Постанова

від 21.01.2025 по справі 120/2908/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2908/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

21 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 11-тої регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою, у якій просив розглянути його документи та винести постанову про встановлення причинного зв`язку захворювання та інвалідності, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, зазначивши "Так, травма заподіяна при виконанні обов`язків військової служби".

Однак, листом 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України позивача повідомлено про відсутність підстав для встановлення причинного зв`язку травми позивача та її наслідків з виконанням обов`язків військової служби. Вказане рішення відповідача вважає протиправним та вказав на наявність підстав переглянути його справу відповідно до законодавства, яке діяло до вступу в законну силу Положення про експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, та встановити причинний зв`язок захворювання "Так, травма заподіяна при виконанні обов`язків військової служби".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

22 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 , що виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 березня 1982 року, підтверджується те, що ОСОБА_1 з вересня 1958 року по квітень 1960 року проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

19 квітня 1960 року позивача звільнено з військової служби у зв`язку з хворобою на підставі свідоцтва про хворобу від 18 квітня 1960 року № 291.

Відповідно до згаданого свідоцтва позивачеві встановлено діагноз "Истерия с ипохондрическим синдромом". У цьому свідоцтві також вказано, що ОСОБА_1 непридатний до служби в мирний час, у військовий час придатний до нестройової служби.

16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою, у якій просив винести постанову про встановлення причинного зв`язку захворювання "Травма, заподіяна при виконанні обов`язків військової служби".

До поданої заяви позивачем долучено наступні документи: копії паспорта громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, військового квитка, пенсійного посвідчення, довідку ЛТЕК, свідоцтво про хворобу № 291 від 18 квітня 1960 року, консультативний висновок Харківського науково-дослідного інституту, виписку з історії хвороби № 16872 від 06 жовтня 1978 року, архівну довідку Центрального архіву Міністерства оборони російської федерації від 18 грудня 2019 року, архівну довідку Центрального архіву Міністерства оборони російської федерації від 27 грудня 2019 року, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 3921 від 21 грудня 2017 року, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 684 від 17 березня 2020 року, консультативний висновок спеціаліста форми № 028/0, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 18 грудня 2017 року, копії МРТ голови, шийного відділу хребта, поперекового відділу хребта, консультативний висновок спеціаліста інституту нейрохірургії № 35454 від 14 лютого 2012 року, консультативний висновок спеціаліста інституту отоларингології № 18472/17 від 13 грудня 2017 року, ультразвукове дослідження вен нижніх кінцівок від 16 грудня 2017 року, протокол ультразвукового ангіосканування магістральних артерій нижніх кінцівок від 11 січня 2017 року.

Листом від 16 листопада 2020 року вих. № 1481 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до вимог пунктів 21.7, 21.8 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, встановити причинний зв`язок травми позивача та її наслідків з виконанням обов`язків військової служби без достовірних документів про причини та обставини одержання травми не є можливим. Постанова про причинний зв`язок захворювання позивача, прийнята відповідно до вимог Положення, що оформлена свідоцтвом про хворобу № 291, виданим 18 квітня 1960 року військово-лікарською комісією Хмельницького військового госпіталю 1323, є дійсною та перегляду не підлягає.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні регулюються Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі Закон № 2801-XII).

Відповідно до статті 70 Закону № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України регламентовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року (далі - Положення № 402; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є зокрема визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

За пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункти 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК, організованих при військових частинах, які дислокуються на території регіону, незалежно від підпорядкування.

За пунктом 2.4.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Відповідно до вказаних завдань, за пунктом 2.4.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, серед іншого, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Глава 21 розділу II Положення № 402 регламентує порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 глави 21 розділу II Положення № 402).

Відповідно до пункту 21.3 глави 21 розділу II Положення № 402 причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК.

Згідно з пунктом 21.5 розділу II Положення 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Пунктом 21.32 глави 21 розділу ІІ Положення встановлено, що постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскаржуваного рішення 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, колегія суддів зважає на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено з військової служби у зв`язку з хворобою на підставі свідоцтва про хворобу № 291 від 18 квітня 1960 року, у якому поставлено діагноз "Истерия с ипохондрическим синдромом" (мовою оригіналу).

Водночас апелянт наполягає на тому, що під час проходження військової служби у 1958 році він отримав не захворювання, а травму.

З метою встановленням причинного зв`язку травми як такою, що заподіяна під час проходження військової служби, позивач і звернувся до 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Проте листом від 16 листопада 2020 року вих. № 1481 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до вимог пунктів 21.7, 21.8 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року, встановити причинний зв`язок травми позивача та її наслідків з виконанням обов`язків військової служби без достовірних документів про причини та обставини одержання травми не є можливим.

З даного приводу судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Пунктом 21.8 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).

Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Відтак аналіз пунктів 21.7, 21.8 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 свідчить про те, що у разі отримання військовослужбовцем травми до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, та за відсутності довідки, виданої військовою частиною ВЛК, до уваги можуть бути прийняті достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи); в іншому випадку постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок.

Тобто, для підтвердження отримання травми під час проходження військової служби позивачу до 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України слід було надати достовірні документи, про обставини отримання такої травми, зокрема, записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи.

Натомість із поданих позивачем документів неможливо дійти висновку про отримання ним травми під час проходження строкової військової служби у 1958 році, про що наголошено у листі 11 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16 листопада 2020 року вих. № 1481.

Так, у свідоцтві про хворобу від 18 квітня 1960 року № 291 назву хвороби позивача зазначено як "Истерия с ипохондрическим синдромом".

Згідно з архівною довідкою від 18 грудня 2019 року № 4/110165 у наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 30 травня 1960 року № 151 вказано, що на підставі свідоцтва про хворобу про захворювання ОСОБА_1 звільнено до запасу по хворобі і направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як свідчить зміст архівної довідки від 27 грудня 2019 року № 5/110165, захворювання ОСОБА_1 отримане під час проходження військової служби.

Між тим, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції належним чином надано оцінку висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 18 грудня 2017 року № 1945, у якому зазначено про те, що описаний рубець є наслідком загоєння забійної рани, яка могла утворитися у 1958 році від дії тупого предмета, оскільки у вказаному висновку міститься лише припущення про можливість отримання позивачем травми у 1958 році від дії тупого предмета.

Крім того, інші медичні документи, що подані позивачем разом із заявою, також не підтверджують тих обставин, що ОСОБА_1 під час проходження строкової військової служби у 1958 році отримав травму.

Зважаючи на відсутність документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави 21 розділу ІІ Положення № 402, які б підтверджували отримання позивачем саме травми під час проходження ним строкової військової служби у 1958 році, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у визначенні причинного зв`язку "Травма, заподіяна при виконанні обов`язків військової служби".

Водночас, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на нерозповсюдження на спірні правовідносини Положення № 402 з огляду на те, що під час розгляду поданої позивачем заяви від 16 жовтня 2020 року 11 регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України керувалася саме цим Положенням, яке було чинним станом на момент розгляду відповідної заяви.

В свою чергу, позивач не був позбавлений можливості підтвердити причинний зв`язок травми та її наслідків за умови надання необхідних для цього документів відповідно до порядку, що був чинний до затвердження Положення № 402.

А тому, доводи апелянта про наявність правових підстави для зобов`язання відповідача переглянути його справу відповідно до законодавства, яке діяло до вступу в законну силу Положення про експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, та встановити причинний зв`язок захворювання "Так, травма заподіяна при виконанні обов`язків військової служби", є помилковими.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.