Рішення

від 17.01.2025 по справі 380/15373/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2025 року м. Львівсправа № 380/15373/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (відповідач-1/ГУ ДСНС України у Львівській області), 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (відповідач-2/5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України у Львівській області, на сьогодні виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вказує, що за період з 01 січня 2016 року по 13 листопада 2018 року йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не у повному розмірі. Позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Стверджує, що відповідач-1 мав здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період із визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів службовців цивільного захисту, виключно січня 2008 року і березня 2018 років, а також за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року врахувати приписи абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Крім того, вважає, що має право на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року. Також відзначає, що має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44).

У зв`язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Відповідач-1, у належний спосіб повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав. Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що позивач з цим позовом до суду звернувся 18 липня 2024 року, при тому, що частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

По суті спору відповідач-2 зазначає, що у зв`язку з виданням Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. З виданням Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто, з 01 грудня 2015 року і включно до 01 березня 2018 року посадові оклади осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не змінилися. Однак, згідно з пунктом 3 Постанови № 1013: «Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078». Отже, вказаною постановою Уряд України фактично запропонував в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01 грудня 2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого надалі необхідно відштовхуватись для проведення індексації. З огляду на викладене, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо вимог, які стосуються нарахування індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року відповідач-2 зазначає, що оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, то відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до визначеної (згідно з абзацами 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка). Тобто, з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень Порядку № 1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), за якого сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. Отже, 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області не мало передбачених законодавством підстав для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року з урахуванням фіксованої величини.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 липня 2024 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за спірні періоди.

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача-1 від 25 липня 2024 року про заміну відповідача у справі відмовлено; залучено 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до участі у справі як другого відповідача.

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року витребувано у 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення (в тому числі індексацію) за період з 01 січня 2016 року по 13 листопада 2018 року.

Витребувані докази відповідач-2 подав до суду 13 січня 2025 року.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 у спірні у цій справі періоди проходив службу цивільного захисту.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 13 листопада 2018 року № 375о/с «Про звільнення, призначення осіб начальницького складу, звільнення працівника та укладення контракту» позивача, старшину служби цивільного захисту, водія 39 державного пожежно-рятувального поста 10 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації про всі види грошового забезпечення, що було нараховане та виплачене ОСОБА_1 в період з 01 січня 2016 року по 13 листопада 2018 року, наданої 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у такі місяці відповідних років:

- 2016 рік: у квітні та червні;

- 2017 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася;

- 2018 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася.

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача-1 щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 листопада 2018 року, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є перевірка дотримання відповідачами вимог чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 13 листопада 2018 року.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо зауважень відповідача-2, які стосуються строку звернення позивача з цим позовом до суду, то суд відзначає, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленим позовом вирішено в ухвалі від 22 липня 2024 року про відкриття провадження у справі, тому повторну правову оцінку цьому питанню (з урахуванням доводів відповідача-2) суд не надає.

По суті спору суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 125 Кодексу цивільного захисту цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 14 розділу І Інструкції № 623 передбачено, що індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Водночас відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1282 (в редакції, яка діяла до 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року у частині першій статті 4 Закону № 1282 цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Отже, починаючи з 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі Постанови № 1013.

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ураховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на її право отримати індексацію грошового забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи позивач проходив службу цивільного захисту у 39 державному пожежно-рятувальному пості 10 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 13 листопада 2018 року № 375о/с «Про звільнення, призначення осіб начальницького складу, звільнення працівника та укладення контракту» позивача, старшину служби цивільного захисту, водія 39 державного пожежно-рятувального поста 10 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС.

Відповідно до Положення про 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (нова редакція), затвердженого наказом ДСНС від 24 травня 2013 року № 328 (у редакції наказу ДСНС від 11 травня 2021 року № 296), 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38108872) (далі - 5 ДПРЗ) є державним пожежно-рятувальним підрозділом зі статусом державної аварійно-рятувальної служби. 5 ДПРЗ є правонаступником, зокрема, 10 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (ідентифікаційний код: 38380748) (пункт 1.1). 5 ДПРЗ належить до сфери управління ДСНС та безпосередньо підпорядковується ГУ ДСНС України у Львівській області. Оперативне управління його структурними частинами (постами) здійснюють відповідні районні (міські) управління, районні відділи (сектори) територіального органу (пункт 1.3).

Тож, зважаючи на встановлені вище обставини, беручи до уваги те, що службу цивільного захисту за спірні періоди позивач проходив у 10 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, правонаступником якої є 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, перебував там на грошовому забезпеченні, суд уважає, що саме поведінку 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (відповідача-2) суду належить перевірити на предмет її відповідності вимогам чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди.

Перевіряючи дотримання відповідачем-2 норм чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи правомірність здійснених нарахувань та виплат індексації за розглядуваний період, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву покликається на те, що Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватися для проведення індексації.

Натомість у позовній заяві позивач стверджує, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року повинен бути саме січень 2008 року.

Вирішуючи питання визначення місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, та наявності/відсутності у відповідача-2 дискреційних повноважень у цій сфері суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, та наводить такі мотиви.

У контексті спірних правовідносин насамперед слід зауважити, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у разі, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Зрештою пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тож до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання звернув увагу Верховний Суд у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1013, пунктами 1, 3 якої було встановлено, що:

- підвищуються посадові оклади з 01 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- підвищуються з 01 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, Постановою № 1013 з 01 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому разі для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року.

Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) службовцям цивільного захисту, а отже січень 2016 року не став для позивача «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 і пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 з подібними правовідносинами.

Водночас до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку № 1078, та пов`язані з індексацією грошового забезпечення, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:

- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови № 1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу-2 з 01 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

В аспекті цього суд зауважує, що дотепер посадові оклади осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначалися постановами Кабінету Міністрів України.

У період спірних правовідносин (2016-2018 роки) таких постанов було дві.

Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Указана постанова була чинною з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.

Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 під час розв`язання питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому разі дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону № 1282, пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку про те, що повноваження відповідача-2 стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.

Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Тому відповідач-2 не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

У ситуації з позивачем законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача-2 з 01 січня 2016 року здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Цей висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

З огляду на викладене у сукупності суд доходить висновку про те, що відповідач-2 безпідставно, всупереч вимогам положень Закону № 1282 та Порядку № 1078 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Тож з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи та правових норм, висновки щодо правильного застосування яких виклав Верховний Суд у згаданих постановах, суд уважає, що заявлені позовні вимоги за розглядуваний період підлягають задоволенню повністю у такий належний спосіб:

- визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу;

- зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Перевіряючи дотримання відповідачем-2 норм чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року, суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахування ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні), та зазначає таке.

Аналіз викладених вище норм Порядку № 1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними.

Адже у позовній заяві позивача мова йде саме про індексацію-різницю.

Суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу-2 належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому разі відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як видно з установлених обставин справи та відзиву на позовну заяву відповідач-2 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року (дату звільнення), ба більше взагалі не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період.

Тож за цих обставин суд доходить висновку, що в ситуації, яка розглядається, відповідач-2 учинив протиправну бездіяльність, суть якої полягає у невирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року.

Водночас з огляду на зміст заявлених позовних вимог позивач уважає, що належним способом захисту його порушеного права у частині розглядуваних позовних вимог є такий: зобов`язати ГУ ДСНС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року в повному розмірі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць.

Отже, позивач фактично вважає, що належним способом захисту його порушеного права у частині розглядуваних позовних вимог є, зокрема, зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним сумах (у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року).

Насамперед суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач не наводить жодних розрахунків вказаної вище фіксованої величини індексації 4426,48 грн в місяць, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність її визначення позивачем.

Крім цього, нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача-2 як роботодавця (частина перша статті 10 Закону № 1282, пункт 6 Порядку № 1078). На переконання суду, визначення сум індексації грошового забезпечення, які підлягають виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача-2 і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Водночас у своїх постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21 та інших Верховний Суд вказав, що такий спонукаючий спосіб захисту як зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним сумах, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у разі задоволення позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Не заперечуючи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21 та інших, в частині того, що такий спонукаючий спосіб захисту як зобов`язання відповідача-2 нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах, є належним та ефективним, суд однак враховує, що відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про обрання іншого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, адміністративний суд не обмежений в обранні способу захисту порушеного права особи, яка звернулася з позовом до суду, а його застосування залежить, зокрема як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Як встановив суд відповідач-2 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року (дату звільнення) та й взагалі не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації (індексації-різниці) за спірний період. Саме тому суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача-2 у цій частині.

Водночас у межах цього спору суд чітко окреслив період, в межах якого позивач має право на індексацію-різницю, а також навів алгоритм визначення суми індексації-різниці, який відповідачу-2 належить застосувати. Варто також відзначити, що прожитковий мінімум, в межах якого проводиться індексація, імперативно визначений законом, а індекс споживчих цін офіційно опублікований Держстатом. Тобто, у спірному випадку наявні у сукупності всі необхідні «елементи» індексації. Застосувавши їх, відповідач-2, як роботодавець позивача, до повноважень якого й належить нарахування індексації, про що вже зазначено вище, визначить конкретні суми індексації-різниці, право на які має позивач за спірний період. Розміри цих сум очевидно співпадатимуть з тими, що їх визначить суд, адже суд застосовуватиме ті ж «елементи» індексації, що й відповідач-2. Отже, як у випадку визначення сум індексації-різниці відповідачем-2, так і у випадку визначення їх судом ефективність захисту порушеного права позивача буде забезпечена однаковою мірою. Натомість розрахунок відповідних сум індексації грошового забезпечення проводитиметься уповноваженим на те органом роботодавцем позивача, що відповідатиме положенням Закону № 1282 та Порядку № 1078 та узгоджуватиметься з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України (спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень не повинен суперечити закону).

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом четвертим частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Одночасно з цим згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги викладене, враховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами, характер бездіяльності відповідача-2, визнаної судом протиправною, суд уважає, що розглядувані позовні вимоги належить задовольнити частково у такий належний спосіб:

- визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема особами рядового і начальницького складу ДСНС, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначав суд вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати праці підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Водночас нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем-2 саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд уважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем-2 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

За змістом пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (вул. Підвальна, 6, м. Львів, 79008), 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (вул. Л. Українки, 4, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнати протиправною бездіяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 13 листопада 2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17 січня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна