Рішення

від 21.01.2025 по справі 511/4394/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/4394/24

Номер провадження: 2/511/186/25

21 січня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засіданняПолихи Ю.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про тлумачення заповіту,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила: витлумачити зміст заповіту посвідченого 23.11.2006 року секретарем виконкому Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Євтодій О.С., зареєстрованого в реєстрі за |№235 зазначивши про те, що ОСОБА_3 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Грабове, Мукачівського району Закарпатської області, яка проживала в АДРЕСА_1 на день смерті заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 земельну ділянку, площею 2,14 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0303, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №897153 від 10.03.2006 року виданого Роздільнянською райдержадміністрацією.

Свої вимоги мотивувала, тим що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_3 . За життя, а саме 23.11.2006 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Лиманськоїселищної радиРоздільнянського районуОдеської областіО.С.Євтодій, який зареєстрованийв реєстрі за №235. Відповідно до зазначеного заповіту ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 акт на право на земельну ділянку серії ЯБ № 897153 виданий Роздільнянською Державною адміністрацією 10 березня 2006 року. У встановленому порядку вона звернулася до приватного нотаріуса Іванової А.Й. Роздільнянського районного нотаріального округу, з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу №69/2023. Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що в заповіті вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 заповіла Державний акт на право на земельну ділянку серії ЯБ №897153, виданий 10.03.2006 року Роздільнянською районною Державною адміністрацією, що не є тотожним поняттю земельна ділянка, право наяку посвідченозазначеним Державнимактом.Крім того нотаріус звернула увагу, що у розпорядженні викладеному у заповіті відсутні дані, на підставі яких, відповідно до вимог чинного законодавства відбувається ідентифікація нерухомого майна, а самевідсутні посиланняна місцезнаходженняземельної ділянкита/абокадастровий номерземельної ділянки.Тарекомендовано звернутисядо суду.

Посилаючись на дані обставини, позивач просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, та витлумачити заповіт, так як в ньому допущена помилка і мати заповіла їй саме земельну ділянку, а не правовстановлюючий документ на неї.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.12.2024 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано у приватного нотаріуса А.Й.Іванової Роздільнянського районного нотаріального округу належним чином завірену копію спадкової справи №69/2023 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.12.2025року до суду від приватного нотаріуса А.Й.Іванової Роздільнянського районного нотаріального округу надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №69/2023 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с.29-59)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та справу розглядати у її відсутність ( а.с.63)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася надала суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити та справу розглядати у її відсутність ( а.с.64)

Представник відповідача Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій не заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1 , не заперечував проти їх задоволення та просив справу розглядати без участі представника. ( а.с.65)

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд приймає визнання відповідачів позову, і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи на підставі наданих доказів та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 86 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.05.2023 року Роздільнянським відділом державно реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис №289.( а.с.7)

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2.14 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0303, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №897153, виданого 10.03.2006 року Роздільнянською райдержадміністрацією. ( а.с.9)

Згідно свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 ,виданого 03.07.1959 року, актовий запис № 49, ОСОБА_3 була матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.11).

В подальшому ОСОБА_4 19.07.1985 року одружилась із ОСОБА_5 , змінивши прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 19.07.1985 року Лиманською селищною радою Роздільнянськогь району Одеської області на підставі актового запису № 49. ( а.с.12.)

За життя,23.11.2006року, ОСОБА_3 ,склала заповіт, посвідченийсекретарем виконкомуЛиманської селищноїради Роздільнянськогорайону Одеськоїобласті ЄвтодійО.С.та зареєстрованийв реєстріза №235,згідноякого ОСОБА_3 ,ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ,народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 ,в с.Грабове,Мукачівського районуЗакарпатської області,що проживаю в АДРЕСА_1 на випадок смерті роблю таке розпорядження: Державний акт на право на земельну ділянку серія ЯБ № 897153 виданий районною Державною адміністрацією 10 березня 2006 року, заповідаю: ОСОБА_1 . ( а.с.8)

Після смерті матері у встановленому порядку ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Іванової А.Й. Роздільнянського районного нотаріального округу, з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу №69/2023. (а.с.29-59)

Однак при вивченні нотаріусом документів на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 та заповіту, посвідченого 23.11.2006 року секретарем Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Євтодій О.С. нотаріус встановила, що ОСОБА_3 заповіла позивачу не земельну ділянку, а правовстановлюючий документ на неї, що на думку нотаріуса є перешкодою у видачі свідоцтва про право на спадщину і є підставою для звернення до суду для тлумачення заповіту.

Зазначена обставина стала підставою для відмови нотаріусом в оформленні правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується Листом №725/02-14 від 18.12.2023 року.( а.с.16)

Дані правовідносини регулюються наступними нормами права.

Згідно ст. 1216 ЦК України (2004 р), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст.1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Стаття 1268 ЦК України «Прийняття спадщини. 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.».

Крім того згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами справ про спадкування", часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст.1233ЦКУкраїни заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін правочину суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень норм ст. ст. 213, 1256 ЦК, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

При цьому ч. 2 ст.213ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого правочину.

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, однак не змінюючи при цьому його змісту, який складений зі слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту являє собою інтелектуально-розумовий процес, спрямований на з`ясування змісту заповіту, як одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Тлумачення полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт, оскільки суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті, тобто тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті, а тому суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача.

Суд, дослідивши надані по справі докази, давши їм оцінку, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд вважає, що даний заповіт дійсно викликає питання у спадкоємців і має суперечливий характер, в зв`язку з чим вважає за необхідне уточнити його зміст та витлумачити вказаний заповіт.

Так Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Тому тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей.

Як вбачаєтьсязі змістузаповіту ,заповідач ОСОБА_3 заповіла 23.11.2006 року ОСОБА_1 . Державний акт на право на земельну ділянку серії ЯБ №897153, виданий 10.03.2006 року Роздільнянською районною державною адміністрацією. (а.с.8)

Відповідно це правовстановлюючий документ на належну заповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2.14 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123955400:01:001:0303.

Вочевидь, що заповіт на правовстановлюючий документ, а не на сам об`єкт нерухомого майна, не породжує будь-яких правових наслідків, у такого правочину взагалі відсутня мета його укладення, а померла ОСОБА_3 .Є, яка при житті мала намір саме розпорядитеся не документом, а майном, яке їй належало на підставі цього правовстановлюючого документу.

Суд вважає, що при складанні тексту заповіту секретарем Лиманської селищної ради ОСОБА_7 було допущено описку, а саме не правильно витлумачено бажання спадкодавця в заповіті і замість того, щоб зазначити, що спадкодавець заповідає земельну ділянку, яка їй належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, посадова особа зазначила, що спадкодавець заповів правовстановлюючий документ Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Тлумачення заповіту в такий спосіб не змінює його суті та змісту, а також не змінює коло спадкоємців і не викликає в суду будь-яких сумнівів та протиріч стосовно наявності саме у позивача права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Не заперечує щодо спадкових справ позивача і відповідачі.

Згідно ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовий збір сплачено позивачем в повному обсязі при зверненні до суду.

На підставіст.213,1233,1256ЦК України,керуючись ст.ст.4,18,19,76-81,95, ч3 ст.200, 206, 247,258-259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про тлумачення заповіту, - задовольнити.

Витлумачити зміст заповіту посвідченого 23.11.2006 року секретарем виконкому Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Євтодій О.С., зареєстрованого в реєстрі за №235 зазначивши про те, що ОСОБА_3 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Грабове, Мукачівського району Закарпатської області, яка проживала в АДРЕСА_1 на день смерті заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 земельну ділянку, площею 2,14 га, кадастровий номер 5123955400:01:001:0303, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №897153 від 10.03.2006 року виданого Роздільнянською райдержадміністрацією.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 21.01.2025 року.

Суддя С. І. Гринчак