Рішення

від 13.01.2025 по справі 363/3475/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.01.2025 Справа № 363/3475/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Вишгород цивільнусправу запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподілспільного майнаподружжя тазустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 проподіл спільногомайнаподружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Арабаджи І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, в обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що 19.06.2019 року між сторонами Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 542. Під час перебування сторін у шлюбі ними набуто спільне майно, а саме транспортний засіб Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 . Згідно відомостей наданих на її запит, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Київській області, станом на 25.01.2023 року, транспортний засіб Audi А4, 2018 року випуску, зареєстровано 10.02.2022 за ОСОБА_4 . Зазначила, що шлюб між сторонами, зареєстровано 19.06.2019 року, а транспортний засіб подружжям придбано 10.02.2022 року, таким чином вказаний автомобіль придбано у період перебування у шлюбних відносинах та належить кожному з подружжя на праві спільної сумісної власності. За таких обставин, вважає, що право власності на 1/2 частку на транспортний засіб Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 має бути визнано за позивачем, як одним із співвласників спільного сумісного майна подружжя. Проте, враховуючи, той факт, що відповідач, фактично одноособово користується зазначеним транспортним засобом та таке майно неможливо поділити в натурі без шкоди його господарському призначенню, позивач вважає, за доцільне отримати грошову компенсацію з відповідача щодо відшкодування вартості належної позивачу, частки у спільному сумісному майні подружжя. Відповідно до довідки щодо середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу ідентичного (аналогічного) автомобіля Audi А4, 2018 року випуску, що був у користуванні від 11 січня 2023 року, середня ринкова ціна колісного транспортного засобу, а саме: Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 , складає: 832680, 00 грн. Відтак, вважає, що грошова компенсація з відповідача на користь позивача складає: 416340, 00 грн. На підставі викладеного звернулася до суду та просила суд визнати спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 транспортний засіб Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 416340, 00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4163, 40 грн., витрати на проведення інформаційно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу у розмірі 2400, 00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 60000, 00 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.07.2023 року дану справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі і призначено до підготовчого судового засідання.

30.11.2023 року до суду від адвоката Тимошенка О.І., який діє в інтересах ОСОБА_4 , надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначив, що з 19.06.2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2023 року шлюб між сторонами розірвано. За сумісні кошти, перебуваючи в шлюбі, подружжям було придбано автомобіль MAZDA-6, державний номерний знак НОМЕР_3 , за ціною, що була еквівалентною 11 тисячам доларів США на день укладання угоди та зареєстрований 01.09.2020 року за ОСОБА_4 . Вказаний автомобіль спочатку використовувався подружжям сумісно, а згодом знаходився в користуванні ОСОБА_3 . Таким чином, автомобіль MAZDA-6 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу. В квітні 2022 року ОСОБА_4 через повномасштабне вторгнення РФ до України покинула територію України, та переїхала жити до батьків в м. Нюрнберг (Німеччина). Перетин державного кордону відбувся нею на транспортному засобі Audi А4, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . За домовленістю між подружжям, автомобіль MAZDA-6 залишився в користуванні позивача за первісним позовом, а транспортний засіб Audi А4 у відповідача за первісним позовом. Факт користування автомобілем MAZDA-6, саме ОСОБА_3 підтверджується неодноразовим перетином ним державного кордону України на даному транспортному засобі. В подальшому ОСОБА_3 автомобіль MAZDA-6 був відчужений без згоди ОСОБА_4 та грошові кошти від його реалізації ані частково, ані в цілому не були передані ОСОБА_4 , а безпідставно залишені позивачем в особистій власності. Влітку 2022 року ОСОБА_3 з метою примирення з дружиною ОСОБА_4 приїжджав до Німеччини, де вона мешкала на той момент з батьками. Під час в`їзду до Німеччини на автомобілі MAZDA-6 ОСОБА_3 мав проблеми на кордоні, бо їхав без повноважень на автомобілі, який йому не належав, у зв`язку із чим отримав від ОСОБА_4 підпис на довіреності за формою, яку привіз з собою з України та разом з ОСОБА_4 зробив її нотаріальне посвідчення. Після повернення ОСОБА_3 до України стосунки між подружжям ще більш ускладнились та через виниклу недовіру, ОСОБА_4 скасувала раніше видану на ім`я ОСОБА_3 довіреність, тому, продаж автомобіля мав місце без її згоди. Враховуючи, що автомобіль MAZDA-6 набутий за спільні кошти подружжя в період перебування їх у шлюбі, ОСОБА_4 вважає, за доцільне отримати грошову компенсацію з ОСОБА_3 щодо відшкодування вартості належної їй, частки у спільному сумісному майні подружжя. Відповідно до висновку експерта ОСОБА_5 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження колісно-транспортного засобу автомобіля MAZDA-6 реєстраційний номер НОМЕР_3 , № 10- 23 від 27.10.2023 року, дійсна ринкова вартість автомобіля марки автомобіля MAZDA-6 реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 18.08.2023 року (на час розгляду справи) складає 404 558, 42 грн., а 1/2 частина, відповідно, складає 202 279, 21 грн. На підставі викладеного просив суд визнати транспортний засіб MAZDA-6, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 об`єктом права сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; в якості компенсації 1/2 вартості відчуженого транспортного засобу MAZDA-6, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 202 279, 21 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000, 00 грн.; судові витрати, пов`язані з розглядом справи стягнути з ОСОБА_3 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.01.2024 року прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Арабаджи І.М., яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції первісні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, щодо зустрічних позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні. Крім того, подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначила, що за час перебування сторін у шлюбі, ними були придбані транспортні засоби: 12.12.2019 року - FORD FIESTA, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; 20.05.2020 року MAZDA-6, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; 10.02.2022 року - Audi А4, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 . Жодних домовленостей, в частині добровільного поділу зазначених транспортних засобів шляхом залишення у володінні позивача за первісним позовом транспортного засобу MAZDA-6 та залишення у володінні відповідача за первісним позовом транспортного засобу Audi А4 подружжя не укладало, також не було вирішено питання щодо одноособового продажу FORD FIESTA, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_5 з боку відповідача за первісним позовом, без грошової компенсації частки позивачу за первісним позовом. Представник зазначила, що подружжя дійшло згоди лише щодо продажу транспортного засобу MAZDA-6. ОСОБА_3 , під час перебування у Німеччині у 2022 році та особистої зустрічі з ОСОБА_4 , дійшли остаточної згоди щодо продажу транспортного засобу MAZDA-6 та спільно, визначили вартість, за якою планувався продаж даного транспортного засобу. ОСОБА_3 залишив грошові кошти ОСОБА_4 , за її частку від майбутнього спільно запланованого продажу даного автомобіля та лише після отримання грошових коштів, остання, надала нотаріально завірену згоду/довіреність, а саме 28.07.2022 року. Стосовно долі інших транспортних засобів, придбаних за час шлюбу, подружжя на сьогодні не дійшли одностайної згоди. Щодо тверджень представника викладених у зустрічній позовній заяві про скасування ОСОБА_4 довіреності виданої на ім`я ОСОБА_3 та відчуження транспортного засобу MAZDA-6 без її згоди зазначила, що ні ОСОБА_4 , ні її представники жодним чином не повідомляли ОСОБА_3 про скасування довіреності від 22.11.2022 року щодо розпорядження транспортним засобом MAZDA-6. ОСОБА_3 , стало відомо про скасування довіреності від 2022 року, лише після отримання нею, як представником по справі відзиву від 13.10.2023 року, тобто лише 19.10.2023 року. Жодних дій з боку ОСОБА_4 стосовно повідомлення про скасування довіреності не було вчинено, а тому вважає, що будь-яких обмежень чи обставин/дій щодо реєстраційних дій відносно MAZDA-6, з моменту реєстрації даного транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 та станом на 23 жовтня 2023 року не було. Отже, ОСОБА_3 діяв добросовісно, а тому не порушував права ОСОБА_4 , не порушував режиму спільного майна подружжя, тому вимоги ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві щодо визнання транспортного засобу MAZDA-6 об`єктом права спільної сумісної подружжя та компенсації 1/2 вартості проданого даного транспортного засобу у розмірі 202 279, 21 грн. вважає безпідставними. Також зазначила, що на підтвердження понесених витрат у розмірі 60000, 00 грн. на правничу допомогу ні ОСОБА_4 , ні її представник не надали жодних доказів. На підставі викладеного у задоволенні зустрічних позовних вимог просила суд відмовити.

Представник ОСОБА_4 адвокат Тимошенко О.І., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції первісні позовні вимоги визнав частково, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Крім того, подав до суду відзив на первісну позовну заяву в якому навів аналогічні доводи викладеним у зустрічній позовній заяві, а також зазначив, що 09.02.2022 року транспортний засіб Audi А4 був придбаний ОСОБА_4 в період перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_3 частково за власні її кошти в сумі 7100 Доларів США, а також спільні кошти подружжя. В день набуття ОСОБА_4 права власності на транспортний засіб Audi А4, на тому ж торгівельному майданчику кількома годинами раніше був проданий належний їй на праві приватної індивідуальної власності легковий автомобіль марки FORD FIESTA 2012 року випуску VIN НОМЕР_7 за ринковою ціною, що була еквівалентною 7100 доларам США, за курсом НБУ на час оформлення. Отримані від продажу власного автомобіля грошові кошти в сумі 7100 доларів США ОСОБА_4 спрямувала на придбання нового транспортного засобу Audi А4, а решту коштів, необхідну для оплати вартості зазначеного автомобіля, подружжя доклало з власних заощаджень. Ринкова вартість Audi А4 складає 832 680, 00 грн. Відтак вважає, що сумісним майном подружжя може вважатись не весь транспортний засіб Audi А4, а лише його частина, що складає 68,26% вартості транспортного засобу в сумі 568380, 00 грн. Також наголосив, що ОСОБА_4 погоджується, що вартість транспортного засобу Audi А4 складає 832 680, 00 грн., тобто вартість майна, що підлягає поділу визначена за згодою сторін. Витрати на проведення оцінки середньої ринкової вартості транспортного засобу наданий ОСОБА_3 не є прямими витратами пов`язаними з його зверненням до суду та не повинні стягуватись з ОСОБА_4 . Орієнтовна сума судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи складає 60 000,00 грн. та вказав, що детальний розрахунок буде наданий суду під час слухання справи. На підставі викладеного, просив суд первісні позовні вимоги задовольнити частково та визнати 68/100 частку транспортного засобу Audi А4 спільним майном подружжя; припинити право спільної сумісної власності сторін на 68/100 частку транспортного засобу Audi А4, виділити транспортний засіб Audi А4 ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію від 68/100 частки транспортного засобу Audi А4, а саме 284190 грн.; в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4 витрат за надання інформативно-консультаційних послу щодо визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 2400, 00 грн. відмовити; стягнути з ОСОБА_3 витрати за надання інформативноконсультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 5200, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Представником ОСОБА_3 - адвокатом Арабаджи І.М. до суду було подано відповідь на відзив поданий адвокатом Тимошенко О.І. на первісний позов, в якому наведено аналогічні доводи викладеним у поданому до суду відзиві на зустрічну позовну заяву, а також окрім іншого зазначено, що між сторонами не було вирішено питання щодо одноособового продажу автомобіля FORD FIESTA, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_5 з боку подружжя. ОСОБА_3 не надавав згоду на продаж/відчуження даного транспортного засобу та не отримував своєї частки, грошової компенсації за продаж автомобіля FORD FIESTA. Відповідно до відзиву ні ОСОБА_6 , ні її представником не заперечується, що автомобіль FORD FIESTA, придбаний за час перебування сторін у шлюбі. ОСОБА_4 та її представником не надано суду жодного доказу, які б спростували би правовий режим спільного сумісного майна на транспортний засіб FORD FIESTA, та не надано належних доказів, що дане майно перебувало в правовому режимі особистої приватної власності ОСОБА_4 , а також доказів щодо його придбання саме за особисті кошти. Таким чином, ОСОБА_3 підтверджує та наполягає, що транспортний засіб FORD FIESTA був придбаний під час перебуванні у шлюбі та був проданий без його згоди ОСОБА_4 , жодних грошових коштів від такого продажу не отримував. Крім того, наголосила, що у відзиві порушено питання про стягнення ОСОБА_3 витрат за надання інформативно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 5200, 00 грн., проте долучено докази про сплату лише у розмірі 2 512,56 грн. (квитанція про оплату вартості оцінки автомобіля FORD).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2019 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 542.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2023 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано.

Судом встановлено, та не заперечувалось представниками сторін по справі, що в період перебування сторін у шлюбі ними було придбано транспортні засоби, а саме: 12.12.2019 року - FORD FIESTA, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; 20.05.2020 року MAZDA-6, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; 10.02.2022 року - Audi А4, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_1 , які як встановлено з листів Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області № 31/10-452 від 16.01.2023 року, № 31/10-6456 від 23.10.2023 року та Головного сервісного центру МВС № 31/1949АЗ-24665-2023 від 02.11.2023 року, наданих у відповідь на адвокатський запит адвоката Арабаджи І.М. зареєстровані за ОСОБА_4 .

З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області № 31/10-1875 від 29.03.2023 року встановлено, що транспортний засіб FORD FIESTA, 2012 року випуску 09.02.2022 року перереєстровано з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 в ТСЦ МВС № 8043.

З листа Головного сервісного центру МВС № 31/1949АЗ-24665-2023 від 02.11.2023 року встановлено, що транспортний засіб MAZDA-6, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , 22.11.2022 року перереєстровано з ОСОБА_6 на нового власника ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу (СГ) (ТСЦ 8047).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 1 та 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно роз`яснень даних в п.п. 23, 30 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (правова позиція Верховного Суду в постанові від 05 серпня 2020 року в справі №682/2493/16-ц).

Крім того, в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року №911 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Зазначена позиція прослідковується в низці судових рішень Верховного Суду, зокрема в постанові від 13.05.2019 року у справі № 638/1962/17 (провадження № 61-25286св18), постанові від 06.03.2019 року у справі №754/11103/16-ц (провадження № 61-28144в18), постанові від 30.01.2019 року у справі № 372/1558/16- (провадження N° 61-26356в18), постанові від 17.04.2019 року у справі №631/1982/16-ц (провадження N° 61-36690в18), постанові від 10.10.2019 року у справі № 607/2831/16-ц (провадження N° 61-27855в18) тощо.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п. 22 п. 25 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (такий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Тож частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.

Якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача - іншого із подружжя - та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Так, в первісній позовній заяві порушується питання про визнання транспортного засобу Audi А4, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за 1/2 частину транспортного засобу Audi А4, у розмірі 416340, 00 грн.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Так, спірний автомобіль придбано сторонами під час перебування ними в шлюбі, а тому в силу викладених вимог Закону вважається спільним сумісним майном подружжя.

Згідно довідки від 11 січня 2023 року щодо середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу ідентичного (аналогічного) автомобіля Audi А4, 2018 року випуску, що був у користуванні, середня ринкова ціна колісного транспортного засобу станом на 11.01.2023 року, а саме: Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 , визначена порівняльним підходом складає: 832 680, 00 грн.

ОСОБА_4 погоджується, що вартість транспортного засобу Audi А4 складає 832 680, 00 грн., тобто вартість майна, що підлягає поділу є такою, що визначена за згодою сторін, про що було наголошено її представником у судовому засіданні та викладено у відзиві.

Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 , яка ним користується та який залишається у її володінні, що і не оспорюється сторонами.

Разом з тим, представник ОСОБА_4 вважає, що сумісним майном подружжя може вважатись не весь транспортний засіб Audi А4, а лише його частина, що складає 68,26% вартості транспортного засобу в сумі 568 380, 00 грн., зазначаючи при цьому, що спірний автомобіль Audi А4 був придбаний ОСОБА_4 в період шлюбу частково за власні її кошти в сумі 7100 Доларів США, одержані нею від продажу належного їй на праві приватної індивідуальної власності легкового автомобіля марки FORD FIESTA, 2012 року випуску, а також спільні кошти подружжя.

Однак, такі доводи представника ОСОБА_4 суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що транспортний засіб FORD FIESTA, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 придбано сторонами 12.12.2019 року, тобто в період перебування їх у шлюбі. ОСОБА_4 та її представником не надано суду жодного доказу, які б спростували би правовий режим спільного сумісного майна на транспортний засіб FORD FIESTA, та не надано належних доказів, що дане майно перебувало в правовому режимі особистої приватної власності ОСОБА_4 , а також доказів щодо його придбання саме за особисті кошти.

Таким чином, враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні ОСОБА_4 , що не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 71 СК України має право на компенсацію половини вартості транспортного засобу, що дорівнює його частці у розмірі 416 340, 00 грн. та яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .

Отже, первісний позов в частині компенсації половини вартості автомобіля та визнання його об`єктом права сумісної власності подружжя є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір за зустрічними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Так, спірний автомобіль MAZDA-6, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_4 придбано сторонами під час перебування ними в шлюбі, а тому в силу викладених вимог Закону вважається спільним сумісним майном подружжя.

Представник ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 автомобіль MAZDA-6 був відчужений без згоди ОСОБА_4 , оскільки довіреність видана нею на ім`я ОСОБА_3 була скасована та грошові кошти від його реалізації ані частково, ані в цілому не були передані ОСОБА_4 , а безпідставно залишені ним в особистій власності, у зв`язку з чим ОСОБА_4 має право на компенсацію половини вартості транспортного засобу, що дорівнює її частці у розмірі 202279, 21 грн.

Представник ОСОБА_3 зазначила, що відчуження транспортного засобу мало місце зі згоди подружжя та спільно, визначили вартість, за якою планувався продаж даного транспортного засобу. ОСОБА_3 залишив грошові кошти ОСОБА_4 , за її частку від майбутнього спільно запланованого продажу даного автомобіля та лише після отримання грошових коштів, остання, надала нотаріально завірену згоду/довіреність, а саме 28.07.2022 року.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження передання ОСОБА_4 грошових коштів за її частку від майбутнього спільно запланованого продажу даного автомобіля суду не надано.

З довіреності від 28.07.2022 року посвідченої нотаріусом м. Нюрберг встановлено, що ОСОБА_4 цією довіреністю уповноважує ОСОБА_3 представляти її інтереси з усіх питань пов`язаних з розпорядженням від її імені (продати, обміняти, керування та перетину кордону, тощо) автомобілем MAZDA-6, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

З заяви ОСОБА_4 від 21.11.2022 року, посвідченої нотаріусом м. Нюрберг адресованої компетентним органам вбачається, про скасування нею довіреності від 28.07.2022 року виданої на ім`я ОСОБА_3 . Встановлено, що заява про скасування довіреності від 28.07.2022 адресована компетентним органам та матеріали справи не містять жодних доказів про повідомлення ОСОБА_4 ОСОБА_3 про скасування виданої на його ім`я довіреності.

Отже,враховуючи,що ОСОБА_3 жодними доказамине доведенопро передання ОСОБА_4 грошових коштівза їїчастку відпродажу автомобіля MAZDA-6,а ОСОБА_4 жодними доказамине доведено про вжиття заходів з метою повідомлення ОСОБА_3 про скасування виданої на його ім`я довіреності, суд враховуючи, що автомобіль MAZDA-6 є спільною сумісною власністю сторін і належить їм в рівних частках, приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 71 СК України ОСОБА_4 має право на компенсацію половини вартості транспортного засобу, що дорівнює її частці у розмірі 202279, 21 грн. та яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта Булаха І.О. за результатами транспортно-товарознавчого дослідження колісно-транспортного засобу автомобіля MAZDA-6 реєстраційний номер НОМЕР_3 , № 10- 23 від 27.10.2023 року, дійсна ринкова вартість автомобіля марки автомобіля MAZDA-6 реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 18.08.2023 року (на час розгляду справи) складає 404 558, 42 грн., а 1/2 частина, відповідно, складає 202 279, 21 грн.

Отже, зустрічний позов в частині компенсації половини вартості автомобіля та визнання його об`єктом права сумісної власності подружжя є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат за первісними та зустрічними позовними вимогами, судом зазначається наступне.

Так, в первісних позовних вимогах порушено питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 163, 40 грн., витрати на проведення інформаційно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу у розмірі 2400, 00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 60 000, 00 грн.

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, заперечення представника відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також те, що умовами договору про надання правої (правничої) допомоги № 30/12 від 30.12.2022 року та актом приймання-передачі юридичних послуг до даного договору визначено гонорар адвоката у розмірі 60000, 00 грн. не виключно за представництво інтересів в суді, а і в інших органах (Державна прикордонна служба, Регіональний сервісний центр, ФОП ОСОБА_9 ), слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60000, 00 грн., який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для сторін.

Тому з Левітан О.В. підлягають стягненню понесені ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Крім того, 11.01.2023 року між ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_10 (експерт) укладено договір про проведення експертної оцінки згідно якого, замовник доручає, а експерт бере на себе зобов`язання на проведення експертної оцінки щодо визначення середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу ідентичного (аналогічного) автомобіля Audi А4, 2018 року випуску, що був у використанні.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість робіт за цим договором становить 2400,00 грн. без ПДВ.

Як вбачається, з квитанції № 0.0.3050726346.1 від 16.06.2023 року ОСОБА_3 оплатив ФОП ОСОБА_10 2400,00 грн. за послуги з оцінки середньої ринкової вартості автомобіля Audi А4.

Отже, враховуючи викладене, з ОСОБА_11 підлягають стягненню понесені ОСОБА_3 витрати на проведення інформаційно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу у розмірі 2400, 00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати понесені ним у вигляді судового збору у розмірі 4163, 40 грн.

Так, в зустрічних позовних вимогах порушено питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат по сплаті судового збору у розмірі 2022, 79 грн., витрат на проведення інформаційно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 5200, 00 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 60 000, 00 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу судом зазначається наступне.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, представником ОСОБА_4 - адвокатом Тимошенко О.І. на підтвердження понесених витрат ОСОБА_4 на правову допомогу у розмірі 60000, 00 грн. жодного доказу, окрім ордеру, суду не надано, як і не подано заяву до закінчення судових дебатів про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин суд вважає необґрунтованою вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 60000, грн., що має наслідком відмови в її задоволенні.

Окрім того, доказів на підтвердження понесених ОСОБА_4 витрат на проведення інформаційно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 5200, 00 грн. суду також не надано, а тому у їх стягненні слід відмовити.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору у розмірі 2022, 79 грн.

Аналізуючи викладене, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60,70,72 СК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 88, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати транспортнийзасіб AudiА4,2018року випуску,номер шасі НОМЕР_1 державний номернийзнак НОМЕР_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу Audi А4, 2018 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 416340 (чотириста шістнадцять тисяч триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4163 гривень 40 копійок, витрати на проведення інформаційно-консультаційних послуг щодо визначення середньої ринкової ціни колісного транспортного засобу у розмірі 2400 гривень 00 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 20000 гривень 00 копійок, а всього 26563 (двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят три) гривень 40 копійок.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати транспортний засіб MAZDA-6, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 об`єктом права сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу MAZDA-6, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 у розмірі 202 279 (двісті дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 21 копійку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 022 (дві тисячі двадцять дві) гривень 79 копійок.

У задоволенні зустрічних позовних вимог в іншій частині відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 21 січня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області, 11.06.2010 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 виданий Ворошиловським РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, 06.01.2011 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Суддя І.Ю. Котлярова