Постанова

від 21.01.2025 по справі 160/18605/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18605/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Чернівецької митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС»

до Чернівецької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів № UA408000/2024/000171/2 від 19.03.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/000430.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС», Україна (Покупець) та компанією ER INSAAT HAFRIYAT GIDA TUR.TAS.SAN. VE TIC.LTD.STI., Туреччина (Продавець) укладено Контракт від 04.03.2024 № 05/24-U, за у мовами якого продавець зобов`язується передати покупцю товари в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати. Товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлені в інвойсах. Умови оплати 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах. Всі платежі здійснюються в доларах США.

В адресу позивача було оформлено поставку партії товару, з метою митного оформлення якої позивачем було подано 19.03.2024 до Чернівецької митниці ЕМД № 24UA408020014926U5.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією для митного оформлення товару були надані: супровідний документ T1 № 24TR07010000045725 від 12.03.2024; рахунок-фактура (інвойс) № EER2024000000115 від 11.03.2024; автотранспортна накладна б/н від 11.03.2024; фітосанітарні сертифікати № EC/TR A 5594489 від 11.03.2024, № EC/TR A 5646809 від 11.03.2024; сертифікат про походження товару № A 1643174 від 11.03.2024; банківський платіжний документ №37 від 11.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 05/24-U від 04.03.2024; договір про надання послуг митного брокера № 200124-471 від 20.01.2024; заява про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 11.03.2024; копія митної декларації країни відправлення № 24070100EX00006519 від 11.03.2024.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, а саме: пунктом 5 Контракту від 04.03.2024 № 05/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано; в гр. 31 МД в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року. Вказана інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром; в копії митної декларації країни відправлення від 11.03.2024 № 24070100EX00006519 міститься посилання на E-Fatura від 11.03.2024 № 24243160110886034614276, яка до митного оформлення не подана. Надана E-Fatura від 11.03.2024 № EER2024000000115; згідно з гр. 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції від 11.03.2024 № 31 зазначено, що «передплата здійснена за помідор, перець, кабачок по інвойсу від 04.03.2024 № PRF2024000000002». Даний інвойс до оформлення не наданий. Крім того, товарами, що декларуються є «томати, перець та огірок». Роз`яснення відсутні.

Запропоновано надати протягом 10 календарних документи відповідно до статті 53 МК України за наведеним письмовим переліком.

Декларантом не були надані додаткові документи, в зв`язку з чим Чернівецькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA408000/2024/000171/2 від 19.03.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2024/000430, які є предметом оскарження в даній справі.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу та висновкам суду першої інстанції, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства, суд апеляційної інстанції виходить з того, що поставка товару була здійснена на умовах СРТ-Дніпро, про що письмово домовилися сторони договору шляхом складання відповідного інвойсу.

За умовами Інкотермс-2010, поставка CPT означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці і продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце.

Таким чином, митна вартість товару вже включає у себе вартість транспортування товару, попередньо упакованого та маркованого продавцем, як то обумовлено умовами Контракту, що логічно підтверджує включення цієї складової до вартості перевезення.

Щодо зауваження митного органу про відсутність в наданих документах інформації щодо року врожайності товару, суд апеляційної інстанції вважає його формальним та нерозсудливим, адже відповідно до супроводжуючих товар документів, продавцем поставлено в адресу покупця свіжі овочі (огірки, перець, томати), які не можуть бути врожаєм попереднього року.

Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що митна декларація країни відправлення не є документом, який входить до переліку документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а тому зауваження до цього документу не можуть бути покладені в основу рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Водночас, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції не забезпечено офіційне з`ясування обставин справи, адже матеріали справи містять окремі первинні документи, які не досліджувалися судом в силу їх складання іноземною (турецькою) мовою. Більш того, поза увагою суду першої інстанції залишилися доводи відповідача щодо ненадання декларантом належного платіжного документа, який підтверджую оплату спірної партії товару.

З метою повного з`ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача документи, які були подані для митного оформлення товару, з офіційним перекладом на українську мову.

Дослідивши ці документи, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з інвойсом (рахунком-фактуро) від 11.03.2024, в адресу позивача було поставлено партію товару: томати, огірки, перець, загальна вартість 15 705,00 дол. США., загальна вага (сумарна) складає 19 245,00 кг.

Водночас, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 11.03.2024, постачається партія товару вагою 20 985,00 кг згідно з рахунком-фактурою № EER2024000000115.

Також, як вірно зауважив митний орган, декларантом було подано в пакеті документів для митного оформлення партії товару за інвойсом № EER2024000000115 платіжну інструкцію № 37 від 11.03.2024 на суму 15 705 дол. США, яка не пов`язана з названою партією товару. Платіжна інструкція містить призначення платежу: інвойс № PRF2024000000002 від 04.03.2024, товар томати, перець, кабачок.

За умовами контракту, покупець зобов`язаний здійснити 100% передплату товару, відтак належний платіжний документ, враховуючи такі умови та вищенаведені положення Митного кодексу України, мав бути поданий декларантом до митного оформлення.

Натомість, не зважаючи на встановлені розбіжності та пропозицію митного органу надати додаткові документи, позивач не подав до Чернівецької митниці ані пояснення з приводу виявлених розбіжностей, ані належний документ щодо оплати партії товару.

Не надані позивачем обґрунтовані пояснення та належні докази, які усувають такі розбіжності, й до суду.

Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, митний орган мав належні підстави для коригування митної вартості товару за другорядним методом.

При цьому зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач навів належні пояснення щодо застосування обраного методу, доводи позивача та висновки суду першої інстанції з цього приводу є формальними та помилковими, які не можуть бути самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Чернівецької митниці задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 160/18605/24 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 21 січня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 січня 2025 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров