Рішення

від 13.01.2025 по справі 918/1095/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Справа № 918/1095/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронафта"

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення коштів у сумі 611 594 грн 23 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Гожий М.С., ордер серія ВК № 1112436 від 09.06.2024 р.,

Ошурко Й.М., ордер серія ВК № 1156156 від 13.01.2025 р.;

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 13 січня 2025 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пронафта" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення коштів у сумі 611 594 грн 23 коп., з яких: 257 816 грн 73 коп. - пеня, 59 357 грн 29 коп. - 3% річних та 294 420 грн 21 коп. - інфляційні втрати.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс і очікує понести витрати, які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 7 339 грн 13 коп. та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп.

До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронафта" долучено платіжну інструкцію від 29 листопада 2024 року № 521 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 7 339 грн 13 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 13 травня 2024 року № 35, а саме зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлений товар в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення пені в розмірі 257 816 грн 73 коп., 3% річних в розмірі 59 357 грн 29 коп. та інфляційні втрати в розмірі 294 420 грн 21 коп. Стягнення пені заявлено з посиланням на п. 7.2. договору поставки від 13 травня 2024 року № 35, а стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 9 грудня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронафта" від 01.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 13 січня 2025 року на 10:00 год.

30 грудня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024; копію додаткової угоди № 6 від 28.11.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024); копію акту здачі-приймання послуг №1 від 09.12.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024 та додаткової угоди № 6 від 28.11.2024); копію рахунку-фактури № 1 від 28.11.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024 та додаткової угоди № 6 від 28.11.2024); копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 28.11.2024 адвоката Гожого М.С. (про сплату ТОВ "Пронафта" 15 000,00 грн.). У разі задоволення позову (по справі № 918/1095/24) просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. До клопотання представником позивача долучено вказані документи.

Представники Товариства у судовому засіданні 13 січня 2025 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні. Також представники позивача просили стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач у судове засідання 13 січня 2025 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 09.12.2024 року, до електронного кабінету Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (а.с. 52). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 13.01.2025 року, а також не повідомлення причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року у справі № 918/589/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронафта" до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки від 13 травня 2024 року № 35 задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Нафта" 4 992 968 грн 95 коп. - основного боргу та 74 894 грн 53 коп. - судового збору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 918/589/24 встановлено наявність заборгованості Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронафта" за договором поставки від 13 травня 2024 року № 35.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, враховуючи встановлені Господарським судом Рівненської області у рішенні від 30 липня 2024 року у справі № 918/589/24 обставини, пов`язані з виконанням договору поставки від 13 травня 2024 року № 35, які мають преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують.

Заборгованість згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року у справі № 918/589/24 сплачена відповідачем 05.11.2024 року, що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів від 5 листопада 2024 року № 6884.

В даній справі позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідно до п. 7.2. договору поставки від 13 травня 2024 року № 35 нараховано відповідачу 257 816 грн 73 коп. пені, 59 357 грн 29 коп. три відсотки річних та 294 420 грн 21 коп. інфляційних втрат.

13 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронафта" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - Покупець) укладений договір поставки № 35 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити нафтопродукти (дизельне паливо, бензин, газ), іменовані далі за текстом "Товар", партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в Рахунках-фактурах та/або Специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору найменування, асортимент, базис поставки, кількість, ціна одиниці, загальна вартість партії товару та окремі-умови поставки, буде відображена в Специфікаціях (додатках).

В пункті 3.4. Договору зазначено, що Товар вважається таким, що переданий Постачальником та прийнятий Покупцем після підписання уповноваженими представниками обох Сторін видаткових накладних. Підписанням видаткових накладних Покупець приймає кількість Товару, його асортимент та ціну.

Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та Специфікаціях (п. 4.1. Договору).

Оплата товару Покупцем здійснюється протягом 15 банківських днів з дати рахунку - фактури. Дата поставки - дата, яка вказана у видаткових накладних (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п. 7.1. Договору кожна із сторін несе відповідальність за невиконання умов даного договору у відповідності із діючим законодавством та цим договором.

У випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань, що виникли в період дії Договору - до їх повного виконання (пункт 11.1. Договору).

Між сторонам виникли правовідносини з поставки товару (нафтопродуктів - дизельне паливо та бензин) на підставі договору поставки від 13 травня 2024 року № 35 та 11 специфікацій до нього.

Виконання поставок згідно Специфікацій № 1 - № 11 до договору поставки від 13 травня 2024 року № 35 підтверджується первинними документами (видатковими та товарно-транспортними накладними), в яких наявні підписи уповноваженої особи та відтисками печатки відповідача. До того ж такі поставки підтверджуються зареєстрованими у встановленому законом порядку документами податкової звітності (податковими та акцизними накладними).

Згідно специфікацій по договору поставки від 13 травня 2024 року № 35 позивач здійснив 11 поставок дизельного палива та бензину відповідачу на загальну суму 5 639 968,95 грн. (493 558,50 грн. + 439 500,00 грн. + 483 450,00 грн. + 743 194,50 грн. + 566 603,40 грн. + 448 290,00 грн. + 442 268,85 грн. + 410 712,75 грн. + 300 000,00 грн. + 700 563,00 грн. + 611 827,95 грн.).

Відповідачем було здійснено наступні оплати: 16.05.2024 року на суму 247 000,00 грн. (з дотриманням термінів оплати встановлених в Договорі); 14.06.2024 року на суму 400 000,00 грн. (з порушенням термінів оплати встановлених в Договорі); 05.11.2024 року на суму 4 992 968, 95 грн. (на виконання рішення суду; з порушенням термінів оплати встановлених в Договорі).

Згідно Специфікації № 1 від 13.05.2024 року до Договору загальна вартість товару складає 493 558,50 грн.

16.05.2024 року відповідачем (з дотриманням термінів оплати встановлених Договором) було оплачено 247 000,00 грн., тобто здійснено часткову оплата згідно вищевказаної Специфікації № 1. Відтак, у відповідача виникла заборгованість по Специфікації № 1 у розмірі 246 558,50 грн. (493 558,50 - 247 000,00).

14.06.2024 року відповідачем (з порушенням термінів оплати встановлених Договором) було оплачено 400 000,00 грн.

Вказана оплата була зарахована на погашення заборгованості по Специфікації № 1 (246 558,50 грн.) та часткове погашення заборгованості згідно Специфікації № 2 від 13.05.2024 року до Договору, а саме 153 441,50 грн., що є різницею між сумою оплати та сумою заборгованості по Специфікації № 1 (400 000 - 246 558,50).

Згідно п. 4.2. Договору - оплата товару Покупцем здійснюється протягом 15 банківських днів з дати рахунку - фактури. Дата поставки - дата, яка вказана у видаткових накладних.

Поставка товару згідно Специфікації № 1 та Специфікації № 2 до Договору здійснена 13.05.2024 року, що підтверджується видатковими накладними від 13 травня 2024 року № 423 та № 424. Відповідно, кінцевий строк оплати настав - 03.06.2024 року, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по Специфікації № 1 (у розмірі 246 558,50 грн.) та Специфікації № 2 (у розмірі 153 441,50 грн.), що була погашена 14.06.2024 року в загальній сумі 400 000,00 грн. необхідно здійснювати з 04.06.2024 року по 13.06.2024 року, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 10 днів.

Відповідно до розрахунку № 1 (доданого до позовної заяви), загальна сума вимог за вказаний період становить 1 803,28 грн., з яких: 1 475,41 грн. - пеня, 0,00 грн. - інфляційні витрати, 327,87 грн. - 3% річних.

Згідно Специфікації № 2 від 13.05.2024 року до Договору загальна вартість товару складає 439 500,00 грн. Як зазначалось вище, по вказаній специфікації 14.06.2024 року було здійснено часткову оплату, а саме 153 441,50 грн. Однак, решта заборгованості по такій специфікації - 286 058,50 грн. (439 500,00 - 153 441,50) була оплачена лише 05.11.2024 року (після судового розгляду справи № 918/589/24). Відтак, по Специфікації № 2 до 05.11.2024 року була наявна заборгованість у розмірі 286 058,50 грн.

По Специфікації № 3 від 13.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 483 450,00 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

Поставка товару згідно Специфікацій № 2 та № 3 до Договору здійснена 13.05.2024 року, що підтверджується видатковими накладними від 13 травня 2024 року № 424 та № 425, відповідно кінцевий строк оплати настав - 03.06.2024, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по Специфікації № 2 (у розмірі 286 058,50 грн.) та Специфікації № 3 (у розмірі 483 450,00 грн), в загальній сумі 769 508,50 грн. необхідно здійснювати з 04.06.2024 року по 04.11.2024 року, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 154 дні.

Відповідно до розрахунку № 2 (доданого до позовної заяви), загальна сума вимог за вказаний період становить 99 879,87 грн., з яких: 42 196,82 грн. - пеня, 47 969,58 грн. - інфляційні витрати, 9 713,47 грн. - 3% річних.

По Специфікації № 4 від 14.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 743 194,50 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

По Специфікації № 5 від 14.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 566 603,40 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

По Специфікації № 6 від 14.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 448 290,00 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

По Специфікації № 7 від 14.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 442 268,85 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

По Специфікації № 8 від 14.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 410 712,75 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

Поставка товару згідно Специфікацій № 4, № 5, № 6, № 7 та № 8 до Договору здійснена 14.05.2024, що підтверджується видатковими накладними від 14 травня 2024 року № 433, № 434, № 435, № 436 та № 437, відповідно кінцевий строк оплати настав - 04.06.2024 року, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по вищевказаних специфікаціях в загальній сумі 2 611 069,50 грн. (743 194,50 + 566 603,40 + 448 290,00 + 442 268,85 + 410 712,75) необхідно здійснювати з 05.06.2024 року по 04.11.2024 року, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 153 дні.

В той час позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних по вищезазначених специфікаціях на суму 2 341 069,50 грн., а не на суму 2 611 069,50 грн.

Разом з тим, частиною 2 ст. 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то бере до уваги здійснений позивачем розрахунок.

Відповідно до розрахунку № 3 (доданого до позовної заяви), загальна сума вимог за вказаний період становить 302 808,32 грн., з яких: 127 511,53 грн. - пеня, 145 937,48 грн. - інфляційні витрати, 29 359,31 грн. - 3% річних.

По Специфікації № 9 від 16.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 300 000,00 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

По Специфікації № 10 від 16.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 700 563,00 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

По Специфікації № 11 від 16.05.2024 року до Договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 611 827,95 грн. (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

Поставка товару згідно Специфікацій № 9, № 10 та № 11 до Договору здійснена 16.05.2024, що підтверджується видатковими накладними від 16 травня 2024 року № 443, № 445 та № 446, відповідно кінцевий строк оплати настав - 06.06.2024 року, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по вищевказаних специфікаціях, в загальній сумі 1 612 390,95 грн. (300 000,00 + 700 563,00 + 611 827,95) необхідно здійснювати з 07.06.2024 року по 04.11.2024 року, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 151 день.

Відповідно до розрахунку № 4 (доданого до позовної заяви), загальна сума вимог за вказаний період становить 207 102,76 грн., з яких: 86 632,97 грн. - пеня, 100 513,15 грн. - інфляційні витрати, 19 956,64 грн. - 3% річних.

Відповідно до здійснених позивачем розрахунків по Договору загальна сума пені становить - 257 816,73 грн. (1 475,41 + 42 196,82 + 127 511,53 + 86 632,97), загальна сума інфляційних витрат становить - 294 420,21 грн. (0,00 + 47 969,58 + 145 937,48 + 100 513,15), загальна сума 3% річних становить 59 357,29 грн. (327,87 + 9 713,47 + 29 359,31 + 19 956,64).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу стягнута рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 липня 2024 року у справі № 918/589/24 (залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року) та повністю сплачена відповідачам лише 05.11.2024 року - позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за договором поставки від 13 травня 2024 року № 35.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки від 13 травня 2024 року № 35, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронафта" до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення коштів у сумі 611 594 грн 23 коп., з яких: 257 816 грн 73 коп. - пеня, 59 357 грн 29 коп. - 3% річних та 294 420 грн 21 коп. - інфляційні втрати, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 7 339 грн 13 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (611 594,23*1,5%*0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронафта" було сплачено 7 339 грн 13 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 29 листопада 2024 року № 521.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 7 339 грн 13 коп. покладаються на відповідача у справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі № 920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 28 травня 2024 року № 41-24, копію додаткової угоди від 28 листопада 2024 № 6 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024, копію Акту здачі-приймання послуг від 9 грудня 2024 року № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024 (та додаткової угоди № 6 від 28.11.2024) на суму 15 000 грн 00 коп., копію рахунку-фактури від 28 листопада 2024 року № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024 (та додаткової угоди № 6 від 28.11.2024) на суму 15 000 грн 00 коп., копію квитанції до прибуткового касового ордера від 28 листопада 2024 № 1 адвоката Гожого М.С. про сплату ТОВ "Пронафта" 15 000 грн 00 коп.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката зазначає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Так, з огляду на вищезазначене, суд не вважає фактичними, неминучими та обґрунтованими витрати на правову допомогу, зазначені в Акті здачі-приймання послуг від 9 грудня 2024 року № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024 (та додаткової угоди № 6 від 28.11.2024):

- в п. 1. (Консультація клієнта, щодо можливих способів стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 35 від 13 травня 2024 року) вартістю 1 000 грн 00 коп.;

- в п. 2. (Виготовлення копій наданих клієнтом документів, вартістю 500 грн 00 коп.);

- в п. 6. (Підготовка та подання до суду заяв та клопотань необхідних для розгляду справи про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 35 від 13 травня 2024 року) вартістю 3 000 грн 00 коп.;

- в п. 7. (Отримання копії судових рішень у справі про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 35 від 13 травня 2024 року) вартістю 500 грн 00 коп.;

- в п. 8. (Поштові витрати (на відправку процесуальних документів), витрати пов`язані із прибуттям до суду та інші витрати адвоката пов`язані із розглядом судом справи справі про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 35 від 13 травня 2024 року), вартістю 500 грн 00 коп.

Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що справедливими, розумними та співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500 грн 00 коп., зазначені в Акті здачі-приймання послуг від 9 грудня 2024 року № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 41-24 від 28.05.2024 (та додаткової угоди № 6 від 28.11.2024):

- в п. 3. (Підготовка проекту позовної заяви про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 35 від 13 травня 2024 року) вартістю 4 000 грн 00 коп.;

- в п. 4. (Підготовка та оформлення додатків до позовної заяви про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки №35 від 13 травня 2024 року) вартістю 500 грн 00 коп.;

- в п. 5. (Представництво клієнта в суді при розгляді справи про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки № 35 від 13 травня 2024 року) вартістю 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 9 500 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., с. Ярославичі, вул. Шкільна, буд. 50, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронафта" (33003, м. Рівне, вул. Червонія Василя, буд. 39, код ЄДРПОУ 44843210) 257 816 (двісті п`ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 73 коп. - пені, 59 357 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят сім) грн 29 коп. - 3% річних, 294 420 (двісті дев`яносто чотири тисячі чотириста двадцять) грн 21 коп. - інфляційних втрат, 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 7 339 (сім тисяч триста тридцять дев`ять) грн 13 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 січня 2025 року.

Суддя Політика Н.А.