Рішення
від 20.01.2025 по справі 200/4559/24
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року Справа№200/4559/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

05 липня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 04 липня 2024 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 27 червня 2024 року № 057050009392;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

05 липня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідача та у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області).

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

20 січня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотань позивача про вжиття заходів процесуального примусу та про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області надати письмові пояснення.

20 січня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в судовому засіданні та про участь його представника в судовому засіданні режимі відеоконференції.

20 січня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області.

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 18 червня 2024 року звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

За принципом екстериторіальності для розгляду цієї заяви був визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

27 червня 2024 року відповідач прийняв рішення № 057050009392, яким відмовив в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 06 місяців.

За розрахунком пенсійного органу станом на 11 жовтня 2017 року страховий стаж позивача становив 26 років 09 місяців 14 днів, спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, 11 років 07 місяців 25 днів.

При цьому ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року через відсутність інформації про сплату страхових внесків, а до спеціального стажу періоди роботи з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року через відсутність інформації про те, що позивач працював в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, а також інформації про види суден.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач покликався на норми ст. 114, п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), ст. ст. 52, 55 Закону № 1788, рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 (далі Рішення КСУ № 2-р/2019) та від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 (далі Рішення КСУ № 20-рп/2010) і доводив, що з 05 червня 2019 року положення п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 діють в первісній редакції, тобто право на пенсію за вислугу років має плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Позивач зазначив, що станом на 11 жовтня 2017 року набув необхідний страховий та спеціальний стаж, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Зокрема, в період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року він працював повний робочий день в плавскладі Азовського морського пароплавства, що підтверджено довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп.

Його спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років склав 12 років 10 місяців 09 днів, що відображено у вказаній довідці, яка є належним документом для підтвердження спеціального стажу відповідно до ст. 62 Закону № 1788, п. п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, (далі Порядок № 637).

Позивач зауважив, що згідно з довідником «Морські сухогрузні транспортні судна», списком суден, які належать орендному підприємству «Азовське морське пароплавство» (далі ОП «АМП»), всі судна, на яких він працював, є транспортними суднами морського флоту та не належать до суден портових, постійно працюючих на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського та внутріміського сполучення.

Позивач вказував на те, що відповідач зарахував до його спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, не весь період роботи з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року в плавскладі Азовського морського пароплавства, про що свідчить розрахунок стажу (форма РС-право).

Зокрема, пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу періоди: з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року резерв на посаді моториста 1 класу; з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року учбова відпустка; з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року резерв бази технічного обслуговування (БТО) на посаді 4 механіка; з 30 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року учбова відпустка; з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року учбова відпустка; з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року відпустка без оплати; з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року профвідбір; з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року відпустка без оплати; з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року відпустка без оплати; 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року медкомісія; з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року відпустка без оплати; з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року медкомісія; з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року відпустка без оплати; з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року відпустка без оплати (з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року) та резерв бази технічного обслуговування (БТО) на посаді 4 механіка (з 03 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року); з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року резерв (атестація) на посаді 4 механіка; з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року резерв бази технічного обслуговування (БТО) УТС «Смела» на посаді 4 механіка; з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року резерв на посаді 3 механіка (з 05 квітня 1995 року по 02 жовтня 1995 року), лікарняні (з 03 жовтня 1995 року по 28 жовтня 1995 року), резерв (з 29 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року); з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року резерв на посаді змінного механіка; з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року відпустка без оплати.

Позивач із цим не погодився; зауважив, що ні Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України), ні Закони № 1058, №1788 не передбачають підстав для незарахування до спеціального стажу періодів перебування у резерві, тимчасової непрацездатності, учбової відпустки працівника в плавскладі суден морського флоту.

Позивач наголосив, що згідно з Положенням про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річного транспорту України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 29 лютого 2012 року № 135, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2012 року за № 445/20758, (далі Положення № 135) час перебування в резерві є частиною робочого часу.

Позивач зауважив, що відповідно до ст. 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі Закон № 103/98-ВР) має право на зарахування до спеціального стажу періоду навчання за фахом, оскільки перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищувала трьох місяців.

Також позивач доводив, що має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року, обґрунтовуючи це тим, що він не може нести відповідальність за невиконання страхувальником його обов`язку зі сплати страхових внесків.

На переконання позивача, за вказаних обставин належним та ефективним способом захисту його порушеного права є покладання на пенсійний орган обов`язку призначити пенсію.

Просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.

Зазначив, що 18 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, яку за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Відповідач доводив, що відповідно до наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 26 років 09 місяців 24 дні; спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (станом на 11 жовтня 2017 року) 11 років 07 місяців 25 днів.

Виходячи з цього, 27 червня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення № 057050009392, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 12 років 06 місяців.

Відповідач відзначив, що через відсутність інформації про сплату страхових внесків не зарахував позивачеві до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року. Періоди роботи з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року не зараховані до спеціального стажу через відсутність інформації про те, що позивач дійсно працював повний робочий день в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості.

З огляду на викладене відповідач доводив, що правильно обчислив страховий і спеціальний стаж позивача; прийняте ним рішення є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач зауважив, що призначення пенсії це виключна прерогатива пенсійного органу. Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Як наслідок, суд не може покладати на пенсійний орган обов`язок призначити пенсію на підставі розрахунку стажу (загального, спеціального), проведеного позивачем або самим судом.

Просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 10 грудня 1997 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код 21318350) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

18 червня 2024 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Разом з цією заявою він надав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом серії НОМЕР_3 , архівні довідки комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» Маріупольської міської ради (далі КУ «Трудовий архів м. Маріуполя») від 12 листопада 2021 року №№ 3094/05-01 і 3095/05-01, від 27 листопада 2020 року №№ 2782/05-01, 2779/05-01, 2780/05-01, 2781/05-01, довідку орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» (далі ОП «АМП») від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідку товариства з обмеженою відповідальністю «Синема Буревестник» від 09 серпня 2021 року № 9, ухвали Господарського суду Донецької області у справі № 5/94б від 27 листопада 2018 року, від 17 грудня 2018 року, заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу, анкету опитування, витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, про що свідчить скріншот з електронного кабінету ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (документи, додані до заяви про призначення пенсії від 18 червня 2024 року, що зареєстрована за № 7161).

27 червня 2024 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих ним документів, а також з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії».

Відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з такого.

Відповідно до п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.

Абз. 2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення цього виду пенсії. Список таких професій і посад затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Пенсійний вік, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, 55 років.

Вік заявника 60 років.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років має плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Необхідний страховий стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, (станом на 11 жовтня 2017 року) становить 26 років 06 місяців.

Необхідний спеціальний стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, (станом на 11 жовтня 2017 року) становить 12 років 06 місяців.

Спеціальний стаж обчислюється відповідно до даних трудової книжки та довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа, що звертається за пенсією, відповідно до п. 20 Прядку № 637.

У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

У разі, якщо підприємство ліквідовано без правонаступників, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Постанова КМУ № 920) та постанови правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються для стажу для призначення пенсії», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105, (далі Порядок № 18-1) факт роботи на пільгових умовах підтверджується Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що створена при головному управлінні Пенсійного фонду України.

Результат розгляду документів, доданих до заяви:

Страховий стаж особи становить 26 років 09 місяців 24 дні; станом на 11 жовтня 2017 року 26 років 09 місяців 14 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зарахований період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Спеціальний стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, станом на 11 жовтня 2017 року 11 років 07 місяців 25 днів.

До спеціального стажу не зараховано періоди з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року згідно з архівними довідками від 27 листопада 2020 року №№ 2782/05-01, 2779/05-01, 2780/05-01, 2781/05-01, оскільки в довідках відсутня інформація про те, що особа працювала в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, та про види суден.

Для зарахування до спеціального стажу періодів з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком № 637 із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професії або посади, характеру виконуваної роботи.

У разі ліквідації підприємства, необхідно звернутися з відповідною заявою та документами для підтвердження пільгового стажу Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Для цього необхідно повторно звернутися до сервісного центру Пенсійного фонду України з відповідною заявою та документами для підтвердження пільгового стажу.

З наведених вище мотивів ГУ ПФУ в Хмельницькій області вирішило відмовити позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 12 років 06 місяців.

Заявник не працює, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

За висновком пенсійного органу, позивач набуде право на пенсійну виплату 16 вересня 2026 року відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

Позивачу роз`яснено право на оскарження цього рішення в адміністративному або судовому порядку відповідно до ст. 23 Закону № 1058 і ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Надані ГУ ПФУ в Донецькій області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , з-поміж іншого, містять рішення № 057050009392 (дата-час розрахунку: 26 червня 2024 року 15:04) про призначення пенсії, яке передбачає призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 з 16 вересня 2026 року, (що відповідає висновку ГУ ПФУ в Хмельницькій області, викладеному в рішенні від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії», про те, що заявник набуде право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 16 вересня 2026 року).

Суд відзначає, що спірні правовідносини між позивачем та ГУ ПФУ в Хмельницькій області виникли з приводу наявності/відсутності у позивача права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788; предметом спору є рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 за його заявою від 18 червня 2024 року.

З огляду на це та виходячи з приписів ч. 4 ст. 73 КАС, суд не бере до розгляду рішення № 057050009392 (дата-час розрахунку: 26 червня 2024 року 15:04), як таке, що не стосується предмета доказування.

Крім того, за інформацією, наданою ГУ ПФУ в Донецькій області, (пояснення від 09 грудня 2024 року), ОСОБА_1 не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та не отримує пенсію; рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року у нього відсутній необхідний спеціальний стажу 12 років 06 місяців.

З приводу періодів роботи, на зарахування яких до страхового та/або спеціального стажу претендує позивач, а також тих періодів, які пенсійний орган не зарахував до страхового та/або спеціального стажу позивача, суд встановив такі обставини.

Період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року.

Суд встановив, що в 1980 році ОСОБА_1 вступив до Ростовського-на-Дону Ордена «Знак Пошани» морехідного училища імені Г.Я. Серова та в 1983 році закінчив повний курс цього навчального закладу за спеціальністю «експлуатація суднових силових установок»; рішенням державної кваліфікаційної комісії від 28 листопада 1983 року йому присвоєна кваліфікація «технік-судномеханік», що підтверджено дипломом серії НОМЕР_3 , виданим 28 листопада 1983 року (реєстраційний № 8248).

На підставі диплому серії НОМЕР_3 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відображені відомості про навчання ОСОБА_2 з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року в Ростовському-на-Дону Ордену «Знак Пошани» морехідному училищі ім. Г.Я. Серова, про що свідчить довідка з цього Реєстру № 9114 7918 2034 7108, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 28 травня 2024 року.

В системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж ОСОБА_1 за вересень-грудень 1980 року; за січень-грудень 1981 року; за січень-грудень 1982 року; за січень-жовтень 1983 року та за 28 днів листопада 1983 року, що підтверджено витягом з Реєстру від 28 травня 2024 року № 6440 7948 4162 4716.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року навчання у вищих/середніх НЗ 03 роки 02 місяці 28 днів до страхового стажу; до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (навчання за фахом), цей період не зарахований.

Період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року.

З 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 працював в Азовському морському пароплавстві, яке в подальшому перетворено на орендне підприємство «Азовське морське пароплавство» (далі ОП «АМП»).

Відомості про цей період роботи внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» Маріупольської міської ради (далі КУ «Трудовий архів м. Маріуполя») від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01 та довідки ОП «АМП» від 20 жовтня 2021 року № 10/2021амп-1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з довідкою КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01 ОСОБА_1 працював в ОП «АМП» «мотористом, 4 механіком» з 27 січня 1984 року (наказ від 01 лютого 1984 року № К-23) по 09 березня 1998 року (наказ від 09 березня 1998 року № 46).

Як свідчить довідка ОП «АМП» від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в плавскладі Азовського морського пароплавства; оплата праці проводилась за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту.

За період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 як член екіпажу морських суден Азовського морського пароплавства виконував роботи:

з 27 січня 1984 року на підставі наказу від 01 лютого 1984 року № К-23 зарахований в резерв на посаду моториста 1 класу;

з 08 лютого 1984 року на підставі наказу від 08 лютого 1984 року № 28 як член екіпажу теплохода «Рубіжне» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста 1 класу;

з 09 липня 1984 року на підставі наказу від 09 липня 1984 року № 132 як член екіпажу теплохода «Л. Попов» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста;

з 18 березня 1985 року на підставі наказу від 18 березня 1985 року № 52 як член екіпажу теплохода «В. Курнатовський» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста;

з 15 листопада 1985 року на підставі наказу від 15 листопада 1985 року № 222 як член екіпажу теплохода «С. Степанов» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста;

з 29 серпня 1986 року на підставі наказу від 29 серпня 1986 року № 170 як член екіпажу теплохода «Кустанай» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 13 жовтня 1986 року на підставі наказу від 13 жовтня 1986 року № 198 як член екіпажу теплохода «Нефтюгов» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 28 січня 1987 року на підставі наказу від 28 січня 1987 року № 26 як член екіпажу теплохода «Алексєєвка» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 09 лютого 1987 року на підставі наказу від 09 лютого 1987 року № 27 зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка;

з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 26 червня 1989 року на підставі наказу від 26 червня 1989 року № 122 як член екіпажу теплохода «Алексєєвка» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 17 липня 1989 року на підставі наказу від 17 липня 1989 року № 137 як член екіпажу теплохода «М. Стенько» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 17 серпня 1989 року на підставі наказу від 17 серпня 1989 року № 150 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 03 грудня 1990 року № 234 зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка;

з 01 січня 1991 року на підставі наказу від 01 січня 1991 року № б/н як член екіпажу теплохода «Халонг» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 23 січня 1991 року на підставі наказу від 23 січня 1991 року № 15 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 15 листопада 1991 року на підставі наказу від 15 листопада 1991 року № 220 зарахований в резерв (атестація) на посадку 4 механіка;

з 05 грудня 1991 року на підставі наказу від 05 грудня 1991 року № 234 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 23 грудня 1991 року на підставі наказу від 23 грудня 1991 року № 244 зарахований в резерв БТО УТС «Смела» на посаду 4 механіка;

з 19 лютого 1992 року на підставі наказу від 19 лютого 1992 року № 32 як член екіпажу теплохода «Мех. Пономаренко» виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 24 серпня 1992 року на підставі наказу від 24 серпня 1992 року № 160 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 21 січня 1993 року на підставі наказу від 21 січня 1993 року № 13 як член екіпажу теплохода «Халонг» виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 05 квітня 1995 року на підставі наказу від 05 квітня 1995 року № 171 зарахований в резерв на посаду 3 механіка;

з 14 грудня 1995 року на підставі наказу від 14 грудня 1995 року № 239 як член екіпажу теплохода «Альбатрос» виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механіка;

з 18 червня 1997 року на підставі наказу від 18 червня 1997 року № 118 зарахований в резерв на посаду змінного механіка;

з 29 вересня 1997 року на підставі наказу від 29 вересня 1997 року № 182 як член екіпажу теплохода «Мех. Пономаренко» виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механік;

з 01 грудня 1997 року на підставі наказу від 01 грудня 1997 року № 223 як член екіпажу теплохода «Мех. Пономаренко» виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 09 березня 1998 року на підставі наказу від 09 березня 1998 року № 46 звільнений за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Передбачено призначення пенсії за Списком № 2, розділ ХХХ п. 2, затвердженим постановою Ради Міністрів РСР від 22 серпня 1956 року № 1173, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, та відповідно до ст. 100 Закону № 1788.

Спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років 12 років 10 місяців 09 днів.

Згідно з довідником «Морські сухогрузні транспортні судна», списком суден, які належать ОП «АМП», всі судна, на яких працював позивач у вказані вище періоди, є транспортними суднами морського флоту та не належать до суден портових, постійно працюючих на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміських та внутріміського сполучення.

Довідка від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп видана на підставі особової справи, особової картки, особових рахунків працівника, штатного розкладу, наказів по суднам, табелів обліку робочого часу, довідника «Морські сухогрузні транспортні судна», списку суден, які належать Азовському морському пароплавству.

В довідці від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп відображені такі додаткові відомості про роботу позивача:

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року резерв;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року учбова відпустка;

з 19 березня 1987 року по 25 березня 1987 року учбова відпустка;

з 16 березня 1987 року по 18 березня 1987 року лікарняні;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року учбова відпустка;

з 30 квітня 1998 року по 23 травня 1988 року учбова відпустка;

з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року відпустка без оплати;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року профвідбір;

з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року відпустка без оплати;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року медкомісія;

з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року відпустка без оплати;

з 30 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року медкомісія;

з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року відпустка без оплати;

з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року відпустка без оплати;

з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року лікарняні;

з 15 листопада 1991 року по 05 грудня 1991 року резерв;

з 22 листопада 1991 року по 03 грудня 1991 року відпустка без оплати;

з 23 липня 1994 року по 05 серпня 1994 року лікарняні;

з 05 квітня 1995 року по 02 жовтня 1995 року резерв;

з 03 жовтня 1995 року по 28 жовтня 1995 року лікарняні;

з 29 жовтня 1995 року по 14 грудня 1995 року резерв;

з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року відпустка без оплати;

з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року відпустка без оплати.

На підставі архівної довідки КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 12 листопада 2021 року № 3095/05-01 суд встановив, що Азовське морське пароплавство зареєстровано згідно з рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів від 08 січня 1992 року № 5/12; Азовське морське пароплавство перетворено на орендне підприємство «Азовське морське пароплавство» на підставі розпорядження Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21 червня 1993 року № 991.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19 травня 2003 року порушена справа № 5/94б про банкрутство ОП «АМП».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року ліквідатором у справі № 5/94б про банкрутство ОП «АМП» призначений ОСОБА_3 .

Процедура ліквідації ОП «АМП» триває, державна реєстрація припинення цього підприємства як юридичної особи не проведена, про що свідчать лист Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 червня 2024 року № 31030/30408-24-24/15.6, а також відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про стаж позивача, починаючи з 2003 року. Як наслідок, відомості про страховий і спеціальний стаж Колесникова О.Ю. за період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року в них відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру від 28 травня 2024 року № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж ОСОБА_1 за 05 днів січня 1984 року, за лютий-грудень 1984 року, за січень-грудень 1985 року, за 1986-1997 роки повністю та за січень-березень 1998 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить що, ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві періоди:

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року 00 років 00 місяців 11 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 08 лютого 1984 року по 03 жовтня 1985 року 01 рік 07 місяців 26 днів до страхового стажу та до спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року 00 років 01 місяць 06 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 10 листопада 1985 року по 02 лютого 1987 року 01 рік 02 місяці 29 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року 00 років 05 місяців 01 день до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 10 липня 1987 року по 19 березня 1988 року 00 років 08 місяців 10 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року 00 років 00 місяців 19 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 09 квітня 1988 року по 29 квітня 1988 року 00 років 00 місяців 21 день до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року 00 років 00 місяців 24 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 24 травня 1988 року по 06 липня 1988 року 00 років 01 місяць 13 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року 00 років 00 місяців 16 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року 00 років 00 місяців 02 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року 00 років 00 місяців 28 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 23 серпня 1988 року по 17 травня 1989 року 00 років 08 місяців 25 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року 00 років 00 місяців 19 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 07 червня 1989 року по 13 липня 1989 року 00 років 01 місяць 07 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року 00 років 00 місяців 02 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 16 липня 1989 року по 27 лютого 1990 року 00 років 07 місяців 12 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового фонду;

з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року 00 років 01 місяць 03 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року 00 років 00 місяців 02 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року 00 років 00 місяців 18 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 21 квітня 1990 року по 22 жовтня 1990 року 00 років 06 місяців 02 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року 00 років 02 місяці 09 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 01 січня 1991 року по 16 січня 1991 року 00 років 00 місяців 16 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року 00 років 00 місяців 06 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 січня 1991 року по 14 листопада 1991 року 00 років 09 місяців 22 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року 00 років 00 місяців 20 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 05 грудня 1991 року по 22 грудня 1991 року 00 років 00 місяців 18 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року 00 років 01 місяць 26 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 19 лютого 1992 року по 22 липня 1994 року 02 роки 05 місяців 04 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 липня 1994 року по 05 серпня 1994 року 00 років 00 місяців 13 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 06 серпня 1994 року по 04 квітня 1995 року 00 років 07 місяців 29 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року 00 років 08 місяців 09 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 14 грудня 1995 року по 17 червня 1997 року 01 рік 06 місяців 04 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року 00 років 03 місяці 11 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 29 вересня 1997 року по 03 лютого 1998 року 00 років 04 місяці 05 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року 00 років 01 місяць 03 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 07 березня 1998 року по 09 березня 1998 року 00 років 00 місяців 03 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту.

Період з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року.

З 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві «Федкомшипінг» (далі ПП «Федкомшипінг»).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2782/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з архівною довідкою КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2782/05-01 позивач працював «суперінтендантом» з 03 листопада 2003 року (наказ від 03 листопада 2003 року № 06-ок) по жовтень 2005 року (наказ та дата відсутні).

Відомості про спеціальний стаж позивача за період роботи з 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за 28 днів листопада 2003 року, за грудень 2003 року, за 2004 рік, за січень-жовтень 2005 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві періоди:

з 03 листопада 2003 року по 31 грудня 2003 року 00 років 01 місяць 29 днів до страхового стажу; до спеціального стажу, цей період не зарахований;

з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2005 року 01 рік 10 місяців 00 днів до страхового стажу; до спеціального стажу, цей період не зарахований.

Період з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року.

З 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві «Федкомшипінг» С.А.М. (далі ПП «Федкомшипінг» С.А.М.).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2779/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з архівною довідкою КУ «Трудовий архів м. Маріуполь» від 27 листопада 2020 року № 2779/05-01 позивач працював «суперінтендантом» з 01 листопада 2005 року (наказ від 01 листопада 2005 року № 16-ок) по 31 грудня 2007 року (наказ від 31 грудня 2007 року № 14-ок).

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за листопад-грудень 2005 року, за 2006 рік повністю, за січень-грудень 2007 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві період з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року 02 роки 02 місяці 00 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований.

Період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року.

З 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року ОСОБА_1 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Федкомшипінг» (далі ТОВ «Федкомшипінг»).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2780/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з довідкою КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2780/05-01 позивач працював «суперінтендантом» з 01 січня 2008 року (наказ від 31 грудня 2007 року № 11-ок) по 01 лютого 2011 року (наказ від 01 лютого 2011 року № 02-ок).

За січень 2011 року в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про кількість днів трудових відносин 31, однак дані про суму заробітку для нарахування пенсії та позначка про сплату страхових внесків відсутні.

За лютий 2011 року в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про кількість днів трудових відносин 1, дані суму заробітку для нарахування пенсії та позначка про сплату страхових внесків відсутні.

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за 2008-2010 роки повністю та за лютий 2011 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві періоди:

з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року 03 роки 00 місяців 00 днів зарахований до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року 00 років 01 місяць 00 днів не зарахований ні до страхового, ні до спеціального стажу;

з 01 лютого 2011 року по 01 лютого 2011 року 00 років 00 місяців 01 день зарахований до страхового стажу у складі періоду з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року; до спеціального стажу цей період не зарахований.

Період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

З 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року позивач працював в приватному підприємстві «Федшип» (далі ПП «Федшип»).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2781/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з довідкою КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 27 листопада 2020 року № 2781/05-01 позивач працював «суперінтендантом» з 01 березня 2011 року (наказ від 01 березня 2011 року № 02-ок) по 30 квітня 2011 року (наказ від 30 квітня 2011 року № 20-ок).

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за березень-квітень 2011 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року 00 років 03 місяці 00 днів до страхового стажу у складі періоду з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року; до спеціального стажу цей період не зарахований.

Період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року.

В період з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року позивач працював в державному підприємстві «Керченський судноремонтний завод» (далі ДП «Керченський судноремонтний завод»).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, за період роботи ОСОБА_1 в ДП «Керченський судноремонтний завод» (ідентифікаційний код 01124997) за 2 дні жовтня 2012 року 290,00 грн, за 30 днів листопада 2012 року 3335,00 грн, за 31 день грудня 2012 року 3335,00 грн, за 31 день січня 2013 року 3360,96 грн, за 28 днів лютого 2013 року 3775,50 грн, за 31 день березня 2013 року 4272,73 грн, за 30 днів квітня 2013 року 4270,97 грн, за 31 день травня 2013 року 4270,00 грн, за 30 днів червня 2013 року 4273,09 грн, за 31 день липня 2013 року 4425,25 грн, за 31 день серпня 2013 року 4955,96 грн, за 30 днів вересня 2013 року 4831,27 грн, за 31 день жовтня 2013 року 5083,00 грн, за 30 днів листопада 2013 року 3872,76 грн, за 31 день грудня 2013 року 5083,00 грн, за 08 днів січня 2014 року 4432,80 грн.

Інформація про сплату страхових внесків за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року включно в системі персоніфікованого обліку відсутня; рівно як і відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про страховий стаж позивача за 2012-2014 роки.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало позивачеві період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року ні до страхового, ні до спеціального стажу. (В розрахунку стажу відображений період з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року тривалістю 00 років 00 місяців 00 днів).

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи суду не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 18 червня 2024 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 04 травня 2024 року.

Відповідно до абз. абз. 1-2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Абз. 1 п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 установлено, що особам, які на день набрання чинності Законом № 2148, мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2148 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 2148 опублікований в газеті «Голос України» від 10 жовтня 2017 року № 188 і набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Отже, пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 призначаються за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року страхового та спеціального стажу (вислуги років), визначених цим Законом.

Закон № 1788, в свою чергу, передбачає наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 2 Закону № 1788 за цим Законом, серед іншого, призначається такий вид трудових пенсій як пенсія за вислугу років.

Ст. 51 Закону № 1788 визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають […] плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють в акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення.

Ст. 55 Закону № 1788 визначає умови набуття права на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей народного господарства.

Так, п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (в її первинній редакції) було передбачено:

«Право на пенсію за вислугу років мають:

[…]

д) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення):

чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;

[…]».

02 березня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213), 24 грудня 2015 року Закон України № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 911).

04 червня 2019 року Конституційний Суд України увалив рішення № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України № 213 та № 911.

Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законами № 213 та № 911, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

В мотивувальній частині рішення від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив:

«[…]

3.3. Законом № 911 встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. «а» ст. 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у п. п. «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788.

У положеннях ст. ст. 54, 55 Закону № 1788, що є предметом розгляду Конституційного Суду України і містяться у підрозділі «Пенсія за вислугу років; загальні умови» розділу II «Трудові пенсії», визначено категорії громадян, які мають право на пенсію за вислугу років, та умови набуття такого права.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, мета призначення пенсії за вислугу років забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам льотного і льотно-випробного складу, освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Установлення положеннями Закону № 1788 віку виходу на пенсію окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення.

Конституційний Суд України наголошує, що виключно забезпечення фінансових інтересів держави, а саме наповнення (формування) Державного бюджету України, а також бюджету Пенсійного фонду України, без дотримання положень Конституції України, зокрема щодо пріоритетності забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантування права на соціальний захист, не могло бути виправданням для юридичного регулювання, встановленого оспорюваними положеннями Закону № 1788. Тому обраний законодавцем засіб не можна вважати прийнятним для досягнення мети прийняття Закону № 911.

Отже, положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. «а» ст. 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у п. п. «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

3.4. […]

Законом № 213 підвищено на п`ять років вік виходу на пенсію для жінок (наслідком стало зрівняння віку виходу на пенсію для чоловіків і жінок) (абз. 1 п. п. «а», «б», «в», «г», «д», п. «є» ст. 55 Закону № 1788), підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (п. «а» ст. 54, абз. абз. 6-16 п. «д», абз. абз. 1-11 п. «е», п. «ж» ст. 55 Закону № 1788).

[…]

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. «а» ст. 54, п. п. «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» ст. 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

З огляду на наведене оспорювані положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

[…]».

Отже, починаючи з 05 червня 2019 року положення п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 діють у первісній редакції, що була чинною до внесення змін Законами № 213 та № 911, положення яких визнані неконституційними.

Таким чином, на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 18 червня 2024 року, відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 54 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мав плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

При цьому, з огляду на приписи п. 2-1 та п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пенсія, призначається особам, які мали вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 55 Закону № 1788, на день набрання чинності Законом № 2148, тобто станом на 11 жовтня 2017 року.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788).

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

[…]

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. […].

За правилами, наведеними в п. 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Порядок № 637 визначає особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників.

Так, згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

[…]

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абз. 2 п. 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення […] пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням […] пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення […] пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто […].

Порядок подання та оформлення документів для призначення […] пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. […]

Строки призначення пенсії визначає ст. 45 Закону № 1058.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 за загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за її призначенням.

Ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 передбачено, що документи про призначення […] пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення […] або про відмову в призначенні […] пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 15 лютого 2024 року.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, […] пенсії […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення […] пенсії […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

[…].

За правилами п. 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

[…]

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону № 1058.

[…].

Документи, необхідні для призначення, визначені розділом ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі індивідуальні відомості про застраховану особу).

[…]

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

[…]

4) відомості про місце проживання особи;

[…].

Приймання, оформлення і розгляд документів регламентовані нормами розділу ІV Порядку № 22-1.

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення […] пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно д п. п. 17-19 Порядку № 637. Опитування свідків проводиться згідно із п. 12 Порядку № 637;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п. 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

П. 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

[…]

П. 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Згідно з п. 4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено […] пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення […] пенсії […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи […] для здійснення виплати пенсії.

[…]

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення […] пенсії, […].

Аналіз положень п. п. 1.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:

-з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);

-при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр (п. 4.2);

-після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).

При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішення від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначені пенсії».

Цим рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання пенсійним органом вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі Закон № 2073), а прийняте ним рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Передусім суд вважає за необхідне відзначити, що між сторонами немає спору з приводу того, що під час вирішення питання про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 цю норму необхідно застосовувати в її первинній редакції; а визначений нею страховий і спеціальний стаж позивач мав набути станом на 11 жовтня 2017 року.

Страховий стаж.

Для виникнення права на пенсію за вислугу років згідно з п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 станом на 11 жовтня 2017 року особа мала набути страховий стаж 26 років 06 місяців.

За розрахунком відповідача станом на 11 жовтня 2017 року страховий стаж ОСОБА_1 становив 26 років 09 місяців 14 днів, тобто пенсійний орган визнає наявність у позивач необхідного страхового стажу, передбаченого п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788.

Разом з цим ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу період з 01 жовтня 2014 року по 31 січня 2014 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач зазначив, що не зарахував цей період до страхового стажу через відсутність інформації про сплату страхових внесків.

Суд відхиляє цей аргумент пенсійного органу, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), […], на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб […] здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), […], на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду […]. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. […] Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. […] Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). […] Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. […].

Системний аналіз наведених вище норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших.

Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

Інформація про сплату страхових внесків за період роботи позивача з жовтня 2012 року по січень 2014 року включно в системі персоніфікованого обліку відсутня.

Водночас Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, за період роботи ОСОБА_1 в ДП «Керченський судноремонтний завод» за 2 дні жовтня 2012 року, 30 днів листопада 2012 року, 31 день грудня 2012 року, 31 день січня 2013 року, 28 днів лютого 2013 року, 31 день березня 2013 року, 30 днів квітня 2013 року, 31 день травня 2013 року, 30 днів червня 2013 року, 31 день липня 2013 року, 31 день серпня 2013 року, 30 днів вересня 2013 року, 31 день жовтня 2013 року, 30 днів листопада 2013 року, 31 день грудня 2013 року, 08 днів січня 2014 року.

Отже, обґрунтованими є доводи позивача про те, що він має право на зарахування до страхового стажу періоду роботу з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року включно.

В той же час відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів з 01 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року та з 09 січня 2014 року по 31 січня 2014 року.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що на час прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії в системі персоніфікованого обліку не було відомостей про нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) нараховуються страхові внески (єдиний внесок), за ці періоди, що унеможливлювало їх зарахування до страхового стажу.

Правомірність дій (бездіяльності) пенсійного органу щодо зарахування (незарахування) до страхового стажу інших періодів позивач не оспорює.

Спеціальний стаж.

Для виникнення права на пенсію за вислугу років згідно з п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 станом на 11 жовтня 2017 року особа мала набути спеціальний стаж 12 років 06 місяців.

За розрахунком відповідача станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж ОСОБА_1 становив 11 років 07 місяців 25 днів.

Періоди з 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач зазначив, що не зарахував позивачеві до спеціального стажу періоди роботи з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року, обґрунтувавши це відсутністю інформації про те, що впродовж цих періодів ОСОБА_1 працював в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, та про види суден.

Суд погоджується з таким висновком відповідача, оскільки ні пенсійному органу, ні суду не надані належні докази на підтвердження спеціального стажу ОСОБА_1 за ці періоди.

Спеціальний стаж міг бути підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або даними про спеціальний стаж з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак жоден з цих доказів ні пенсійному органу, ні суду наданий не був.

Архівні довідки КУ «Трудовий архів м. Маріуполя», які ОСОБА_1 надав разом з заявою про призначення пенсії, не містять інформацію про його спеціальний стаж.

Разом з цим, аналіз підстав позову зумовлює висновок про те, що позивач не оспорює правомірність дій відповідача, які полягали у незарахуванні періодів роботи 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року до спеціального стажу.

Період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року.

Позивач доводить, що має право на зарахування до спеціального стажу періоду навчання за фахом.

Суд встановив, що в період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року ОСОБА_1 навчався в морехідному училищі за спеціальністю «експлуатація суднових силових установок» і набув кваліфікацію «технік-судномеханік» (диплом серії НОМЕР_3 ).

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 36 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

10 лютого 1998 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі Закон № 103/98-ВР), який набрав чинності 10 березня 1998 року.

Ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР в її первинній редакції було передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 18 Закону № 103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Верховний Суд сформулював висновок з приводу зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788, періоду навчання в професійно-технічному училищі, зокрема такого, що мав місце до набрання чинності Законом № 103/98-ВР.

В постанові від 09 липня 2020 року у справі № 308/13118/16-а Верховний Суд зазначив:

«[…]

31. Щодо зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу служби в армії та навчання колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно зі ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

33. Тобто, коли йдеться про зазначений вид пенсії, підраховується спеціальний стаж особи сумарна тривалість трудової діяльності, яку виокремлено із загального трудового стажу з урахуванням роботи у певних галузях народного господарства, певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями чи посадами.

[…]

42. Відповідно до ст. 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

43. Як вбачається з матеріалів справи, позивач в липні 1980 року закінчив професійно-технічне училище […] за спеціальністю слюсар по ремонту вагонів з виконанням столярних робіт, а 29.07.1980 був прийнятий слюсарем по ремонту рухомого складу ІV розряду пункту технічного обслуговування вагонів Чоп.

44. Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача в ПТУ […] повинен бути зарахований до пільгового трудового стажу.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 683/1774/16-а.

[…]».

Суд встановив, що ОСОБА_1 звершив навчання 23 листопада 1983 року за спеціальністю «експлуатація суднових силових установок» і набув кваліфікацію «технік-судномеханік».

З 27 січня 1984 року на підставі наказу від 01 лютого 1984 року № К-23 він був прийнятий на роботу до Азовського морського пароплавства і зарахований в резерв на посаду моториста 1 класу; з 08 лютого 1984 року на підставі наказу від 08 лютого 1984 року № 28 працював як член екіпажу теплохода «Рубіжне» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста 1 класу (архівна довідка від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01, довідка від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

Беручи до уваги те, що перерва між днем закінчення навчання в морехідному училищі і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 має право на зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що пенсійний орган зарахував ОСОБА_1 період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року (03 роки 02 місяці 28 днів) лише до страхового стажу.

До спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (навчання за фахом), цей період не зарахований.

При цьому в рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів жодного обґрунтування підстав незарахування до спеціального стажу цього періоду. Відсутнє таке обґрунтування і у відзиві на позовну заяву.

Період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року.

Суд встановив, що в період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 працював в Азовському морському пароплавстві мотористом, механіком (довідка від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01, довідка від 20 жовтня 2021 року № 10/2021амп-1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

При цьому згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп за період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 набув спеціальний стаж 12 років 10 місяців 09 днів, що перевищує мінімально необхідний спеціальний стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (12 років 06 місяців).

Однак за розрахунком пенсійного органу спеціальний стаж ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року склав 11 років 07 місяців 25 днів.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не вказав, які саме періоди роботи з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року не зарахував до спеціального стажу, не зазначив підстави незарахування до спеціального стажу цих періодів.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало ОСОБА_1 до спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту періоди з 08 лютого 1984 року по 03 жовтня 1985 року, з 10 листопада 1985 року по 08 лютого 1987 року, з 10 липня 1987 року по 19 березня 1988 року, з 09 квітня 1988 року по 29 квітня 1988 року, з 24 травня 1988 року по 06 липня 1988 року, з 23 серпня 1988 року по 17 травня 1989 року, з 07 червня 1989 року по 13 липня 1989 року, з 16 липня 1989 року по 27 лютого 1990 року, з 21 квітня 1990 року по 22 жовтня 1990 року, з 01 січня 1991 року по 16 січня 1991 року, з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року, з 23 січня 1991 року по 14 листопада 1991 року, з 05 грудня 1991 року по 22 грудня 1991 року, з 19 лютого 1992 року по 05 серпня 1994 року, з 06 серпня 1994 року по 04 квітня 1995 року, з 14 грудня 1995 року по 17 червня 1997 року, з 29 вересня 1997 року по 03 лютого 1997 року, з 07 березня 1998 року по 09 березня 1998 року.

Ці періоди правомірно зараховані до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, оскільки в цей час ОСОБА_1 працював повний робочий день в плавскладі Азовського морського пароплавства як член екіпажу суден морського флоту, (що не належать до суден портових, постійно працюючих на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміських та внутріміського сполучення), виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста, механіка, а оплата його праці проводилась за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, що підтверджено довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2011амп, яка в розумінні п. 20 Порядку № 637 є належним доказом для підтвердження спеціального стажу.

Довідка від 29 листопада 2021 року № 29-11/2012амп містить інформацію про час перебування ОСОБА_1 у відпустах без збереження заробітної плати за період роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства, а саме: з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року, з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року, з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року, з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року, з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року, з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року, з 22 листопада 1991 року по 03 грудня 1991 року, з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року, з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить про те, що пенсійний орган не зарахував позивачеві до спеціального стажу періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року, з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року, з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року, з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року, з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року, з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року (у складі періоду з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року), з 22 листопада 1991 року по 03 грудня 1991 року (у складі періоду з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року), з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року (у складі періоду з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року), з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року.

Ч. 1 ст. 84 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час роботи позивача в Азовському морському пароплавстві), було передбачено, що за сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові, за його заявою, може бути надана власником або уповноваженим ним органом короткочасна відпустка без збереження заробітної плати. […]. Право працівника на відпустку без збереження заробітної плати було передбачено також нормами ст. ст. 25, 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР), який введений в дію 01 січня 1997 року.

Отже, в період перебування в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством Колесников О.Ю. реалізовував своє право на такий вид відпустки як відпустка без збереження заробітної плати. Перебуваючи у таких відпустках, позивач не виконував роботи у плавскладі морського флоту і оплата його праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського флоту, не проводилась.

Належні та допустимі докази, які б зумовлювали висновок про те, що ці відпустки були пов`язані з простоєм, виробничою необхідністю чи з іншими причинами, які залежали від роботодавця, суду не надані.

Як наслідок, відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, періодів його перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

В позовній заяві ОСОБА_1 також не навів будь-якої аргументації (посилання на норми права), яка б дозволяла зробити висновок про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу періодів його перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

За цих обставин, навіть незважаючи на те, що в рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування причин незарахування до спеціального стажу періодів перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на пенсійний орган обов`язку зарахувати такі періоди до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 27 січня 1984 року на підставі наказу від 01 лютого 1984 року № К-23 ОСОБА_1 був зарахований в резерв на посаду моториста 1 класу; з 08 лютого 1984 року на підставі наказу від 08 лютого 1984 року № 28 як член екіпажу теплохода «Рубіжне» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста 1 класу.

В період з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді моториста, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Слід зауважити, що законодавство, чинне в той період, не містило норм, які б передбачали, що час перебування особи в резерві не зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788.

Крім того, суд враховує, що в подальшому відповідно до Директиви 1999/63/ЄС Ради Європейського Союзу від 21 червня 1999 року «Про Угоду про організацію робочого часу моряків, укладену між Асоціацією Судновласників Європейського Співтовариства та Федерацією Транспортних Профспілок Європейського Співтовариства», Директиви 1999/95/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 13 грудня 1999 року «Про правозастосування положень щодо годин праці моряків на борту суден, що зупиняються в портах Співтовариства», ст. 57 Кодексу торговельного мореплавства України та з метою підвищення рівня організації безпечної праці і відпочинку членів екіпажу суден Міністерство інфраструктури України видало наказ від 29 лютого 2012 року № 135 «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 березня 2012 року за № 445/20758, яким затвердило Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України (далі Положення № 135).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 135 це Положення установлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку плаваючого складу (далі члени екіпажу) морських суден та суден внутрішнього плавання судновласниками України, які здійснюють: перевезення вантажів та пасажирів; аварійно-рятувальні та криголамні роботи; роботи із забезпечення аварійно-рятувальної готовності; роботи з ліквідації розливів нафтопродуктів; буксирування плаваючих об`єктів; гідрографічні та науково-дослідницькі роботи; навчальний процес; днопоглиблювальні та рефулерні роботи; портові та службово-допоміжні роботи; суднові ремонтні роботи, які виконуються направленими в рейс судновими ремонтними бригадами чи окремими працівниками.

Згідно з п. 1.2 розділу І Положення № 135 дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у яких працюють за трудовим договором (контрактом) члени екіпажів суден, а також на фізичних осіб підприємців, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом.

Робочий час членів екіпажу визначають норми розділу ІІ Положення № 135.

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Положення № 135 робочий час це час, протягом якого член екіпажу зобов`язаний виконувати відповідно до трудового договору (контракту) роботу в інтересах судна (обов`язки з експлуатації, обслуговування судна, пасажирів і членів екіпажу, підтримання судна в нормальному експлуатаційно-технічному стані) згідно з графіком несення вахт, виконання суднових робіт і розпорядком дня на судні, які затверджує судновласник чи за його дорученням капітан судна.

П. 2.21 розділу ІІ Положення № 135 визначено, що у період тимчасової відсутності вакантних посад на суднах, списання з судна у зв`язку з переведенням судна на інший режим роботи чи виведенням із експлуатації на ремонт, у відстій, а також очікування направлення на судно після відпустки, додаткових днів відпочинку тощо член екіпажу тимчасово зараховується до резерву.

Час перебування в резерві це період робочого часу членів екіпажів, протягом якого працівник тимчасово з об`єктивних причин не має роботи за займаною посадою, оскільки судновласник не має змоги призначити працівника до складу екіпажу судна, на яке він направляється для роботи за фахом, через відсутність судна в порту приписки чи близьких портах у зв`язку із затримкою на певний час у рейсі.

Перебування членів екіпажу в резерві регулюється відповідним положенням, затвердженим судновласником за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілкової організації. У положенні необхідно, зокрема відобразити порядок і умови оформлення плавскладу до резерву, порядок зарахування до резерву та використання резерву, строки перебування в резерві, порядок оплати перебування в резерві та порядок виключення з резерву.

Відповідно до п. 2.22 розділу ІІ Положення № 135 у разі виведення судна з експлуатації на ремонт режим роботи членів екіпажу встановлюється відповідно до режиму роботи підприємства, на якому відбувається ремонт.

У період виведення судна з експлуатації для підготовки до ремонту, коли воно перебуває на рейді, зберігається експлуатаційний режим роботи екіпажу.

Отже, за законодавством України час перебування в резерві визначений як робочий час члена екіпажу, впродовж якого працівник тимчасово з об`єктивних причин не має роботи за займаною посадою, оскільки судновласник не має змоги призначити працівника до складу екіпажу судна, на яке він направляється для роботи за фахом, через відсутність судна в порту приписки чи близьких портах у зв`язку із затримкою на певний час у рейсі.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 09 лютого 1987 року на підставі наказу від 09 лютого 1987 року № 27 позивач був зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка; з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка.

В період з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Не спростовує цього висновку і те, що з 19 березня 1987 року по 25 березня 1987 року позивач перебував у навчальній відпустці, а з 16 лютого 1987 року по 18 березня 1987 року на лікарняному, оскільки ці періоди оплачувались за ставками і подовими окладами, затвердженими для плавскладу та річкового флоту, а законодавство не містило правових норм, які б передбачали невключення таких періодів до спеціального стажу.

До того ж інші періоди перебування позивача на лікарняному, а саме з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року та з 23 липня 1994 року по 05 серпня 1994 року (згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2011амп) відповідач зарахував до спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту, що підтверджено розрахунком стажу (форма РС-право).

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 03 грудня 1990 року № 234 позивач був зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка; з 01 січня 1991 року на підставі наказу від 01 січня 1991 року № б/н як член екіпажу теплохода «Халонг» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка.

В період з 03 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Разом з цим, як вже було вказано судом вище, підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року, впродовж якого позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, відсутні.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп до 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 17 серпня 1989 року № 150 як член екіпажу теплохода «Кілія» позивач виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, відповідно, він має право на зарахування до спеціального стажу і періоду з 02 грудня 1990 року по 02 грудня 1990 року.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 15 листопада 1991 року на підставі наказу від 15 листопада 1991 року № 220 позивач був зарахований в резерв (атестація) на посадку 4 механіка; з 05 грудня 1991 року на підставі наказу від 05 грудня 1991 року № 234 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка.

В період з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 23 грудня 1991 року на підставі наказу від 23 грудня 1991 року № 244 позивач був зарахований в резерв БТО УТС «Смела» на посаду 4 механіка; з 19 лютого 1992 року на підставі наказу від 19 лютого 1992 року № 32 як член екіпажу теплохода «Мех. Пономаренко» виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка.

В період з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 05 квітня 1995 року на підставі наказу від 05 квітня 1995 року № 171 позивач був зарахований в резерв на посаду 3 механіка; з 14 грудня 1995 року на підставі наказу від 14 грудня 1995 року № 239 як член екіпажу теплохода «Альбатрос» виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механіка.

В період з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Не спростовує цього висновку і те, що з 03 жовтня 1995 року по 28 жовтня 1995 року позивач перебував на лікарняному, оскільки цей період оплачувався за ставками і посадовими окладами, затвердженими для плавскладу та річкового флоту, а законодавство не містило норм, які б передбачали невключення таких періодів до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 18 червня 1997 року на підставі наказу від 18 червня 1997 року № 118 позивач був зарахований в резерв на посаду змінного механіка; з 29 вересня 1997 року на підставі наказу від 29 вересня 1997 року № 182 як член екіпажу теплохода «Мех. Пономаренко» виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механік.

В період з 18 червня 1997 року по 31 липня 1997 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді змінного механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Водночас відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року, впродовж якого позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 18 березня 1985 року на підставі наказу від 18 березня 1985 року № 52 позивач як член екіпажу теплохода «В. Курнатовський» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста; з 15 листопада 1985 року на підставі наказу від 15 листопада 1985 року № 222 як член екіпажу теплохода «С. Степанов» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста. В період з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року перебував у навчальній відпустці.

В період з 18 березня 1985 року по 14 листопада 1985 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода «В. Курнатовський» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період навчальної відпустки з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів додаткової відпустки у зв`язку з навчанням із спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року.

В рішення, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 позивач як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року перебував у навчальній відпустці.

В період з 10 липня 1987 року по 21 серпня 1988 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період навчальної відпустки з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів додаткової відпустки у зв`язку з навчанням із спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 позивач як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року перебував у навчальній відпустці.

В період з 10 липня 1987 року по 21 серпня 1988 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період учбової відпустки з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів додаткової відпустки у зв`язку з навчанням зі спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 позивач як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року проходив профвідбір.

В період з 10 липня 1987 року по 21 серпня 1988 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період проходження профвідбору з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів проходження профвідбору зі спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 26 червня 1989 року на підставі наказу від 26 червня 1989 року № 122 позивач як член екіпажу теплохода «Алексєєвка» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 17 липня 1989 року на підставі наказу від 17 липня 1989 року № 137 як член екіпажу теплохода «М. Стенько» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року проходив медкомісію.

В період з 26 червня 1989 року по 16 липня 1989 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода «Алексєєвка» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період проходження медичної комісії з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів проходження медичної комісії зі спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував позивачеві до спеціального стажу період з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 17 серпня 1989 року на підставі наказу від 17 серпня 1989 року № 150 позивач як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 03 грудня 1990 року № 234 був зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка. В період з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року проходив медкомісію.

В період з 17 серпня 1989 року по 02 грудня 1990 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період проходження медичної комісії з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів проходження медичної комісії зі спеціального стажу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих ним документів.

Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області не забезпечило дотримання вимог Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2073 цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:

1) адміністративний орган орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

2) адміністративна справа (далі справа) справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

3) адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

4) адміністративне провадження сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

5) адміністративна процедура визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

[…].

У спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Хмельницькій області є адміністративним органом, а прийняте ним рішення про відмову у призначенні пенсії адміністративним актом.

В ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 наведені принципи адміністративної процедури, до них належать: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Суд відзначає, що в процесі адміністративного провадження ГУ ПФУ в Хмельницькі області не забезпечило дотримання принципів адміністративної процедури, зокрема тих, про які йдеться в п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 4 ст. 6 Закону № 2073).

Всупереч приписам ч. 4 ст. 6 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Хмельницькій області при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії проігнорував обов`язкові висновки Верховного Суду, зокрема щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи, про який відсутні дані про сплату страхових внесків; про зарахування до спеціального стажу періоду навчання за фахом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Хмельницькій області не забезпечило належність і повноту з`ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію; не навело обґрунтування підстав незарахування до спеціального стажу навчання за фахом, а також окремих періодів його роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Суд відзначає, що не може вважатися розсудливою поведінка ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яка знайшла прояв у тому, що за подібних обставин і умов одні періоди тимчасової непрацездатності воно зарахувало позивачеві до спеціального стажу, а інші періоди ні.

Ч. 1 ст. 15 Закону № 2073 передбачено, що дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.

Позивач наполягає на тому, що його спеціального стажу, набутого до 11 жовтня 2017 року, достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, однак всупереч приписам ч. 1 ст. 15 Закону № 2073 відповідач не довів протилежного.

Крім того, поза увагою пенсійного органу залишилось те, що в силу приписів ч. 2 ст. 15 Закону № 2073 сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями (ч. 2 ст. 52 Закону № 2073).

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган (ч. 4 ст. 52 Закону № 2073).

Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Рішення, яке є предметом спору, не повною мірою відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта, зокрема в заключній частині рішення пенсійний орган не вказав строки і порядок його оскарження, місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позову.

Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).

Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 передбачено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.

Мотивування (обґрунтування) рішення про відмову у призначенні пенсії не забезпечує ОСОБА_1 належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 в цьому рішенні відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених пенсійним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин; відсутнє посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки пенсійного органу.

В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не вказало, що не зарахувало позивачеві до спеціального стажу період навчання за фахом, а також окремі періоди роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства; не навело чітких висновків про відсутність підстав для зарахування цих періодів до спеціального стажу; не навело власну правову оцінку цим обставинам.

Як наслідок, зі змісту оскаржуваного рішення позивач не може дізнатися підстави незарахування певних періодів роботи (навчання) до спеціального стажу, що ускладнює правильне розуміння такого рішення і його подальше оскарження.

Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).

Оскільки рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне також застосувати такі способи захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року включно;

- зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, періоди:

з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року;

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року;

з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року;

з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року;

з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року;

з 02 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року;

з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року;

з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року;

з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року;

з 18 червня 1997 року по 31 липня 1997 року;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 за його заявою від 18 червня 2024 року.

Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Отже, саме на ГУ ПФУ в Хмельницькій області суд покладає обов`язок зарахувати певні періоди до страхового та спеціального стажу та призначити позивачеві пенсію.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які полягають у тому, що застосування такого способу захисту як зобов`язання призначити пенсію становитиме втручання в його дискреційні повноваження, з огляду на таке.

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.

Проявом адміністративного розсуду може бути:

а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов`язує орган зробити вибір одного з варіантів;

б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов`язується конкретними умовами тощо.

Разом з цим у випадку досягнення особою пенсійного віку і наявності у неї необхідного страхового і спеціального стажу, тобто набуття нею права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, пенсійний орган має лише один варіант правомірної поведінки прийняти рішення про призначення пенсії, тобто йдеться про повноваження, які не є дискреційними.

На день звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, визначеного п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788; станом на 11 жовтня 2017 року він набув страховий стаж, передбачений цією нормою (більш ніж 26 років 06 місяців), що визнається сторонами.

Єдина підстава для відмови в призначенні пенсії, яку вказав пенсійний орган, це відсутність у ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року необхідного спеціального стажу, передбаченого п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, тобто 12 років 06 місяців.

Пенсійний орган зарахував позивачеві до спеціального стажу 11 років 07 місяців 25 днів. Однак з урахуванням протиправно незарахованих періодів навчання за фахом і окремих періодів роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства, спеціальний стаж ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року перевищував мінімально необхідні 12 років 06 місяців.

За цих обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що він набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788.

Водночас з мотивів, які були наведені вище, суд відхиляє аргументи позивача про те, що він має право на зарахування до страхового стажу всього періоду роботи з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 04 липня 2024 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Також позивач просив відшкодувати витрати професійну правничу допомогу гонорар адвоката, який на підставі договору від 07 червня 2024 року та додаткового договору до нього від 07 червня 2024 року визначений у фіксованому розмірі 25000,00 грн, що не залежить від обсягу вчинених дій, складених документів тощо.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 16 КАС учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

П. 1 ч. 3 ст. 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

П. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076 встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. ст. 1 Закону № 5076).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076 видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись з відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме такі висновки наведені Верховним Судом, зокрема в постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 820/3388/18.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надані такі докази:

1. ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АН № № 1326382 від 12 червня 2024 року, згідно з яким адвокат Звонарьов В.В., який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю від 27 березня 2019 року № 5448, на підставі договору про надання правової допомоги від 07 червня 2024 року № б/н уповноважений надати правничу (правову) допомогу ОСОБА_1 , серед іншого, в Донецькому окружному адміністративному суді;

2. договір про надання правової допомоги від 07 червня 2024 року № б/н, укладений між адвокатом Звонарьовим В.В. та ОСОБА_1 .

За умовами цього договору довіритель доручив, а адвокат прийняв доручення щодо надання правничої допомоги відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики та передбачених договором умов (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору правнича допомога довірителю може надаватися адвокатом у вигляді усного та/або письмового консультування з правових питань; правового аналізу документів; складання письмових звернень (заяв, клопотань, скарг), повідомлень, претензій, процесуальних документів (заяв, клопотань, скарг, позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, пояснень тощо); захисті та представництві прав та інтересів в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.

3. додатковий договір до договору про надання правничої допомоги від 07 червня 2024 року.

Згідно з п. 1 додаткового договору довіритель доручив, а адвокат прийняв доручення щодо надання правничої допомоги у справі щодо призначення пенсії, а у випадку відмови у її призначенні оскарженні рішення територіального управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 2 додаткового договору гонорар адвоката за правовий супровід до та під час звернення до органу Пенсійного фонду України, під час провадження у суді першої інстанції, а також на стадії виконання судового рішення становить 25000,00 грн.

П. 3 додаткового договору визначено, що правнича допомога надається у Донецькому окружному адміністративному суді шляхом складання, направлення (отримання) процесуальних документів, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції (за необхідності), надання усних консультацій, роз`яснень з правових питань.

Згідно з п. 4 додаткового договору гонорар адвоката сплачується не пізніше двох днів з дня підписання цього договору. Гонорар адвоката може бути сплачений частинами. При цьому 1/2 частина гонорару адвоката сплачується довірителем не пізніше трьох календарних днів з дня підписання цього договору. Інша частина гонорару сплачується щомісячно рівними частинами не пізніше 07 числа місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, але не пізніше 07 серпня 2024 року.

Відповідно до п. 6 додаткового договору довіритель, сплачуючи грошові кошти за вищенаведеними реквізитами у призначенні платежу зазначає дату договору про надання правничої допомоги.

П. 7 додаткового договору передбачено, що сплата гонорару адвокату довірителем є підтвердженням факту надання правничої допомоги адвокатом та прийняття її довірителем і не потребує додаткового укладання акта приймання-передачі та/або опису наданих послуги або іншого подібного документа.

Також суд зауважує, що матеріалами справи підтверджений факт подання адвокатом Звонарьовим В.В. позовної заяви та заяв (клопотань) в інтересах ОСОБА_1 .

Таким чином, факт надання адвокатом Звонарьовим В.В. професійної правничої допомоги ОСОБА_1 підтверджений належними і допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач навів заперечення проти відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. Зазначив, що заявлена сума є явно завищеною, необґрунтованою та непропорційною до предмета спору.

Суд оцінив заявлену до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу з точки зору реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також з точки зору розумності їх розміру та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності і розумності в контексті обставин цієї справи.

При цьому суд врахував, що справа № 200/4559/23 є справою незначної складності, позивачем заявлена одна немайнова вимога. До того ж, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд не повною мірою погодився на заведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням його вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код 21318350, місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року включно.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди:

з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року;

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року;

з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року;

з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року;

з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року;

з 02 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року;

з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року;

з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року;

з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року;

з 18 червня 1997 року по 31 липня 1997 року.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за його заявою від 13 червня 2024 року.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Повне судове рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя Т.О. Кравченко


Суд	Донецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	20.01.2025
Оприлюднено	23.01.2025
Номер документу	124569364
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Судовий реєстр по справі —200/4559/24

Рішення від 20.01.2025

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

Ухвала від 20.01.2025

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

Ухвала від 20.01.2025

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

Ухвала від 20.01.2025

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

Ухвала від 05.07.2024

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кравченко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.01.2025 по справі 200/4559/24ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —200/4559/24

Рішення від 20.01.2025

Ухвала від 20.01.2025

Ухвала від 20.01.2025

Ухвала від 20.01.2025

Ухвала від 05.07.2024

Рішення
від 20.01.2025 по справі 200/4559/24
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД