Постанова

від 15.01.2025 по справі 471/142/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 471/142/23

провадження № 61-11679св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства «Обрій», в інтересах якого діє адвокат Андрухов Максим Іванович,

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2024 року у складі судді Гукової І. Б. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2024 року у складі колегії суддів:

Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,

у справі за позовом Фермерського господарства «Обрій» (далі - позивач,

ФГ «Обрій») до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Червонищенко Олександр Іванович (далі - третя особа), про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі в редакції позивача, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельних ділянок,

прийняв постанову про таке:

I. Вступ

1. У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання переважного права на поновлення договору оренди землі, визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі в редакції позивача, визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію прав і їх обтяжень

з одночасним припиненням права оренди земельних ділянок.

2. Відповідачі позовні вимоги не визнали.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Позивач оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),

у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов має таке обґрунтування:

- 11 січня 2012 року між позивачем і відповідачем 1 як власником земельної ділянки укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років;

- з часу укладення договору оренди позивач користується земельною ділянкою та виконує всі зобов`язання за договором;

- у пункті 8 договору оренди передбачено, що після закінчення строку дії оренди орендар має переважне право його поновлення на новий строк;

- пунктом 44 договору оренди передбачено, що він набирає чинності після його державної реєстрації;

- з урахуванням норм Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження»(далі - Закон № 1952-IV) право оренди землі виникло з моменту державної реєстрації договору оренди землі від 11 січня 2012 року, тобто з 28 березня 2012 року, та було чинним до 28 березня 2022 року.

- 22 лютого 2022 року на виконання пункту 8 договору оренди землі від 11 січня 2012 року позивач направив відповідачу 1 лист з повідомленням про намір продовжити умови договору разом із проєктом договору про внесення змін до договору оренди землі;

- відповідач 1 протягом місяця вказаний лист не розглянула, питання щодо зміни істотних умов договору не узгодила, чим порушила переважне право позивача на оренду спірної земельної ділянки;

- разом з тим у період, коли позивач мав переважне право на продовження договору оренди, 29 березня 2022 року між відповідачами укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який було зареєстровано державним реєстратором;

- на період воєнного стану Законом України Закон від 24 березня

2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки

в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2145-IX) визначено автоматичне продовження договорів оренди на один рік;

- укладаючи договір оренди з відповідачем 2, орендодавець порушила переважне право позивача на продовження договору, тому є підстави для визнання договору недійсним.

7. Враховуючи викладене, позивач просив:

- визнати переважне право позивача на поновлення договору оренди землі від 11 січня 2012 року;

- визнати укладеним договір про внесення змін до зазначеного договору оренди землі від 11 січня 2012 року у запропонованій позивачем редакції;

- визнати недійсним договір оренди землі від 29 березня 2022 року, укладений між відповідачами;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 21 жовтня 2022 року, з одночасним припиненням права оренди цієї земельної ділянки, зареєстрованого за відповідачем 2.

ІII. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Братського районного суду Миколаївської області

від 21 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2024 року, у позові відмовлено.

9. Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладення договору оренди землі

від 29 березня 2022 року відбулось під час дії договору оренди землі, укладеного з позивачем, без його розірвання чи припинення, але враховуючи, що на час розгляду справи договір оренди землі, що укладений між позивачем та відповідачем 1, від 11 січня 2012 року припинив свою дію, то

і право користування спірною землею припинено, і такий договір не поновлено відповідно до законодавства.

10. Також судами враховано, що оскільки строк користування орендованою позивачем земельною ділянкою закінчився вже після введення 24 лютого 2022 року воєнного стану, то відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (далі - ЗК) Законом № 2145-IX, строк дії договору оренди вважався таким, що поновлювався на один рік, тобто до 28 березня 2023 року без волевиявлення сторін відповідного договору і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11. Апеляційний суд звернув увагу, що направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження дії договору оренди.

12. Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідь на його лист-пропозицію взагалі не була надана відповідачем, суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення відповідачу ОСОБА_1 вказаних ним документів.Отже, позивач належним чином не повідомив ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору.

13. Оскільки підстав для визнання недійсним договору оренди землі

від 29 березня 2022 року не встановлено, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки, тому що у цій справі вони є похідними від позовних вимог про визнання правочину недійсним.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

15. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:

- абзац перший підпункту 1 пункту 27 Закону України від 09 жовтня

2022 року № 2698-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі - Закон № 2698-ІХ), який набрав чинності 19 листопада 2022 року, після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом № 2145-IX;

- відповідно до норм ЗК вказаними вище законами прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін. Зокрема, за період із 24 лютого 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди землі були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк якого сплинув у цей проміжок часу;

- оскільки строк користування орендованою ФГ «Обрій» земельною ділянкою сільськогосподарського призначення закінчився вже після введення 24 лютого 2022 року воєнного стану, то строк дії договору оренди вважається поновленим на один рік, тобто до 28 березня 2023 року, без волевиявлення сторін відповідного договору і без унесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- суди не звернули увагу, що спірний договір оренди землі укладений

29 березня 2022 року - в період, коли позивач мав переважне право на поновлення договору, тому позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений;

- позивач обрав належний спосіб захисту;

- суди проігнорували, що відповідач 1 не направляв позивачу

заперечення щодо поновлення договору оренди землі, не повідомляв про намір укласти з іншою особою договір оренди щодо спірної земельної ділянки та не надав можливості конкурувати з таким потенційним орендарем шляхом надання пропозицій щодо поновлення договору на рівних або кращих умовах, ніж пропонує потенційний інший орендар, чим порушив його переважне право на поновлення договору оренди з ним;

- помилковим є висновок апеляційного суду щодо відсутності доказів на підтвердження відправлення позивачем відповідачу 1 повідомлення про поновлення договору оренди землі та проєкту договору про внесення змін до договору оренди землі, оскільки вказане не узгоджується із пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила),

в якому зазначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або

з післяплатою;

- стаття 33 Закону України від 06 жовтня 1988 року № 161-XIV«Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) вказаного не передбачає,

а вимагає лише повідомлення орендодавця, тому надані

лист-повідомлення, фіскальний чек до поштового відправлення, пояснення відповідача 1 дають підстави вважати, що вона отримала лист-повідомлення.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

16. 16 серпня 2024 року позивач звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження.

18. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 28 жовтня 2024 року.

19. Відповідачі та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

VI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Відповідачу 1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-МК № 035126, виданого 16 листопада 2011 року, належить земельна ділянка площею 8,19 га, до складу якої входить дві земельні ділянки: площею 2,84 га, кадастровий номер 4821482600:01:000:0127,

та площею 5,35 га, кадастровий номер 4821482600:01:000:0126.

21. 11 січня 2012 року між позивачем та відповідачем 1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,84 га, кадастровий номер 4821482600:01:000:0127, який зареєстровано 28 березня 2012 року у відділі Держкомзему Братського району за № 4821400040021082012.

22. Згідно з пунктом 8 договору оренди термін його дії становить

10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше

30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

23. Відповідно до пункту 44 цього договору він набирає чинності після його державної реєстрації.

24. Згідно з актом приймання - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 11 січня 2012 року, який є додатком до договору оренди

від 11 січня 2012 року, відповідач 1 як власник спірної земельної ділянки передала, а позивач як орендар прийняв спірну земельну ділянку в оренду.

25. З моменту укладення договору позивач приступив до виконання умов договору.

26. 22 лютого 2022 року відповідно до пункту 8 договору оренди позивач надіслав відповідачу 1 листа з пропозицією продовження дії договору

з проєктом договору про внесення змін до договору оренди від 11 січня

2012 року, в якому вказано розмір орендної плати за 1 га землі

6 500 грн.

27. 29 березня 2022 року між відповідачами у простій письмовій формі укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років, який 18 жовтня 2022 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державний реєстратором Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Червонищенком О. І.

28. Із заяви про розгляд справи за відсутності відповідача 1, поданої її представником 21 березня 2024 року до суду першої інстанції, випливає, що позов вона не визнає, оскільки у вересні 2021 року повідомила позивача про небажання продовжувати з ним договір оренди.

VII. Позиція Верховного Суду

29. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

30. Цей спір пов`язаний із проблематикою застосування переважного права на поновлення договору оренди землі (див. пункти 6-7)

31. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду, особливості реалізації якого під час розгляду цивільних справ закріплені в статті 4 ЦПК та статтях 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

32. Водночас відповідно до частини другої статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК, Законом № 161-XIV.

33. Так, у частині четвертій статті 124 ЗК передбачено, що передача

в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян

і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

34. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК).

35. Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону

№ 161-XIV.

36. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

37. Згідно з частиною дев`ятою статті 33 Закону № 161-XIV відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

38. Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо застосування відповідних норми права у правовідносинах, пов`язаних з орендою землі, у тому числі у подібній справі № 471/534/22 (провадження № 61-8162св23)

від 10 травня 2024 року з тим самим позивачем та за аналогічних обставин, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

39. З урахуванням зазначених вище норм права (див. пункти 32-37) та практики Верховного Суду (див. пункт 38) колегія суддів наголошує, що суди встановили, що позивач належним чином не повідомив відповідача 1 про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону № 161-XIV, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

40. Надані ФГ «Обрій» копії листа від 19 лютого 2022 року та фіскального чека від 22 лютого 2022 року суди вважали неналежними доказами повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

41. Відповідно до абзацу 26 пункту 2 Правил (у редакції на дату листа) реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

42. Доказів на підтвердження того, що відправлення надіслано

відповідачу 1 з додержанням вказаних Правил і таким чином було забезпечено вручення їй під розписку листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк та проєкту договору, позивач суду не надав.

43. Доводи касаційної скарги про доведення належними і допустимими доказами обставин направлення відповідачу 1 повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору за умови відсутності підтвердження одержання нею цієї поштової кореспонденції та, відповідно, обізнаності про намір орендаря не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права і згідно з вимогами ЦПК не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

44. Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що оспорюваний правочин укладений під час дії договору оренди від 11 січня 2012 року, з огляду на таке.

45. Відповідно до статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку,

а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

46. Згідно зі статтею 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

47. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт перший частини першої статті 2 Закону № 1952-IV, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

48. У частинах першій, другій статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону № 1952-IV, виникають

з моменту такої реєстрації.

49. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV).

50. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідно до укладеного 29 березня 2022 року між відповідачами договору проведена

з порушенням чинного законодавства.

51. Далі Верховний Суд враховує, що згідно із Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (далі - Закон № 340-IX), який у відповідній частині набрав чинності 16 січня 2020 року (див. пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»), частину першу статті 19 Закону № 161-XIV доповнено двома реченнями такого змісту: «Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права».

52. Цим самим Законом абзац третій частини першої статті 15 Закону

№ 161-XIV викладено в такій редакції: «дата укладення та строк дії договору оренди». Тобто із 16 січня 2020 року, крім строку дії договору оренди землі, до істотних умов цього правочину належить також дата його укладення.

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року

у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) зауважила, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у наведеній вище редакції імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину,

і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

54. У постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що зазначені вимоги закону

є чіткими й однозначними.

55. Сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону

№ 340-IX, зокрема, на власний розсуд встановити інші правила визначення дати початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. У протилежному випадку умови договору оренди землі, що не відповідають вказаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не створюють для сторін такого правочину тих наслідків, на які вони спрямовувались. Викладена у пункті 37 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням частини першої статті 19 Закону № 161-XIV, а тому вказана умова не змінила визначений у Законі № 161-XIV момент, з якого розпочав перебіг строк дії договору (пункти 8.33-8.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22).

56. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

57. Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

58. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові належить відмовити.

59. Оскільки позивач не довів, що має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, підписання відповідачами договору

29 березня 2022 року не впливає на його чинність та не може бути підставою для визнання його недійсним.

60. Аргументи касаційної скарги про порушення відповідачем 1 принципу добросовісності та суперечливість її поведінки не підтвердились при перевірці матеріалів справи.

61. Оскільки не встановлено підстав для визнання недійсним договору оренди від 29 березня 2022 року, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки, бо

у цій справі вони є похідними від позовних вимог про визнання правочину недійсним.

62. У справі, яка переглядається, обставини направлення орендодавцю

і одержання нею відповідного повідомлення (а тому і належне повідомлення) є недоведеними.

63. Доводи касаційної скарги про поновлення строку дії договору оренди землі від 11 січня 2012 року після введення воєнного стану без волевиявлення сторін ще на один рік до 28 березня 2023 року, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

64. Відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 Розділу X Перехідні положення ЗК Законом № 2145-IX під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

65. Законом № 2698-IX абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

66. Аналіз наведених положень ЗК дає підстави для висновку, що у період

з 07 квітня до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплив у цей проміжок часу.

67. Строк дії договору оренди від 11 січня 2012 року закінчився 28 березня 2022 року, тобто в період введення воєнного стану, але до набрання чинності Закону України № 2145-IX.

68. Відповідно суди правильно вказали, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір оренди строком на 10 років до 28 березня 2022 року не може бути автоматично пролонговано на підставі пункту 27 Розділу X Перехідні положення ЗК до 28 березня 2023 року.

69. Отже, доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до необхідності переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

70. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судами попередніх інстанцій норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у зазначених відповідачем постановах.

71. Незгода позивача із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

72. Суди належним чином оцінили відповідно до статті 89 ЦПК докази

і дотримали норм статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

73. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

74. Враховуючи, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства «Обрій», в інтересах якого діє адвокат Андрухов Максим Іванович,залишити без задоволення.

2. Рішення Братського районного суду Миколаївської області

від 21 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 11 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: П. І. Пархоменко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков