Постанова

від 31.03.2025 по справі 918/1095/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Справа № 918/1095/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гожий М.С., Ошурко Й.М.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 січня 2025 року (повний текст складено 20.01.2025) у справі №918/1095/24 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроНафта"

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення коштів у сумі 611 594 грн 23 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 січня 2025 року у справі №918/1095/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроНафта" до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення коштів у сумі 611 594 грн 23 коп задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронафта" 257 816 грн 73 коп - пені, 59 357 грн 29 коп - 3% річних, 294 420 грн 21 коп - інфляційних втрат, 9 500 грн 00 коп - витрат на професійну правничу допомогу та 7 339 грн 13 коп витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 січня 2025 року у справі №918/1095/24. Призначено справу №918/1095/24 до розгляду на 31 березня 2025 року об 11:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пронафта" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (відповідач/покупець) укладений договір поставки № 35 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити нафтопродукти (дизельне паливо, бензин, газ), іменовані далі за текстом "Товар", партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.2. договору, найменування, асортимент, базис поставки, кількість, ціна одиниці, загальна вартість партії товару та окремі-умови поставки, буде відображена в Специфікаціях (додатках).

В пункті 3.4. договору зазначено, що товар вважається таким, що переданий постачальником та прийнятий покупцем після підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних. Підписанням видаткових накладних покупець приймає кількість товару, його асортимент та ціну.

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та Специфікаціях (п. 4.1. договору).

Оплата товару покупцем здійснюється протягом 15 банківських днів з дати рахунку - фактури. Дата поставки - дата, яка вказана у видаткових накладних (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 7.1. договору кожна із сторін несе відповідальність за невиконання умов даного договору у відповідності із діючим законодавством та цим договором.

У випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання (п. 11.1. договору).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі №918/589/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, позов ТОВ "Пронафта" до ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки від 13.05.2024 №35 задоволено. Стягнуто з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь ТОВ "Про Нафта" 4 992 968 грн 95 коп. - основного боргу та 74 894 грн 53 коп. - судового збору.

Заборгованість згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі №918/589/24 сплачена відповідачем 05.11.2024, що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів від 05 листопада 2024 року № 6884.

ТОВ "Пронафта", посилаючись на прострочення ПП "Агро-Експрес-Сервіс" зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно умов договору поставки №35 від 13.05.2024, звернулося до суду з позовом про стягнення з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" 257 816 грн 73 коп. пені, 59 357 грн 29 коп. відсотки річних та 294 420 грн 21 коп. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як встановлено судами обох інстанцій, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару (нафтопродуктів - дизельне паливо та бензин) на підставі договору поставки від 13 травня 2024 року №35 та 11 специфікацій до нього.

Згідно специфікацій до договору поставки позивач здійснив 11 поставок дизельного палива та бензину відповідачу на загальну суму 5 639 968,95 грн (493 558,50 + 439 500,00 + 483 450,00 + 743 194,50 + 566 603,40 + 448 290,00 + 442 268,85 + 410 712,75 + 300 000,00 + 700 563,00 + 611 827,95).

Відповідачем було здійснено наступні оплати: 16.05.2024 на суму 247 000,00 грн (з дотриманням термінів оплати встановлених в договорі); 14.06.2024 на суму 400 000,00 грн (з порушенням термінів оплати встановлених в договорі); 05.11.2024 на суму 4 992 968, 95 грн (на виконання рішення суду; з порушенням термінів оплати встановлених в договорі).

Згідно Специфікації № 1 від 13.05.2024 до договору загальна вартість товару складає 493 558,50 грн.

16.05.2024 відповідачем (з дотриманням термінів оплати встановлених договором) було оплачено 247 000,00 грн, тобто здійснено часткову оплату згідно вищевказаної Специфікації № 1. Відтак, у відповідача виникла заборгованість по Специфікації № 1 у розмірі 246 558,50 грн (493 558,50 - 247 000,00).

14.06.2024 відповідачем (з порушенням термінів оплати встановлених договором) було оплачено 400 000,00 грн.

Вказана оплата була зарахована на погашення заборгованості по Специфікації № 1 (246 558,50 грн) та часткове погашення заборгованості згідно Специфікації № 2 від 13.05.2024 до договору, а саме: 153 441,50 грн, що є різницею між сумою оплати та сумою заборгованості по Специфікації № 1 (400 000 - 246 558,50).

Згідно п. 4.2. договору оплата товару покупцем здійснюється протягом 15 банківських днів з дати рахунку - фактури. Дата поставки - дата, яка вказана у видаткових накладних.

Поставка товару згідно Специфікації № 1 та Специфікації № 2 до договору здійснена 13.05.2024, що підтверджується видатковими накладними від 13.05.2024 №423 та №424. Відповідно, кінцевий строк оплати настав - 03.06.2024, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по Специфікації № 1 (у розмірі 246 558,50 грн) та Специфікації № 2 (у розмірі 153 441,50 грн), що була погашена 14.06.2024 в загальній сумі 400 000,00 грн, слід здійснювати з 04.06.2024 по 13.06.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 10 днів.

Отже, загальна сума вимог за вказаний період становить 1 803,28 грн, з яких: 1 475,41 грн - пеня, 0,00 грн - інфляційні витрати, 327,87 грн - 3% річних.

Згідно Специфікації № 2 від 13.05.2024 до договору загальна вартість товару складає 439 500,00 грн.

Як зазначалось вище, по вказаній специфікації 14.06.2024 було здійснено часткову оплату, а саме 153 441,50 грн. Однак, решта заборгованості по такій специфікації - 286 058,50 грн (439 500,00 - 153 441,50) була оплачена лише 05.11.2024 року (після судового розгляду справи № 918/589/24). Відтак, по Специфікації № 2 до 05.11.2024 року була наявна заборгованість у розмірі 286 058,50 грн.

По Специфікації № 3 від 13.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 483 450,00 грн (повна вартість товару згідно вказаної специфікації).

Поставка товару згідно Специфікацій № 2 та № 3 до договору здійснена 13.05.2024, що підтверджується видатковими накладними від 13.05.2024 №№ 424 та 425, відповідно кінцевий строк оплати настав - 03.06.2024, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по Специфікації № 2 (у розмірі 286 058,50 грн) та Специфікації № 3 (у розмірі 483 450,00 грн), в загальній сумі 769 508,50 грн слід здійснювати з 04.06.2024 по 04.11.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 154 дні.

Отже, загальна сума вимог за вказаний період становить 99 879,87 грн, з яких: 42 196,82 грн - пеня, 47 969,58 грн - інфляційні витрати, 9 713,47 грн - 3% річних.

По Специфікації № 4 від 14.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 743 194,50 грн; по Специфікації № 5 від 14.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 566 603,40 грн; по Специфікації № 6 від 14.05.2024 року до договору до 05.11.2024 року у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 448 290,00 грн; по Специфікації № 7 від 14.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 442 268,85 грн; по Специфікації № 8 від 14.05.2024 року до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 410 712,75 грн (повна вартість товару згідно вказаних специфікацій).

Поставка товару згідно Специфікацій №№ 4, 5, 6, 7 та 8 до договору здійснена 14.05.2024, що підтверджується видатковими накладними від 14.05.2024 №№ 433, 434, 435, 436 та 437, відповідно кінцевий строк оплати настав - 04.06.2024, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по вищевказаних специфікаціях в загальній сумі 2 611 069,50 грн (743 194,50 + 566 603,40 + 448 290,00 + 442 268,85 + 410 712,75) слід здійснювати з 05.06.2024 по 04.11.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 153 дні.

В той час позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних по вищезазначених специфікаціях на суму 2 341 069,50 грн, а не на суму 2 611 069,50 грн.

Разом з тим, частиною 2 ст. 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то бере до уваги здійснений позивачем розрахунок.

Отже, загальна сума вимог за вказаний період становить 302 808,32 грн, з яких: 127 511,53 грн - пеня, 145 937,48 грн - інфляційні витрати, 29 359,31 грн - 3% річних.

По Специфікації № 9 від 16.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 300 000,00 грн; по Специфікації № 10 від 16.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 700 563,00 грн; по Специфікації № 11 від 16.05.2024 до договору до 05.11.2024 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 611 827,95 грн.

Поставка товару згідно Специфікацій №№ 9, 10 та 11 до договору здійснена 16.05.2024, що підтверджується видатковими накладними від 16.05.2024 №№ 443, 445 та 446, відповідно кінцевий строк оплати настав - 06.06.2024, а тому нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості по вищевказаних специфікаціях, в загальній сумі 1 612 390,95 грн (300 000,00 + 700 563,00 + 611 827,95) слід здійснювати з 07.06.2024 по 04.11.2024, що становить період прострочення грошового зобов`язання - 151 день.

Отже, загальна сума вимог за вказаний період становить 207 102,76 грн, з яких: 86 632,97 грн - пеня, 100 513,15 грн - інфляційні витрати, 19 956,64 грн - 3% річних.

Таким чином, загальна сума пені за весь період прострочення виконання зобов`язання згідно договору поставки становить 257 816,73 грн (1 475,41 + 42 196,82 + 127 511,53 + 86 632,97), загальна сума інфляційних витрат становить - 294 420,21 грн (0,00 + 47 969,58 + 145 937,48 + 100 513,15), загальна сума 3% річних становить 59 357,29 грн (327,87 + 9 713,47 + 29 359,31 + 19 956,64).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу стягнута рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі №918/589/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, та повністю сплачена відповідачем лише 05.11.2024, тобто має місце неналежне виконання відповідачем умов договору, та зважаючи, що п. 7.2, договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в загальному розмірі 257 816,73 грн та, враховуючи приписи ст.625 ЦК України, правомірно стягнув на користь позивача 294 420,21 грн інфляційних витрат та 59 357,29 грн відсотків річних.

При цьому, доводи апелянта про те, що ТОВ "ПроНафта" перед зверненням з даним позовом до суду мало повідомити ПП "Агро-Експрес-Сервіс" про застосування до нього відповідальності, передбаченої п.7.2 договору, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, буде суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Також безпідставними є доводи скаржника про те, що ПП "Агро-Експрес-Сервіс" розраховувало на добросовісну поведінку позивача шляхом мирного врегулювання спору, що мало б наслідком укладення між сторонами мирової угоди, оскільки укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у процесуальних нормах, є правом, а не обов`язком сторони, яке згідно норм процесуального закону неможливо реалізувати тільки за наявності умов, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 9500,00 судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13 січня 2025 року у справі №918/1095/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "02" квітня 2025 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Саврій В.А.