Рішення

від 20.01.2025 по справі 377/721/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/721/24

Провадження №2/377/16/25

20 січня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Гніденко Н.П., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

У С Т А Н О В И В:

03 вересня 2024 року позивач, в інтересах якого діє адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, звернувся до суду із вказаним позовом, уточнивши який, з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» ( далі- ТОВ «Технополіс-1») на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 31002,36 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 травня 2024 року по 02 жовтня 2024 року в сумі 68600,49 грн; судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01 квітня 2022 року на підставі наказу №Т31/03/002 від 31.03.2022 був прийнятий на посаду керуючого магазином філії 1 Департаменту з роздрібної торгівлі в порядку переведення зі Славутицької філії ТОВ «Технополіс-1». 01 квітня 2024 року наказом №Т01/01/04/001 від 01.04.2022 позивач звільнений з роботи за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України. В порушення вимог статті 116 КЗпП України відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні. Заборгованість по заробітній платі, що складається з компенсації відпустки та відпустки по переведенню, згідно з розрахунковим листом за квітень 2024 року на день звільнення становить 31002,36 грн без відрахування військового збору та податку на доходи фізичних осіб. 08.05.2024 позивач звертався до роботодавця із заявою, зокрема, про проведення з ним розрахунку при звільненні, видачу письмовогоповідомлення просуми,нараховані тавиплачені йомупри звільненні,але відповідь не отримав, розрахунок з позивачем не проведений. За правилами частини першої статті 117 КЗпП України з дня, наступного за днем пред`явлення вимоги про розрахунок, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 09 травня 2024 року по 02 жовтня 2024 року в сумі 68600,49 грн. За розрахунками позивача загальна сума, яку належить стягнути з відповідача, становить 99602,85 грн ( 31002,36 грн заборгованість по заробітній платі) + 68600,49 грн ( середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) ( а.с. 2-6, 40-45, 132-135).

Ухвалою судді від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08 жовтня 2024 року. Цією ухвалою витребувано за клопотанням позивача, в інтересах якого діяла адвокат Климчук В.В., в ТОВ «Технополіс-1»: завірену належним чином копію графіка роботи за час роботи ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином; письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні; розрахункові листи ОСОБА_1 за лютий, березень 2024 року; довідку про середню заробітну плату (оформлену з урахуванням вимог Постанови КМУ №100 «Про затвердження порядку обчислення заробітної плати») за останні два календарні місяці, що передували місяцю звільнення ОСОБА_1 , із зазначенням інформації про середньоденну заробітну плату ( а.с. 47-49).

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року зобов`язано ТОВ «Технополіс-1» виконати вимоги ухвали судді від 09 вересня 2024 року, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05 листопада 2024 року на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 198 ЦПК України (а.с.60-61).

15 жовтня 2024 року та 29 жовтня 2024 року повторно на виконання вимог ухвали судді від 09 вересня 2024 року від ТОВ «Технополіс-1» до суду надійшли документи: розрахункові листи ОСОБА_1 за квітень, травень 2024 року; довідка про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 №Т0100000028 від 08.10.2024; витяги з табелю обліку робочого часу за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, з січня 2023 року по грудень 2023 року, з січня 2024 року по квітень 2024 року (а.с. 69-129).

05 листопада 2024 року від позивача, в інтересах якого діяла адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, через систему «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог ( а.с. 132-133).

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року приєднано до матеріалів справи документи, які надійшли від ТОВ «Технополіс-1» на виконання вимог ухвали судді від 09 вересня 2024 року, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог від 05 листопада 2024 року, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 27 листопада 2024 року на підставі пункту 3 частини другої статті 198 ЦПК України ( а.с. 137-140).

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 грудня 2024 року ( а.с. 150-151).

11 грудня 2024 року цивільну справу знято з розгляду через перебування головуючого судді на лікарняному, судове засідання призначено на 25 грудня 2024 року ( а.с.155).

24 грудня 2024 року від ТОВ «Технололіс-1» надійшли додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 23.12.2024, в яких представник відповідача Вітинська В.В. просила відмовити в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказала, що:

- борг відповідача перед позивачем по заробітній платі, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, становить 31002,36 грн, що підтверджується розрахунковими листами; право на отримання заробітної плати за виконану роботу є основоположними правами працівника;

- положеннями частин 2,3 статті 10 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати;

- Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини збройної агресії з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами як для суб`єктів господарювання так і для фізичних осіб;

- внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, починаючи з 24 лютого 2022 року Торгова мережа «Ельдорадо», до якої входить ТОВ «Технополіс-1», втратила під час бойових дій, або потрапили до тимчасово окупованих територій п`ять торговельних об`єктів, повністю знищено промисловий та розподільчий склад ТОВ «Технополіс-1» у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено довідкою Приватного підприємства «Офіс БТІ» про знищення/знесення майна від 29.03.2024. По кожному з об`єктів, що зазнав військового втручання , було подане відповідне повідомлення про кримінальне правопорушення. Розмір завданих збитків, які вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань перед контрагентами, державним та місцевим бюджетом, найманими працівниками, споживачами, підтверджений відповідними висновками, проведеними незалежними оціночними організаціями та судовим експертом;

- єдиним належним документом, що підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору) як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат № 3000-24-2258 від 10.12.2024, виданий Товариству Київською торгово-промисловою палатою, початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в якому визначено з 12 березня 2022 року, тобто охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою сторін, тому з 12 березня 2022 року виникли і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «Технополіс-1» об`єктивно, з незалежних від нього причин, було позбавлене можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача;

- 01.06.2023 на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife», доступ до якого мають всі працівники ТОВ «Технополіс-1», повідомлено працівників про затримку виплати заробітної плати та всіх інших нарахувань при звільненні через обставини непереборної сили;

-крім сертифікату №3000-24-2258 від 10.12.2024, обставини непереборної сили можуть підтверджуватися й іншими належними та допустимими доказами. Довідкою приватного підприємства «Офіс БТІ» про знищення /знесення майна від 29.03.2022 №29/03, реєстраційний номер документу: DT01^4521-1747-1586-0518 підтверджено, що внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, починаючи з 24 лютого 2022 року ТОВ «Технополіс-1», яке входить до Торгової мережі «Ельдорадо» (група компаній «Ельдорадо»: ТОВ «Дієса», ТОВ «Технополіс-1», ТОВ «Технополіс -15»), втратила під час бойових дій, або потрапили до тимчасово окупованих територій п`ять торговельних об`єктів та повне знищення промислового та розподільчого складу ТОВ «Технополіс-1» у с.Квітневе Броварського району Київської області. По кожному об`єкту, що зазнав військового втручання, було подано відповідне повідомлення про кримінальне правопорушення. Розмір завданих збитків, які вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань перед контрагентами, державним та місцевим бюджетом, найманими працівниками, споживачами, підтверджений відповідними висновками, проведеними незалежними оціночними організаціями та судовим експертом. Фактичне знищення товару, який був поставлений на склад Товариства, а будівлю складу повністю знищено, також знищення/пошкодження /втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України призвело до збитків, одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару ( в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило компанію у скрутне становище, що спричинило неможливість виконання усіх зобов`язань, в тому числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин. Отже, додатковими обставинами встановлено знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, що зумовило неможливість своєчасно розрахуватись із працівниками;

- позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині;

- обставини непереборної сили для ТОВ «Технополіс-1» виникли за аналогічних підстав як для ТОВ «Дієса», яке як і ТОВ «Технополіс-1» здійснювало діяльність під торговою маркою «Ельдорадо», тому просила врахувати при ухваленні рішення постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2024 у справі №757/2043/24-ц ( а.с. 160-165).

25 грудня 2024 року цивільну справу знято з розгляду через перебування головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні № 377/1018/23, судове засідання призначено на 08 січня 2024 року ( а.с. 192 ).

Позивач та його представник у призначене судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином ( а.с. 195-196). Від представника позивача адвоката Климчук В.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу без участі позивача та його представника (а.с.197-202).

У поданій до суду заяві представник позивача просила врахувати при ухваленні рішення у зв`язку з поданням відповідачем додаткових пояснень, що по суті позову відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості по заробітній платі в сумі 31002,36 грн, яка є компенсацією за невикористані відпустки. Вказала на те, що:

- сама по собі наявність сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не є виключною підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед працівником;

- відповідач подав заяву про отримання сертифікату торгово-промислової палати вже після звернення позивача до суду з даним позовом та не надав доказів того, що існували перешкоди для звернення до торгово-промислової палати раніше;

-не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки фактичного розрахунку з позивачем не проведено, отже звернення до суду з даним позовом здійснено в межах процесуальних строків;

- доводи про те, що на певному інтернет-ресурсі міститься інформація для працівників, не є підтвердженням належного інформування, адже відповідач не надав доказів того, що працівники давали зобов`язання ознайомлюватися з ними на сайті, що працівник ( зокрема ОСОБА_2 ) ознайомився з ними ( особливо з урахуванням того, що позивач був мобілізований і на даний час проходить військову службу); розрахунковий лист не є інформацією про суми нараховані і виплачені в розумінні статті 116 КЗпП України;

- при розгляді даної справи не підлягає застосуванню постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2024 у справі №757/2043/24-ц, на яку посилається відповідач, адже вказана справа стосується ТОВ «Дієса», а не ТОВ «Технополіс-1»;

- позивач як фізична особа, є більш вразливою стороною даних правовідносин, оскільки з вини відповідача він позбавлений права на своєчасне отримання заробітної плати в умовах, коли відбувається стрімке знецінення національної валюти. Підприємство відповідача продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує прибуток і за умов раціонального планування діяльності ( навіть при наявності арешту рахунків) має можливість організувати процедуру погашення заборгованості перед звільненими працівниками у спосіб, прийнятний для обох сторін, а не намагатися уникнути відповідальності, апелюючи до військової агресії рф;

- відповідач не надав доказів того, що вживав заходів добровільного врегулювання спору, розрахунку з позивачем, не вказав, в які строки буде проведено розрахунок, не пропонував альтернативні шляхи вирішення спору (хоча основна сума заборгованості не є значною і могла б бути виплачена позивачу) ( а.с. 197-199).

Відповідач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином ( а.с. 194), причини неявки його представника суду не повідомив.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21 жовтня 2013 року по 02 квітня 2024 року перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Технополіс-1», що підтверджено витягом з трудової книжки серії НОМЕР_1 , особовою карткою працівника, наказом № Т01/31/03/002 від 31.03.2022 про прийняття на роботу, наказом №Т01/01/04/001 від 02.04.2024 про припинення трудового договору, копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с. 11-12, 16, 18,19).

02 квітня 2024 року наказом № Т01/01/04/001 від 02.04.2024 про припинення трудового договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнено з посади керуючого магазином Департаменту з роздрібної торгівлі, Філія 1 за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, вирішено виплатити йому компенсацію за 7 днів основної щорічної відпустки, право на які виникло до 31 грудня 2023 року, та за 34 дні щорічної відпутки за переведенням ( а.с.19).

Відповідно до розрахункового листа ТОВ «Технополіс-1» за квітень 2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій заробітній платі, яка складається з компенсації відпустки ( в тому числі відпустки по переведенню), на кінець місяця становить 31002,36 грн ( а.с.20, 71).

Згідно з розрахунковим листом ТОВ «Технополіс-1» за травень 2024 року борг підприємства на початок місяця становить 31002,36 грн ( а.с.71, 100).

Як вбачається з витягів з табелів обліку робочого часу, які суду надано за період з квітня 2022 року по квітень 2024 року, відповідач здійснював облік робочого часу позивача за вказаний період, в день звільнення позивач не працював ( а.с. 72-96, 102-126).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.08.2024, страхувальником ТОВ «Технополіс-1» нарахована позивачу заробітна плата, з якої сплачувались страхові внески, востаннє в червні 2023 року в сумі 10000,00 грн. За період з липня 2023 року по 02 квітня 2024 року (день звільнення позивача з роботи) відомості про нарахування позивачу заробітної плати відповідачем відсутні ( а.с. 13-14).

Відповідач визнав борг із заробітної плати перед ОСОБА_1 в сумі 31002,36 грн.

Разом із тим, відповідач заперечує проти позову в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на існування форс-мажорних обставин.

Відповідачем надано лист № 2024.02.0-7.1. від 28.02.2022, згідно з яким Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року ( а.с.185).

Також відповідач надав сертифікат №3000-24-2258 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 10.12.2024, виданий Київською торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) ( а.с. 186-188).

Згідно зчастиноюпершою статті 4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( частина перша статті 13 ЦПК України).

Як зазначено у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( частина перша статті 89 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна платаце винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із частиною першою статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Виходячи з положень статті 116 КЗпП України, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Позивач зазначає, що на його звернення до роботодавця із заявою, зокрема, про проведення з ним розрахунку, видачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, відповіді не отримав. Відповідач не надав доказів, які б спростовували ці обставини.

Розрахунковими листами, виданими підприємством за квітень-травень 2024 року, підтверджено, що на день звільнення відповідач повинен був виплатити позивачу належну суму 31002,36 грн, яка нарахована з утриманням військового збору та податку на доходи фізичних осіб ( а.с. 20, 71, 100).

Проте, вказана заборгованість із заробітної плати, яка складається із компенсації за невикористані дні відпусток, не виплачена позивачу в день звільнення, що підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.08.2024 ( а.с. 13-14), та не заперечується відповідачем. Матеріали справи не містять доказів сплати позивачу вказаної заборгованості на час розгляду справи судом.

Отже, судом, з досліджених доказів встановлено, що ТОВ «Технополіс-1» у день звільнення ОСОБА_1 не виплатив всі суми, що належали йому від підприємства.

За таких обставин, враховуючи, що при звільненні позивача з ним не був проведений розрахунок та не виплачено усі належні йому суми, то ТОВ «Технополіс-1» зобов`язане сплатити позивачу існуючу заборгованість по заробітній платі в сумі 31002,36 грн, яка включає компенсацію за невикористані дні відпусток.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця ( наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відсутність фінансово - господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Саме роботодавець має надати докази щодо відсутності вини в порушенні строків виплати працівнику сум при звільненні.

Згідно із статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

10 грудня 2024 року ТОВ «Технополіс-1» отримало сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-24-2258 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), виданий у порядку та на підставі статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з якого вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) ТОВ «Технополіс-1» щодо обов`язку ( зобов`язання) за статтями 47,94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України « Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12 березня 2022 року. Період дії форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають станом на 10 грудня 2024 року ( а.с. 186-188).

Викладене свідчить про те, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (обов`язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який наразі триває.

У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), а саме військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням /обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких-/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ( а.с. 185).

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, щороботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати.

Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку.

ТОВ «Технополіс-1», заперечуючи проти вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, послалось на існування об`єктивних обставин, непереборної сили ( воєнний стан).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши надані сторонами письмові докази, зокрема, сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-24-2258 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), яким засвідчується наявність форс-мажорних обставин щодо обов`язку ( зобов`язання) ТОВ «Технополіс-1, з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства, суд дійшов такого висновку.

Унеможливлення виконання ТОВ «Технополіс-1» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд.1-А, с.Квітневе, Броварський район, Київська область, де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Таким чином, у трудових правовідносинах між сторонами з 12 березня 2022 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача.

Відтак, між обставинами непереборної сили, які засвідчені сертифікатом №3000-24-2258 від 10 грудня 2024 року, та неможливістю належного виконання ТОВ «Технополіс-1» обов`язку із своєчасного проведення розрахунку при звільненні позивача, є причинно- наслідковий зв`язок.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства та встановлені обставини, якими підтверджується, що у трудових відносинах між відповідачем ТОВ «Технополіс-1» та його працівниками, зокрема, ОСОБА_1 , виникли і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що призвели до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд.1-А, с.Квітневе, Броварський район, Київська область, де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), а відтак позбавили можливості виконати зобов`язання для забезпечення реалізації права працівників, зокрема позивача, на своєчасне отримання заробітної плати, у своїй сукупності дають підстави для висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ «Технополіс-1» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що сама по собі наявність сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не є виключною підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед працівником.

Такі обставини мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. ( див. постанову Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Так,з матеріалівсправи вбачається,що сторонавідповідача доводилаобставини проперебування підвпливом форс-мажорнихобставин (обставин непереборноїсили) посилаючись на воєнний стан у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд.1-А, с.Квітневе, Броварський район, Київська область, де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл).

Сторона відповідача з метою доведення форс-мажорних обставин саме для конкретного випадку звернулась до Київської торгово-промислової палати та отримала сертифікат №3000-24-2258 від 10 грудня 2024 року, який надала під час судового розгляду справи.

Наявність форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання) ТОВ «Технополіс -1» за статтями 47,94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України « Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», засвідчується сертифікатом Київської торгово-промислової палати № 3000-24-2258 від 10 грудня 2024 року, в якому визначено початок дії форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме з 12 березня 2022 року, тобто охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою сторін лише 02 квітня 2024 року.

При цьому, судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, які засвідчені сертифікатом №3000-24-2258 від 10 грудня 2024 року, та неможливістю належного виконання відповідачем обов`язку із своєчасного проведення розрахунку з позивачем.

Отже, наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні позивача встановлено за сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених обставин справи з урахуванням оцінки наведених у сертифікаті №3000-24-2258 від 10 грудня 2024 року обставин непереборної сили.

Доводи сторони позивача про отримання відповідачем сертифікату торгово-промислової палати вже після звернення позивача до суду з даним позовом та про ненадання відповідачем доказів того, що існували перешкоди для звернення до торгово-промислової палати раніше, не впливають на наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку з позивачем, оскільки, виходячи з положень статті 117 КЗпП України роботодавець має право доводити відсутність його вини за затримку розрахунку при звільненні працівника.

Щодо доводів сторони позивача про те, що розміщення відповідачем інформації на певному інтернет-ресурсі для працівників не є підтвердженням належного інформування, адже відповідач не надав доказів того, що працівники давали зобов`язання ознайомлюватися з ними на сайті, що працівник ( зокрема ОСОБА_2 ) ознайомився з ними ( особливо з урахуванням того, що позивач був мобілізований і на даний час проходить військову службу), необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з роздруківки повідомлення працівників про форс-мажорні обставини з ресурсу «MyEldoLife», де розміщуються новини компанії, розміщені накази, заяви, бланки тощо, 01.06.2023 було розміщено інформацію наступного змісту: «Шановні колеги! Через військову агресію РФ торговельна мережа «Ельдорадо» (товариства, які діють під цією торговою маркою) отримала значних збитків було зруйновано основний склад товариства, пограбовано/знищено частину магазинів, внаслідок чого товариства знаходяться під дією обставин непереборної сили ( форс-мажорні обставини). У зв`язку з цим повідомляємо працівників, що виплата заробітної плати та усіх інших належних нарахувань при звільненні можуть відбуватися із затримкою. Разом із цим, гарантуємо, що всі належні виплати працівникам будуть обов`язково виплачені. З повагою, Твоє ЕЛЬДОРАДО» ( а.с. 168-173).

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 910/6234/22 Верховний Суд зазначив, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Враховуючи, що між сторонами не існує такої погодженої письмової умови, за якої відповідач мав обов`язок повідомити працівників, зокрема позивача, про настання форс-мажорних обставин, доводи сторони позивача про те, що розміщення відповідачем інформації на певному інтернет-ресурсі для працівників не є підтвердженням належного інформування, є необґрунтованими.

Водночас слід зазначити, що, розмістивши повідомлення на загальнодоступному ресурсі для працівників, відповідач за існуючих обставин, поінформувавши працівників про затримку виплати заробітної плати, таким чином вжив заходів, спрямованих на захист прав та інтересів працівників.

Даючи оцінку іншим доводам учасників справи, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ( пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини 3 вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141ЦПКУкраїни при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що адвокат Климчук Вікторія Володимирівна надавала позивачу професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №1-06-24-Ц від 13.06.2024, пунктом 4.3. якого передбачено, що вартість послуг адвоката становить 8 000,00 грн ( а.с.23-26).

Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правової допомоги, наведений у позовній заяві, згідно з яким розмір таких витрат становить 8000,00 грн (а.с.5-6).

Згідно з актом наданих послуг від 30.08.2024, що є Додатком 3 до Договору № 1-06-24-Ц від 13.06.2024, адвокат на виконання договору передав, а клієнт прийняв наступні послуги: зустрічі з клієнтом, надання консультацій щодо предмету звернення; вивчення наданих клієнтом документів, нормативних актів та матеріалів судової практики щодо предмету звернення, збирання доказів (надіслання адвокатських запитів); складання позовної заяви, оформлення додатків до неї (в т.ч. послуги друку, ксерокопіювання, засвідчення копій документів); складання клопотання про витребування доказів, подача документів до суду. Загальна вартість послуг адвоката складає 8 000,00 грн. Підписанням цього Акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору № 1-06-24-Ц від 13.06.2024, а також того, що не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних в цьому Акті (а. с. 31).

Як вбачається з рахунку-фактури № 1-06-24-Ц від 26.06.2024, аванс за договором про надання правової допомоги №1-06-24-Ц від 13.06.2024 складає 4000,00 грн, який позивач сплати згідно з платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 27.06.2024 ( а.с. 29-30).

Відповідно до рахунку-фактури № 1-06-24-Ц від 30.08.2024 оплата послуг згідно з актом від 30.08.2024 за договором про надання правової допомоги №1-06-24-Ц від 13.06.2024 становить 4000,00 грн, яку позивач сплатив 06.10.2024, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 06.10.2024 ( а.с.31 зв.ст., 201).

Закон України«Про судоустрійі статуссуддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

За змістом статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України»(Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Климчук В.В. на надання позивачу консультацій щодо предмету звернення, вивчення наданих клієнтом документів, нормативних актів та матеріалів судової практики щодо предмету звернення, збирання доказів, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, складання клопотання про витребування доказів, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 8 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із такого розрахунку: 31002,36 грн х 100% : 99602, 85 грн = 31,13 % ( відсоток розміру задоволених позовних вимог); 8 000,00 грн х 31,13 %: 100 % = 2490,40 грн ( сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволених позовних вимог).

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2490,40 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України, статей 1-4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір, від сплати якого звільнений позивач на підставі пункту 1 частини першоїстатті5 Закону України «Про судовий збір»за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1 211,20 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які поніс позивач, покладаються на останнього і не підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, що є компенсацією за невикористані відпустки, в сумі 31002 гривень 36 копійок, без утримання із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць в сумі 10000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2490,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк наапеляційнеоскарженняможе бутитакожпоновленийв разіпропуску зінших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», код ЄДРПОУ: 32498133, місцезнаходження: Київська область, Києво - Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика кільцева, 4

Повне рішення суду складено 20 січня 2025 року.

Суддя Н. С. Бабич