Рішення

від 15.01.2025 по справі 917/1431/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 Справа № 917/1431/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС", вул. Ризька, 73 Г, прим. 7, м. Київ, 04060

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМОЙЛ", вул.Макаренка, 48, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 1 950 000,00 грн заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О. І.

Представники учасників справи:

від позивача: Шабаровський Б. В.,

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: 28.08.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМОЙЛ" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року у розмірі 1 950 000,00 грн (вх. №1503/24).

Як додаток до позовної заяви позивачем було подано клопотання в порядку ст. 81 ГПК України про витребування у відповідача договору про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року (належно засвідченої копії - для приєднання до матеріалів справи та оригіналу - для огляду в судовому засіданні).

Ухвалою від 09.09.2024 року суд відкрив провадження у даній справі, призначив підготовче засідання на 03.10.2024 року на 10:30 год., встановив строки подачі заяв по суті учасникам справи.

11.09.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача Шабаровського Б. В. надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1431/24 (вх. №11978).

Ухвалою від 11.09.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача Шабаровського Б. В. про його участь у судовому засіданні 03.10.2024 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/1431/24.

26.09.2024 року від відповідача надійшов відзив на позову заяву з додатками (вх. № 12771, арк. справи 41-65). До відзиву відповідач подав заву про виклик свідків ( арк. справи 61-62).

Представники учасників справи в судове засідання 03.10.2024 року не з`явились.

03.10.2024 року від позивача надійшли клопотання ( вх. № 13118 та №13126), в якому позивач зазначив, що копію відзиву по справі № 917/1431/24 Позивач отримав 01.10.2024, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта". У зв`язку з тим, що копія відзиву отримана Позивачем 01.10.2024, строк для подання відповіді на відзив ще не сплив, а підготовче засідання призначене на 03.10.2024, Позивач просив відкласти підготовче засідання по справі № 917/1431/24. Крім цього, на призначену судом дату та час проведення підготовчого засідання, представник Позивача братиме участь в іншому судовому засіданні у справі 927/1124/23, яке відбудеться 03.10.2024 о 10:00 в Господарському суді Чернігівської області. Інформація про призначення іншого судового засідання міститься на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет. Наступне підготовче засідання у справі № 917/1431/24 позивач просив провести за участі представника Позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Суд задовольнив вказані клопотання позивача.

Крім того, додатком до позовної заяви, позивачем було подано клопотання в порядку ст. 81 ГПК України про витребування у відповідача договору про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року (належно засвідченої копії - для приєднання до матеріалів справи та оригіналу - для огляду в судовому засіданні).

В ухвалі суду про відкриття провадження у справі суд зазначив, що дане клопотання буде вирішено судом в підготовчому засіданні за участю представників сторін.

26.09.2024 року від відповідача надійшов відзив на позову заяву з додатками (вх. № 12771, арк. справи 41-65, том 1). У відзиві на позов відповідач повідомив суду про відсутність у нього екземпляру договору про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року, з огляду на що суд не вбачав підстав для задоволення клопотання позивача про витребування у відповідача договору про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року.

Ухвалою від 03.10.2024 року суд відмовив відповідачу задоволенні клопотання про виклик свідків - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Трейд Ресурс" Корольчука Андрія Вікторовича та попереднього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМОЙЛ" ОСОБА_1 . Також суд ухвалив продовжити строки підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 07.11.2024 р. на 11:00 год., забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/1431/24, призначеного на 07.11.2024 року на 11:00 год., зал № 6 (ВКЗ), для представника позивача - Шабаровського Б. В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

08.10.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив ( вх. № 13314, арк. справи 94-96, том 1)

18.10.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - Труби А. В. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 07.11.2024 року по справі № 917/1431/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 13886).

Ухвалою від 18.10.2024 року суд задовольнив заяву представника відповідача - Труби А. В. про його участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 07.11.2024 року о 11:00 год. по справі № 917/1431/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15.10.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 13643, документ сформовано в системі "Електронний суд" 14.10.2024 року, арк. справи 99-102, том 1), в якості додатку до яких надано клопотання про витребування доказів (вих № 14/10/2024-2 від 14.10.2024 року). Відповідно до вказаного клопотання, відповідач зазначає, що одним з доказів у справі, на який посилається позивач є Акт Головного управління ДПС у Волинській області від 12.12.2023 №21005/07-01/43691830 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Люкс Трейд Ресурс".

Так, позивач при подачі позовної заяви надав до суду тільки першу та останню сторінку Акту Головного управління ДПС у Волинській області від 12.12.2023 №21005/07- 01/43691830 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Люкс Трейд Ресурс". З метою належного ознайомлення з вказаним Актом Головного управління ДПС у Волинській області та додатками до нього, відповідачем було направлено запит на отримання інформації та документів на адресу Головного управління ДПС у Волинській області (вих.№20/09/2024-1 від 20.09.2024 року), про що було зазначено у відзиві на позовну заяву та надано відповідні докази.

Проте, станом на 14.10.2024 року відповідь на зазначений запит отримана не була.

Ухвалою від 22.10.2024 року суд ухвалив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМОЙЛ» про клопотання про витребування доказів (вих № 14/10/2024-2 від 14.10.2024 року) задовольнити. Витребувати у Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, 43027) належним чином засвідчену копію Акту Головного управління ДПС у Волинській області від 12.12.2023 року №21005/07-01/43691830 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Трейд Ресурс" (код 43691830) та додатками до нього.

В судовому засіданні 07.11.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 25.11.2024 року на 09.00 год.

07.11.2024 року від Головного управління ДПС у Волинській області на адресу суду надійшли витребувані судом докази (вх. № 14972, арк. справи 128-269, том 1).

В судовому засіданні 25.11.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.12.2024 року на 10.00 год.

17.12.2024 року судове засідання по справі не відбулося з огляду на оголошення тривалої повітряної тривоги у м. Полтава, Полтавській області та інших областях, а тому ухвалою від 17.12.2024 року суд відклав розгляд справи на 15.01.2025 на 09:00 год., ухвалив забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/1431/24, призначеного на 15.01.2025 року на 09.00 год., зал № 6 (ВКЗ), для представника позивача - Шабаровського Б. В. та для представника відповідача - Труби А. В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

14.01.2025 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що до 13.01.2025 інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМОЙЛ» по справі № 917/1431/24 представляв адвокат Труба А.В., договір про надання

правової допомоги з яким було розірвано за взаємною згодою сторін. За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕМОЙЛ», в особі директора Куцманда Миколи Михайловича, що діє на підставі Статуту, не може отримати належного правового захисту прав та інтересів, та в повній мірі здійснювати представництво інтересів товариства у судовому засіданні під час розгляду справи № 917/1431/24. З метою надання можливості для пошуку нового адвоката та його належного ознайомлення з матеріалами справи, підготовки правової позиції, та участі в судових засідання, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕМОЙЛ» даним клопотання звертається до суду з питанням відкладення судового засідання у справі № 917/1431/24, що призначене на « 15» січня 2025 року об 09-00.

В судове засідання 15.01.2025 року представник відповідача не з`явився, представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача, вважаючи це затягуванням справи.

Відносно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року Справа № 910/12842/17, від 16.07.2020 року у справі №924/369/19, від 9 червня 2022 р. N 922/1690/21.

Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи.

Суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

До того ж, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними.

Відповідач був обізнаний про призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії з організації представництва інтересів у суді раніше. Натомість відповідне клопотання надійшло від нього напередодні судового засідання, за твердженням відповідача напередодні судового засідання (13.01.2025 року) за взаємною згодою договір із адвокатом був припинений, однак доказів чого відповідач не надав суду.

А тому, беручи до уваги те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання, обґрунтування заперечення позовних вимог наведено у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив не змінювалося, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою дотримання розумних строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 15.01.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, також зробив заяву, що ним буде подано докази щодо судових витрат у даній справі.

В судовому засіданні 15.01.2025 року після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» ( «Позивач», «Позикодавець») і Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМОЙЛ» ( «Відповідач», «Позичальник») було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1509-ЛТР/КРМ (надалі також - «Договір»), за умовами якого Позивач надає Відповідачу поворотну фінансову допомогу, а Відповідач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Позивач виконання свої зобов`язання за Договором, надав Відповідачу фінансову допомогу в сумі 1 950 000 грн. За твердженням Позивача, Відповідач зобов`язаний був повернути суму позики до 31 грудня 2022 року. Натомість, Відповідач порушив взяте на себе зобов`язання - до цього часу не повернув Позивачу отриману від нього фінансову допомогу у передбачений Договором строк, що й стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» до суду із цим позовом.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги: платіжна інструкція № 95 від 15.09.2021 на суму 1 650 000,00 грн, призначення платежу: надання фінансової допомоги згідно Договору № 1509-J1TP/KPM від 15.09.2021, платіжна інструкція № 2 від 21.09.2021 на суму 300 000,00 грн, призначення платежу: надання фінансової допомоги згідно Договору № 1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021, оборотно-сальдова відомість по рах. 3771 за 01.09.2020-06.08.2024 від 07.08.2024, копії першої та останньої сторінок Акту ГУ ДПС у Волинській області від 12.12.2023 №21005/07-01/43691830 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 43691830), копії першої, третьої та останньої сторінок витягу з Реєстру суб`єктів господарювання, з якими ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» перебувало у господарських відносинах (в розрізі договорів), складеного головним державним інспектором Т. Янчук під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС», витяг з Реєстру Позивача.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи що у нього відсутній екземпляр договору про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року, який є предметом даного спору. На думку Відповідача, Позивач не підтвердив свого права вимагати від Відповідача виконання боргового зобов`язання за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року, оскільки сторонами було погоджено строк повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до « 31» грудня 2025 року включно, про що Відповідачу відомо зі слів попереднього директора (перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремойл» з 19.07.2023 р. по 22.07.2024 р.).

Зважаючи на те, що Договір відсутній у обох сторін, а вимога Позивачем не була виставлена Відповідачу, Відповідач вважає, що строк виконання обов`язку так і не настав, а позов до суду про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №1509-JITP/KPM від 15.09.2021 року у розмірі 1 950 000,00 грн. подано передчасно. Отже, на думку Відповідача, у позовних вимогах Позивача до Відповідача має бути підмовлено повністю.

Відповідач як докази додав до відзиву: документи на підтвердження повноважень представника Відповідача, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремойл», виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремойл» про призначення №23 від 27.01.2021 року; Рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремойл» №19/01/2021 від 19.01.2021 року; Запит вих. № 20/09/2024-1 від 20.09.2024 р. на отримання інформації та документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремойл» до Головного управління ДПС у Волинській області та документи, що підтверджують направлення відповідного запиту Головному управлінню ДПС у Волинській області, Заява про виклик свідків: директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Трейд Ресурс» ОСОБА_2 та попереднього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремойл» ОСОБА_1 .

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти в розмірі 1 950 000 грн у якості поворотної фінансової допомоги. Проведення такого перерахунку підтверджується платіжними інструкціями № 95 від 15.09.2021 на суму 1 650 000,00 грн, призначення платежу: надання фінансової допомоги згідно Договору № 1509-J1TP/KPM від 15.09.2021, № 2 від 21.09.2021 на суму 300 000,00 грн, призначення платежу: надання фінансової допомоги згідно Договору № 1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021, і не спростовано відповідачем (арк. справи 7-8, том 1).

За приписами ч. 1 ст. 75 ПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач у заявах по суті не заперечував факт укладення між сторонами Договору позики та отримання ним коштів в сумі 1 950 000 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 1 950 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМОЙЛ» про стягнення вказаної суми основного боргу.

Заперечення відповідача зводяться до того, що йому зі слів колишнього директора відомо, що строк повернення позики становить до 31.12.2025 року, також відповідач посилався на відсутність вимоги позивача щодо повернення позики.

Відхиляючи заперечення відповідача суд виходить з наступного.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Судом досліджено Акт перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 12.12.2023 № 21005/07-01/43691830 (арк. справи 128-268, том 1). З додатку до вказаного Акту («Реєстр суб`єктів господарювання, з якими ТОВ «Люкс Трейд Ресурс» перебуває в господарських відносинах (в розрізі договорів) вбачається наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем за Договором в сумі 1 950 000,00 грн із датою виникнення -грудень 2022. Наведене підтверджує доводи Позивача про те, що строк повернення поворотної фінансової допомоги визначено Договором до 31.12.2022.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З урахування принципу вірогідності та наявного в матеріалах справи Акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 12.12.2023 № 21005/07-01/43691830, суд відхиляє посилання відповідача щодо строку повернення позики.

Крім того, у випадку неузгодженості сторонами строку виконання зобов`язання застосовується порядок визначення строку виконання зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме семиденного строку з дня пред`явлення вимоги. Пред`явленням вимоги в даному випадку є звернення позивача до суду із цим позовом.

Тобто в будь-якому випадку строк виконання обов`язку відповідача повернути отриману позику настав.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості з повернення безвідсоткової позики у розмірі 1 950 000,00 грн.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Наразі судове рішення, яким визнано недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року відсутнє, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.

Вказані відповідачем обставини не є підставою для неповернення отриманої ним позики. Заперечення відповідача жодними доказами не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕМОЙЛ" (вул. Макаренка, 48, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37895836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ТРЕЙД РЕСУРС" (вул. Ризька, 73 Г, прим. 7, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код ЄДРПОУ43691830) 1 950 000,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги №1509-ЛТР/КРМ від 15.09.2021 року та 29 250,00 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення складено і підписано 21.01.2025 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.