Постанова

від 20.01.2025 по справі 320/40695/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/40695/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Аліменка В.О., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаря Олександра Дмитровича від 25.07.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києві № 640/3180/20 від 25.07.2022 та відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що державний виконавець незаконно не прийняв до виконання виконавчий лист, який відповідає вимогам законодавства, поданий у встановлений строк та передбачає заходи примусового виконання рішення суду про застосування заходів реагування у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган державної влади у сфері державного нагляду (контролю) як суб`єкта владних повноважень, який застосовує та реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, в даному випадку на відповідне Управління ДСНС.

Стверджує, що дії Головного управління ДСНС у м. Києві стосовно перекладання обов`язків з виконання рішення суду у справі №640/3180/20 на органи виконавчої служби свідчать виключно про намір делегувати відповідні функції іншому виконавчому органу державної влади, що є недопустимим, зважаючи на положення статті 19 Конституції України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 та від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві 13.11.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, представником заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За положеннями частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно із пунктом 3 частин першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, право на перегляд справи та оскарження судового рішення, окрім учасників справи (позивач, відповідач, третя особа), мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, Київський фаховий коледж туризму та готельного господарства наголошував, що наслідком прийняття оскаржуваного рішення є відкриття виконавчого провадження, у якому останній виступає боржником.

У даному випадку, відкриваючи провадження за апеляційною скаргою, судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з фактичних обставин справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2021 у справі № 640/3180/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві - задоволено та застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень гуртожитку Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, буд. 26 у Дніпровському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 05.10.2021 № 839 шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит гуртожитку Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На виконання цього рішення 25.07.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 640/3180/20.

З метою виконання рішення суду від 09.12.2021 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 28.09.2022 №71 01-4354/71 1801 про примусове виконання рішення.

За результатами розгляду заяви стягувача, відповідачем повідомленням від 25.10.2022 повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання на підставі п. 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню (виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень).

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) зі скаргою в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 09.02.2023 № 71 01-759/71 18 01.5.

За результатами розгляду скарги від 09.02.2023 № 71 01-759/71 18 01.5, начальником Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) винесена постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою дії державного виконавця Бондаря О.Д. Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) визнано такими, що вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, вважаючи неправомірним повідомлення відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIIІ).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIIІ).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що в залежності від змісту зобов`язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що часткове зупинення виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Отже, за рішенням суду, яким повністю або частково зупинено реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб' єкт господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю, зобов`язаний припинити використання приміщень, об`єктів, устаткування, ідентифікуючі ознаки яких визначено в рішенні суду. Таким чином, рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №806/2453/17.

Згідно п. 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Приписами частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є підставою для звернення до адміністративного суду щодо ним застосування заходів реагування.

Однак, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (ДСНС), здійснювати виконання відповідного рішення адміністративного суду про застосування заходів реагування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2021 у справі № 640/3180/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень гуртожитку Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, буд. 26 у Дніпровському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 05.10.2021 № 839 шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит гуртожитку Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що зупинення експлуатації приміщень, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.

Виходячи із зазначеного, висновок державного виконавця стосовно того, що рішення суду в справі №640/3180/20 не передбачає заходів примусового виконання рішень і щодо неможливості його примусового виконання є помилковим, а тому колегія суддів зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №806/2453/17.

Більше того, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що співробітниками Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснювалися виходи за адресою: м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 26 у Дніпровському районі з метою виконання рішення суду від 09.12.2021, однак уповноваженими особами Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства не було допущено до об`єкту, що підтверджуються наданими до суду першої інстанції актами від 06.04.2021 та від 10.08.2022 про недопущення до приведення в дію рішення суду.

Посилання апелянта на висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 809/421/17, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки у п. 35 вищенаведеного рішення Верховного Суду зазначено, що Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, КАС викладено його в новій редакції, яка вже не містить норм щодо особливостей розгляду справ про застосування судом заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), аналогічних тим, які діяли до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

На час виникнення спірних правовідносин положення Кодексу адміністративного судочинства України не містили норм щодо особливостей розгляду справ про застосування судом заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Крім того, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншим законодавством не передбачено обов`язку органів ДСНС вживати заходи для забезпечення примусового виконання судового рішення в даних правовідносинах. При цьому обов`язок по примусовому виконанню судових рішень покладено на органи державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". До того ж наявність в позивача функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства в сфері протипожежної безпеки, не виключає можливості звернення судового рішення до примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Встановленими обставинами спростовуються доводи апелянта про те, що дії Головного управління ДСНС у м. Києві свідчать про намір делегувати відповідні функції іншому виконавчому органу державної влади.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №320/40695/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді В.О.Аліменко

І.О.Грибан