Постанова

від 20.01.2025 по справі 420/1198/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1198/24

Головуючий І інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 03.06.2024р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вивек» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2024р. ТОВ «Вивек» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки та Укртрансбезпеки та Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, з урахуванням уточненої заяви від 05.02.2024р., просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 18.12.2023р. серії ПШ №058655 про накладення на товариство адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Вивек» зазначає про відсутність будь-яких підстав для накладення на нього адміністративно-господарського стягнення за порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки такі санкції не можуть накладатися на юридичну особу, яка, у даному випадку, не є «автомобільним перевізником».

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ТОВ «Вивек» - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки від 18.12.2023р. №ПШ058655 про накладення на ТОВ «Вивек» адміністративно-господарського штрафу в розмірі - 17000 грн. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки судовий збір в сумі 3028 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 13.06.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024р. і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

20.06.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Укртрансбезпеки та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

24.10.2023р. на автодорозі «М-14» Мелітополь-Одеса 1 км + 700 м, на підставі направлення на перевірку від 19.20.2023р. №43/В, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Так, в ході даної перевірки було зупинено транспортний засіб марки «MAN», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , із причепом марки «KRONE», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », водій - ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 24.10.2023р. №АР017648, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 24.10.2023р. №0071816 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.10.2024 № 0062830.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.10.2023р. №АР017648 виявлено порушення, а саме перевезення вантажу (без товарно-транспортної накладної) з перевищенням вагових обмежень, встановлених п.12.5 ПДР України, загальна маса транспортного засобу склала 50000 кг при дозволених 40000 кг (25 %), перевищення навантаження на здвоєну вісь складало 21000 кг при допустимому 18000 кг (16,6%), відповідальність за які передбачена абз.3 та абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказаний акт містить підпис про ознайомлення із вказаним актом водія.

07.12.2023р. позивачем на адресу Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки було направлено листом з описом вкладенням пояснення з додатками, а саме:

копію акту рейдової перевірки від 24.10.2023р. серія АР №017648;

копію акту про перевищення нормативних вагових параметрів від 24.10.2023р. №0071816;

довідку про результати здійснення вагового контролю від 24.10.2023р. №0062830;

копію акту рейдової перевірки від 24.10.2023р. серія АР №017647;

копію договору оренди транспортних засобів від 01.01.2022р. б/н;

копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів;

копію товарно-транспортних накладних від 23.10.2023р. №000019274 та №000019275;

копію договору на перевезення вантажів №ЄММ-854/20 від 24.07.2020р. (разом із заявкою на перевезення від 23.10.2023р.);

копію акта наданих послуг з перевезення вантажів від 25.10.2023р. №49.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки винесено постанову від 18.12.2023р. ПШ №058655 про застосування до підприємства позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.12.2023р., вважаючи її протиправною, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III.

Основним завданням державного регулювання і контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ч.1 ст.5 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно з ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до ч.ч.14 та 17 згаданої статті, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, і його територіальних органів, що мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) у відповідності до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт передбачена у «Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567).

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У силу вимог п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог ст.ст.53,56,57 і 59 Закону.

Відповідно до п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як передбачено п.п.26,27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або ж надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або ж його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч.1,2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

У силу ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 та 48 Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах стосовно застосування ст.48 Закону №2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, який було викладено у постановах від 06.09.2023р. у справі №120/5064/22, від 16.08.2023р. у справі №160/12371/22, від 19.10.2023р. у справі №640/27759/21.

Висновки у вищевказаних справах є релевантними до обставин цієї справи та колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зазначає про таке.

Так, Верховний Суд, проаналізувавши наведені вище положення законодавства у постанові від 19.10.2023р. у справі №640/27759/21 наголосив на тому, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, відносно якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій органу Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або ж під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема й до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на переконання Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, який наведений у справі №640/27759/21 тільки такий підхід може забезпечити дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22.02.2023р. у справі №240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст.60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023р. у справі №600/1407/22-а та від 12.10.2023р. у справі №280/3520/22.

Таким чином, положення ст.60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (правові висновки Верховного Суду, що наведені у постанові від 07.12.2023р. у справі №620/18215/21).

При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, що має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як сама постанова про застосування штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023р. у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є саме той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст.33 та 50 Закону №2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування передбаченої ч.1 ст.60 Закону №2344-III відповідальності.

Так, згідно з ч.1 ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі або ж за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

У розумінні ч.1 ст.33 цього Закону, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, адже під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника та про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

За змістом «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.12.2023р. у справі №280/2150/23 та від 06.03.2024р. у справі №200/4052/22.

Суд апеляційної інстанції при розгляді цього спору застосовує вказаний підхід Верховного Суду відносно установлення належного перевізника та, відповідно, досліджує обставини наданих документів як посадовим особам відповідача (контролюючому органу) водієм транспортного засобу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час рейдової перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки було виявлено, що у водія був відсутній документ, який є обов`язковим у розумінні ст.48 Закону №2344-III, зокрема, товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж.

Разом з тим, спірний адміністративно-господарський штраф був накладений на ТОВ «Вивек» саме як на «перевізника», в той час, як акті рейдової перевірки не міститься інформації, на підставі яких саме документів контролюючим органом було визначено позивача саме як перевізника, а відповідач в акті рейдової перевірки лише послався на те, що дорожній лист належить ТОВ «Вивек».

Колегія суддів зазначає, що позивачем не заперечується та обставина, що транспортний засіб належить йому на підставі права власності, що чітко підтверджується відомостями із свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Разом із тим, позивач наполягав на тому, що він не був перевізником в розумінні приписів Закону №2344-III, оскільки вказаний вище транспортний засіб переданий у тимчасове користування іншому суб`єкту господарювання - ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди вантажного автомобіля, причіпа від 01.01.2022р., для виконання перевезення вантажу. Крім того, позивач вказує, що обставина того, що він не був перевізником, також підтверджується інформацією, яка зазначена товарно-транспортній накладній від 23.10.2023 №000019274 та №000019275, згідно з якою визначено автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2 .

Що ж стосується обставин наявності у контролюючого органу наведених вище документів, судом встановлено те, що після складення акту рейдової перевірки (24.10.2023р.), ТОВ «Вивек» 07.12.2023р. (одразу після отримання позивачем запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт) на електронну адресу відповідача у справі odesa@dsbt.gov.ua (така електронна адреса зазначена на офіційному сайті Укртрансбезпеки - https://dsbt.gov.ua/kontakty/terytorialni-orhany-ukrtransbezpeky), було направлено письмові пояснення, до яких, з-поміж іншого, долучено копії договору оренди транспортних засобів від 01.01.2022р., договору на перевезення вантажів від 24.07.2020р. №ЄММ-854/20 (разом із заявкою на перевезення від 23.10.2023р.), акта наданих послуг з перевезення вантажів від 25.10.2023р. №49, товарно-транспортних накладних від 23.10.2023р. №000019274, №000019275 та свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів, на підтвердження чого надано скріншот з поштового сервісу «Gmail», який, відповідно, свідчить про те, що на момент винесення спірної постанови про накладення штрафу у відповідача була наявна (повинна була бути наявна) інформація про те, що ТОВ «Вивек» не є автомобільним перевізником, що виключає можливість притягнення цієї особи до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, посилання відповідача на те, що такі пояснення позивача із доданими до них документами не були отримані в повному обсязі та зареєстровані, спростовується доказами направлення відповідних письмових пояснень та додатків, які надавалися позивачем, на офіційну електронну адресу відповідача.

Зазначені вище матеріали були також направлені до відповідача і поштовим відправленням із описом вкладення до вказаного цінного листа. Втім, відповідач зазначає, що в листі були нібито відсутні додатки 5, 7, 8 9.

Разом із тим, у цьому контексті, суд попередньої інстанції вірно зазначив, що основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів. Представник пошти спочатку перевіряє вміст конверта та опис поштового відправлення, і лише після цього ставить відтиск штемпеля та засвідчує його своїм підписом.

Крім того, в межах спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції враховує, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення. При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що була викладена у постановах від 01.03.2018р. у справі №820/4810/17, від 14.12.2023р. у справі №280/1426/20 та від 21.12.2023р. у справі №560/11763/22.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні вимог ст.50 Закону №2344-III підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником) та спростовує доводи відповідача, що позивач - ТОВ «Вивек» був автомобільним перевізником.

Відповідно до п.11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил №363, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При встановленні посадовими особами органу державного контролю факту перевезення вантажів з недотриманням Закону №2344-III, джерелом інформації про суб`єкта відповідальності за таке порушення законодавства про автомобільний транспорт є насамперед відомості товарно-транспортної накладної, яка супроводжує вантаж, про автомобільного перевізника, оскільки, як уже зазначалося вище, перевізник може не співпадати з водієм, який керує транспортним засобом, чи власником (користувачем) транспортного засобу, зазначеним у реєстраційних документах.

А тому, відомості товарно-транспортної накладної, зокрема й про автомобільного перевізника, повинні бути обов`язково зафіксовані посадовими особами відповідача у відповідних документах.

Також, визначаючись щодо обґрунтованості доводів апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.1 «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями), власником транспортного засобу є фізична чи юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб і особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

Відповідно, належність на праві власності автомобіля іншій особі не вказує на неможливість передання такого транспортного засобу в користування іншій особі для власних потреб. До того ж, використання третьою особою такого автомобіля не позбавляє обов`язку дотримуватись вимог закону, в тому числі і під час перевезення нею або водієм товарів (вантажів).

У постанові Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №240/10400/23 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в товарно-транспортній накладній про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в товарно-транспортній накладній відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Тобто, у цьому випадку, контролюючий орган безпідставно не врахував відомості з товарно-транспортної накладної щодо особи автомобільного перевізника та помилково визначив позивача - ТОВ «Вивек» автомобільним перевізником.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів також вважає за доцільне звернути увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.07.2023р. у справі №560/514/22. Так, у вказаній справі Верховний Суд, погоджуючись з доводами Укртрансбезпеки, зазначив про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Разом із тим, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (з замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст.33 та 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, однак ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-III. А відтак, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (оскільки такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач.

При цьому, відповідно до п.2.2 ПДР України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Колегія суддів зазначає, що фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом. При цьому, оформлення ж тимчасового реєстраційного талону не є єдиним належним і допустимим доказом передання транспортного засобу.

Враховуючи те, що наданими позивачем доказами, які направлялися на адресу контролюючого органу, підтверджується факт того, що ТОВ «Вивек» не було автомобільним перевізником під час проведення рейдової перевірки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови відповідача від 18.12.2023р. №ПШ058655 про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, суд попередньої інстанції, розглянувши цю справу в межах заявлених позовних вимог, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 20.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко