Постанова

від 21.01.2025 по справі 725/6681/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/6681/24

Головуючий у І інстанції: Нестеренко Є.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

21 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просив:

- скасувати постанову ЛВ №00650094 від 02.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради завдану матеріальну шкоду у розмірі 2825,43 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради завдану моральну шкоду у розмірі 3000 грн.;

- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, закрити.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Суд стягнув з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 2718,40 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та 605,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань.

В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі, а також достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

02.07.2024 о 17:27:48 інспектором з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Дружицьким О.Т. сформоване повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ЛВ №00650094, відповідно до якого зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_1 , 02.07.2024 17:27:48 м. Львів, перехрестя вулиць В.Винниченка-М.Лисенка. Зупинка на перехрестях, відповідальність за яке передбачена Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) ст. 122 ч.3, п. 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху.

Також у повідомлені вказано, що у відношенні власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Фото/відеоматеріали транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, розміщено на офіційному веб-сайті: http://inspector.lviv.ua. Ідентифікатором доступу до зображень транспортного засобу є: серія і номер повідомлення, державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 . Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію: Програмно-апаратний комплекс Інспектор.

Згідно акту №59-417/24 від 02.07.2024 року до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ №00650094, інспектором з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Гренюхом Р.І. відповідно до положень ст. 265-4 КУпАП здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки «BMW» державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спец.майданчик, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Не погодившись із вказаними діями представників Управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У межах заявлених спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та відповідно підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд першої інстанції не віднайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки остання не виносилась.

Перевіривши наявні у справі матеріали, доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів з обумовленими висновками суду першої інстанції не погоджується виходячи із наступного.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини 1 статті 20 КАС України встановлює, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

При цьому, норма частини 1 статті 14-2 КУпАП передбачає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є проміжним документом, який інформує водія автомобіля про порушення Правил дорожнього руху, та виноситься поліцейським чи інспектором з паркування за особливих умов - в разі, якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення.

Наявність вказаного повідомлення не означає наступного автоматичного та беззаперечного винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, при цьому, на момент складання такого повідомлення особа водія зі сторони поліцейського чи інспектора з паркування є невстановленою.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги запроваджений законодавцем порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), колегія суддів зазначає, що позивачем в межах даної справи фактично оскаржується повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ № 00650094 від 02.07.2024, яке за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків.

Вказане повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить і не повинне містити інформації про особу, якої воно стосується. Таким актом є власне постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка в даному випадку не є предметом оскарження через її відсутність.

При цьому, формулювання позовних вимог є невірним з огляду на факт відсутності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Інші обставини щодо фотофіксації порушення правил зупинки автомобіля, розміщення матеріалів фотофіксації на відповідному сайті тощо носять суто технічний характер і свідчать про підготовчі дії зі сторони відповідача для притягнення порушника до відповідальності, однак їх сукупність також не дає підстав стверджувати про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності відповідної постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, із змісту приписів статей 14-2, 279-1 КУпАП слідує, що обов`язковою умовою розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), є встановлення конкретної особи, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статі 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, а саме постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом;

При цьому, згадані норми не передбачають можливість оскарження до суду повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке передбачено статтею 279-1 КУпАП.

Як слідує з оскаржуваного позивачем акту, останній не може бути застосований до позивача, оскільки не містить щодо нього будь-якої інформації.

Окрім цього, відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, є постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а не повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Здійснення владних управлінських функцій має тягнути за собою виникнення правовідносин влади і підпорядкування, тобто суб`єкт владних повноважень повинен шляхом вчинення дій або бездіяльності, прийняття певних рішень владно керувати поведінкою позивача, впливати на його майнові та/або особисті немайнові права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №815/3490/16 сформульовано правовий висновок про належність до компетенції адміністративних судів спорів фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (п.57 рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985р. у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законодавстві право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як слідує з матеріалів справи та позовної заяви, предметом цього спору є оскарження повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності самого факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Отже, спір у цій справі не підпадає під визначення публічно-правового спору, наведеного у статті 19 КАС України, на який поширюється юрисдикція адміністративного суду.

До того ж, із системного аналізу положень статей 14-2, 279-1 КУпАП вбачається, що обов`язково підлягає встановленню конкретна особа, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності.

В контексті викладеного, судова колегія наголошує, що відповідно до статей 287-288 КУпАП оскаржено може бути виключно постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 серпня 2024 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.