Постанова

від 20.01.2025 по справі 320/18857/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18857/23 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач/ГУ ПФУ у Київській області) про визнання протиправними дій, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати періоди військової служби з 11 березня 1986 року по 13 червня 1988 року та період навчання з 01 вересня 1980 року по 01 березня 1986 року до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 в повному обсязі на підставі трудової книжки;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі врахування нових періодів страхового пенсійного стажу та обрахування пенсії з врахуванням середньої заробітної плати на момент переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 2020 по 2022 роки;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати один місяць стажу, втрачений під час математичного обрахунку стажу;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати заробітну плату ОСОБА_1 за січень - лютий 2023 року при перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити оптимізацію заробітку ОСОБА_1 шляхом виключення під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за червень 2015 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати додатковий рік понаднормового стажу роботи до пенсійного страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати стаж роботи з 14 лютого 2023 року по 25 травня 2023 року до пенсійного страхового стажу ОСОБА_1 ;

- стягнути з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15 000, 00 грн.

- стягнути з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу від ТОВ «Амадео Право» (ЄДРПОУ 44467302) за договором № 2005202303 від 20 травня 2023 року в розмірі 8 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку його пенсії. Позивач вважав, що такими діями відповідача порушено його права на отримання пенсійної виплати у належному розмірі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії, періоди військової служби з 11 березня 1986 року по 13 червня 1988 року та період навчання з 01 вересня 1980 року по 01 березня 1986 року, а також заробітну плату, отриману за січень - лютий 2023 року, з дати призначення пенсії - з 14 лютого 2023 року, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підтвердження наявності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, визначених у його трудовій книжці. Щодо незарахування до страхового стажу заробітної плати позивача за січень - лютий 2023 року при здійсненні перерахунку його пенсії з підстав відсутності сплати внесків, то відповідно до приписів чинного законодавства обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату покладено на страхувальника, а тому позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків. Стосовно застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, то у позивача відсутнє право на застосування під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону №1058 для призначення пенсії, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що після призначення пенсії по інвалідності позивач набув не менш як 24 місяці страхового стажу. Крім того задоволенню не підлягає позовна вимога про зобов`язання зарахувати страховий стаж роботи позивача з 14 лютого 2023 року по 25 травня 2023, оскільки в матеріалах справи відсутні докази не зарахування такого стажу до загального страхового стажу позивача, як і обґрунтування позивачем позовних вимог в цій частині. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів обґрунтованість моральної шкоди, оскільки жодним чином не підтверджено той факт, що погіршення стану його здоров`я є наслідком бездіяльності відповідача. Позивач також не вказав жодних критеріїв, які він враховував при визначенні причинно - наслідкового взаємозв`язку наслідків, що настали, з неправомірністю дій відповідача та не вказав конкретних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди. Крім того, не підлягають стягненню витрати позивача, понесені у зв`язку з наданою правничої (правовою) допомогою, з огляду на те, що такі послуги надавались позивачу не адвокатом, а в свою чергу витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статті 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у відшкодуванні витрат на юридичні послуги, надані йому ТОВ «Амадео Право», та прийняти нове рішення щодо позовних вимог в цій частині, яким стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 8 000, 00 грн (вісім тисяч гривень нуль копійок). Апелянт вказав, що малозначність цієї справи не вимагає юридично-адвокатського представництва (захисту) інтересів у суді, а також необхідності заключення договору з адвокатом. При цьому, ТОВ «Амадео Право», яке на законних підставах надає юридично-адвокатські послуги, не є іншою, ніж адвокат, особою, як зазначено в оскаржуваному рішенні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зважаючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ця норма закону кореспондується з частиною сьомою статті 139 КАС України, згідно з якою розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, на обґрунтування понесених витрат на правову допомогу позивачем надано:

- договір, який укладено із ТОВ «Амадео Право» про надання юридичних послуг № 2005202303 від 20 травня 2023 року, за яким позивачу надані наступні послуги: складання позовної заяви на оскарження рішень/дій органів Пенсійного фонду України, подання позовної заяви до суду;

- акт приймання - передачі за договором № 2005202303 від 20 травня 2023 року, за яким ОСОБА_1 прийняв від ТОВ «Амадео Право» наступні послуги: позовну заяву на оскарження рішень/дій органів Пенсійного фонду України; подача підготовленої позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду;

- квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 8 000, 00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З аналізу наведеної норми, можна дійти висновку, що відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, можливо лише у випадку надання правничої допомоги адвокатом.

Послуги за договором про надання юридичних послуг № 2005202303 від 20 травня 2023 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 20 травня 2023 року здійснені ТОВ «Амадео Право» в особі директора Колосюка О.М.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Амадео Право» (код ЄДРПОУ 44467302) зареєстровано юридичною особою 17 січня 2022 року та здійснює основний вид діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права.

За наведеними у частині першій статті 1 Закону № 5076-VI визначеннями, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами статей 13, 14, 15 Закону № 5076-VI адвокати здійснюють адвокатську діяльність індивідуально або через створення адвокатського бюро або адвокатського об`єднання.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Слід зауважити, що дана справа відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

В свою чергу, поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статей 134, 139 КАС України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у додатковій постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.

Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оскільки суд першої інстанції в спірній частині правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Штульман І.В.