Рішення

від 21.01.2025 по справі 138/3631/24

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/3631/24

Провадження №:2-а/138/8/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільськийміськрайонний судВінницької областів складіголовуючого суддіХолодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Черкес Т.А. звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з вказаним вище позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.11.2024 з додатку «Дія» позивач дізналась, що відносно неї відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 469 від 04.07.2024, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Представник позивача зазначає, що приймаючи спірну постанову начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виходив з того, що ОСОБА_1 у 2017 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова та здобула кваліфікацію спеціаліста за спеціальністю «Лікувальна справа», професійна кваліфікація лікар, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_1 . Відповідачем зазначено, що згідно ч. 11 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 20.04.2017, що діяла на момент вчинення правопорушення) жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому КМУ та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейнимстаном, беруться на військовий облік військовозобов`язаних. Разом з тим відповідач звертає увагу, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у ч.11 ст. 1 цього Закону. Зазначаючи, що позивач не перебувала на військовому обліку за місцем проживання/перебування, відповідач дійшов до висновку, що ОСОБА_1 винна в порушенні п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у зв`язку з чим її притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Разом з тим, представник позивача вважає постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 469 від 04.07.2024 протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Після закінчення позивачем навчального закладу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, чинне законодавство не передбачало обов`язку у жінок зі спеціальністю «Лікувальна справа» з`являтись до ТЦК для взяття на військовий облік. Взяття на облік такої категорії осіб встановлено Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції від 26 жовтня 2022 року, однак механізм його реалізації був передбачений пізніше постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487. Відповідно до вказаної постанови лише непрацевлаштовані жінки самостійно прибувають до відповідного ТЦК. Також Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено строку виконання вказаного обов`язку для жінок, які до внесення змін у вказаний вище закон здобули медичну освіту. Отже, обставини зазначені в оскаржуваній постанові, а саме те, що позивач не перебувала на обліку з 2017 року є суперечливими та не узгоджуються між собою. Вказані обставини свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а також витребувано докази.

Позивач та її представник, належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавала. Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на викладене, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що 04 липня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову № 469 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за наступних обставин: 24 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про видачу тимчасового посвідчення та про взяття на військовий облік. Під час прийому було з`ясовано, що у 2017 році дана громадянка закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова і здобула кваліфікацію: ступінь вищої освіти спеціаліст, спеціальність «Лікувальна справа», професійна кваліфікація лікар, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 11 ст. 1 Закону України про «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон) (в редакції від 20.04.2017, що діяв на момент вчинення правопорушення), жінки, які мають фах, споріднений з військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому КМУ, та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов`язаних. Норма щодо обов`язку постановки на військовий облік жінок, які за фахом мають медичну підготовку закріплена і в чинній редакції Закону.

ОСОБА_1 в 2017 році не з`явилась до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на той час до військкомату, за місцем свого проживання для постановки на військовий облік, а з`явилась лише у 2024 році до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушила вказану вище норму Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону в чинній редакції взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у ч. 11 ст.1 цього Закону. В порушення п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 ОСОБА_1 не перебувала на військовому обліку за своїм зареєстрованим місцем проживання/перебування. У ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 в особливий період порушила законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинила адміністративне правопорушення, яке в часі діяло на час його вчинення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 2 ст. 37 Закону України №2 232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції станом, що діяла на момент вчинення правопорушення) передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 1 Закону України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов`язаних.

Переліком спеціальностей, по одержанні яких придатні до військової служби жінки перебувають на військовому обліку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1994 року № 711 визначено, зокрема, медичну спеціальність.

Однак, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.

Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення ч. 10 ст. 1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Отже, до 19.05.2024 норми ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало.

Тобто,з 19.05.2024встановлено 60-деннийстрок уточнитигромадянам Українисвої даніщодо виконаннявійськового обов`язку,що включаєвиконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що у позивача ще у 2017 році виник обов`язок стати на військовий облік, як жінці, що придатна до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і закінчила заклад вищої освіти та здобула медичну спеціальність. Однак законом не було визначено строків виконання цього обов`язку.

З 19.05.2024 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

З урахуванням викладеного вище, ОСОБА_1 не могла вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у 2017 року, оскільки зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введені в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Таким чином, притягнення ОСОБА_1 04 липня 2024 року до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Тому суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі закону, а тому оскаржувана постанова є незаконною і її слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до наведених вище норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 1 ч. 11, 37 ч. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 7, 8, 9 ч. 1, 38 ч. 1, 7, 210 ч. 3, 235, 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 72-90, 121 ч. 1, 122 ч. 1, 139, 205, 209 ч. 1 п. 1, 229 ч. 4, 243-246, 247, 251, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 469 від 04 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Черкес Тетяна Аркадіївна, місце знаходження: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя: Т.Ю. Холодова