Рішення
від 13.12.2024 по справі 916/1908/22
ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Резюме судової справи

Для доступу до отримання резюме судової справи необхідно зареєструватися або увійти в систему.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1908/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, буд. 39) в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (67700, м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд. 24, код ЄДРПОУ 04056813)

до відповідачів:

1.Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78, код ЄДРПОУ 01034165)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Єрмак (68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, пров. Портовий, буд. 19, код ЄДРПОУ 32443812)

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю учасників справи:

прокурор Євглевський А.В.

від позивача: не з`явився

від відповідачів: не з`явились

Суть спору: Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю Єрмак, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір №317 по біологічному очищенню (біомеліорації) Нерушайського водосховища від 05.06.2020, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Єрмак;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Єрмак звільнити штучну водойму Нерушайського водосховища площею 165 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в укладеному договорі закріплено удавану мету - максимально можливе очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, а фактично умовами спірного договору передбачено передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності. Оспорюваний договір є безоплатним правочином, який за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, який не відповідає вимогам закону.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 у справі №916/1908/22 (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 у справі №916/1908/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 скасовано; справу №916/1908/22 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У вказаній постанові касаційний суд, зокрема, визначив наступне:

- суди попередніх інстанцій зазначили, що оспорюваний договір є змішаним, містить елементи різних договорів - підряду та надання послуг, його зміст відповідає положенням статей 837, 901 ЦК України; крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що цей договір не містить ознак договору позички, оскільки жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ Єрмак не передавалось, а Кілійське МВГУ продовжує володіти та користуватися Нерушайським водосховищем з метою забезпечення споживачів водою; однак, Верховний Суд не погодився з наведеними висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх такими, що зроблені без належного дослідження істотних обставин справи та умов наведеного договору;

- необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний договір містить ознаки договору надання послуг та договору підряду; судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що оспорюваний договір за своїм змістом є схожим на договори підряду та надання послуг, однак за своєю правовою природою та виходячи з прихованого наміру сторін, які останні мали при його укладенні, такими не є;

- не можна погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення ціни у договорах підряду та надання послуг є необов`язковим, а такі договори можуть бути безоплатними, оскільки це прямо спростовується положеннями частини 1 статті 837 та частини1 статті 901 ЦК України; крім того, Суд звернув увагу, що дійшовши таких висновків господарські суди попередніх інстанцій (з огляду на правовий статус однієї з сторін в договорі) повинні були врахувати та надати оцінку тому, що статтею 54 Закону України Про запобігання корупції передбачено заборону на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування: 1. Державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 2. Незаконне одержання від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошових коштів або іншого майна, нематеріальних активів, майнових переваг, пільг чи послуг за наявності підстав тягне за собою відповідальність відповідних посадових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; водночас Суд звернув увагу й на те, що суди попередніх інстанцій дійшли взаємовиключних висновків щодо умов оплати за договором, оскільки, з одного боку, стверджуючи про безоплатність договорів надання послуг та підряду, змішаною формою яких (за висновками судів) є спірний договір, з іншого боку, приходять до висновків, що сторонами у вигляді комерційної вигоди передбачено оплату за договором у вигляді вилову старшевікових особин риб-вселенців; таким чином, якщо погодитись з таким висновком судів, щонайменше для ТОВ Єрмак, як сторони договору, мета полягає у можливості вилову старшевікових особин риб-вселенців з водного об`єкту, що також підлягало оцінці судами при здійсненні правильної кваліфікації спірних правовідносин;

- при цьому, місцевим і апеляційним судами не враховано, що вилов риби у водоймах регулюється Законом України Про аквакультуру; чинне законодавство не передбачає здійснення господарської діяльності з вилову риби на підставі договору з постійним землекористувачем, у віданні якого перебуває водний об`єкт; разом з тим, саме приписами Закону України Про аквакультуру і врегульовано порядок та особливості надання в користування водойм та їх частин для цілей аквакультури; однак судами попередніх інстанцій не враховано, що вилов риби у водоймах регулюється Законом України Про аквакультуру, більш того, такі висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній y постанові від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, відповідно до якої за договором про надання послуг виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності;

- з умов договору вбачається, що на його підставі Кілійське МУВГ передало водний об`єкт ТОВ Єрмак, яке має вчинити дії з його зариблення, отримавши при цьому право відловлювати вирощену рибу та розпоряджатись нею на власний розсуд (пункти 6.5, 8.4.17 договору), тобто фактично набуло можливість використовувати водойму для здійснення власної господарської діяльності; при цьому, не називаючи які саме елементи договорів надання послуг та підряду присутні у оспорюваному договорі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій лише зводяться до констатації факту надання ТОВ Єрмак послуги та виконання робіт (яких саме судами не зазначено);

- Кілійське МУВГ як постійний землекористувач, наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій; отже, Кілійське МУВГ не наділено повноваженнями на передачу в тимчасове користування земельної ділянки під водним об`єктом; так само до повноважень цього органу не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних; при цьому оцінюючи обсяг переданих прав, слід було врахувати загальновизнаний принцип приватного права nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам;

- з огляду на предмет і підстави позову у цій справі судам попередніх інстанцій для правильного вирішення спору необхідно належним чином дослідити предмет спірного договору та правові наслідки його виконання, дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами; при цьому судам необхідно врахувати правову позицію, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, відповідно до якої суд, згідно з принципом суд знає закон, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 справу №916/1908/22 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою суду від 03.07.2023 прийнято справу №916/1908/22 до свого провадження; розгляд справи №916/1908/22 вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.07.2023 об 11:30.

17.07.2023 за вх.№24011/23 до суду від прокурора надійшли оригінали поданих ним до справи письмових доказів для огляду.

21.07.2023 за вх.№24769/23 до суду від відповідача-1 надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду справи №916/1719/22.

21.07.2023 за вх.№24770/23 до суду від відповідача-2 надійшли пояснення, які залучено судом до матеріалів справи.

Підготовче засідання 21.07.2023 об 11:30 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 27.07.2023 підготовче засідання призначено на 06.09.2023 о 09:30. У підготовчому засіданні 06.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2023 о 10:15. У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 18.10.2023 о 10:00.

Ухвалою суду від 18.10.2023 зупинено провадження у справі №916/1908/22 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю Єрмак про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії - до перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі №916/1719/22.

04.11.2024 за вх.№39799/24 до суду від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №916/1908/22.

Ухвалою суду від 04.11.2024 поновлено провадження у справі №916/1908/22 з 21.11.2024; призначено підготовче засідання на 21.11.2024 о 14:10.

21.11.2024 за вх.№42020/24 до суду відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

21.11.2024 за вх.№42068/24 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач-2 вказує, зокрема, наступне:

- відповідно до договору та домовленостей між сторонами, оспорюваний договір та діяльність ТОВ Єрмак не підпадає під дію ЗУ Про аквакультуру; так, за визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України Про аквакультуру, аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття. а також надання рекреаційних послуг; водночас, матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання відповідачем товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації, більш того Товариством жодного разу не було здійснено вилов риби;

- спірний договір не містить відомостей про те, що його метою є надання рекреаційних послуг та доказів надання таких послуг будь-якою із сторін цього договору матеріали справи також не містять; крім того оспорюваним договором, програмою ПШБК встановлено чіткий перелік видів риб-біомеліорантів, а також хижих видів риб, які в майбутньому можуть бути виловлені, що також може свідчить про відсутність у ТОВ Єрмак ознак діяльності з розведення аквакультури та масового вилову риб;

- терміни біомеліорація та біомеліоранти не мають жодного відношення до рибогосподарської діяльності та водних біоресурсів, а використовуються виключно з метою проведення екологічних заходів; біомеліоранти (регульовані штучно риби-меліоранти та інші гідробіонти) виступають біологічним засобом (інструментом) відновлення механізмів біотичної саморегуляції водойми, а не об`єктами рибного промислу чи аквакультури; біомеліоранти запускають у водному середовищі компенсаційні механізми, які дозволяють водоймі протидіяти, чинити опір незворотнім багатофакторним біотичним та абіотичним процесам (в тому числі надмірному розвитку фітопланктон, евтрофікації, зоообростанням зануреного обладнання та гідроспоруд, обростанню берегової смуги, русл водотоків, інших біоперешкод); на основі вищезазначеного цілком очевидним фактом є те, що риби-меліоранти не є джерелом отримання прибутку, а лише можливим біологічним інструментом здійснення екологічних заходів із запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) шляхом запровадження ПШБК; дане твердження основане також на науково-обгрунтованих винаходах, що зареєстровані згідно патентів на корисну модель;

- ТОВ Єрмак не здійснює рибогосподарську чи будь-яку іншу господарську діяльність на водоймі; прокурором не надано, а судом не досліджено жодного доказу щодо ведення ТОВ Єрмак господарської діяльності; твердження, що ТОВ Єрмак внаслідок укладання оспорюваного договору стало фактичним володільцем водойми і впровадження цього автоматично стає суб`єктом господарської діяльності не відповідає дійсності; відтак, щоб не виникало розбіжностей в трактуванні положень договору між Кілійським МУВГ та ТОВ Єрмак було укладено додаткову угоду, що до речі не заборонено законом; в зазначеній угоді було ще раз акцентовано увагу на тому, що водойма не передавалась і господарська діяльність не здійснюється; прокурор стверджує, що формальна заміна слів по тексту договору з надання водойми у користування на надання безперешкодного доступу до водойми ніяким чином не змінює суть господарської діяльності ТОВ Єрмак, однак в судових засіданнях ТОВ Єрмак та Кілійське МУВГ зазначали, що водойма не передавалась товариству, а лише використовувалась для цілей договору;

- твердження прокурора, що водний об`єкт передано для здійснення господарської діяльності є незаконними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях щодо можливого вилову, по-друге, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів та вилову рибних ресурсів ТОВ Єрмак взагалі;

- в позовній заяві зазначено, що згідно вимог діючого законодавства єдиною можливістю отримання у користування водний об`єкт є укладання з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом; з цього приводу відповідач-2 вважає за необхідне зазначити наступне; по-перше, в п.1.7 договору №317 від 05 червня 2020 року чітко зазначено, що у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю, по-друге, вибір укладання виду договору, його зміст лежить на сторонах цього договору; відповідно до п.2 ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту; вимог розумності та справедливості; по-третє, на каналі розташовані гідротехнічні споруди, які не можуть відповідно до законодавства бути передані в оренду, більш того доступ до цих об`єктів обмежений для всіх осіб;

- чинними ЦК України та ГК України не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, який було укладено між ТОВ Єрмак та Кілійським МУВГ, і типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено; але відсутність у ЦК України та ГК України окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором по біологічному очищенню (біомелірації) жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням; прокурор не належним чином здійснив оцінку усіх погоджених сторонами умов укладеного правочину, не проаналізував обсяг прав та обов`язків, які виникли в результаті укладення такого правочину, не врахував дійсний стан правовідносин його учасників; на підставі викладеного відповідач-2 вважає, що твердження прокурора щодо того, що договір є удаваним, безпідставними та незаконними;

- відповідач-2 вказує, що касаційним судом не було враховано позицію Науково-консультативної ради при Верховному Суді; Товариство погоджується з твердженням ученого секретаря Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН Тетяни Попович про те, що земельна ділянка (її частина) може передаватись в тимчасове користування іншій особі за безоплатним договором; за земельним законодавством переважна кількість випадків такої передачі не потребує навіть письмової форми договору; такої ж думки і проректор ПВНЗ Харківського інституту кадрів управління Ю.В. Міша, який в своєму висновку зазначив, що земельна ділянка (її частина) може передаватись в тимчасове користування іншій особі за безоплатним договором (у тому числі - за договором позички); також відповідаючи на зазначене питання проф. ОСОБА_1 зазначив, що у контексті даної справи можливість використання земельної ділянки для біологічного очищення (біомелірації) каналу, у т.ч. шляхом зариблення каналу та регулювання популяції риб, повністю охоплюється обсягом і характером повноважень Кілійського МУВГ як постійного користувача земельної ділянки;

- більшість членів Науково-консультаційної ради при Верховному Суді прийшли до висновку, що земельна ділянка (її частина) може передаватися в тимчасове користування іншій особі за плату за іншим, ніж договір оренди, договором; детальніше зазначив проректор ПВНЗ Харківського інституту кадрів управління ОСОБА_2 , який в своєму висновку зазначив, що земельна ділянка (її частина) може бути предметом тимчасового платного користування певної особи і за іншим договором, аніж договір оренди; те, яке законодавство застосовується до такого іншого договору, залежить від його правової природи, адже вона може бути різною; право особи користуватися земельною ділянкою без володіння нею може бути встановлено договором, однак набуття такого права може складати як основну мету укладення договору, характеризуючи його предмет і становлячи його каузу, так і відбуватися між іншим, як умова виконання договору, кауза якого зовсім інша;

- у розрізі розгляду саме даної справи відповідач-2 погодився з думкою проф. Т.В. Курмана, проф. Т.В. Лісова, доц. В.І. Гордєєва Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, які дійшли думки, що в силу характеристики правового титулу права постійного користування земельною ділянкою постійні землекористувачі не можуть на власний розсуд передавати іншій особі в користування земельну ділянку, отриману в користування, а лише мають право укладати договір підряду на виконання робіт або договір про надання послуг; підсумовуючи, відповідач-2 робить узагальнений висновок, що надання доступу (як передбачене договором) до водойми ніяким чином не суперечить діючому законодавству, більш того наукові фахівці передбачають можливість інших видів користування;

- відповідач-2 вважає, що судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду носить більш рекомендований характер; враховуючи, що судом по справі №916/1719/22 не було прийнято до уваги рекомендації Науково-консультативної ради при Верховному Суді, враховуючи що суд порушив основоположні принципи Господарського судочинства, не взяв до уваги усталені принципи та висновки ЄСПЛ та саме рішення суду є не обов`язковим, відповідач-2 просить не брати до уваги висновки суду при розгляді даної справи; прокурором не доведено удаваність договору по біологічному очищенню водосховища і жодним чином не доведено недійсність договору по біомерірації, а тому аналізуючи вищевикладене, відповідач-2 вважає вимоги позивача незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Всі процесуальні позиції, подані учасниками справи під час підготовчого провадження, судом у протокольній формі прийняті до розгляду, документи залучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.11.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.12.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 13.12.2024 прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у підготовчі та судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що позивач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відповідачі у судове засідання 13.12.2024 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Відповідач-1 повідомлявся шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідач-2 повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою, а також направленням ухвал суду на наявну в матеріалах справи адресу електронної пошти. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи відповідача шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує йому належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/1908/22 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 13.12.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд встановив:

Рішенням Татарбунарської районної ради народних депутатів від 23.11.2001 №221-ХХІІІ Татарбунарському управлінню зрошувальних систем м. Татарбунари (правонаступником якого є Кілійське МУВГ) передано в постійне користування земельну ділянку площею 1159,44 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства. На підставі цього розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №000555 від 07.04.2003, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39.

На зазначеній земельній ділянці розташовано Нерушайське водосховище, яке згідно з додатком до протоколу технічної ради Кілійського МУВГ від 08.05.2020 №3 було включено до Переліку водних об`єктів, які увійшли в Програму Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу (далі ПШБК) для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ, затверджену 10.03.2020 директором Науково-дослідного інституту Держводекологія.

Зазначену Програму було розроблено на підставі зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України Патенту на корисну модель №101959 та на базі технічного завдання Науково-дослідного інституту Держводекологія.

В матеріалах справи наявний водогосподарський паспорт та правила експлуатації Нерушайського водосховища в Татарбунарському районі Одеської області.

05.06.2020 року між Кілійським МУВГ (замовник) та ТОВ Єрмак (виконавець) був укладений договір по біологічному очищенню (біомеліорації) Нерушайського водосховища №317.

Відповідно до п.1.1 договору за завданням замовника виконавець зобов`язався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язався надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму Нерушайське водосховища Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду; роботи, вказані у п.1.1 договору - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Нерушайського водосховища загальною площею водного дзеркала 165 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору; при виконанні робіт сторони керуються Програмою Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ, розробленою на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованою в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015; риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Згідно з п.1.2 договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (п.1.3 договору).

У п.1.6 договору сторони погодили, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України Про рибне господарство, Закону України Про аквакультуру.

Згідно з п.1.7 договору у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми. Кількісним та якісним показником предмету договору - є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки передбачені календарним планом показників ефективності експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (далі - ПШБК).

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт; невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором; датою завершення робіт вважається дата закінчення договору.

Забезпечення робіт матеріальними і меліоративними ресурсами, в тому числі забезпечення авторського нагляду, наукового контролю і моніторингу за ПШБК здійснюються виконавцем за свій рахунок. В окремих випадках за додатковими домовленостями сторін забезпечення матеріальними ресурсами здійснює замовник. Виконавець забезпечує та контролює відповідність матеріальних ресурсів вимогам, установленим нормативними актами, і необхідним для виконання робіт (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.1-6.3 договору водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Виконавець зобов`язаний у розумний строк інформувати замовника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів. Контроль за відповідністю робіт і матеріальних ресурсів замовник здійснює самостійно та/або з залученням спеціалізованих організацій і підприємств, що здійснюють нагляд за утриманням та формуванням ПШБК.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшевікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Додаткова (надлишкова) кількість риб-меліораторів і раків - отриманих в процесі біологічного очищення водойми, - є власністю виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи (п.6.7 договору).

Відповідно до п.7.1 договору приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, і оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п. 7.6 договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

У відповідності до п.8.2.1 договору замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору.

Відповідно до п.п. 8.4.1-8.4.3 договору виконавець зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи та забезпечити дотримання правил експлуатації ПШБК, охорону майнової цілісності ПШБК.

Згідно з п.8.4.17 договору виконавець зобов`язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040, у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п.11.1 договору).

Сторонами договору №317 були погоджені і додатки до нього, зокрема:

- додаток №1 - Календарний графік робіт, в якому сторонами погоджено графік формування ПШБК на Нерушайському водосховищі;

- додаток №5 - Акт прийому-передачі фронту робіт від 05.06.2020, згідно з яким замовник передає, а виконавець приймає водойму, площею водного дзеркала 165 га Нерушайського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору;

- додаток №6 - Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки;

- додаток №7 - витяг з Програми Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ щодо формування ПШБК на Нерушайському водосховищі; призначенням вказаного водосховища відповідно до частини п`ятої додатку №7 до договору - є зрошення, ширина прибережної захисної смуги - 50 м; також додатком №7 передбачено, що Нерушайське водосховище утворюється гідровузлом в складі наступних споруд: гребля (підпірна дамба), паводковий водоскид, донний водоспуск, водотранспортуючий канал, водозабірна споруда, огороджувальні дамби.

В матеріалах справи наявний акт вселення риб - біомеліораторів в Нерушайське водосховище від 15.09.2020 по договору №317 від 05.06.2020.

Також в матеріалах справи наявна Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу, яка розроблена відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування від 01.11.2019 №10/3, погоджена вченою радою ДЗ «ДЕА» (протокол №3-2 від 18.05.2020), вченою радою НДІ «Держводекологія» (протокол №04/20 від 28.04.2020), науково-технічною радою Держводагентства (протокол №2 від 23.12.2020) та затверджена ректором ДЗ «ДЕА» (дата затвердження відсутня), першим заступником голови Держводагентства (дата затвердження відсутня) та директором HДІ «Держводекологія». Пунктом 3.3 Методології визначені основні умови організації робіт із запровадження ПШБК.

В матеріалах справи наявний Науковий звіт з впровадження та ефективності функціонування природно-штучного біомеліоративного комплексу (ПШБК) на водних об`єктах Кілійського МУВГ у 2021 році, зокрема, щодо Нерушайського водосховища. Окрім того, в матеріалах справи наявний звіт про НДР впровадження та ефективності функціонування природно-штучного біомеліоративного комплексу (ПШБК) на водних об`єктах Кілійського МУВГ у 2022 році.

20.07.2022 Білгород-Дністровською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено Білгород-Дністровській районній державній (військовій) адміністрації повідомлення №55-3212вих-22 про те, що встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в позові до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Єрмак про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії.

Вважаючи, що спірний договір №317 від 05.06.2020 за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції у складі судді Демешина О.А., 30.09.2022 сторонами договору було укладено угоду №1 до договору №317 по біологічному очищенню (біомеліорації) Нерушайського водосховища від 05.06.2020, відповідно до умов якої:

- пункт 1.1 договору викладено у наступній редакції: за завдання замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до Нерушайського водосховища Кілійського МВГУ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду;

- пункт 4.1 договору викладено у наступній редакції: виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи;

- пункт 8.2.1 договору викладено у наступній редакції: забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору;

- договір доповнено пунктом 8.3.4 у наступній редакції: безперешкодного доступу до водойми (фронту робіт) для виконання предмету договору на весь період дії договору;

- абзац 5 (останній) акту прийому-передачі фронту робіт від 05.06.2020 (додаток №5 до договору) викладено в наступній редакції: замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 165 га Нерушайського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору.

Справа наразі перебуває на новому розгляді суду першої інстанції.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства. Спірний правочин з ТОВ Єрмак щодо земель державної власності водного фонду, на думку прокурора, грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів та установленого чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.

Як вказує прокурор, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація є суб`єктом, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом - Нерушайським водосховищем.

Прокурор звернувся до позивача з повідомленням №55-3212вих-22 від 20.07.2022 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутися до суду із відповідним позовом. В подальшому 02.08.2022 прокурором було направлено відповідну позовну заяву до суду.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Відповідно до вимог ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вже було зазначено вище, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції у постанові від 31.05.2023 по справі №916/1908/22 визначив, що:

- Кілійське МУВГ як постійний землекористувач наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій; отже, Кілійське МУВГ не наділено повноваженнями на передачу в тимчасове користування земельної ділянки під водним об`єктом; так само до повноважень цього органу не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних; при цьому оцінюючи обсяг переданих прав, слід було врахувати загальновизнаний принцип приватного права nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам;

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховним Судом України в постанові від 07.09.2016 по справі №6-1026цс16 було зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

З усталеної позиції про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/22, від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 15.05.2018 у справі №906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-1026цс16. Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовій природі спірного договору.

Прокурор наголошує, що укладений між сторонами договір за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду та договір про надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

В свою чергу відповідач-2 у своїх останніх письмових поясненнях, із посиланням на принцип свободи договору, вказує, що чинними ЦК України та ГК України не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, який було укладено між ТОВ Єрмак та Кілійським МУВГ, і типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено; але відсутність у ЦК України та ГК України окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором по біологічному очищенню (біомелірації) жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням; відповідачі мають спільну мету та обрали для цього договір по біологічному очищенню, який частково вмістив у себе договір підряду та договір надання послуг, але за своєю специфікою є унікальним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду були визначені Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 14.01.2021 по справі №923/1067/19 Верховний Суд вказав, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди. На відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.

Частиною 1 статті 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України Про аквакультуру аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Абзацом 26 частини 1 статті 1 Закону України Про аквакультуру встановлено, що продукція аквакультури - це одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції.

За ст. 14 Про аквакультуру рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми. Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму. Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України. При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення. При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства. 6. Договір оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об`єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об`єкта оренди суб`єкту аквакультури; умови збереження стану об`єкта оренди; умови повернення суб`єктом аквакультури об`єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови. Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб`єктам господарювання забороняється. У договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов`язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо. Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.

У статті 18 Закону України Про аквакультуру зазначено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів. Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано ст. 123 ЗК України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об`єктах. Забезпечення охорони життя та здоров`я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об`єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом. У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється. Орендарі, яким водний об`єкт надано в користування на умовах оренди, зобов`язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об`єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об`єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України. Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України Про аквакультуру.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п.36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п.30, від 27.09.2001).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Як встановлено судом, між відповідачами укладено договір №317 від 05.06.2020, з урахуванням внесених сторонами змін.

Виходячи зі змісту договору:

- за завдання замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до Нерушайського водосховища Кілійського МВГУ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду;

- виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи;

- водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі;

- виконавець зобов`язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків, а також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

З акту прийому-передачі фронту робіт від 05.06.2020 (додаток №5 до договору) (в редакції додаткової угоди) вбачається, що замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 165 га Нерушайського водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору.

Господарський суд зазначає, що за умовами спірного договору Кілійським МУВГ було надано ТОВ Єрмак саме право здійснювати діяльність з рибогосподарської меліорації у частині водного об`єкта з визначеними межами, без дотримання вищевказаних вимог статті 14 Закону України Про аквакультуру. Отже, за таких встановлених обставин, договором №317 від 05.06.2020 також були врегульовані питання, пов`язані із використанням водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Відповідно до частини другої статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У такий спосіб відповідач-2 користується земельною ділянкою з водоймою для здійснення власної підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України Про оренду землі. Водночас Кілійське МУВГ є лише постійним користувачем земельної ділянки та відповідно до приписів статей 122-124 ЗК України, статті 51 ВК України, статті 14 Закону України Про оренду землі не наділено повноваженнями на розпорядження такою земельною ділянкою та передачу її в користування, в т.ч. на умовах оренди, тобто не є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій. Зазначене цілком узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право постійному користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Так само до повноважень Кілійського МУВГ не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних. При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, господарський суд враховує принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. У даній справі відповідач-1 користується каналом для забору води, а відповідач-2 - для розведення і вилову риби. При цьому вид діяльності відповідача-2 зумовлює для нього необхідність оформлення користування земельною ділянкою разом з розташованим на ній водним об`єктом. Отже, спірний договір відповідає визначенню удаваного правочину, який вчинено для приховання іншого правочину з користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою.

Умови спірного договору про досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання, зокрема у строки відповідно до календарного плану, не спростовують правову природу спірного договору як такого, що спрямований на тимчасове користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою.

За своєю суттю щонайменше для виконавця зазначений договір і є саме договором оренди водного об`єкта та відповідає основним таким ознакам: 1) водосховище передається у володіння та користування; 2) метою є здійснення господарської діяльності (задоволення рибогосподарських потреб); 3) надання у користування повинно здійснюватися за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. За умовами спірного договору, відповідач-1 надає відповідачу-2 можливість користування водоймою для забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору, тобто відповідач-2 за умовами договору вчиняє дії на власну користь з метою отримання прибутку від господарської діяльності з риборозведення. Тому та обставина, що й відповідач-1 може отримати вигоду від такої діяльності відповідача-2 у вигляді покращення якості води, не є підставою для кваліфікації спірного договору як договору підряду чи надання послуг, оскільки така вигода є природним наслідком користування відповідачем-2 спірним об`єктом. Іншими словами, потенційне отримання орендодавцем земельної ділянки корисного ефекту, зокрема через знищення шкідливої рослинності, не змінює порядку надання земельних ділянок державної та комунальної форми власності у користування для відповідної мети, зокрема щодо укладення договору оренди.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору, надаючи оцінку правовій природі спірного договору, господарський суд дійшов висновку, що договір №317 від 05.06.2020 за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а отже, відповідає визначенню удаваного правочину, оскільки його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб, а тому зазначене зумовлює його недійсність з огляду на відсутність у Кілійського МУВГ повноважень на його укладення, а сам договір підлягає визнанню недійсним з урахуванням наведених мотивів.

Господарський суд вказує, що вищезазначені мотиви повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у подібній справі, викладені у постанові від 12.09.2024 по справі №916/1719/22.

Приймаючи до уваги такі висновки, господарський суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, якою Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Таким чином, подібність правовідносин у справі №916/1908/22 та №916/1719/22 характеризується схожістю суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Окрім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначала, що суд, згідно з принципом суд знає закон, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Єрмак звільнити штучну водойму господарський суд дійшов висновку, що оскільки спірний договір є недійсним, то відповідно до частини першої статті 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, відповідач-2 повинен звільнити водойму шляхом припинення користування нею, яке він здійснює на підставі недійсного правочину, тобто без передбачених законом підстав. Вказаний висновок також узгоджується з висновком по справі №916/1719/22.

Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача-2 на неврахування позиції Науково-консультативної ради при Верховному Суді, а також науковців, оскільки висновки науковців не є обов`язковими для суду, а також не можуть бути покладені в основу судового рішення при наявності чіткої позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши предмет спірного договору та правові наслідки його виконання, дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами, встановивши наявність підстав для його недійсності та як наслідок підстав необхідності звільнення штучної водойми, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в повному обсязі з вищенаведених мотивів.

Іншого відповідачами не доведено.

Інші доводи та наявні в матеріалах справи документи не спростовують вищевикладених висновків господарського суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при зверненні з позовом сплатив 4962 грн. судового збору; в подальшому ним було сплачено судовий збір у сумі 7443 грн. за подання апеляційної скарги та 9924 грн. за подання касаційної скарги.

Враховуючи задоволення позовних вимог прокурора, господарський суд дійшов висновку про покладення судових витрат по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг за першою позовною вимогою на обох відповідачів порівну, за другою позовною вимогою на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації - задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір №317 по біологічному очищенню (біомеліорації) Нерушайського водосховища від 05.06.2020, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78, код ЄДРПОУ 01034165) та Товариством з обмеженою відповідальністю Єрмак (68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, пров. Портовий, буд. 19, код ЄДРПОУ 32443812).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Єрмак (68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, пров. Портовий, буд. 19, код ЄДРПОУ 32443812) звільнити штучну водойму Нерушайського водосховища площею 165 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

4.Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, буд. 78, код ЄДРПОУ 01034165) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 1240 /одну тисячу двісті сорок/ грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви, 1860 /одну тисячу вісімсот шістдесят/ грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єрмак (68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, пров. Портовий, буд. 19, код ЄДРПОУ 32443812) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) 3721 /три тисячі сімсот двадцять одну/ грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви, 5582 /п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві/ грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 7443 /сім тисяч чотириста сорок три/ грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 січня 2025 р.

Суддя Ю.С. Бездоля


Суд	Іванівський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	13.12.2024
Оприлюднено	23.01.2025
Номер документу	124558948
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі

Бездоля Ю.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.12.2024 по справі 916/1908/22ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Резюме судової справи

Судовий реєстр по справі —916/1908/22

Рішення від 13.12.2024

Рішення
від 13.12.2024 по справі 916/1908/22
ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ