Постанова

від 13.01.2025 по справі 753/8022/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/3626/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/8022/24

13 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гарницького Павла Петровича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Колесника О.М., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 17 серпня 2021 року, о 18 год. 40 хв., у м. Києві на бул. Дружби Народів (електроопора № 228) водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем FORD С-МАХ, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги п. 15.12 Правил дорожнього руху України, а саме: не вжила всіх відповідних заходів та допустила самовільний рух транспортного засобу внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної події автомобілі отримали механічні пошкодження.

15 червня 2022 року постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/49574/21-п вину відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано доведеною повністю, постановлено провадження у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

На момент ДТП 17 серпня 2021 року транспортний засіб FORD С-МАХ, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача був застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на підставі полісу № ЕР-204543606 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі Угоди про виплату страхового відшкодування № ГО-14719/ДП9 від 11 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було визначено суму завданих збитків власнику автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , розмір страхового відшкодування, а також складено страховий акт № ГО-14719/КВ9 від 11 жовтня 2021 року.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 43989 від 12 жовтня 2021 року.

Окрім того, 25 серпня 2021 року, о 16 год. 45 хв.,відповідач, керуючи автомобілем FORD С-МАХ, д.н.з. НОМЕР_1 , по просп. М. Бажана, 14 в м. Києві, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_3 , який зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 13.1 ПДР України.

29 жовтня 2021 року постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі 753/18439/21 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент ДТП 25 серпня 2021 року транспортний засіб FORD С-МАХ, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідачки був застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на підставі полісу Ms ЕР-204543606 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі Угоди про виплату страхового відшкодування № ГО-14737/КВ9 від 06 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було визначено суму завданих збитків власнику автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_3 , розмір страхового відшкодування, а також складено страховий акт № ГО-14737/КВ9 від 07 жовтня 2021 року.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 105 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 43998 від 12 жовтня 2021 року.

Позивач зазначав, що страхувальником за полісом № ЕР-204543606 є громадянин України, пенсіонер ОСОБА_3 , забезпечений ТЗ по полісу - FORD С-МАХ, д.н.з. НОМЕР_1 . Даний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений із урахуванням пільги 50% пенсіонеру, що передбачена п.13.2. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Під час настання дорожньо-транспортних пригод забезпеченим транспортним засобом керувала ОСОБА_1 , яка не є страхувальником, власником забезпеченого ТЗ та пенсіонером, відтак, умови п. 13.2. ст. 13 Закону були порушені.

За таких обставин, у відповідача, як у особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортних пригод, на підставі п. 38.1.1. статті 38.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (регресний позов страховика) виник обов`язок компенсувати страховику 50 відсотків виплачених страхових відшкодувань, що загалом складає 57 500,00 грн.

Відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язаний також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

26 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» направлено на адресу відповідача претензії №ГО-14719/КВ9 за вих. №21/10/26-03 та вих. №21/10/26-04 від 26 жовтня 2021 року про відшкодування завданих збитків в досудовому порядку в семиденний строк, які залишені відповідачем без задоволення.

Із відповіді на претензію №ГО-14719/КВ9 від 26 жовтня 2021 року вбачається, що відповідач отримала претензію ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» - 10 листопада 2021 року.

Таким чином, прострочення зобов`язання відповідача почалось з 18 листопада 2021 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач ПрАТ «CК «ЮНІВЕС» просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (код за ЄДРПОУ 32638319, рахунок IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ «ТАСКОМБАНК») в порядку регресу компенсацію 50 відсотків суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 57 500,00 грн., інфляційні втрати за період з 18 листопада 2021 року по 04 квітня 2024 року в розмірі 19 996,32 грн., 3% річних від суми заборгованості за період з 18 листопада 2021 року по 04 квітня 2024 року в розмірі 4 105,69 грн., а всього - 81 602,01 грн; стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (код за ЄДРПОУ 32638319, рахунок IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ «ТАСКОМБАНК») судові витрати, які складаються із: судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319) в порядку регресу компенсацію 50 відсотків суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 57 500 грн., інфляційні втрати в розмірі 19 996,32 грн., 3% річних від суми заборгованості в розмірі 4 105,69 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн., а всього стягнути 84 630,01 грн.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» - Салівон Віталія Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року та додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гарницький Павло Петрович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення (основне та додаткове) суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди повністю.

Стягнути з позивача на користь апелянта всі судові витрати, які поніс апелянт за розгляд в апеляційній інстанції, серед яких судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення (основне та додаткове) суду першої інстанції є необґрунтованими, ухвалені з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтуються на недостатньо досліджених і неналежно оцінених обставинах справи.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , як відповідач у справі, не була обізнана про розгляд справи, не отримувала копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді.

Неповідомлення відповідача у встановленому порядку про розгляд справи позбавило ОСОБА_1 , передбаченого цивільним законодавством права подати суду свої заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, відзив на позовну заяву.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду цивільної справи обмежив права відповідачки, що є підставою для скасування судового рішення з мотивів порушення норм процесуального права.

Щодо порушення норм матеріального права сторона відповідача зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що страховиком було проігноровано вимоги закону в частині порядку визначення розміру страхового відшкодування. Позивач, зловживаючи своїм правом на визначення розміру страхового відшкодування, погодив розмір страхового відшкодування з потерпілою стороною, без проведення оцінки вартості збитків.

Суд першої інстанції не врахував положення спеціального закону про обов`язковість проведення оцінки вартості збитків, а рахунок-фактура, квитанції, страхові акти не є документами, якими оформлюється результат оцінки майна.

Вважає, що позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував дійсну суму шкоди, завданої внаслідок ДТП.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 57 500 грн., що складає 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Під час ухвалення рішення в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд першої інстанції проігнорував вимоги п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, якими передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В частині оскарження додаткового судового рішення сторона відповідача зазначає що, подаючи 16 липня 2024 року заяву про розподіл судових витрат, позивач пропустив 5-денний строк на подання такої заяви та не клопотав про його поновлення, а тому суд першої інстанції повинен був залишити таку заяву без розгляду за прямої вказівки закону - ч. 8 ст.141 ЦПК України.

До того ж, позивачем не був наданий розрахунок витрат часу представника на складання позовної заяви та участі в судових засіданнях, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» дійсно понесло витрати на правничу допомогу.

За наведених обставин сторона відповідача вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були враховані вищезазначені норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами, а тому рішення Дарницького районного суду в м. Києві від 05 липня 2024 року та додаткове рішення Дарницького районного суді від 25 липня 2024 року підлягають скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову в позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» та у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача та відповідачка не з`явились, про день та час розгляду справи судовм повідомлені у встановленому порядку. Відповідачка 13 січня 2025 року подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи у її відсутності, представник позивача причину своєї неявки суду не повідомив. З огляду на зазначене, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 застрахував автомобіль «FORD C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», що підверджуєся полісом № ЕР-204543606. Даний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений із урахуванням пільги 50% пенсіонеру, що передбачена п.13.2. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дія полісу № ЕР-204543606 з 25.06.2021 року по 24.06.2022 року включно.

17.08.2021 року, о 18 год. 40 хв., у м. Києві на бул. Дружби Народів (електроопора № 228) ОСОБА_4, керуючи автомобілем «FORD C-MAX», д.н.з. НОМЕР_1 , не вжила всіх відповідних заходів та допустила самовільний рух транспортного засобу внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної події автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2022 року вину ОСОБА_4 и у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведено повністю та закрито провадження у справі за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, 25.08.2021 року, о 16 год. 45 хв., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «FORD C-MAX», д.н.з. НОМЕР_1 , по просп. М. Бажана, 14 в м. Києві, не дотрималася безпечної дистанції внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 200», д.н.з. НОМЕР_3 , який зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 13.1 ПДР України, тобто скоїла правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

29.10.2021 року постановою Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На підставі Угоди про виплату страхового відшкодування № ГО-14719/ДП9 від 11.10.2021 року, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було визначено суму завданих збитків власнику автомобіля «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , розмір страхового відшкодування, а також складено страховий акт № ГО-14719/КВ9 від 11.10.2021 року.

12.10.2021 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10 000 грн власнику автомобіля «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 43989.

Крім того, на підставі Угоди про виплату страхового відшкодування № ГО-14737/КВ9 від 06.10.2021 року, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» було визначено суму завданих збитків власнику автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 200», д.н.з. НОМЕР_3 , розмір страхового відшкодування, а також складено страховий акт № ГО-14737/КВ9 від 07.10.2021 року та здійсненоо виплату страхового відшкодування в розмірі 105 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 43998 від 12.10.2021 року.

26 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» направлено на адресу відповідача претензії №ГО-14719/КВ9 за вих. №21/10/26-03 та вих. №21/10/26-04 від 26 жовтня 2021 року про відшкодування завданих збитків в досудовому порядку в семиденний строк, які залишені відповідачем без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції вказав, що під час настання дорожньо-транспортних пригод забезпеченим транспортним засобом керувала ОСОБА_4 , яка не є страхувальником, власником забезпеченого ТЗ та пенсіонером є ОСОБА_3 , відтак, умови п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку не застосовуються. Відповідач не надала ніяких доказів, які б спростовували твердження позивача. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 57 500 грн, що складає 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Також, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 625 ЦК України за наведеним та перевіреним судом розрахунком, зокрема, у розмірі 19 996,32 грн. - інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4 105,69 грн., також підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, а відтак таке зобов`язання є грошовим і, у разі прострочення його виконання, настає відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, суд першої інстанції вказав на те, що представник позивача при подачі позову дотримався вимог процесуального законодавства щодо подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. З Договору про надання правничої допомоги від 03.10.2023 та Додаткової угоди №24/01/08-1 встановлено, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат по договору про надання правової допомоги становить 15 000 грн. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 15 000 грн.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року, не відповідає.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Аналіз постанов Верховного Суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є одинаковим, передбачуваним та послідовним.

Про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 234/8333/16-ц (провадження № 61-42012св18), від 08 травня 2019 року у справі № 2-2581/11 (провадження № 61-21111св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 2-2403/2007 (провадження № 61-15049св19), від 22 січня 2020 року у справі № 759/1958/15-ц (провадження № 61-20707св19), від 29 січня 2020 року у справі № 635/3414/16-ц (провадження № 61-21027св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 336/6515/17 (провадження № 61-282св20), від 26 лютого 2020 року у справі № 505/3408/14-ц (провадження № 61-42683св18), від 17 березня 2020 року у справі № 194/1276/15-ц (провадження № 61-8614св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 360/375/18 (провадження № 61-1018св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 370/2754/14-ц (провадження № 61-22453св18), від 30 липня 2020 року у справі № 755/13782/15-ц (провадження № 61-4835св20), від 12 серпня 2020 року у справі № 225/4880/17 (провадження № 61-1893св19), від 19 серпня 2020 року у справі № 303/5161/19 (провадження № 61-4702св20), від 02 вересня 2020 року у справі № 203/1235/17 (провадження № 61-35530св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 202/7607/14-ц (провадження № 61-283св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 495/639/17 (провадження № 61-3726св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 617/1322/15-ц (провадження № 61-45185св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 638/15016/14-ц (провадження № 61-18844св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 361/8730/15-ц (провадження № 61-17263св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 466/5632/14-ц (провадження № 61-18371св19), від 10 березня 2021 року у справі № 761/26280/17 (провадження № 61-15020св20), від 24 березня 2021 року у справі № 211/1971/15-ц (провадження № 61-14285св20), від 10 березня 2021 року у справі № 761/26280/17 (провадження № 61-15020св20), від 24 березня 2021 року у справі № 211/1971/15-ц (провадження № 61-14285св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 642/8473/14-ц (провадження № 61-4943св20), від 27 квітня 2021 року у справі № 184/104/17 (провадження № 61-5997св20), від 12 травня 2021 року у справі № 216/3765/16-ц (провадження № 61-9765св19), від 11 серпня 2021 року у справі № 567/955/15-ц (провадження № 61-4490св20), від 11 серпня 2021 року у справі № 545/690/18 (провадження № 61-11146св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 202/1824/20 (провадження № 61-12847св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 369/9465/20 (провадження № 61-6946св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 520/16369/13-ц (провадження № 61-12066св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 336/7603/13-ц (провадження № 61-18136св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 760/21831/18 (провадження № 61-16283св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 205/5106/15-ц (провадження № 61-4620св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 505/5007/15-ц (провадження № 61-2601св19), від 24 листопада 2021 року у справі № 753/5990/17 (провадження № 61-16232св20), від 14 грудня 2021 року у справі № 370/1226/15-ц (провадження № 61-6936св21), від 19 січня 2022 року у справі № 325/2132/19 (провадження № 61-6502св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 127/2-4507/09 (провадження № 61-17088св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 344/11947/20 (провадження № 61-17632св21) та ін.).

Тлумачення частини першої статті 8, частини другої статті 211, пункту 3) частини третьої статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:

обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;

невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;

розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань».

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

У справі, що переглядається, ухвалою від 26.04.2024 року Дарницького районного суду міста Києва відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними в справі матерілами. Ухвалено копію ухвали надіслати сторонам у справі та копії позовної заяви та доданих матеріалів - відповідачу. Роз`яснено відповідачу про те, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву на позов в п`ятнадцятиденний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження та доданих до неї документів.

Поштовий конверт надісланий на адресу відповідача 14.06.2024 року повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням терміну зберігання».

05.07.2024 року Дарницьким районним суом міста Києва ухвалено рішення.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що повернення поштового відправлення до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про розгляд справи та не свідчить про відмову сторони від одержання відправлення.

Отже, колегією суддів встановлено, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача.

В апеляційній скарзі на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гарницький Павло Петрович посилається на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, а саме - неповідомлення відповідача про розгляд судової справи.

Відтак, керуючись імперативними приписами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право страховика на подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, виникає у разі: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Наведеною нормою передбачено право страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України на звернення з регресним позовом до визначеного кола суб`єктів і саме за наявності передбачених цією статтею умов.

Як встановлено вище, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 25.06.2021 року по 24.06.2022 року включно, яким забезпечено транспортний засіб «FORD C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , він укладений між страховиком - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» та страхувальником ОСОБА_4

Постановами Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2022 року та Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2021 року у ДТП, які сталися 17.08.2021 року та 25.08.2021року визнано винною ОСОБА_4 .

Поряд з цим, відповідач ОСОБА_5 не є власником транспортного засобу «FORD C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 та страхувальником цивільно-правової відповідальності за вказаним вище полісом.

Позивачем не надано жодного доказу який би надавав йому право вимагати відшкодування шкоди в порядку регресу саме з відповідача, як з водія забезпеченого транспортного засобу, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, оскільки визначені статтею 38 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для подання такого позову відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема, й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволення позовних вимог у цій справі, то колегія суддів вважає, що додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року також слід скасувати, оскільки воно є невід`ємною частиною скасованого рішення у даній справі.

Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гарницького Павла Петровича задоволено, судові рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 8, 128, 141, 211, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гарницького Павла Петровича задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025 року.

Головуючий : Судді: