Ухвала

від 20.01.2025 по справі 120/15165/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

20 січня 2025 р.Справа № 120/15165/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні звіт Тульчинської міської ради про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Цим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення 51 позачергової сесії 8 скликання Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 06 вересня 2023 року № 2518 "Про дострокове припинення повноважень старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради ОСОБА_1 ", визнано протиправним та скасовано розпорядження Тульчинського міського голови Тульчинського району Вінницької області від 06 вересня 2023 року № 07-03-401 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради з 07 вересня 2023 року, стягнуто з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2023 року по 25 січня 2024 року включно у розмірі 79821,31 гривню 31 копійку без урахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

25 січня 2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/15165/23 в частині, що стосується допущення до негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради.

16 квітня 2024 року представник позивачки звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.

Ухвалою від 30 квітня 2024 року заяву представника позивачки задоволено. Зобов`язано Тульчинську міську раду подати до 30 травня 2024 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради з 07 вересня 2023 року.

Також судом постановлено окрему ухвалу, яку направлено Тульчинській міській раді та Тульчинському міському голові для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог законодавства при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради.

26 вересня 2024 року Тульчинською міською радою подано до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.

Проте ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року Тульчинській міській раді та Тульчинському міському голові встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.

14 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали від 01 жовтня 2024 року відповідачами подано звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року з метою вирішення питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, на 09 грудня 2024 року призначено судове засідання.

Іншою ухвалою суду від 09 грудня 2024 року на Тульчинського міського голову (23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, буд. 1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) накладено штраф за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в розмірі 60560 гривень. Цією ж ухвалою встановлено Тульчинській міській раді новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та зобов`язано подати такий до 15 січня 2025 року.

На виконання вимог ухвали від 09 грудня 2024 року Тульчинською міською радою подано до суду звіт про виконання судового рішення. У звіті йдеться про те, що відповідно до положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування» до повноважень міського голови не належить прийняття, звільнення та поновлення (допущення до виконання посадових обов`язків) на службу в органи місцевого самоврядування на виборну посаду старости. Обов`язок поновлення на посаді покладений на орган, що прийняв рішення про звільнення, а поновлення на посаді можливе лише на підставі відповідного акту органу, що прийняв таке рішення, тобто на підставі виключно рішення міської ради, що узгоджується із правовими позиціями Вищого адміністративного суду України, що викладені у постановах від 01 березня 2016 року у справі №К/800/54311/14 та від 16 липня 2013 року у справі № К/9991/34919/11.

Крім того, у звіті зазначено, що питання виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на виборній посаді старости Клебанського старостинського округу з ініціативи міського голови Весняного В.М. вісім разів виносилося на розгляд сесій Тульчинської міської ради, проте за результатами голосування рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу не прийнято.

Розглянувши поданий на виконання вимог ухвали від 09 грудня 2024 року відповідачем звіт, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Подібні за змістом приписи містяться і в статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Як унормовано статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також у рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання судового рішення має розцінюватися як складова частина судового провадження.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, слідує однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії задля організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Водночас про особливості розгляду звіту про виконання судового рішення, а також про ухвалення рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення йдеться у статтях 382-2 та 382-3 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Як унормовано частиною 1 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Так, ухвалою суду від 30 квітня 2024 року Тульчинську міську раду зобов`язано подати до 30 травня 2024 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради з 07 вересня 2023 року.

Також судом постановлено окрему ухвалу, яку направлено Тульчинській міській раді та Тульчинському міському голові для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог законодавства при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради.

Тульчинською міською радою подано до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області. У такому звіті йшлося про те, що питання щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині поновлення ОСОБА_1 на виборній посаді старости Клебанського старостинського округу з ініціативи міського голови п`ять разів виносилося на розгляд сесій Тульчинської міської ради, проте за результатами голосування це питання не набирало необхідної кількості голосів депутатів міської ради. А тому рішення з цього питання не приймалося.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року судом встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на посаді старости Клебанського старостинського округу Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області з 07 вересня 2023 року. При цьому суд критично оцінив твердження боржника про неможливість поновлення позивачки на посаді через відсутність необхідної кількості голосів депутатів міської ради, вказавши на те, що в даному випадку не підлягають застосуванню приписи статті 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", адже мова не йде про затвердження старости у відповідному старостинському окрузі. Більше того, суд виснував, що для виконання судового рішення в спірному випадку достатньо розпорядчого рішення уповноваженої на те посадової особи органу місцевого самоврядування, адже позивачку вже поновлено на відповідній посаді рішенням суду від 25 січня 2024 року.

14 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали від 01 жовтня 2024 року до суду надійшов звіт про виконання судового рішення. Такий обґрунтований тим, що питання виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року щодо поновлення ОСОБА_1 на виборній посаді старости Клебанського старостинського округу з ініціативи міського голови В. Весняного сім разів виносилося на розгляд сесій Тульчинської міської ради, проте за результатами голосувань рішення щодо поновлення останньої депутатами міської ради не прийнято.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року на Тульчинського міського голову накладено штраф за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в розмірі 60560 гривень. Цією ж ухвалою Тульчинській міській раді встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та зобов`язано подати такий до 15 січня 2025 року.

В ухвалах суду від 01 жовтня 2024 року, від 18 листопада 2024 року та від 09 грудня 2024 року суд вказав на те, що рішення про поновлення на посаді незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і такого працівника фактично допущено до роботи. Тобто для виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не потрібно виносити питання про це на обговорення депутатів міської ради, адже в даному випадку йдеться не про затвердження старости у відповідному старостинському окрузі в порядку, передбаченому статтею 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а про виконання судового рішення, яким ОСОБА_1 вже поновлено на такій посаді, для чого достатньо розпорядчого рішення уповноваженої на те посадової особи органу місцевого самоврядування.

При цьому суд враховує й те, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ/розпорядження про допуск до роботи, фактично допущено до роботи такого працівника та внесено відповідні записи до трудової книжки. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/12318/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 709/1465/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 240/12764/21 та ряду інших.

Таким чином, всупереч наведеним вище обставинам рішення суду так і залишається невиконаним, а тому суд доходить висновку, що у прийнятті звіту про виконання судового рішення слід відмовити.

Водночас, вирішуючи питання щодо накладення на боржника штрафу за повторне невиконання судового рішення, суд звертає увагу на таке.

Постановляючи ухвалу про накладення штрафу від 09 грудня 2024 року, суд керувався приписами статті 382 КАС України в редакції, що була чинною до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ (далі - Закон № 4094-ІХ).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4094-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 4 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня введення в дію Закону України "Про лікарські засоби" від 28 липня 2022 року № 2469-IX.

Відповідно до відомостей, що містяться на офіційному сайті Верховної Ради України (посилання - https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/4094-20) 18 грудня 2024 року Закон № 4094-ІХ опубліковано в офіційному виданні - Голос України під № 191, а тому датою набрання чинності згадуваним Законом є 19 грудня 2024 року.

Зазначеним Законом КАС України окрім іншого доповнено статтями 382-1, 382-2 та 382-3, якими врегульовано особливості розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, особливості розгляду звіту про виконання судового рішення, а також особливості прийняття рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення.

Відтак станом на день розгляду поданого відповідачем звіту процесуальний закон доповнено статтями, якими деталізовано (розширено) приписи процесуального законодавства в частині здійснення судом нагляду виконанням судового рішення.

Так, частиною 7 статті 382 КАС України в редакції, чинній до набрання чинності Законом № 4094-ІХ, передбачалося, що сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Саме цією нормою і керувався суд, встановлюючи боржнику новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.

Разом із тим приписами частини 3 статті 382-3 КАС України визначено у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Тобто, чинним на момент розгляду поданого відповідачем звіту законодавством не передбачено повторного накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у разі невиконання останнім судового рішення.

Іншими словами, в чинній редакції статті 382-3 КАС України визначено, що кінцевим результатом у разі здійснення судом контролю за виконанням судового рішення є накладення штрафу, що є підтвердженням вжиття судом всіх заходів, передбачених процесуальним законом. І при цьому передбачено право суду встановлювати новий строк для подання звіту.

Таким чином, оскільки судом вжито усіх заходів, передбачених приписами процесуального закону, що визначають особливості розгляду звіту про виконання судового рішення, незважаючи на те те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року залишається невиконаним в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, суд не вбачає підстав для накладення на Тульчинську міську раду штрафу за повторне невиконання рішення суду, оскільки чинною редакцією КАС України не передбачено такої можливості.

Керуючись статтями 248, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Тульчинської міської ради про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович