Ухвала

від 21.01.2025 по справі 520/24737/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 січня 2025 р.Справа № 520/24737/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі № 520/24737/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)"

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі № 520/24737/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга від Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі № 520/24737/24, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку заявник посилається на відсутність у штаті Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» юрисконсульта, що унеможливило вчасне подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024. Апелянт зазначає, що особа, на яку посадовими обов`язками покладено представництво інтересів установи в суді, та яка має належний освітньо-кваліфікаційний рівень, була прийнята на посаду до штату Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» тільки з 02.12.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, Державна установа «Харківська виправна колонія (№43)» просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження 28.10.2024. Копію оскаржуваного рішення отримано Державною установою "Харківська виправна колонія (№43)" 29.10.2024 о 18:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 111). Апеляційна скарга подана через підсистему "Електронний суд" Державною установою "Харківська виправна колонія (№43)" 25.12.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Таким чином, доводи апелянта про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з підстав відсутності в установі юристконсульта юридичної групи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових та/або організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому законом.

В контексті вищевикладеного суд вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Причини пропуску строку, наведені у клопотанні, суд оцінює як такі, що не свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску такого строку.

Отже, колегія суддів не вбачає поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження у даній справі.

Процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку. Апелянтом не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки ним не обґрунтовано причин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.

Відтак, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску, а тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Визнати неповажними вказані в клопотанні причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 520/24737/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Калиновський В.А.