Ухвала

від 14.01.2025 по справі 754/15886/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13.11.2024 задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , та накладено арешт на мобільний телефон «Apple Iphone13 ProMax», серійний номер моделі НОМЕР_5, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , вилучений під час проведення обшуку 11.11.2024, який поміщено до експертного пакету "Національна поліція України, Головне слідче управління" № INZ2002211, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у межах строку досудового розслідування, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що вилучення мобільного телефону виходило за межі наданого дозволу ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29.10.2024.

Під час обшуку ОСОБА_6 добровільно розблокував телефон та

---

Справа № 754/15886/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/490/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

надав доступ до всіх відео, фото, файлів, месенджерів, а тому слідчий та прокурор мали можливість оглянути вилучений телефон на предмет наявності у ньому відомостей, що можуть мати значення для кримінального провадження.

ОСОБА_6 є заступником директора ТОВ «Ітак» та не є у даному кримінальному провадженні підозрюваним, або навіть свідком.

Вилучений мобільний телефон не може мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки він був придбаний ОСОБА_6 у липні 2024 року, тобто значно пізніше досліджуваної в рамках кримінального провадження події, яка відбулась 28.07.2023.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105030000779 від 29.07.2023 триває вже 1 рік та 4 місяці, і лише по спливу цього часу працівники поліції здійснили обшук приватної оселі ОСОБА_6 з метою відшукання та вилучення речей, які нібито мають значення для кримінального провадження та не зазначені в ухвалі слідчого судді.

На вилученому телефоні містяться фотофайли та переписка, що стосується особистого життя та життя родини ОСОБА_6 , а отже прокурор, не маючи відповідної ухвали передбаченої ст. ст. 246, 248, 249 КПК України, протиправно втрутився в особисте життя ОСОБА_6 .

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , яка не заперечувала проти здійснення судового розгляду без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023105030000779 від 29.07.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 271, ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 28.07.2023, приблизно о 17 годині 30 хвилин, за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька (Вінстона Черчилля) 44, працівник ТОВ «ІТАК» (код 16476839) ОСОБА_9 під час виконання робіт у виробничому цеху отримав травму, що спричинило загибель останнього.

Під час досудового розслідування від КНП «КМКЛ ШМД» отримано довідку №8 від 28.07.2023, видану на пацієнта ОСОБА_9 , з діагнозом ЗЧМТ ЗГМ з формуванням вогнища субепідуральних нашарувань правої скроневої ділянці. Забійна гематома ділянка лівої скроневої частки та правої. САК. Перелом піраміди та правої скроневої кістки. Забій м?яких тканин правої верхньої повіки. Загальний стан пацієнта тяжкий, хворий неконтактний.

Згідно довідки Головного лікаря КНП «КМКЛ ШМД» №9, пацієнт ОСОБА_9 поступив до медичного закладу з діагнозом ЗЧМТ ЗГМ з формуванням вогнища субепідуральних нашарувань правої скроневої ділянці. Забійна гематома ділянка лівої скроневої частки та правої. САК. Перелом піраміди та правої скроневої кістки: "Забій м`яких тканин правої верхньої повіки. Перелом правої ключиці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 08 год. 11 хв. на спец. лінію «102» надійшов дзвінок із закладу охорони здоров?я КНП «КМКЛ ШМД», про те, що о 07 год. 20 хв. ОСОБА_9 помер.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29.10.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання заступника директораТОВ «ІТАК» ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних протоколу обшуку від 11.11.2024, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний термінал «Apple Iphone 13 pro max», серійний номер моделі НОМЕР_4, IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_3 , який поміщено до експертного пакету «Національна поліція України, Головне слідче управління» № INZ2002211.

Постановою прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 від 11.11.2024 вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023105030000779 від 29.07.2023.

12.11.2024 прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон «Apple Iphone 13 Pro Max», серійний номер моделі НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , який поміщено до експертного пакету "Національна поліція України, Головне слідче управління" № INZ2002211.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13.11.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на мобільний телефон «Apple Iphone 13 Pro Max», серійний номер моделі НОМЕР_5, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , вилучений під час проведення обшуку 11.11.2024, який поміщено до експертного пакету "Національна поліція України, Головне слідче управління" № INZ2002211, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у межах строку досудового розслідування, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на належний ОСОБА_6 мобільний телефон, з тих підстав, що вказане майно може мати значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12023105030000779,та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на мобільний телефон, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання заступника директора ТОВ "ІТАК" ОСОБА_6 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_6 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність вилученого ноутбуку ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на вказаному мобільному телефоні може міститись інформація щодо обставин нещасного випадку, який мав місце 28.07.2023 на ТОВ "ІТАК", відомості щодо обстановки на місці, де сталася подія, ходу перебігу подій, робочого місця ОСОБА_9 , та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що вилучений мобільний телефон був придбаний ОСОБА_6 у липні 2024 року, тобто пізніше досліджуваної в рамках кримінального провадження події, яка відбулась 28.07.2023, не спростовує висновок слідчого судді про можливість збереження на вказаному телефоні відомостей, які мають значення для досудового розслідування.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 29.10.2024 про дозвіл на, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3