акти від 24.01.2024, 10.04.2024, 28.06.2024, 02.07.2024 при здійсненні самоврядного контролю як представниками власника земельної ділянки Львівської міської ради, відтак акти обстеження земельної ділянки є належними та допустимими доказами у справі № 914/1357/24, а практика на яку посилається відповідач, зокрема постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 року у справі № 380/28009/23, є нерелевантною до даних правовідносин, адже у справі № 380/28009/23 обстеження проводились на виконання Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а у цій справі, що розглядається Господарським судом Львівської області, обстеження проводились на виконання повноважень виконавчих органів Львівської міської ради, а саме - представниками власника комунальної земельної ділянки - Львівської міської ради.

Також суд звертає увагу, що листи від 25.03.2024 року № 3-А-17924-006 та № 3-А-17925-29, якими на думку відповідача підтверджується факт звернення ТзОВ «Бос Авто Україна» до Львівської міської ради, жодним чином не підтверджують факт такого звернення власне ТзОВ «Бос Авто Україна» до Львівської міської ради, адже вищевказані звернення надійшли на адресу Львівської міської ради від Альфавіцької Галини Іванівни.

Львівською міською радою було надано відповіді на вищевказані звернення Альфавіцької Г. І. від 08.04.2024 № 2403-вих-47635 та від 24.04.2024 №2901-вих-57309, у яких зазначено, що надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, за відсутності об`єктів нерухомого майна на такій земельній ділянці, проводиться на конкурентних засадах (земельних торгах), в порядку визначеному главою 21 Земельного кодексу України.

Відтак, відповідачем не підтверджено факту звернення до Львівської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності, що підлягає звільненню за адресою вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем наданими доказами підтверджено законність та обґрунтованість заявлених вимог, відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна» (79066, м. Львів, вул. Манастирського, 1, код ЄДРПОУ 43210796) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 0, 4200 га, на вул. Кульпарківській, біля будинку 222 у м. Львові, шляхом демонтажу встановленої тимчасової споруди охорони, площею 0, 0007 га, та сітчастої огорожі, що встановлена по периметру цієї земельної ділянки.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Бос Авто Україна» (79066, м. Львів, вул. Манастирського, 1, код ЄДРПОУ 43210796) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений та підписаний 20 січня 2025 року.

СуддяМанюк П.Т.