ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/9523/24
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, у якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не встановлення позивачу інвалідність на ступінь вище - 1 групу інвалідності;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення позивачу інвалідність на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (1 групу інвалідності).
Позивач зазначає, що 15 березня 2018 року йому була встановлена III група інвалідності, травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини, безтерміново, а 10 травня 2018 року відповідно до внесених змін до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» ОСОБА_2 була підвищена (на групу вище) та встановлена друга група інвалідності, довічно. Зазначає, що 04 листопада 2022 року наказом № 296 командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби. Після звільнення ОСОБА_1 листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений на МСЕК для визнання втрати працездатності у відсотках. Пройшовши комісію на підставі направлення МСЕК ОСОБА_1 звернувся до обласного МСЕК. Вказує, що 15 серпня 2023 року обласна МСЕК направляє ОСОБА_1 на додаткове обстеження НДІ РОІ ВНМУ ім. Пирогова. Після отримання виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4209 комісія знову відкладає засідання посилаючись на консультацію ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає у позові, що неодноразово звертався, до Житомирської обласної центру медико - соціальної експертизи щодо підвищення групи інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності». Позивач вважає, що під час прийняття рішення відповідачем не були враховані вимоги Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06.04.2018, згідно з яким для учасників АТО передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи». В порушення вказаних вимог, позивачу не було підвищено інвалідність на ступінь вище -1 групи інвалідності, як це передбачено законом. ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру медико - соціальної експертизи щодо не встановлення йому першої групи інвалідності у зв`язку із погіршенням стану здоров`я тому він змушений звернувся до суду. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Строк для подачі відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали направлена на адресу відповідача, що вказана у позові та отримана представником Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради 15.07.2024.
Станом на дату розгляду справи, відзив на позовну заяву не надходив.
За приписами ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 05.06.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У період із 01.07.2024 по 19.07.2024, із 19.08.2024 по 02.09.2024, із 17.10.2024 по 30.10.2024, із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 із 12.04.2018 має статус особи з інвалідністю другої групи по зору. Причина інвалідності: Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.
Вказана обставина підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №103127 (а.с. 11).
До позову додано копію свідоцтва про хворобу НВМКЦ "ГВКГ" №3030 від 18.07.2022, на якій міститься печатка Центральної ВЛК ЗСУ: вх. №1563 від 05.08.2022 (а.с. 17-18).
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано направлення №486 від 11 листопада 2022 року на МСЕК ОСОБА_1 , для визначення ступеню інвалідності (втрати працездатності у відсотках), потреби у протезуванні та отриманні страхової суми згідно з Постановою КМУ №975 від 25.12.2013. Підстава: свідоцтво про хворобу №3030 від 05.08.2022, видане НВМКЦ "ГВКГ".
Окрім того, в матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на медико - соціально - експертну комісію (МСЕК) від 19.06.2023, видане КНП "Звягельська багатопрофільна лікарня" ЗМР.
Позивачем до позову додано заключення по справі №4209 Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (вих. №1346, 13 жовтня 2023 року) щодо підвищення ОСОБА_1 групи інвалідності, який адресований головному лікарю Житомирського обласного ЦМСЕ (а.с. 28) та індивідуальну програму реабілітації інваліда №1658 від 25.10.2023 Житомирського обласного центру МСЕК (офтальмологічна МСЕК) (а.с. 29-30).
Встановлено, що позивач 30.10.2023 звернувся із заявою до голови офтальмологічної МСЕК у якій просив надати письмову відповідь щодо відмови Житомирської обласної МСЕК встановити ступінь втрати працездатності та повідомити про дату відправлення справи до Центральної МСЕК (а.с. 31).
Окрім того, ОСОБА_1 звернувся до голови Житомирської обласної офтальмологічної МСЕК із заявою від 10.11.2023 та від 14.11.2023 у якій зазначає про неприйняття рішення за результатом обстеження його в Науково-дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова та направлення Звягельського районного ТЦКСП №486 від 11.11.2022. Просив також видати оновлене ІПР з урахуванням обстеження ВЛК №3030 та виписки з медичної карти НДІ ім. Пирогова №4209.
Листом від 15.11.2023 №540 на №343 від 14.11.2023, Житомирський обласний центр МСЕК Житомирської обласної ради повідомив ОСОБА_1 , що рішення буде прийнято і видана повторно ІПР, за результатом консультації Центральної МСЕК МОЗ України, м. Київ (а.с. 34).
Центральна МСЕК МОЗ України листом від 26.12.2023 №56-6/13/-2141 повідомила ОСОБА_1 про наступне: "Розглянувши надану мед.експертну справу комісія вважає, що на момент огляду підстав для підвищення групи інвалідності не було. Рішення МСЕК прийняте у відповідності до вимог п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009р. №1317, Наказу МОЗ України від 05.09.2011р. №561, Наказу МОЗ України від 05.06.2012р. №420. В разі погіршення стану здоров`я заявнику рекомендується звернутися до ЛКК лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я для оформлення направлення на МСЕК (форма 088/о). Після цього буде проведено огляд МСЕК" (а.с. 35).
З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2024 за вх. №25 відповідачу надійшла заява ОСОБА_1 у якому позивач вказує на норму Закону №2318 від 13.03.2018, якою внесено зміни до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та просить прийняти його до уваги і підвищити групу інвалідності до 1 групи (а.с. 36).
До позову додано виписку-епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №0529 (а.с. 37-38).
Із наданих до суду доказів вбачається, що 02.02.2024 (зареєстровано за вх. №52) ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови офтальмологічної МСЕК у якій просив: "прийняти до уваги та виконати вимоги Закону України від 13.03.2018р. № 2318-VIII і підвищити мені групу інвалідності до першої групи. Встановити ступінь втрати працездатності у відсотках за висновками свідоцтва про хворобу (ВЛК) № 3030 від 18.07.2022 року, консультативного висновку Вінницького НДІ РОI № 1346 від 13.10.2023р. Скласти оновлений ІПР " (а.с. 39).
Листом №75 від 05.02.2024 №52 від 02.02.2024, Житомирська обласна МСЕК Житомирської обласної ради повідомила ОСОБА_1 : " ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Ваших звернень, повідомляє, що Ви вперше 15.03.2018 були оглянуті на офтальмологічному МСЕК. Рішенням комісії Вам була встановлена ІІІ група інвалідності, травма, так. пов`язана із захистом Батьківщини, безтерміново. 10.05.2018р. відповідно про внесення змін до Закону України від 03.03.2018р. №2318-8-2018 р Вам була підвищена на групу вище), та встановлена друга група інвалідності, довічно. Згідно порядку оскарження рішення, Вашої вимоги про встановлення першої групи інвалідності Ви були оглянуті на офтальмологічній МСЕК, обстежені у Вінницькому НДІ РОІ, Ваша мед експертна справа розглянута на Центральній МСЕК МОЗ України, які підтвердили обґрунтованість встановлення Вам другої групи інвалідності довічно Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини, про що Вам надавались письмові пояснення, та особисто головним лікарем ОЦ МСЕК. В випадку погіршення стану здоров`я пропоную Вам звернутись до ЛКК за місцем проживання оформити Ф-088/о та претендувати на підвищення групи інвалідності" (а.с. 40).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до головного лікаря ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" із заявою від 05.02.2024 у якій просив: "прийняти до уваги та виконати вимоги Закону України від 13.03.2018р. № 2318-VІII і підвищити групу інвалідності до першої групи. Встановити ступінь втрати працездатності у відсотках за висновками свідоцтва про хворобу (ВЛК) № 3030 від 18.07.2022 року, консультативного висновку Вінницького НДІ РОІ № 1346 від 13.10.2023р. Скласти оновлений ІПР." (а.с. 41)
Листом від 16.02.2024 №56-6(09)-464 Центральна МСЕК МОЗ України, у відповідь на заяву від 05.02.2024 , повідомила ОСОБА_1 про наступне: "Відповідно до п. 3.4.3. Наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, наявна у Вас паталогія органу зору відповідає третій групі інвалідності. Враховуючи причину травми, яка згідно свідоцтва про хворобу пов`язана із захистом Батьківщини, у Вашому випадку, була застосована ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», яка передбачає підвищення групи інвалідності на одну ступінь вище передбачених законодавством критеріїв. Листом від 26.12.2023 р. Вам повідомлялось, що Центральна МСЕК МОЗ України рішенням від 07.12.2023 р. підтвердила рішення обласної МСЕК №2 про встановлення другої групи інвалідності, травма повязана із захистом Батьківщини, довічно.
Окрім того, позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.02.204 у якій просить терміново призначити комісію для визначення втрати працездатності із обов`язковим залученням, зокрема, позивача". Заяву зареєстровано відповідачем за №69 (а.с. 42)
У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 13.02.2024 №69, Житомирський обласний центр МСЕК Житомирської обласної ради листом від 20.02.2024 №107 повідомив: "Обласний центр MCE, відповідно до Ваших звернень повідомляє, що Ви вперше 15.03.2018 р. були оглянуті на офтальмологічній МСЕК. Рішенням комісії Вам була встановлена III група інвалідності, травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини, безтерміново. 10.05.2018 р. відповідно про внесення змін до Закону України від 03.03.2018 р. № 2318-8-2018 р. Вам була підвищена (на групу вище), та встановлена друга група інвалідності, довічно. Згідно Вашої вимоги щодо встановлення першої групи інвалідності Ви були оглянуті на офтальмологічній МСЕК, обстежені у Вінницькому НДІ РОІ, Ваша мед експертна справа розглянута на Центральній МСЕК МОЗ України, які підтвердили обґрунтованість встановлення Вам другої групи інвалідності, довічно «Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини» про що Вам надавались неодноразові письмові роз`яснення, та особисто голов ним лікарем ОЦ MCE. В подальшому, для вирішення Вашого питання, відпо відно до вимог чинного законодавства щодо оскарження рішення МСЕК, Ви можете звернутись до суду" (а.с. 44).
Звертаючись до суду, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не встановлення позивачу інвалідність на ступінь вище - 1 групу інвалідності. протиправною та такою, що порушує його права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України "від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV).
Відповідно до абзаців 4, 8 статті 1 Закону № 2961-IV, інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами першою та другою статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 та чинні станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення про МСЕК).
Згідно із пунктами 3, 4 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
У силу підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема групу інвалідності.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання (абзаци другий і третій пункту 12 Положення про медико-соціальну експертизу).
Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми (абзаци четвертий і шостий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу).
Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (п.18 Положення про МСЕК).
Наведеним нормам кореспондують приписи пунктів 23 та 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317), відповідно до яких у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
Отже, МОЗ України уповноважене розглядати скарги на рішення обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій та, у випадку виявлення фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, може доручити Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення.
У свою чергу Центральна МСЕК за дорученням МОЗ України повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє обґрунтованість прийнятих рішень і в разі необхідності скасовує їх.
Суд звертає увагу на те, що порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначені Положенням №1317, а також Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (далі - Інструкція №561).
Відповідно до пункту 26 Положення №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Причини інвалідності наведено у пункті 26 Положення №1317.
Згідно із даним пунктом Положення №1317 підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:
нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;
нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;
нездатність до орієнтації (дезорієнтація);
нездатність до спілкування;
нездатність контролювати свою поведінку;
значні обмеження здатності до навчання;
нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Пунктом 2.2 Інструкції №561 передбачено, що критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Ступінь обмеження життєдіяльності - це величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне. Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Із аналізу вищенаведені норми законодавства вбачається, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи, яке проводиться медико-соціальними експертними комісіями. При цьому рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача із рішенням відповідача щодо не встановлення йому інвалідності першої групи (другу групу інвалідності позивачу встановлено з 12.04.2018).
Як вбачається з позову та доданих до нього заяв, що адресовані відповідачу, протиправність відмови у встановленні йому 1 групи інвалідності позивач обґрунтовує наявністю консультативного висновок ДЗ "Центральна МСЕК МОЗ України" №56-6(13)-2141 та консультативного висновку НДІ РОІ №1346 від 13.10.2023.
Судом досліджено вказані документи та встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Центральна МСЕК МОЗ України листом від 26.12.2023 №56-6/13/-2141 повідомила ОСОБА_1 про наступне: "Розглянувши надану мед.експертну справу комісія вважає, що на момент огляду підстав для підвищення групи інвалідності не було. Рішення МСЕК прийняте у відповідності до вимог п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009р. №1317, Наказу МОЗ України від 05.09.2011р. №561, Наказу МОЗ України від 05.06.2012р. №420. В разі погіршення стану здоров`я заявнику рекомендується звернутися до ЛКК лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я для оформлення направлення на МСЕК (форма 088/о). Після цього буде проведено огляд МСЕК." (а.с. 35)
У заключенні по справі №4209 Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (вих. №1346, 13 жовтня 2023 року) щодо підвищення ОСОБА_1 групи інвалідності вказано: "Висновок: ... З 2018 р. визнавався особою з другою групою інвалідності "травми, так, пов`язані з захистом Батьківщини", безтерміново. 2023-претендує на підвищення групи інвалідності. В даний час даних для підвищення групи інвалідності недостатньо" (а.с. 28 на звороті).
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до головного лікаря ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" із заявою від 05.02.2024 у якій просив: "прийняти до уваги та виконати вимоги Закону України від 13.03.2018р. № 2318-VІII і підвищити мені групу інвалідності до першої групи. Встановити ступінь втрати працездатності у відсотках за висновками свідоцтва про хворобу (ВЛК) № 3030 від 18.07.2022 року, консультативного висновку Вінницького НДІ РОІ № 1346 від 13.10.2023р. Скласти оновлений ІПР." (а.с. 41)
Листом від 16.02.2024 №56-6(09)-464 Центральна МСЕК МОЗ України, у відповідь на заяву від 05.02.2024, повідомила ОСОБА_1 про наступне: "Відповідно до п. 3.4.3. Наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, наявна у Вас паталогія органу зору відповідає третій групі інвалідності. Враховуючи причину травми, яка згідно свідоцтва про хворобу пов`язана із захистом Батьківщини, у Вашому випадку, була застосована ст. 7 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», яка передбачає підвищення групи інвалідності на одну ступінь вище передбачених законодавством критеріїв. Листом від 26.12.2023 р. Вам повідомлялось, що Центральна МСЕК МОЗ України рішенням від 07.12.2023 р. підтвердила рішення обласної МСЕК №2 про встановлення другої групи інвалідності, травма пов`язана із захистом Батьківщини, довічно."
Отже, і Центральна МСЕК МОЗ України і Науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (вих. №1346, 13 жовтня 2023 року) вказали на відсутність підстав для підвищення ОСОБА_1 групи інвалідності.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються правильність рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а.
Отже, з огляду на викладене, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Натомість, при дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів, які були надані до матеріалів справи, вбачається, що у спірних правовідносинах в межах дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень на підставі приписів ст. 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, судом порушень не встановлено.
Отже відповідач, в спірних правовідносинах, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради (вул. Фещенка-Чопівського, 15,м. Житомир,10002, ЄДРПОУ: 20404662) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
20.01.25
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.01.2025 |
Оприлюднено | 23.01.2025 |
Номер документу | 124569429 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони здоров’я, з них |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Лавренчук Ольга Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні