Постанова

від 21.01.2025 по справі 0814/13257/2012

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

21 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 0814/13257/2012

Провадження № 51-405 ск 19

Суддя Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року,

встановив:

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 цього Кодексу.

Однак ОСОБА_2 указаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційної скарги не дотримався та подав скаргу, яка не відповідає приписам ст. 350 КПК України 1960 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судового рішення касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 398 КПК України 1960 року, з урахуванням положень статей 370-372 цього Кодексу, які мають співвідноситися зі змістом оскаржуваного рішення та підставами його ухвалення.

Зокрема, в порушення вимог ч. 2 ст. 387, п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року скаржником в касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає незаконність судових рішень, та не конкретизовано допущені місцевим судом та судом апеляційної інстанції істотні порушення кримінально-процесуального закону й неправильне застосування кримінального закону з огляду на положення статей 370, 371 КПК України 1960 року.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі взагалі не наводить конкретних підстав для скасування зазначених судових рішень та не вказує обґрунтувань, у чому полягало істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильність застосування закону про кримінальну відповідальність.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 387, п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається прохання особи, яка подає касаційну скаргу.

Таке прохання має узгоджуватися із приписами ст. 396 КПК України 1960 року, згідно з якими в результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: 1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

На виконання цих положень закону ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу закрити,але при цьому не вказує правову підставу для закриття кримінальної справи з посиланням на відповідне положення КПК України 1960 року.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року, до скарги додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового

розгляду, інтересів яких вона стосується.

При цьому до скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, додаються копії судових рішень, що оскаржуються.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 32 КПК України 1960 року учасниками процесу є обвинувачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року скаржником не додано до касаційної скарги належним чином завірених копій вироку місцевого суду та копій ухвали суду апеляційної інстанції, які ним оскаржуються, в кількості, яка є необхідною для розсилання всім указаним вище учасникам, зокрема й усім потерпілим та/або цивільним позивачам.

З урахуванням того, що касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК України 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені, недотримання скаржником положень указаних вище статей КПК України 1960 року перешкоджає вирішенню питання про витребування кримінальної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Тому, керуючись положеннями статей 350, 370, 371, 383, 386, 387, 388, 395, 396, 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, суддя

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_2 у витребуванні матеріалів кримінальної справи за його касаційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року щодо нього для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1