Постанова

від 09.06.2025 по справі 200/4559/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року справа №200/4559/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 200/4559/24 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Звонарьов Валентин Вадимович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 27 червня 2024 року № 057050009392;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволений частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 30 жовтня 2012 року по 8 січня 2014 року включно;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди:

з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року;

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року;

з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року;

з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року;

з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року;

з 02 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року;

з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року;

з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року;

з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року;

з 18 червня 1997 року по 31 липня 1997 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за його заявою від 13 червня 2024 року;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача, зокрема, судові витрати на професійну правничу допомоги в сумі 5000 гривень.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що позивачу правомірно не зараховано до страхового та спеціального стажу спірні періоду трудової діяльності, з підстав, визначених спірним рішенням відповідача від 27 червня 2024 року № 057050009392 про відмову в призначенні пенсії.

На думку апелянта, розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний зі складністю справи.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18 червня 2024 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої додав: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом серії НОМЕР_2 , архівні довідки комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» Маріупольської міської ради (далі КУ «Трудовий архів м. Маріуполя») від 12 листопада 2021 року №№ 3094/05-01 і 3095/05-01, від 27 листопада 2020 року №№ 2782/05-01, 2779/05-01, 2780/05-01, 2781/05-01, довідку орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» (далі ОП «АМП») від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідку товариства з обмеженою відповідальністю «Синема Буревестник» від 09 серпня 2021 року № 9, ухвали Господарського суду Донецької області у справі № 5/94б від 27 листопада 2018 року, від 17 грудня 2018 року, заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу, анкету опитування, витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, про що свідчить скріншот з електронного кабінету ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України (документи, додані до заяви про призначення пенсії від 18 червня 2024 року, що зареєстрована за № 7161).

За принципом екстериторіальності для розгляду цієї заяви був визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

27 червня 2024 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих ним документів, а також з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії».

Рішення пенсійного органу обґрунтовано наступним.

Відповідно до п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.

Абз. 2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 визначено, що положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення цього виду пенсії. Список таких професій і посад затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Пенсійний вік, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 55 років.

Вік заявника 60 років.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років має плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Необхідний страховий стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, (станом на 11 жовтня 2017 року) становить 26 років 06 місяців.

Необхідний спеціальний стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, (станом на 11 жовтня 2017 року) становить 12 років 06 місяців.

Спеціальний стаж обчислюється відповідно до даних трудової книжки та довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа, що звертається за пенсією, відповідно до п. 20 Прядку № 637.

У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

У разі, якщо підприємство ліквідовано без правонаступників, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Постанова КМУ № 920) та постанови правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються для стажу для призначення пенсії», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105, (далі Порядок № 18-1) факт роботи на пільгових умовах підтверджується Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що створена при головному управлінні Пенсійного фонду України.

Результат розгляду документів, доданих до заяви:

Страховий стаж особи становить 26 років 09 місяців 24 дні; станом на 11 жовтня 2017 року 26 років 09 місяців 14 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зарахований період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Спеціальний стаж, визначений п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, станом на 11 жовтня 2017 року 11 років 07 місяців 25 днів.

До спеціального стажу не зараховано періоди з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року згідно з архівними довідками від 27 листопада 2020 року №№ 2782/05-01, 2779/05-01, 2780/05-01, 2781/05-01, оскільки в довідках відсутня інформація про те, що особа працювала в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, та про види суден.

Для зарахування до спеціального стажу періодів з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий стаж згідно з Порядком № 637 із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професії або посади, характеру виконуваної роботи.

У разі ліквідації підприємства, необхідно звернутися з відповідною заявою та документами для підтвердження пільгового стажу Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Для цього необхідно повторно звернутися до сервісного центру Пенсійного фонду України з відповідною заявою та документами для підтвердження пільгового стажу.

З наведених вище мотивів ГУ ПФУ в Хмельницькій області вирішило відмовити позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 12 років 06 місяців.

За висновком пенсійного органу, позивач набуде право на пенсійну виплату 16 вересня 2026 року відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

Щодо спірного періоду з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року, апеляційний суд враховує наступне.

У 1980 році ОСОБА_1 вступив до Ростовського-на-Дону Ордена «Знак Пошани» морехідного училища імені Г.Я. Серова та в 1983 році закінчив повний курс цього навчального закладу за спеціальністю «експлуатація суднових силових установок»; рішенням державної кваліфікаційної комісії від 28 листопада 1983 року йому присвоєна кваліфікація «технік-судномеханік», що підтверджено дипломом серії НОМЕР_2 , виданим 28 листопада 1983 року (реєстраційний № 8248).

На підставі диплому серії НОМЕР_2 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відображені відомості про навчання ОСОБА_2 з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року в Ростовському-на-Дону Ордену «Знак Пошани» морехідному училищі ім. Г.Я. Серова, про що свідчить довідка з цього Реєстру № 9114 7918 2034 7108, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 28 травня 2024 року.

В системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж ОСОБА_1 за вересень-грудень 1980 року; за січень-грудень 1981 року; за січень-грудень 1982 року; за січень-жовтень 1983 року та за 28 днів листопада 1983 року, що підтверджено витягом з Реєстру від 28 травня 2024 року № 6440 7948 4162 4716.

За формою РС-право ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року навчання у вищих/середніх НЗ 03 роки 02 місяці 28 днів до страхового стажу; до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (навчання за фахом), цей період не зарахований.

Щодо періоду з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року.

З 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 працював в Азовському морському пароплавстві, яке в подальшому перетворено на орендне підприємство «Азовське морське пароплавство» (далі ОП «АМП»).

Відомості про цей період роботи внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» Маріупольської міської ради (далі КУ «Трудовий архів м. Маріуполя») від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01 та довідки ОП «АМП» від 20 жовтня 2021 року № 10/2021амп-1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з довідкою КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01 ОСОБА_1 працював в ОП «АМП» «мотористом, 4 механіком» з 27 січня 1984 року (наказ від 01 лютого 1984 року № К-23) по 09 березня 1998 року (наказ від 09 березня 1998 року № 46).

За довідкою ОП «АМП» від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день в плавскладі Азовського морського пароплавства; оплата праці проводилась за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту.

За період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 як член екіпажу морських суден Азовського морського пароплавства виконував роботи:

з 27 січня 1984 року на підставі наказу від 01 лютого 1984 року № К-23 зарахований в резерв на посаду моториста 1 класу;

з 08 лютого 1984 року на підставі наказу від 08 лютого 1984 року № 28 як член екіпажу теплохода «Рубіжне» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста 1 класу;

з 09 липня 1984 року на підставі наказу від 09 липня 1984 року № 132 як член екіпажу теплохода «Л. Попов» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста;

з 18 березня 1985 року на підставі наказу від 18 березня 1985 року № 52 як член екіпажу теплохода «В. Курнатовський» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста;

з 15 листопада 1985 року на підставі наказу від 15 листопада 1985 року № 222 як член екіпажу теплохода «С. Степанов» виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста;

з 29 серпня 1986 року на підставі наказу від 29 серпня 1986 року № 170 як член екіпажу теплохода «Кустанай» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 13 жовтня 1986 року на підставі наказу від 13 жовтня 1986 року № 198 як член екіпажу теплохода «Нефтюгов» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 28 січня 1987 року на підставі наказу від 28 січня 1987 року № 26 як член екіпажу теплохода «Алексєєвка» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 09 лютого 1987 року на підставі наказу від 09 лютого 1987 року № 27 зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка;

з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода «Кілія» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 26 червня 1989 року на підставі наказу від 26 червня 1989 року № 122 як член екіпажу теплохода «Алексєєвка» виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 17 липня 1989 року на підставі наказу від 17 липня 1989 року № 137 як член екіпажу теплохода М. Стенько виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 17 серпня 1989 року на підставі наказу від 17 серпня 1989 року № 150 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 03 грудня 1990 року № 234 зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка;

з 01 січня 1991 року на підставі наказу від 01 січня 1991 року № б/н як член екіпажу теплохода Халонг виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 23 січня 1991 року на підставі наказу від 23 січня 1991 року № 15 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 15 листопада 1991 року на підставі наказу від 15 листопада 1991 року № 220 зарахований в резерв (атестація) на посадку 4 механіка;

з 05 грудня 1991 року на підставі наказу від 05 грудня 1991 року № 234 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка;

з 23 грудня 1991 року на підставі наказу від 23 грудня 1991 року № 244 зарахований в резерв БТО УТС Смела на посаду 4 механіка;

з 19 лютого 1992 року на підставі наказу від 19 лютого 1992 року № 32 як член екіпажу теплохода Мех. Пономаренко виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 24 серпня 1992 року на підставі наказу від 24 серпня 1992 року № 160 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 21 січня 1993 року на підставі наказу від 21 січня 1993 року № 13 як член екіпажу теплохода Халонг виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 05 квітня 1995 року на підставі наказу від 05 квітня 1995 року № 171 зарахований в резерв на посаду 3 механіка;

з 14 грудня 1995 року на підставі наказу від 14 грудня 1995 року № 239 як член екіпажу теплохода Альбатрос виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механіка;

з 18 червня 1997 року на підставі наказу від 18 червня 1997 року № 118 зарахований в резерв на посаду змінного механіка;

з 29 вересня 1997 року на підставі наказу від 29 вересня 1997 року № 182 як член екіпажу теплохода Мех. Пономаренко виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механік;

з 01 грудня 1997 року на підставі наказу від 01 грудня 1997 року № 223 як член екіпажу теплохода Мех. Пономаренко виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка;

з 09 березня 1998 року на підставі наказу від 09 березня 1998 року № 46 звільнений за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Передбачено призначення пенсії за Списком № 2, розділ ХХХ п. 2, затвердженим постановою Ради Міністрів РСР від 22 серпня 1956 року № 1173, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, та відповідно до ст. 100 Закону № 1788.

Спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років 12 років 10 місяців 09 днів.

Згідно з довідником Морські сухогрузні транспортні судна, списком суден, які належать ОП АМП, всі судна, на яких працював позивач у вказані вище періоди, є транспортними суднами морського флоту та не належать до суден портових, постійно працюючих на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміських та внутріміського сполучення.

Довідка від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп видана на підставі особової справи, особової картки, особових рахунків працівника, штатного розкладу, наказів по суднам, табелів обліку робочого часу, довідника Морські сухогрузні транспортні судна, списку суден, які належать Азовському морському пароплавству.

В довідці від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп відображені такі додаткові відомості про роботу позивача:

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року резерв;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року учбова відпустка;

з 19 березня 1987 року по 25 березня 1987 року учбова відпустка;

з 16 березня 1987 року по 18 березня 1987 року лікарняні;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року учбова відпустка;

з 30 квітня 1998 року по 23 травня 1988 року учбова відпустка;

з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року відпустка без оплати;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року профвідбір;

з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року відпустка без оплати;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року медкомісія;

з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року відпустка без оплати;

з 30 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року медкомісія;

з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року відпустка без оплати;

з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року відпустка без оплати;

з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року лікарняні;

з 15 листопада 1991 року по 05 грудня 1991 року резерв;

з 22 листопада 1991 року по 03 грудня 1991 року відпустка без оплати;

з 23 липня 1994 року по 05 серпня 1994 року лікарняні;

з 05 квітня 1995 року по 02 жовтня 1995 року резерв;

з 03 жовтня 1995 року по 28 жовтня 1995 року лікарняні;

з 29 жовтня 1995 року по 14 грудня 1995 року резерв;

з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року відпустка без оплати;

з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року відпустка без оплати.

На підставі архівної довідки КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 12 листопада 2021 року № 3095/05-01 суд встановив, що Азовське морське пароплавство зареєстровано згідно з рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів від 08 січня 1992 року № 5/12; Азовське морське пароплавство перетворено на орендне підприємство Азовське морське пароплавство на підставі розпорядження Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21 червня 1993 року № 991.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19 травня 2003 року порушена справа № 5/94б про банкрутство ОП АМП.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 листопада 2018 року ліквідатором у справі № 5/94б про банкрутство ОП АМП призначений ОСОБА_3 .

Процедура ліквідації ОП АМП триває, державна реєстрація припинення цього підприємства як юридичної особи не проведена, про що свідчать лист Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 червня 2024 року № 31030/30408-24-24/15.6, а також відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про стаж позивача, починаючи з 2003 року. Як наслідок, відомості про страховий і спеціальний стаж Колесникова О.Ю. за період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року в них відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру від 28 травня 2024 року № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж ОСОБА_1 за 05 днів січня 1984 року, за лютий-грудень 1984 року, за січень-грудень 1985 року, за 1986-1997 роки повністю та за січень-березень 1998 року.

За формою РС-право ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві періоди:

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року 00 років 00 місяців 11 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 08 лютого 1984 року по 03 жовтня 1985 року 01 рік 07 місяців 26 днів до страхового стажу та до спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року 00 років 01 місяць 06 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 10 листопада 1985 року по 02 лютого 1987 року 01 рік 02 місяці 29 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року 00 років 05 місяців 01 день до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 10 липня 1987 року по 19 березня 1988 року 00 років 08 місяців 10 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року 00 років 00 місяців 19 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 09 квітня 1988 року по 29 квітня 1988 року 00 років 00 місяців 21 день до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року 00 років 00 місяців 24 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 24 травня 1988 року по 06 липня 1988 року 00 років 01 місяць 13 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року 00 років 00 місяців 16 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року 00 років 00 місяців 02 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року 00 років 00 місяців 28 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 23 серпня 1988 року по 17 травня 1989 року 00 років 08 місяців 25 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року 00 років 00 місяців 19 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 07 червня 1989 року по 13 липня 1989 року 00 років 01 місяць 07 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року 00 років 00 місяців 02 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 16 липня 1989 року по 27 лютого 1990 року 00 років 07 місяців 12 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового фонду;

з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року 00 років 01 місяць 03 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року 00 років 00 місяців 02 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року 00 років 00 місяців 18 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 21 квітня 1990 року по 22 жовтня 1990 року 00 років 06 місяців 02 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року 00 років 02 місяці 09 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 01 січня 1991 року по 16 січня 1991 року 00 років 00 місяців 16 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року 00 років 00 місяців 06 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 січня 1991 року по 14 листопада 1991 року 00 років 09 місяців 22 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року 00 років 00 місяців 20 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 05 грудня 1991 року по 22 грудня 1991 року 00 років 00 місяців 18 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року 00 років 01 місяць 26 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 19 лютого 1992 року по 22 липня 1994 року 02 роки 05 місяців 04 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 23 липня 1994 року по 05 серпня 1994 року 00 років 00 місяців 13 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 06 серпня 1994 року по 04 квітня 1995 року 00 років 07 місяців 29 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року 00 років 08 місяців 09 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 14 грудня 1995 року по 17 червня 1997 року 01 рік 06 місяців 04 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року 00 років 03 місяці 11 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 29 вересня 1997 року по 03 лютого 1998 року 00 років 04 місяці 05 днів до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту;

з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року 00 років 01 місяць 03 дні до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 07 березня 1998 року по 09 березня 1998 року 00 років 00 місяців 03 дні до страхового та спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту.

Період з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року.

З 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві Федкомшипінг (далі ПП Федкомшипінг).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2782/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з архівною довідкою КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2782/05-01 позивач працював суперінтендантом з 03 листопада 2003 року (наказ від 03 листопада 2003 року № 06-ок) по жовтень 2005 року (наказ та дата відсутні).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, позначки про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 в ПП Федкомшипінг (ідентифікаційний код 31131931) за 28 днів листопада 2003 року, за грудень 2003 року, за 2004 рік повністю та за січень-жовтень 2005 року.

Відомості про спеціальний стаж позивача за період роботи з 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за 28 днів листопада 2003 року, за грудень 2003 року, за 2004 рік, за січень-жовтень 2005 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві періоди:

з 03 листопада 2003 року по 31 грудня 2003 року 00 років 01 місяць 29 днів до страхового стажу; до спеціального стажу, цей період не зарахований;

з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2005 року 01 рік 10 місяців 00 днів до страхового стажу; до спеціального стажу, цей період не зарахований.

Щодо періоду з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року.

З 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві Федкомшипінг С.А.М. (далі ПП Федкомшипінг С.А.М.).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2779/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з архівною довідкою КУ Трудовий архів м. Маріуполь від 27 листопада 2020 року № 2779/05-01 позивач працював суперінтендантом з 01 листопада 2005 року (наказ від 01 листопада 2005 року № 16-ок) по 31 грудня 2007 року (наказ від 31 грудня 2007 року № 14-ок).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, позначки про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 в ПП Федкомшипінг С.А.М. (ідентифікаційний код 33760682) за листопад-грудень 2005 року, за 2006 рік повністю, за січень-грудень 2007 року.

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за листопад-грудень 2005 року, за 2006 рік повністю, за січень-грудень 2007 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві період з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року 02 роки 02 місяці 00 днів до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований.

Період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року.

З 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року ОСОБА_1 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю Федкомшипінг (далі ТОВ Федкомшипінг).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2780/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з довідкою КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2780/05-01 позивач працював суперінтендантом з 01 січня 2008 року (наказ від 31 грудня 2007 року № 11-ок) по 01 лютого 2011 року (наказ від 01 лютого 2011 року № 02-ок).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, позначки про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 в ТОВ Федкомшипінг (ідентифікаційний код 35455553) за 2008-2010 роки повністю.

За січень 2011 року в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про кількість днів трудових відносин 31, однак дані про суму заробітку для нарахування пенсії та позначка про сплату страхових внесків відсутні.

За лютий 2011 року в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про кількість днів трудових відносин 1, дані суму заробітку для нарахування пенсії та позначка про сплату страхових внесків відсутні.

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за 2008-2010 роки повністю та за лютий 2011 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві періоди:

з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року 03 роки 00 місяців 00 днів зарахований до страхового стажу; до спеціального стажу цей період не зарахований;

з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року 00 років 01 місяць 00 днів не зарахований ні до страхового, ні до спеціального стажу;

з 01 лютого 2011 року по 01 лютого 2011 року 00 років 00 місяців 01 день зарахований до страхового стажу у складі періоду з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року; до спеціального стажу цей період не зарахований.

Період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

З 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року позивач працював в приватному підприємстві Федшип (далі ПП Федшип).

Відомості про цей період внесені до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі архівної довідки КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2781/05-01, про що свідчить довідка № 9114 7918 2034 7108.

Згідно з довідкою КУ Трудовий архів м. Маріуполя від 27 листопада 2020 року № 2781/05-01 позивач працював суперінтендантом з 01 березня 2011 року (наказ від 01 березня 2011 року № 02-ок) по 30 квітня 2011 року (наказ від 30 квітня 2011 року № 20-ок).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, позначки про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 в ПП Федшип (ідентифікаційний код 36637350) за 28 днів лютого 2011 року, (хоч докази перебування позивача в трудових відносинах з цим товариством в період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року ні пенсійному органу, ні суду не надані), за березень-квітень 2011 року.

Відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року в системі персоніфікованого обліку відсутні.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж позивача за березень-квітень 2011 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало позивачеві період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року 00 років 03 місяці 00 днів до страхового стажу у складі періоду з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року; до спеціального стажу цей період не зарахований.

Період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року.

В період з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року позивач працював в державному підприємстві Керченський судноремонтний завод (далі ДП Керченський судноремонтний завод).

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, за період роботи ОСОБА_1 в ДП Керченський судноремонтний завод (ідентифікаційний код 01124997) за 2 дні жовтня 2012 року 290,00 грн, за 30 днів листопада 2012 року 3 335,00 грн, за 31 день грудня 2012 року 3 335,00 грн, за 31 день січня 2013 року 3 360,96 грн, за 28 днів лютого 2013 року 3 775,50 грн, за 31 день березня 2013 року 4 272,73 грн, за 30 днів квітня 2013 року 4 270,97 грн, за 31 день травня 2013 року 4 270,00 грн, за 30 днів червня 2013 року 4 273,09 грн, за 31 день липня 2013 року 4 425,25 грн, за 31 день серпня 2013 року 4 955,96 грн, за 30 днів вересня 2013 року 4 831,27 грн, за 31 день жовтня 2013 року 5 083,00 грн, за 30 днів листопада 2013 року 3 872,76 грн, за 31 день грудня 2013 року 5 083,00 грн, за 08 днів січня 2014 року 4 432,80 грн.

Інформація про сплату страхових внесків за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року включно в системі персоніфікованого обліку відсутня; рівно як і відомості про спеціальний стаж позивача за період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року.

Згідно з витягом з Реєстру № 6440 7948 4162 4716 в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про страховий стаж позивача за 2012-2014 роки.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало позивачеві період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2014 року ні до страхового, ні до спеціального стажу. (В розрахунку стажу відображений період з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року тривалістю 00 років 00 місяців 00 днів).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 18 червня 2024 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 04 травня 2024 року.

Відповідно до абз. абз. 1-2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Абз. 1 п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 установлено, що особам, які на день набрання чинності Законом № 2148, мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2148 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 2148 опублікований в газеті «Голос України» від 10 жовтня 2017 року № 188 і набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Отже, пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788 призначаються за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року страхового та спеціального стажу (вислуги років), визначених цим Законом.

Закон № 1788, в свою чергу, передбачає наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 2 Закону № 1788 за цим Законом, серед іншого, призначається такий вид трудових пенсій як пенсія за вислугу років.

Ст. 51 Закону № 1788 визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають […] плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють в акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення.

Ст. 55 Закону № 1788 визначає умови набуття права на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузей народного господарства.

За п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (в її первинній редакції) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

02 березня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі Закон № 213), 24 грудня 2015 року Закон України № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 911).

04 червня 2019 року Конституційний Суд України увалив рішення № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України № 213 та № 911.

Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законами № 213 та № 911, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

В мотивувальній частині рішення від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив:

«3.3. Законом № 911 встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. «а» ст. 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у п. п. «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788.

У положеннях ст. ст. 54, 55 Закону № 1788, що є предметом розгляду Конституційного Суду України і містяться у підрозділі «Пенсія за вислугу років; загальні умови» розділу II «Трудові пенсії», визначено категорії громадян, які мають право на пенсію за вислугу років, та умови набуття такого права.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, мета призначення пенсії за вислугу років забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам льотного і льотно-випробного складу, освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Установлення положеннями Закону № 1788 віку виходу на пенсію окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення.

Конституційний Суд України наголошує, що виключно забезпечення фінансових інтересів держави, а саме наповнення (формування) Державного бюджету України, а також бюджету Пенсійного фонду України, без дотримання положень Конституції України, зокрема щодо пріоритетності забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантування права на соціальний захист, не могло бути виправданням для юридичного регулювання, встановленого оспорюваними положеннями Закону № 1788. Тому обраний законодавцем засіб не можна вважати прийнятним для досягнення мети прийняття Закону № 911.

Отже, положення п. а ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. а ст. 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у п. п. е, ж ст. 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

3.4. Законом № 213 підвищено на п`ять років вік виходу на пенсію для жінок (наслідком стало зрівняння віку виходу на пенсію для чоловіків і жінок) (абз. 1 п. п. а, б, в, г, д, п. є ст. 55 Закону № 1788), підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (п. а ст. 54, абз. абз. 6-16 п. д, абз. абз. 1-11 п. е, п. ж ст. 55 Закону № 1788).

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. а ст. 54, п. п. а, б, в, г, д, е, є, ж ст. 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення п. а ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

З огляду на наведене оспорювані положення п. а ст. 54, ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України».

Отже, починаючи з 05 червня 2019 року положення п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 діють у первісній редакції, що була чинною до внесення змін Законами № 213 та № 911, положення яких визнані неконституційними.

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 18 червня 2024 року, відповідно до п. д ч. 1 ст. 54 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мав плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

При цьому, з огляду на приписи п. 2-1 та п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пенсія, призначається особам, які мали вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 55 Закону № 1788, на день набрання чинності Законом № 2148, тобто станом на 11 жовтня 2017 року.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788).

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок.

За п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Порядок № 637 визначає особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абз. 2 п. 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення […] пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням […] пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення […] пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто […].

Порядок подання та оформлення документів для призначення […] пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Строки призначення пенсії визначає ст. 45 Закону № 1058.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 за загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за її призначенням.

Ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 передбачено, що документи про призначення […] пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення […] або про відмову в призначенні […] пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 15 лютого 2024 року.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, […] пенсії […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення […] пенсії […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

За правилами п. 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону № 1058.

Документи, необхідні для призначення, визначені розділом ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі індивідуальні відомості про застраховану особу).

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

4) відомості про місце проживання особи.

Приймання, оформлення і розгляд документів регламентовані нормами розділу ІV Порядку № 22-1.

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення […] пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно д п. п. 17-19 Порядку № 637. Опитування свідків проводиться згідно із п. 12 Порядку № 637;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п. 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

П. 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

П. 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Згідно з п. 4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено […] пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення […] пенсії […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи […] для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення […] пенсії.

Аналіз положень п. п. 1.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:

- з заявою про призначення пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);

- при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник: ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр (п. 4.2);

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).

При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання пенсійним органом вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі Закон № 2073), а прийняте ним рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Страховий стаж.

Для виникнення права на пенсію за вислугу років згідно з п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 станом на 11 жовтня 2017 року особа мала набути страховий стаж 26 років 06 місяців.

За розрахунком відповідача станом на 11 жовтня 2017 року страховий стаж ОСОБА_1 становив 26 років 09 місяців 14 днів, тобто пенсійний орган визнає наявність у позивач необхідного страхового стажу, передбаченого п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788.

Разом з цим ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зарахувало позивачеві до страхового стажу період з 01 жовтня 2014 року по 31 січня 2014 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач зазначив, що не зарахував цей період до страхового стажу через відсутність інформації про сплату страхових внесків.

Суд відхиляє цей аргумент пенсійного органу, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), […], на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб […] здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), […], на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду […]. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. […] Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. […] Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). […] Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз наведених вище норм Закону № 1058 дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Судом враховано правові висновки Верховного Суду в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших.

Відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

Інформація про сплату страхових внесків за період роботи позивача з жовтня 2012 року по січень 2014 року включно в системі персоніфікованого обліку відсутня.

Водночас Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містять інформацію про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, за період роботи ОСОБА_1 в ДП Керченський судноремонтний завод за 2 дні жовтня 2012 року, 30 днів листопада 2012 року, 31 день грудня 2012 року, 31 день січня 2013 року, 28 днів лютого 2013 року, 31 день березня 2013 року, 30 днів квітня 2013 року, 31 день травня 2013 року, 30 днів червня 2013 року, 31 день липня 2013 року, 31 день серпня 2013 року, 30 днів вересня 2013 року, 31 день жовтня 2013 року, 30 днів листопада 2013 року, 31 день грудня 2013 року, 08 днів січня 2014 року.

Таким чином, позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду роботу з 30 жовтня 2012 року по 08 січня 2014 року включно.

В той же час відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів з 01 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року та з 09 січня 2014 року по 31 січня 2014 року.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що на час прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії в системі персоніфікованого обліку не було відомостей про нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) нараховуються страхові внески (єдиний внесок), за ці періоди, що унеможливлювало їх зарахування до страхового стажу.

Правомірність дій (бездіяльності) пенсійного органу щодо зарахування (незарахування) до страхового стажу інших періодів позивач не оспорює.

Щодо спеціального стажу.

Для виникнення права на пенсію за вислугу років згідно з п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 станом на 11 жовтня 2017 року особа мала набути спеціальний стаж 12 років 06 місяців.

За розрахунком відповідача станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж ОСОБА_1 становив 11 років 07 місяців 25 днів.

Періоди з 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

Спірним рішенням відповідач не зарахував позивачеві до спеціального стажу періоди роботи з 03 листопада 2003 року по жовтень 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року, обґрунтувавши це відсутністю інформації про те, що впродовж цих періодів ОСОБА_1 працював в плавскладі морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, та про види суден.

Суд погоджується з таким висновком відповідача, оскільки ні пенсійному органу, ні суду не надані належні докази на підтвердження спеціального стажу ОСОБА_1 за ці періоди.

Спеціальний стаж міг бути підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або даними про спеціальний стаж з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак жоден з цих доказів ні пенсійному органу, ні суду наданий не був.

Архівні довідки КУ Трудовий архів м. Маріуполя, які ОСОБА_1 надав разом з заявою про призначення пенсії, не містять інформацію про його спеціальний стаж.

Разом з цим, аналіз підстав позову зумовлює висновок про те, що позивач не оспорює правомірність дій відповідача, які полягали у незарахуванні періодів роботи 03 листопада 2003 року по 31 жовтня 2005 року, з 01 листопада 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року до спеціального стажу.

Щодо періоду з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року.

Позивач доводить, що має право на зарахування до спеціального стажу періоду навчання за фахом.

Суд встановив, що в період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року ОСОБА_1 навчався в морехідному училищі за спеціальністю експлуатація суднових силових установок і набув кваліфікацію технік-судномеханік (диплом серії НОМЕР_2 ).

Згідно з п. д ч. 1 ст. 36 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

10 лютого 1998 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 103/98-ВР Про професійно-технічну освіту (далі Закон № 103/98-ВР), який набрав чинності 10 березня 1998 року.

Ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР в її первинній редакції було передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 18 Закону № 103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Верховний Суд сформулював висновок з приводу зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788, періоду навчання в професійно-технічному училищі, зокрема такого, що мав місце до набрання чинності Законом № 103/98-ВР.

В постанові від 09 липня 2020 року у справі № 308/13118/16-а Верховний Суд зазначив:

31. Щодо зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу служби в армії та навчання колегія суддів зазначає наступне.

32. Згідно зі ст. 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

33. Тобто, коли йдеться про зазначений вид пенсії, підраховується спеціальний стаж особи сумарна тривалість трудової діяльності, яку виокремлено із загального трудового стажу з урахуванням роботи у певних галузях народного господарства, певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями чи посадами.

42. Відповідно до ст. 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

43. Як вбачається з матеріалів справи, позивач в липні 1980 року закінчив професійно-технічне училище […] за спеціальністю слюсар по ремонту вагонів з виконанням столярних робіт, а 29.07.1980 був прийнятий слюсарем по ремонту рухомого складу ІV розряду пункту технічного обслуговування вагонів Чоп.

44. Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача в ПТУ […] повинен бути зарахований до пільгового трудового стажу.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 683/1774/16-а.

Суд встановив, що ОСОБА_1 завершив навчання 23 листопада 1983 року за спеціальністю експлуатація суднових силових установок і набув кваліфікацію технік-судномеханік.

З 27 січня 1984 року на підставі наказу від 01 лютого 1984 року № К-23 він був прийнятий на роботу до Азовського морського пароплавства і зарахований в резерв на посаду моториста 1 класу; з 08 лютого 1984 року на підставі наказу від 08 лютого 1984 року № 28 працював як член екіпажу теплохода Рубіжне виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста 1 класу (архівна довідка від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01, довідка від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

Беручи до уваги те, що перерва між днем закінчення навчання в морехідному училищі і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 має право на зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить, що пенсійний орган зарахував ОСОБА_1 період з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року (03 роки 02 місяці 28 днів) лише до страхового стажу.

До спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (навчання за фахом), цей період не зарахований.

При цьому в рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів жодного обґрунтування підстав незарахування до спеціального стажу цього періоду. Відсутнє таке обґрунтування і у відзиві на позовну заяву.

Щодо періоду з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року.

За матеріалами справи в період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 працював в Азовському морському пароплавстві мотористом, механіком (довідка від 12 листопада 2021 року № 3094/05-01, довідка від 20 жовтня 2021 року № 10/2021амп-1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

При цьому згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп за період з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року ОСОБА_1 набув спеціальний стаж 12 років 10 місяців 09 днів, що перевищує мінімально необхідний спеціальний стаж, визначений п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 (12 років 06 місяців).

Однак за розрахунком пенсійного органу спеціальний стаж ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року склав 11 років 07 місяців 25 днів.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не вказав, які саме періоди роботи з 27 січня 1984 року по 09 березня 1998 року не зарахував до спеціального стажу, не зазначив підстави незарахування до спеціального стажу цих періодів.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувало ОСОБА_1 до спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту періоди з 08 лютого 1984 року по 03 жовтня 1985 року, з 10 листопада 1985 року по 08 лютого 1987 року, з 10 липня 1987 року по 19 березня 1988 року, з 09 квітня 1988 року по 29 квітня 1988 року, з 24 травня 1988 року по 06 липня 1988 року, з 23 серпня 1988 року по 17 травня 1989 року, з 07 червня 1989 року по 13 липня 1989 року, з 16 липня 1989 року по 27 лютого 1990 року, з 21 квітня 1990 року по 22 жовтня 1990 року, з 01 січня 1991 року по 16 січня 1991 року, з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року, з 23 січня 1991 року по 14 листопада 1991 року, з 05 грудня 1991 року по 22 грудня 1991 року, з 19 лютого 1992 року по 05 серпня 1994 року, з 06 серпня 1994 року по 04 квітня 1995 року, з 14 грудня 1995 року по 17 червня 1997 року, з 29 вересня 1997 року по 03 лютого 1997 року, з 07 березня 1998 року по 09 березня 1998 року.

Ці періоди правомірно зараховані до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, оскільки в цей час ОСОБА_1 працював повний робочий день в плавскладі Азовського морського пароплавства як член екіпажу суден морського флоту, (що не належать до суден портових, постійно працюючих на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміських та внутріміського сполучення), виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста, механіка, а оплата його праці проводилась за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, що підтверджено довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2011амп, яка в розумінні п. 20 Порядку № 637 є належним доказом для підтвердження спеціального стажу.

Довідка від 29 листопада 2021 року № 29-11/2012амп містить інформацію про час перебування ОСОБА_1 у відпустах без збереження заробітної плати за період роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства, а саме: з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року, з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року, з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року, з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року, з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року, з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року, з 22 листопада 1991 року по 03 грудня 1991 року, з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року, з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року.

Розрахунок стажу (форма РС-право) свідчить про те, що пенсійний орган не зарахував позивачеві до спеціального стажу періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 07 липня 1988 року по 22 липня 1988 року, з 25 липня 1988 року по 22 серпня 1988 року, з 18 травня 1989 року по 06 червня 1989 року, з 28 лютого 1990 року по 30 березня 1990 року, з 03 квітня 1990 року по 20 квітня 1990 року, з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року (у складі періоду з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року), з 22 листопада 1991 року по 03 грудня 1991 року (у складі періоду з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року), з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року (у складі періоду з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року), з 04 лютого 1998 року по 06 березня 1998 року.

Ч. 1 ст. 84 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час роботи позивача в Азовському морському пароплавстві), було передбачено, що за сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові, за його заявою, може бути надана власником або уповноваженим ним органом короткочасна відпустка без збереження заробітної плати. […]. Право працівника на відпустку без збереження заробітної плати було передбачено також нормами ст. ст. 25, 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР Про відпустки (далі Закон № 504/96-ВР), який введений в дію 01 січня 1997 року.

Отже, в період перебування в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством Колесников О.Ю. реалізовував своє право на такий вид відпустки як відпустка без збереження заробітної плати. Перебуваючи у таких відпустках, позивач не виконував роботи у плавскладі морського флоту і оплата його праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського флоту, не проводилась.

Належні та допустимі докази, які б зумовлювали висновок про те, що ці відпустки були пов`язані з простоєм, виробничою необхідністю чи з іншими причинами, які залежали від роботодавця, суду не надані.

Як наслідок, відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, періодів його перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

В позовній заяві ОСОБА_1 також не навів будь-якої аргументації (посилання на норми права), яка б дозволяла зробити висновок про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу періодів його перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

За цих обставин, навіть незважаючи на те, що в рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування причин незарахування до спеціального стажу періодів перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на пенсійний орган обов`язку зарахувати такі періоди до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 27 січня 1984 року на підставі наказу від 01 лютого 1984 року № К-23 ОСОБА_1 був зарахований в резерв на посаду моториста 1 класу; з 08 лютого 1984 року на підставі наказу від 08 лютого 1984 року № 28 як член екіпажу теплохода Рубіжне виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста 1 класу.

В період з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді моториста, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Законодавство, чинне в той період, не містило норм, які б передбачали, що час перебування особи в резерві не зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788.

Крім того, суд враховує, що в подальшому відповідно до Директиви 1999/63/ЄС Ради Європейського Союзу від 21 червня 1999 року Про Угоду про організацію робочого часу моряків, укладену між Асоціацією Судновласників Європейського Співтовариства та Федерацією Транспортних Профспілок Європейського Співтовариства, Директиви 1999/95/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 13 грудня 1999 року Про правозастосування положень щодо годин праці моряків на борту суден, що зупиняються в портах Співтовариства, ст. 57 Кодексу торговельного мореплавства України та з метою підвищення рівня організації безпечної праці і відпочинку членів екіпажу суден Міністерство інфраструктури України видало наказ від 29 лютого 2012 року № 135 Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 березня 2012 року за № 445/20758, яким затвердило Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України (далі Положення № 135).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 135 це Положення установлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку плаваючого складу (далі члени екіпажу) морських суден та суден внутрішнього плавання судновласниками України, які здійснюють: перевезення вантажів та пасажирів; аварійно-рятувальні та криголамні роботи; роботи із забезпечення аварійно-рятувальної готовності; роботи з ліквідації розливів нафтопродуктів; буксирування плаваючих об`єктів; гідрографічні та науково-дослідницькі роботи; навчальний процес; днопоглиблювальні та рефулерні роботи; портові та службово-допоміжні роботи; суднові ремонтні роботи, які виконуються направленими в рейс судновими ремонтними бригадами чи окремими працівниками.

Згідно з п. 1.2 розділу І Положення № 135 дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у яких працюють за трудовим договором (контрактом) члени екіпажів суден, а також на фізичних осіб підприємців, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом.

Робочий час членів екіпажу визначають норми розділу ІІ Положення № 135.

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Положення № 135 робочий час це час, протягом якого член екіпажу зобов`язаний виконувати відповідно до трудового договору (контракту) роботу в інтересах судна (обов`язки з експлуатації, обслуговування судна, пасажирів і членів екіпажу, підтримання судна в нормальному експлуатаційно-технічному стані) згідно з графіком несення вахт, виконання суднових робіт і розпорядком дня на судні, які затверджує судновласник чи за його дорученням капітан судна.

П. 2.21 розділу ІІ Положення № 135 визначено, що у період тимчасової відсутності вакантних посад на суднах, списання з судна у зв`язку з переведенням судна на інший режим роботи чи виведенням із експлуатації на ремонт, у відстій, а також очікування направлення на судно після відпустки, додаткових днів відпочинку тощо член екіпажу тимчасово зараховується до резерву.

Час перебування в резерві це період робочого часу членів екіпажів, протягом якого працівник тимчасово з об`єктивних причин не має роботи за займаною посадою, оскільки судновласник не має змоги призначити працівника до складу екіпажу судна, на яке він направляється для роботи за фахом, через відсутність судна в порту приписки чи близьких портах у зв`язку із затримкою на певний час у рейсі.

Перебування членів екіпажу в резерві регулюється відповідним положенням, затвердженим судновласником за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілкової організації. У положенні необхідно, зокрема відобразити порядок і умови оформлення плавскладу до резерву, порядок зарахування до резерву та використання резерву, строки перебування в резерві, порядок оплати перебування в резерві та порядок виключення з резерву.

Відповідно до п. 2.22 розділу ІІ Положення № 135 у разі виведення судна з експлуатації на ремонт режим роботи членів екіпажу встановлюється відповідно до режиму роботи підприємства, на якому відбувається ремонт.

У період виведення судна з експлуатації для підготовки до ремонту, коли воно перебуває на рейді, зберігається експлуатаційний режим роботи екіпажу.

Отже, за законодавством України час перебування в резерві визначений як робочий час члена екіпажу, впродовж якого працівник тимчасово з об`єктивних причин не має роботи за займаною посадою, оскільки судновласник не має змоги призначити працівника до складу екіпажу судна, на яке він направляється для роботи за фахом, через відсутність судна в порту приписки чи близьких портах у зв`язку із затримкою на певний час у рейсі.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року.

В спірному рішенні відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

За довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 09 лютого 1987 року на підставі наказу від 09 лютого 1987 року № 27 позивач був зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка; з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка.

В період з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Не спростовує цього висновку і те, що з 19 березня 1987 року по 25 березня 1987 року позивач перебував у навчальній відпустці, а з 16 лютого 1987 року по 18 березня 1987 року на лікарняному, оскільки ці періоди оплачувались за ставками і подовими окладами, затвердженими для плавскладу та річкового флоту, а законодавство не містило правових норм, які б передбачали невключення таких періодів до спеціального стажу.

Крім того, інші періоди перебування позивача на лікарняному, а саме: з 17 січня 1991 року по 22 січня 1991 року та з 23 липня 1994 року по 05 серпня 1994 року (згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2011амп) відповідач зарахував до спеціального стажу плавсклад морського/річкового флоту, що підтверджено розрахунком стажу (форма РС-право).

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 23 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 03 грудня 1990 року № 234 позивач був зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка; з 01 січня 1991 року на підставі наказу від 01 січня 1991 року № б/н як член екіпажу теплохода Халонг виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка.

В період з 03 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Разом з цим, як вже було вказано судом вище, підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 23 жовтня 1990 року по 01 грудня 1990 року, впродовж якого позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, відсутні.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп до 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 17 серпня 1989 року № 150 як член екіпажу теплохода Кілія позивач виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, відповідно, він має право на зарахування до спеціального стажу і періоду з 02 грудня 1990 року по 02 грудня 1990 року.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 15 листопада 1991 року на підставі наказу від 15 листопада 1991 року № 220 позивач був зарахований в резерв (атестація) на посадку 4 механіка; з 05 грудня 1991 року на підставі наказу від 05 грудня 1991 року № 234 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка.

В період з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 2021 року № 29-11/2021амп з 23 грудня 1991 року на підставі наказу від 23 грудня 1991 року № 244 позивач був зарахований в резерв БТО УТС Смела на посаду 4 механіка; з 19 лютого 1992 року на підставі наказу від 19 лютого 1992 року № 32 як член екіпажу теплохода Мех. Пономаренко виконував в плавскладі морського флоту роботу 3 механіка.

В період з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року.

В спірному рішенні відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 05 квітня 1995 року на підставі наказу від 05 квітня 1995 року № 171 позивач був зарахований в резерв на посаду 3 механіка; з 14 грудня 1995 року на підставі наказу від 14 грудня 1995 року № 239 як член екіпажу теплохода Альбатрос виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механіка.

В період з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді 4 механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Не спростовує цього висновку і те, що з 03 жовтня 1995 року по 28 жовтня 1995 року позивач перебував на лікарняному, оскільки цей період оплачувався за ставками і посадовими окладами, затвердженими для плавскладу та річкового флоту, а законодавство не містило норм, які б передбачали невключення таких періодів до спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 18 червня 1997 року по 28 вересня 1997 року.

В рішенні, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 18 червня 1997 року на підставі наказу від 18 червня 1997 року № 118 позивач був зарахований в резерв на посаду змінного механіка; з 29 вересня 1997 року на підставі наказу від 29 вересня 1997 року № 182 як член екіпажу теплохода Мех. Пономаренко виконував в плавскладі морського флоту роботу змінного механік.

В період з 18 червня 1997 року по 31 липня 1997 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, отримував оплату праці за ставками і посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського та річкового флоту, а тому, незважаючи на те, що він був зарахований в резерв на посаді змінного механіка, суд дійшов висновку про те, що він має право на зарахування цього періоду до спеціального стажу.

Водночас відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу періоду з 01 серпня 1997 року по 29 вересня 1997 року, впродовж якого позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року.

В спірному рішенні відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 18 березня 1985 року на підставі наказу від 18 березня 1985 року № 52 позивач як член екіпажу теплохода В. Курнатовський виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста; з 15 листопада 1985 року на підставі наказу від 15 листопада 1985 року № 222 як член екіпажу теплохода С. Степанов виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста. В період з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року перебував у навчальній відпустці.

В період з 18 березня 1985 року по 14 листопада 1985 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода В. Курнатовський виконував в плавскладі морського флоту роботу моториста, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період навчальної відпустки з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів додаткової відпустки у зв`язку з навчанням із спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року.

В рішення, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 позивач як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року перебував у навчальній відпустці.

В період з 10 липня 1987 року по 21 серпня 1988 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період навчальної відпустки з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів додаткової відпустки у зв`язку з навчанням із спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року.

В спірному рішенні відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 позивач як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року перебував у навчальній відпустці.

В період з 10 липня 1987 року по 21 серпня 1988 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період учбової відпустки з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів додаткової відпустки у зв`язку з навчанням зі спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року.

В спірному рішенні відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 10 липня 1987 року на підставі наказу від 10 липня 1987 року № 112 позивач як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 22 серпня 1988 року на підставі наказу від 22 серпня 1988 року № 139 як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року проходив профвідбір.

В період з 10 липня 1987 року по 21 серпня 1988 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період проходження профвідбору з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів проходження профвідбору зі спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року.

В рішення, яке є предметом спору, відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 26 червня 1989 року на підставі наказу від 26 червня 1989 року № 122 позивач як член екіпажу теплохода Алексєєвка виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 17 липня 1989 року на підставі наказу від 17 липня 1989 року № 137 як член екіпажу теплохода М. Стенько виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка. В період з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року проходив медкомісію.

В період з 26 червня 1989 року по 16 липня 1989 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода Алексєєвка виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період проходження медичної комісії з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів проходження медичної комісії зі спеціального стажу.

На підставі розрахунку стажу (форма РС-право) суд встановив, що пенсійний орган не зарахував позивачеві до спеціального стажу період з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року.

В спірному рішенні відповідач не навів будь-якого обґрунтування підстав незарахування цього періоду до спеціального стажу.

Згідно з довідкою від 29 листопада 1991 року № 29-11/2011амп з 17 серпня 1989 року на підставі наказу від 17 серпня 1989 року № 150 позивач як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка; з 03 грудня 1990 року на підставі наказу від 03 грудня 1990 року № 234 був зарахований в резерв БТО на посаду 4 механіка. В період з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року проходив медкомісію.

В період з 17 серпня 1989 року по 02 грудня 1990 року позивач перебував в трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, як член екіпажу теплохода Кілія виконував в плавскладі морського флоту роботу 4 механіка, а тому він має право на зарахування до спеціального стажу всього цього періоду, включаючи період проходження медичної комісії з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року, оскільки за цей період він отримував оплату праці за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажу морського та річкового флоту, а законодавством не містить правових норм, які б передбачали виключення періодів проходження медичної комісії зі спеціального стажу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 Про відмову у призначенні пенсії підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих ним документів.

Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області не забезпечило дотримання вимог Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2073 цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:

1) адміністративний орган орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

2) адміністративна справа (далі справа) справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

3) адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

4) адміністративне провадження сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

5) адміністративна процедура визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

В спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Хмельницькій області є адміністративним органом, а прийняте ним рішення про відмову у призначенні пенсії адміністративним актом.

В ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 наведені принципи адміністративної процедури, до них належать: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Суд враховує, що в процесі адміністративного провадження ГУ ПФУ в Хмельницькі області не забезпечило дотримання принципів адміністративної процедури, зокрема тих, про які йдеться в п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 4 ст. 6 Закону № 2073).

Всупереч приписам ч. 4 ст. 6 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Хмельницькій області при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії проігнорував обов`язкові висновки Верховного Суду, зокрема щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи, про який відсутні дані про сплату страхових внесків; про зарахування до спеціального стажу періоду навчання за фахом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Хмельницькій області не забезпечило належність і повноту з`ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію; не навело обґрунтування підстав незарахування до спеціального стажу навчання за фахом, а також окремих періодів його роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Суд відзначає, що не може вважатися розсудливою поведінка ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яка знайшла прояв у тому, що за подібних обставин і умов одні періоди тимчасової непрацездатності воно зарахувало позивачеві до спеціального стажу, а інші періоди ні.

За ч. 1 ст. 15 Закону № 2073 дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.

Позивач наполягає на тому, що його спеціального стажу, набутого до 11 жовтня 2017 року, достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, однак всупереч приписам ч. 1 ст. 15 Закону № 2073 відповідач не довів протилежного.

Крім того, поза увагою пенсійного органу залишилось те, що в силу приписів ч. 2 ст. 15 Закону № 2073 сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями (ч. 2 ст. 52 Закону № 2073).

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган (ч. 4 ст. 52 Закону № 2073).

Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Рішення, яке є предметом спору, не повною мірою відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта, зокрема в заключній частині рішення пенсійний орган не вказав строки і порядок його оскарження, місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позову.

Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.

За ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).

Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.

Мотивування (обґрунтування) рішення про відмову у призначенні пенсії не забезпечує ОСОБА_1 належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 в цьому рішенні відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених пенсійним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин; відсутнє посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки пенсійного органу.

В рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не вказало, що не зарахувало позивачеві до спеціального стажу період навчання за фахом, а також окремі періоди роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства; не навело чітких висновків про відсутність підстав для зарахування цих періодів до спеціального стажу; не навело власну правову оцінку цим обставинам.

Як наслідок, зі змісту оскаржуваного рішення позивач не може дізнатися підстави незарахування певних періодів роботи (навчання) до спеціального стажу, що ускладнює правильне розуміння такого рішення і його подальше оскарження.

Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.

Проявом адміністративного розсуду може бути:

а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов`язує орган зробити вибір одного з варіантів;

б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов`язується конкретними умовами тощо.

Разом з цим у випадку досягнення особою пенсійного віку і наявності у неї необхідного страхового і спеціального стажу, тобто набуття нею права на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, пенсійний орган має лише один варіант правомірної поведінки прийняти рішення про призначення пенсії, тобто йдеться про повноваження, які не є дискреційними.

На день звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, визначеного п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788; станом на 11 жовтня 2017 року він набув страховий стаж, передбачений цією нормою (більш ніж 26 років 06 місяців), що визнається сторонами.

Єдина підстава для відмови в призначенні пенсії, яку вказав пенсійний орган, це відсутність у ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року необхідного спеціального стажу, передбаченого п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788, тобто 12 років 06 місяців.

Пенсійний орган зарахував позивачеві до спеціального стажу 11 років 07 місяців 25 днів. Однак з урахуванням протиправно незарахованих періодів навчання за фахом і окремих періодів роботи в плавскладі Азовського морського пароплавства, спеціальний стаж ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року перевищував мінімально необхідні 12 років 06 місяців.

За цих обставин, позивач набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. д ч. 1 ст. 55 Закону № 1788.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправним і скасування рішення Головного управління в Хмельницькій області від 27 червня 2024 року № 057050009392 «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 30 жовтня 2012 року по 8 січня 2014 року включно;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди:

з 01 вересня 1980 року по 28 листопада 1983 року;

з 27 січня 1984 року по 07 лютого 1984 року;

з 04 жовтня 1985 року по 09 листопада 1985 року;

з 09 лютого 1987 року по 09 липня 1987 року;

з 20 березня 1988 року по 08 квітня 1988 року;

з 30 квітня 1988 року по 23 травня 1988 року;

з 23 липня 1988 року по 24 липня 1988 року;

з 14 липня 1989 року по 15 липня 1989 року;

з 31 березня 1990 року по 02 квітня 1990 року;

з 02 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року;

з 15 листопада 1991 року по 04 грудня 1991 року;

з 23 грудня 1991 року по 18 лютого 1992 року;

з 05 квітня 1995 року по 13 грудня 1995 року;

з 18 червня 1997 року по 31 липня 1997 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за його заявою від 13 червня 2024 року.

В іншій частині позовних вимог рішення суду не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.ч. 3, 7 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст.ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надані такі докази:

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АН № № 1326382 від 12 червня 2024 року;

- договір про надання правової допомоги від 7 червня 2024 року № б/н;

- додатковий договір до договору про надання правничої допомоги від 7 червня 2024 року, відповідно до п. 2 якого гонорар адвоката за правовий супровід до та під час звернення до органу Пенсійного фонду України, під час провадження у суді першої інстанції, а також на стадії виконання судового рішення становить 25000 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги в сумі 5000 гривень, оскільки такі витрати співмірні зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 200/4559/24 за позовом Звонарьова Валентина Вадимовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 9 червня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Геращенко

СуддіА.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук