Постанова

від 14.01.2025 по справі 560/4786/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4786/23

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

14 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача: Клименка Д.С.

представника відповідача: Таращан Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскурів Ойл" про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України з позовом до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу №26 від 21.02.2022 про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Нове будівництво комплексу по зберіганню нафтопродуктів, скрапленого вуглеводневого газу з влаштуванням АЗС по вул. Геологів, 3/5 А в м. Хмельницькому, Хмельницької області". Прокурор обґрунтовує необхідність звернення з цим позовом бездіяльністю органу, уповноваженого здійснювати державний архітектурно - будівельний нагляд.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 провадження під час первинного розгляду справи було закрите на тій підставі, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства ( п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України)

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 ухвалу від 31.10.2023 скасовано, справу скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції не погодився з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Водночас, звернув увагу на те, що дослідженню, в першу чергу, підлягає питання наявності та підтвердження органом прокуратури повноважень на звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позовну заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України доУправління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Проскурів Ойл" про визнання протиправним та скасування наказу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, залишивши поза увагою ряд доказів наданих позивачем, дійшов помилкового висновку про відсутність у останнього права представляти інтереси держави у цих правовідносинах.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що повноваження щодо здійснення представництва обласної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані останній лише у разі відмови державного органу самостійно звернутися до суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) закріплено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічна правова норма викладена у пункті 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (тут і надалі в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), згідно з яким на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Із наведених нормативних положень встановлено, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно підтверджуватись підставами, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку із наведеним варто зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття інтереси держави зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може передбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18 та від 23 червня 2020 року у справі № №815/1567/16.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке:

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в цьому ж рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Як вставнолено зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не надано доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення своїх повноважень суб`єктом владних повноважень або відповідної відмови цього органу.

В свою чергу, Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури у апеляційній скарзі зазначив, що у даному випадку у зв`язку з недотриманням вимог містобудівного законондавства під час прийняття Управлінням архітектури та містобудування Хмельницької міської ради наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва порушено інтереси держави у сфері містобудування, а саме порушено правові та організаційні основи містобудівної діяльності в цілому, що мають бути спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій.

Земельна ділянка, на якій заплановане будівництво нафтобази ТОВ "Проскурів Ойл", за даними Плану зонування території міста Хмельницького, розташована в зонах Ц-2 ( Вторинна зона ділової, громадської та комерційної активності районного значення) та Т-1 (Зона міських і районних вулиць, доріг, майданів ( у червоних лініях), де не передбачено будівництво нафтобази.

Апелянт вказує, що відповідно до вимог п.6.2.1 ДБН В.1.2-4:2019 " Інженерно-технічні заходи цивільного захисту" передбачається проектування об`єктів підвищеної небезпеки у заміській зоні окремо від міських та сільських поселень і окремих об`єктів для планування і забудови територій нових населених пунктів.

Проектування та будівництво зазначених об`єктів комплексу по зберіганню нафтопродуктів, скрапленого вуглеводного газу з влаштуванням АЗС за вказаною адресою, що фактично являються об`єктами підвищеної небезпеки заплановане, згідно із Планом зонування, на території, яка межує з речовим ринком міста Хмельницького, що у разі надзвичайної ситуації спричинить небезпеку для життя і здоров`я великої кількості населення.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави на підставі абз. ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом від 13.01.2023 року №55-252 Окружною прокуратурою міста Хмельницького вивчались на відповідність вимогам чинного законодавства містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва затвердженого наказом управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради №26 від 21.02.2022 та було висунуто вимогу надати інформацію від Державної інспекції архітектури та містобудування щодо того чи було допущено порушення вимог чинного законодавства при затвердженні наказом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради № 26 від 21.02.2022 про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво комплексу по зберіганню нафтопродуктів, скрапленого вуглеводного газу з влаштуванням АЗС по вул. Геологів, 3/5 А в м. Хмельницькому, Хмельницької області" з урахуванням плану зонування території міста Хмельницького та за наявності підстар провести перевірку.

Згідно із частиною першою статті 41-1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41-1 Закону № 3038-VI).

Такий механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (далі Порядок), пунктом 2 якого визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду ДІАМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

При цьому, право посадових осіб органу державної влади, який здійснює державний архітектурно-будівельний нагляд звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності прямо передбачено положеннями пункту 6 частини четвертої статті 41-1 Закону № 3038-VI.

Повноваження вказаного вище центрального органу виконавчої влади, наділеного функціями державного архітектурно-будівельного нагляду оскаржити до суду рішення, прийняте об`єктом нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, є беззаперечним.

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ДІАМ України, обґрунтував своє право на звернення до суду першим виключним випадком невідповідністю рішення відповідача вимогам законодавства та неналежним здійсненням ДІАМ України своїх повноважень щодо архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду (далі постанова № 1340), яка набрала чинності 30.12.2020, було утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1) та затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування (пункт 2).

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою № 1340, основним завданням ДІАМ України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:

підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;

здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;

здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності;

ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2021 № 303 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду установлено, що ДАБІ України продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування.

Разом з цим, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.05.2021 внесено запис № 1000701020000092252 про державну реєстрацію юридичної особи - Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ України), унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 44245840.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 960 Питання Державної інспекції архітектури та містобудування вирішено: погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1); визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається (пункт 2), зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України); ця постанова набирає чинності з 15.09.2021 (пункт 3).

Водночас, в листі від 25.01.2023 №570/03/13-23 ДІАМ України повідомило Окружну прокуратуру м.Хмельницького, що відповідно до п.1 постанови КМУ від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 31.01.2024 у справі № 380/13877/21 нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас, здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Тобто, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу у разі виявлення ним порушень вимог законодавства, а в контексті справи, яка розглядається саме у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду.

При цьому, виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності реалізується через механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

У свою чергу, лише у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за наслідками перевірок, у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду виникає право на звернення до суду з позовом про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду.

У справі, яка розглядається, відсутні відомості про виявлені компетентними органами вчинені об`єктом нагляду порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва: "нове будівництво комплексу по зберіганню нафтопродуктів, скрапленого вуглеводного газу з влаштуванням АЗС по вул. Геологів, 3/5 А в м. Хмельницькому, Хмельницької області", як за наслідками державного архітектурно-будівельного контролю так і державного архітектурно-будівельного нагляду, а тому у ДІАМ України не виникло право на звернення до суду із позовом про скасування наказу Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради № 26 від 21.02.2022 про затвердження містобудівних умов та обмежень.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином апелянтом доведено, що ці обставини вказують на створення діями відповідача потенційної небезпеки, покладення на державу відповідальності за невтручання у будівельні роботи, які не відповідають законодавству, а тому позивачем в повній мірі доведено право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2025 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.