Постанова

від 21.01.2025 по справі 520/25074/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 р. Справа № 520/25074/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) по справі № 520/25074/24

за позовом ОСОБА_1

до Барвінківського районного суду Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Барвінківського районного суду Харківської області за запитом ОСОБА_1 від 02 вересня 2024 року, яка полягає у наданні листом відповідача від 05.09.2024 №03-05/М-21/21/2024 неповної інформації, а саме: не долучення копій відповідних документів щодо стажу роботи на посаді судді Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 , яка саме зарахована робота та на якій посаді, що стосується служби в органах МВС України, тривалість стажу 8 років 1 місяць 26 днів;

- зобов`язати Барвінківський районний суд Харківської області надати відповідь за запитом ОСОБА_1 від 02 вересня 2024 року, а саме: надати інформацію, долучивши копії відповідних документів щодо стажу роботи на посаді судді Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 , яка саме зарахована робота та на якій посаді, що стосується служби в органах МВС України, тривалість стажу 8 років 1 місяць 26 днів.

В обґрунтування позову зазначив, що 02.09.2024 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області із запитом про надання інформації щодо стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді Барвінківського районного суду Харківської області. Однак, відповідач належної та повної відповіді на запит від 02.09.2024 не надав, оскільки не долучив копії документів щодо служби ОСОБА_2 в органах МВС України, які підтверджують правомірність врахування відповідного стажу до стажу роботи на посаді судді для обрахунку суддівської винагороди, чим, на думку позивача, порушив його права, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судове рішення не відповідає Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що відповідач у відповіді на запит зазначив, що до стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді зараховано службу в органах МВС України, що не передбачено законодавством, чинним на час призначення його на посаду. В свою чергу, жодних документів, з яких можливо встановити яка саме робота та на якій посаді, що стосується служби в органах МВС України зарахована ОСОБА_2 до стажу судді для обрахунку суддівської винагороди відповідач не надав, що свідчить про неналежний розгляд запиту ОСОБА_1 від 02.09.2024.

Просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 червня 2020 року у справі №819/1566/16, в якій суд зазначив, що не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки його розгляд (як результат діяльності суб`єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати ст. 15 цього Закону.

Барвінківський районний суд Харківської області (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 02.09.2024 ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області із запитом, в якому просив:

- надати інформацію, долучивши копії відповідних документів - до стажу роботи на посаді судді Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 , яка саме зарахована робота та на якій посаді (а.с. 10-11).

05.09.2024 Барвінківський районний суд Харківської області листом повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до наказу голови Барвінківського районного суду Харківської області від 30.11.2016 №02-03/37 голові Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 встановлено з 30.11.2016 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 80 % посадового окладу як такому, що має, станом на 30 листопада 2016 року, стаж роботи більше 35 років.

До стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді зараховано: службу в збройних силах СРСР - 2 роки 3 місяці 18 днів; службу в органах МВС України - 8 років 1 місяць 26 днів; строк роботи на посаді судді - 24 роки 6 місяців 17 днів.

Розрахунок проведений станом на 30.11.2016 відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.06.2010.

До відповіді додано копію наказу голови Барвінківського районного суду Харківської області від 30.11.2016 №02-03/37 та розрахунок стажу роботи ОСОБА_2 (а.с. 13-15).

Вважаючи, що відповідачем не надано належної відповіді на запит, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень, надав належну відповідь, отже не допустив бездіяльності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно зі ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Судом встановлено, що 02.09.2024 ОСОБА_1 подав запит до Барвінківського районного суду Харківської області, в якому просив надати інформацію щодо стажу роботи судді Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 із наданням відповідних документів.

За наслідками розгляду запиту, відповідач 05.09.2024, тобто в межах строку, встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» повідомив ОСОБА_1 про те, що до стажу роботи ОСОБА_2 зараховано: службу в збройних силах СРСР - 2 роки 3 місяці 18 днів; в органах МВС України - 8 років 1 місяць 26 днів; строк роботи на посаді судді - 24 роки 6 місяців 17 днів та надав позивачу розрахунок стажу роботи ОСОБА_2 .

Позивачем не заперечується своєчасне направлення відповідачем відповіді на його запит.

За таких обставин та правовому регулюванні, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем своєчасно розглянуто запит ОСОБА_1 та надано вичерпну відповідь на питання, вказане у ньому із наданням відповідних документів.

Отже, як наслідок, відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції оцінки змісту відповіді, а саме зазначення відповідачем про зарахування ОСОБА_2 служби в органах МВС України до стажу роботи судді, що не передбачено законодавством, колегія суддів вважає такими, що свідчать про незгоду запитувача інформації із проведеним розрахунком стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді, що не може вважатись неналежним розглядом його запиту.

Доводи апелянта щодо не надання відповідачем документів, з яких можливо встановити яка саме робота та на якій посаді, що стосується служби в органах МВС України зарахована ОСОБА_2 до стажу судді також фактично зводяться до незгоди із відповіддю Барвінківського районного суду.

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 червня 2020 року у справі №819/1566/16 колегія суддів відхиляє, оскільки спір у цій справі вирішувався за іншого правового регулювання.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 520/25074/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц