Постанова
від 15.01.2025 по справі 320/19922/23
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/19922/23 Головуючий у І інстанції - Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача від 26 січня 2022 року № 0041800701, № 0041790701, № 0041780701, від 09 травня 2023 року № 00319920701.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що ним правомірно, з дотриманням норм законодавства, зареєстровано зведені податкові накладні на підставі наданих листів з реєстрами фіскальних чеків наступним суб`єктам господарювання: Фермерське господарство «Золотий Тік» (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ «Енерджер» (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ «Кето Газ» (код ЄДРПОУ 43834305), Фермерське господарство «Агролюкс-Плюс» (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ «Інпекс Газ» (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ «Белтрейд» (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ «ТД Канцлер Груп» (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ «Укроптенерго» (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ «Благодійний Союз» (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ «Транспортна компанія «Тревл Юніон» (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ «Транспорт-Плюс» (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ «Агрофірма «Золоті Лани» (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (код ЄДРПОУ 42680530), Фермерське господарство «Агро Промінь» (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ «Фаннетт» (код ЄДРПОУ 43484285), Фермерське господарство «Агро Світ» (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ «Виробниче підприємство «Житомир Агрохім» (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ «Агро Маркет Груп» (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ «Трак-Логістик» (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ «Щедрий Гектар» (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ «Мекс Інтер» (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ «Луч Чистий» (код ЄДРПОУ 43491973).

Позивач зазначає, що придбання паливно-мастильних матеріалів вищезазначеними підприємствами через мережу АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» підтверджується фіскальними чеками, оригінали яких були пред`явлені представниками цих підприємств разом з листами про необхідність виписати зведену податкову накладну.

Позивач звертає увагу, що контролюючий орган в акті перевірки не заперечує факт надходження готівкових коштів до каси АЗС від перерахованих підприємств по фіскальним чекам, зазначеним в наданих ними листах, як і не заперечує дійсність таких фіскальних чеків. Внесення готівки в касу в обмін на товар підтверджується фіскальними чеками реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та не заперечується контролюючим органом, проте Відповідачем ставиться під сумнів хто є покупцем (отримувачем) товару, оскільки, на переконання контролюючого органу, фізично отримати даний товар вище зазначені Товариства не могли.

Позивач вказує, що ним було задекларовано операції з реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС та сплачено податки з таких операцій, не залежно від того хто був отримувачем цих паливно-мастильних матеріалів, а нараховані Відповідачем зобов?язання з податку на прибуток на кошти, отримані в якості оплати за паливно-мастильні матеріали, які він вважає фінансовою допомогою, будуть повторним оподаткуванням, що не передбачено законодавством України.

Позивач наголошує, що не вчинив жодних протиправних дій, які призвели б до невиконання або неналежного виконання ним вимог Податкового кодексу України чи вимог інших нормативно-правових актів України під час здійснення господарських операцій з реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041790701 Позивач зазначає, що в нього відсутні підстави для реєстрації податкових накладних по операціям з реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС не встановленим особам, оскільки ним вже було зареєстровано зведені податкові накладні по таким господарським операціям для зазначених суб`єктів господарювання. Позивач вважає безпідставними висновки акта перевірки щодо здійснення ним діяльності, пов`язаної з наданням податкової вигоди третім особам, а саме реєстрацію податкових накладних на адресу ряду підприємств з ознаками «фіктивності» та визнання зазначених сум фактично безповоротною фінансовою допомогою, оскілки «фіктивність» таких Товариств не підтверджена в порядку, встановленому законодавством, а базується лише на податковій інформації.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041800701 Позивач зазначає, що ним не було допущено заниження податку на додану вартість за січень 2020 року у сумі 997 200 грн, оскільки Товариством своєчасно і в повному обсязі сплачено зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 1108000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18145 від 27.02.2020, а тому відсутні підстави сплачувати податкові зобов?язання повторно.

Позивач наполягає, що при формуванні уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2020 року від 28.02.2020 № 9038911750 було допущено механічну помилку, яка не вплинула на сплату податкових зобов?язань до Державного бюджету та була в подальшому виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041780701 Позивач зазначає, що штрафні санкції за неподання електронного документу з обігу пального на акцизному складі для підприємств, що не підпадали під поняття платника акцизного податку з реалізації пального до 01.07.2019 не можуть бути застосовані раніше ніж за період після 01.07.2020 - тобто, періоду, до якого відтерміновано застосування штрафних санкцій за несвоєчасне обладнання лічильниками акцизних складів.

Враховуючи викладене, Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.01.2022 № 0041790701, від 26.01.2022 № 0041800701, від 26.01.2022 № 0041780701, від 09.05.2023 № 00319920701.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Підприємства згідно податкової інформації мають ознаки «фіктивних» підприємств, а тому контролюючим органом зроблено висновки, що такі Товариства лише користувались можливістю реєструвати податкові накладні Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ліміту отриманого від ТОВ «Євро Смарт Пауер» та обчисленого за формулою згідно з п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що факт реалізації нафтопродуктів підтверджено даними бухгалтерського обліку Позивача і встановлено списання ТМЦ зі складу, та наполягає, що у даному випадку відбулось здійснення реалізації нафтопродуктів невстановленим перевіркою особам, зв`язок яких із зазначеними контрагентами не підтверджується жодними доказами.

На переконання Відповідача, оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку та згідно з фіскальними чеками з АЗС встановлено отримання коштів від наведених вище підприємств у загальній сумі 1552825527 грн, які фактично є безповоротною фінансовою допомогою, ТОВ «Євро Смарт Пауер» у порушення ст. 22, ст. 23, пп. 14.1.257 п. 14.1 п. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено інші доходи на вказану суму отриманих коштів.

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041790701 Відповідач зазначає, що в результаті аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Євро Смарт Пауер» у порушення п. 201.1, 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не складало та не реєструвало податкові накладні у момент отримання коштів/відпуску ПММ.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041800701 Відповідач стверджує, що факт сплати грошових коштів ТОВ «Євро Смарт Пауер» згідно з платіжним дорученням № 18145 у розмірі 1108000 грн жодним чином не спростовує факт подання податкової звітності з неправдивою інформацією. Дані обставини призводять до наявності переплати і заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту і сплачена Позивачем сума не йде у погашення податкових зобов?язань з ПДВ.

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701 Відповідач зазначає, що встановлено факт неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсягів обігу пального, а саме: ТОВ «Євро Смарт Пауер» не подано Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального по 159 акцизних складах, у загальній кількості 2488 календарних днів, чим порушено п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

На підставі наведеного Відповідач вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Євро Смарт Пауер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.10.2018 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 11.10.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 11.10.2018 по 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 02.12.2021 № 89310/Ж5/26-15-07-01-06/42547705, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Євро Смарт Пауер»:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями); п. 5 П(С)БО 15 "Дохід", ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями); п. 1.1, п. 1.2, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Мін`юсті України 05.06.1995 за № 168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 279 508 595 грн, в тому числі по періодах: за 2019 рік на суму 533 228 грн, за 2020 рік на суму 201 356 632 грн, за І півріччя 2021 року на суму 77 618 735 грн;

- п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2020 року у сумі 997 200 грн;

- п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Євро Смарт Пауер» не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 3 332 032 грн, в тому числі: за грудень 2019 року на суму 493 730 грн, за січень 2020 року на суму 336 316 грн, за лютий 2020 року на суму 2 501 986 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року:

- № 0041780701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2 488 000,00 грн;

- № 0041790701, яким застосовано штраф у розмірі 1 666 016,00 грн;

- № 0041800701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 246 500,00 грн, з яких 997 200,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 249 300,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0041810701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, який сплачують інші платники у розмірі 279 641 902,00 грн, з яких 279 508 595,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 133 307,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

ТОВ «Євро Смарт Пауер» оскаржило податкові повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041810701, № 0041800701, № 0041790701, № 0041780701 в адміністративному порядку.

Відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 03.05.2023 № 10920/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.01.2022 № 0041810701 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 133 307 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701, № 0041790701, № 0041800701 - залишено без змін.

За наслідками часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041810701 ГУ ДПС у м. Києві прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 09.05.2023 № 00319920701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, який сплачують інші платники у розмірі 279 508 595,00 грн за податковими зобов`язаннями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що невизнання Відповідачем господарських операцій Позивача з приводу купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС ґрунтується на припущенні, що його контрагенти є «фіктивними» підприємствами з огляду на податкову інформацію щодо діяльності зазначених контрагентів, отриманої від органів ДПС інформації, висновків комісій регіонального рівня, кримінальних справ згідно Єдиного державного реєстру судових рішень по контрагентах, подану контрагентами податкову звітність (зареєстровані податкові накладні в базі Єдиний реєстр податкових накладних, звіт 1-ДФ, фінансова звітність).

Проте, судом першої інстанції встановлено, що на момент реєстрації Позивачем зведених податкових накладних для контрагентів: Фермерське господарство «Золотий Тік» (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ «Енерджер» (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ «Кето Газ» (код ЄДРПОУ 43834305), Фермерське господарство «Агролюкс-Плюс» (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ «Інпекс Газ» (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ «Белтрейд» (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ «ТД Канцлер Груп» (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ «Укроптенерго» (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ «Благодійний Союз» (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ «Транспортна компанія «Тревл Юніон» (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ «Транспорт-Плюс» (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ «Агрофірма «Золоті Лани» (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (код ЄДРПОУ 42680530), Фермерське господарство «Агро Промінь» (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ «Фаннетт» (код ЄДРПОУ 43484285), Фермерське господарство «Агро Світ» (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ «Виробниче підприємство «Житомир Агрохім» (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ «Агро Маркет Груп» (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ «Трак-Логістик» (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ «Щедрий Гектар» (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ «Мекс Інтер» (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ «Луч Чистий» (код ЄДРПОУ 43491973), відомості про них були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та такі підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, зазначені підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Крім того, посилання Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача матеріальних та трудових ресурсів, вказане не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між вказаними вище контрагентами та третіми особами відповідних договорів.

Посилання Відповідача в акті перевірки на інформацію щодо неподання означеними контрагентами-покупцями фінансової звітності, відсутності трудових ресурсів для проведення господарських операцій по ланцюгу постачання не є доказами порушення саме Позивачем норм податкового законодавства.

Крім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні положень законодавства.

Також, доводи Відповідача щодо наявності кримінальних проваджень та свідчень, наданих в межах таких кримінальних проваджень, оформлених протоколами допитів, не беруться до уваги, оскільки факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень осіб в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених Позивачем та його контрагентами.

Суд першої інстанції зауважив, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС з вище зазначеними контрагентами. Також необґрунтованим є висновок Відповідача, що внесення готівки в касу в якості оплати за товар, відпущений на АЗС через паливно-роздавальну колонку, є фінансовою допомогою контрагентів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.05.2023 № 00319920701.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041790701, судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи не підтверджується здійснення Позивачем діяльності, пов?язаної з наданням податкової вигоди третім особам, з мотивів, наведених вище по перерахованим суб?єктам господарювання.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Позивачем в порядку та строки, передбачені законодавством, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні згідно з наданими реєстрами фіскальних чеків суб`єктам господарювання, які придбавали паливно-мастильні матеріали на АЗС.

Оскільки на операції по купівлі-продажу товару на АЗС Позивачем було складено і зареєстровано зведені податкові накладні, підстави для реєстрації податкових накладних на ті самі господарські операції, відсутні. Законодавством не визначено підстав для реєстрації податкових накладних по господарським операціям, по яким вже було зареєстровано зведені податкові накладні.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041800701, судом першої інстанції встановлено наступне.

20.02.2020 ТОВ «Євро Смарт Пауер» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року.

28.02.2020 Позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2020 року від 28.02.2020 № 9038911750.

Згідно з поданим уточнюючим розрахунком від 28.02.2020 № 9038911750 задекларовано в рядку 9 "Усього за розділом І" показник в сумі 53484738 грн, в рядку 17 "Усього за розділом ІІ" показник в сумі 52376738 грн, в рядку 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту" показник в сумі 110 800 грн.

Різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту становить: 53 484 738 грн - 52 376 738 грн = 1 108 000 грн. Проте, як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, Позивачем зазначено суму 110800 грн.

ТОВ «Євро Смарт Пауер» зазначено, що при формуванні уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість допущено механічну помилку (пропущено цифру "0"), оскільки уточнений показник зазначено вірно, а різниця між первинним показником та уточненим, яка є похідним значенням, вказана невірно (показник, який уточнюється - (прочерк); уточнений показник - 1108000; різниця - 110800 (помилково не зазначено "0" в кінці).

Суд першої інстанції досліджуючи питання наявності порушень в діях Позивача зазначив, що хоча ним і було допущено технічну помилку в розрахунку, але зобов?язання з податку на додану вартість сплачені своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 18145 від 27.02.2020 на суму 1 108 000 грн з призначенням платежу: ПДВ за січень 2020р. ТОВ «Євро Смарт Пауер» (код за ЄДРПОУ 42547705) код платежу 30 14 010100 00.

Враховуючи своєчасну і повну сплату Позивачем зобов?язань з податку на додану вартість за січень 2020 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в його діях умислу, що має наслідком відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування податкових зобов?язань у розмірі 997 200,00 грн за січень 2020 року та застосовувати штраф як за умисні дії Позивача.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041780701, судом першої інстанції зазначено, що за результатами перевірки Відповідачем встановлено неподання Позивачем довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на 159 акцизних складах у загальній у кількості 2 729 календарних днів, чим порушено підпункт 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Проте, Позивач відноситься до іншої категорії, а саме, до розпорядників акцизних складів, які до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу. Для даної категорії розпорядників акцизних складів чіткі строки застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання електронних документів щодо обігу пального на акцизному складі не встановлені.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафних санкцій за пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України з 1 квітня 2020 року до ТОВ «Євро Смарт Пауер», яке є розпорядником акцизних складів, які до 01 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що через роздрібну мережу АЗС здійснювались господарські операції з купівлі-продажу пального між ТОВ «Євро Смарт Пауер» та Фермерським господарством «Золотий Тік» (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ «Енерджер» (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ «Кето Газ» (код ЄДРПОУ 43834305), Фермерським господарством «Агролюкс-Плюс» (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ «Інпекс Газ» (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ «Белтрейд» (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ «ТД Канцлер Груп» (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ «Укроптенерго» (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ «Благодійний Союз» (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ «Транспортна компанія «Тревл Юніон» (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ «Транспорт-Плюс» (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ «Агрофірма «Золоті Лани» (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (код ЄДРПОУ 42680530), Фермерським господарством «Агро Промінь» (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ «Фаннетт» (код ЄДРПОУ 43484285), Фермерським господарством «Агро Світ» (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ «Виробниче підприємство «Житомир Агрохім» (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ «Агро Маркет Груп» (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ «Трак-Логістик» (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ «Щедрий Гектар» (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ «Мекс Інтер» (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ «Луч Чистий» (код ЄДРПОУ 43491973).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

- покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

- покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

- здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

- виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

- надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.

Таким чином, при постачанні товарів два чи більше разів на місяць одному контрагенту може бути складена зведена податкова накладна.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307).

Згідно з пунктом 19 Порядку № 1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Періодичність складання зведених податкових накладних протягом звітного (податкового) періоду на одного контрагента-покупця може бути передбачена у цивільно-правовому договорі з таким покупцем.

Отже, протягом звітного (податкового) періоду платник податку має право на складання однієї зведеної податкової накладної, яка складається не пізніше останнього дня такого періоду, або двох та більше податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставами для складання зведених податкових накладних є безперервний характер господарських операцій та обов`язкове підтвердження фактичних обсягів постачання товарів/послуг реєстром товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Порядок складання, реєстрації податкових накладних та зведених податкових накладних у ТОВ «Євро Смарт Пауер» врегульовано розпорядженням № 01/07-Ч від 01.07.2019, відповідно до вимог якого, складення зведеної податкової накладної здійснюється лише на письмову вимогу контрагента з наданням реєстру фіскальних чеків за умови наявності оригіналів фіскальних чеків та лише після їх перевірки бухгалтерією товариства.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що через роздрібну мережу АЗС здійснювались господарські операції з купівлі-продажу пального між ТОВ «Євро Смарт Пауер» та Фермерським господарством «Золотий Тік» (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ «Енерджер» (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ «Кето Газ» (код ЄДРПОУ 43834305), Фермерським господарством «Агролюкс-Плюс» (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ «Інпекс Газ» (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ «Белтрейд» (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ «ТД Канцлер Груп» (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ «Укроптенерго» (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ «Благодійний Союз» (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ «Транспортна компанія «Тревл Юніон» (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ «Транспорт-Плюс» (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ «Агрофірма «Золоті Лани» (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (код ЄДРПОУ 42680530), Фермерським господарством «Агро Промінь» (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ «Фаннетт» (код ЄДРПОУ 43484285), Фермерським господарством «Агро Світ» (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ «Виробниче підприємство «Житомир Агрохім» (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ «Агро Маркет Груп» (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ «Трак-Логістик» (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ «Щедрий Гектар» (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ «Мекс Інтер» (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ «Луч Чистий» (код ЄДРПОУ 43491973).

У подальшому ці підприємства зверталися до Позивача та, надаючи листи з реєстрами фіскальних чеків з РРО і пред`являючи оригінали таких чеків, просили його виписати зведені податкові накладні.

Позивачем в порядку та в строки, передбачені Податковим кодексом України, виписало та зареєструвало зведені податкові накладні по контрагентам: Фермерське господарство «Золотий Тік» (код ЄДРПОУ 34825284), ТОВ «Енерджер» (код ЄДРПОУ 42738144), ТОВ «Кето Газ» (код ЄДРПОУ 43834305), Фермерське господарство «Агролюкс-Плюс» (код ЄДРПОУ 43434868), ТОВ «Інпекс Газ» (код ЄДРПОУ 43103724), ТОВ «Белтрейд» (код ЄДРПОУ 39747761), ТОВ «ТД Канцлер Груп» (код ЄДРПОУ 40011039), ТОВ «Укроптенерго» (код ЄДРПОУ 43142700), ТОВ «Благодійний Союз» (код ЄДРПОУ 35893156), ТОВ «Транспортна компанія «Тревл Юніон» (код ЄДРПОУ 41495206), ТОВ «Транспорт-Плюс» (код ЄДРПОУ 39086085), ТОВ «Агрофірма «Золоті Лани» (код ЄДРПОУ 31495131), ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд» (код ЄДРПОУ 42680530), Фермерське господарство «Агро Промінь» (код ЄДРПОУ 43421141), ТОВ «Фаннетт» (код ЄДРПОУ 43484285), Фермерське господарство «Агро Світ» (код ЄДРПОУ 42829718), ТОВ «Фермерське господарство імені Івана Завади» (код ЄДРПОУ 40679517), ТОВ «Виробниче підприємство «Житомир Агрохім» (код ЄДРПОУ 42874514), ТОВ «Агро Маркет Груп» (код ЄДРПОУ 43257855), ТОВ «Трак-Логістик» (код ЄДРПОУ 43468745), ТОВ «Щедрий Гектар» (код ЄДРПОУ 43550017), ТОВ «Мекс Інтер» (код ЄДРПОУ 42525189), ТОВ «Луч Чистий» (код ЄДРПОУ 43491973).

Відповідачем в апеляційній скарзі наголошено, що факт реалізації зазначеної продукції (нафтопродукти) підтверджено даними бухгалтерського обліку ТОВ «Євро Смарт Пауер» (оборотно-сальдовими відомостями, журналами-ордерами, регістрів бухгалтерського обліку, аналіз руху ТМЦ по складу, тощо) та встановлено списання ТМЦ зі складу, тобто у даному випадку відбулося здійснення реалізації нафтопродуктів невстановленим перевіркою особам, зв`язок яких із вищезазначеними контрагентами не підтверджується жодними доказами.

Таким чином, Відповідачем ставиться під сумнів хто є саме отримувачем товару, оскільки, на його переконання фізично отримати даний товар вказані вище Товариства не могли, у зв?язку з чим контролюючим органом зроблено висновок, що надходження готівкових коштів згідно з фіскальними чеками з АЗС через касу є фінансовою допомогою.

Згідно з підпунктом 14.7.257 пункту 14.7 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній та поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 (далі - Положення № 13), визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п. 1 Розділу ІІ Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Таким чином, фіскальний касовий чек на товари є розрахунковим документом, який в обов`язковому порядку видається для підтвердження факту продажу товарів виключно особі, яка отримує товар, на повну суму проведеної операції. При цьому, законодавчо встановлена форма первинного документу бухгалтерського та податкового обліку, яким є фіскальний чек, не передбачає ідентифікацію отримувача товару/послуги. Саме пред`явник (власник) фіскального чеку для постачальника товару/послуг є належним отримувачем проданих постачальником товарів/наданих послуг.

Отже, фіскальний чек для постачальника є підтвердженням оплати поставленого (проданого) ним товару на користь уповноважених представників зазначених юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач здійснює діяльність в сфері роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами та в межах спірних відносин здійснив роздрібний продаж товару, а покупці сплатили йому ціну товару, що підтверджується фіскальними чеками.

Таким чином, доводи Відповідача про те, що внесення готівки в касу в якості оплати за товар, відпущений на АЗС через паливно-роздавальну колонку, є фінансовою допомогою, є помилковими.

Відповідачем в апеляційній скарзі також зазначено, що наведені вище контрагенти Позивача є фіктивними підприємствами на підставі податкової інформації, отриманої від органів ДПС, висновків комісій регіонального рівня, кримінальних справ згідно Єдиного державного реєстру судових рішень по контрагентах, подану контрагентами податкову звітність (зареєстровані податкові накладні в базі Єдиний реєстр податкових накладних, звіт 1-ДФ, фінансова звітність).

Проте, Відповідачем не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 дійшла висновку, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності Позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

На думку Великої Палати Верховного Суду, вказані зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й на час виникнення спірних правовідносин активно використовувалися в судовій практиці. Суди застосовували доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності і до прийняття Закону № 466-ІХ (зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виклав відповідні висновки в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а та від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/18). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду посилався також і на рішення ЄСПЛ «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. До того ж норма частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, у якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів, існувала й на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат, з чим погоджується і колегія суддів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо посилання Відповідача в апеляційній скарзі на відсутність трудових ресурсів, власних та залучених основних засобів колегія суддів зазначає про таке.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 доводи Відповідача щодо відсутності в контрагентів Позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим Відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з Позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається Відповідач.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Відповідач обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не виконав, безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не довів.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі № 803/1198/16 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 826/9671/18.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до якої адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскільки товар було відпущено через паливно-роздавальні колонки, розрахунок за товар здійснено, кошти надійшли до каси на АЗС від вищевказаних Підприємств, тобто фактично відбулась господарська операція з роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів і ці операції відображено в бухгалтерському обліку та податковій звітності Позивача, тому доводи Відповідача, що вказані операції є фінансовою допомогою контрагентів є необґрунтованими, з чим також погоджується і колегія суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 травня 2023 року № 00319920701.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041790701, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідачем в Акті перевірки встановлено порушення Позивачем пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується здійснення позивачем діяльності, пов?язаної з наданням податкової вигоди третім особам, з мотивів, наведених судом по вище перерахованим суб?єктам господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачем в порядку та строки, передбачені чинним законодавством, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні згідно з наданими реєстрами фіскальних чеків суб`єктам господарювання, які придбавали паливно-мастильні матеріали на АЗС.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Законодавством не визначено підстав для реєстрації податкових накладних по господарським операціям, по яким вже було зареєстровано зведені податкові накладні.

Таким чином, оскільки за операціями по купівлі-продажу товару на АЗС Позивачем було складено і зареєстровано зведені податкові накладні, підстави для реєстрації податкових накладних на ті самі господарські операції, відсутні.

У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про протиправність прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041790701 та наявності підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041800701, колегія суддів зазначає наступне.

20 лютого 2020 року Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року.

28 лютого 2020 року Позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2020 року від 28.02.2020 № 9038911750.

Згідно з поданим уточнюючим розрахунком від 28.02.2020 № 9038911750 задекларовано в рядку 9 «Усього за розділом І» показник в сумі 53484738 грн, в рядку 17 «Усього за розділом ІІ» показник в сумі 52376738 грн, в рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту» показник в сумі 110 800 грн.

Різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту становить: 53 484 738 грн - 52 376 738 грн = 1 108 000 грн. Проте, як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, Позивачем зазначено суму 110 800 грн.

Відповідно до пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 6 розд. III Порядку № 21).

Пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 Податкового кодексу України, суми податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 Податкового кодексу України, не застосовуються.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022 № 0041800701, Відповідач нарахував Позивачу до сплати різницю (997200,00 грн) між податковими зобов?язаннями, які мали бути задекларовані ним (1108000,00 грн) і які фактично були задекларовані (110800,00 грн) та за застосував штраф 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання (249300,00 грн).

Таким чином, Відповідачем штраф застосовано як за діяння, вчинені умисно (пункт 123.2 статті 123 ПК України).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що при формуванні уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість допущено механічну помилку (пропущено цифру « 0»), оскільки уточнений показник зазначено вірно, а різниця між первинним показником та уточненим, яка є похідним значенням, вказана невірно.

Не зважаючи на допущену механічну помилку в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, Позивачем своєчасно сплачено 1 108 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18145 від 27.02.2020.

Таким чином, враховуючи своєчасну і повну сплату Позивачем зобов?язань з податку на додану вартість за січень 2020 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в його діях умислу, що має наслідком відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування податкових зобов?язань у розмірі 997 200,00 грн за січень 2020 року та застосовувати штраф, як за умисні дії Позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041800701 та задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041780701, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, Відповідачем встановлено неподання Позивачем довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на 159 акцизних складах у загальній у кількості 2 729 календарних днів, чим порушено підпункт 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві про надання інформації від 19 січня 2022 року № 997/1/26-15-07-01-06 за наслідками розгляду заперечень на Акт перевірки в частині неподання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на 159 акцизних складах, контролюючим органом було зменшено кількість днів, за які не подано електронні документи, з 2729 календарних днів до 2488 календарних днів.

В розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041780701 вбачається, що Відповідачем зазначено суму штрафних санкцій 1000 грн * 2488 днів = 2488000 грн.

Проте, пунктом 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Таким чином, санкція передбачена за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів.

Колегія суддів звертає увагу, що в Акті перевірки з урахуванням листа про розгляд заперечень, та податковому повідомленні-рішенні від 26 січня 2022 року № 0041780701 зазначено не кількість неподаних довідок, а кількість днів - 2488.

Таким чином, контролюючий орган в порушення вимог пункту 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України невірно здійснював нарахування суми штрафних санкцій за формулою 1000 грн * на кількість днів, в той час, як мав рахувати 1000 грн * на кількість неподаних документів, оскільки відповідальність передбачена саме за кожний неподаний електронний документ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2022 року № 0041780701.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявності достатніх та необхідних правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Собків

Повний текст складено 20.01.2025 року.

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.01.2025
Оприлюднено23.01.2025
Номер документу124574304
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —320/19922/23

Постанова від 29.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Постанова від 29.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Постанова від 15.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Постанова від 15.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 18.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 17.10.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 03.10.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Рішення від 08.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панченко Н.Д.

Ухвала від 14.06.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панченко Н.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні