Постанова

від 16.01.2025 по справі 380/15677/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/15677/24 пров. № А/857/28660/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівКачмара В.Я., Курильця А.Р.,

за участю секретаряКулабухової М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Ціпивко І.І. у м. Львові, повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року) у справі № 380/15677/24 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 11.07.2024 №5 про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, відповідно до якої накладено на позивача штраф у розмірі 142316 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що вважає спірну постанову незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм чинного законодавства України.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що перевізником ПАТ «Українська залізниця» не виконано обов`язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, чим порушено вимоги ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та ст.22-1 Закону України «Про залізничний транспорт».

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем дотримано не було забезпечено участі у розгляді справи представника перевізника, його належного повідомлення про розгляд справи, вручення копії постанови та забезпечення реалізації права позивача взяти участь у розгляді справи про правопорушення, а також скористатися іншими правами.

Також вказує, що хронологічний аналіз законодавства про залізничний транспорт свідчить про те, що починаючи з 17.08.2012 у перевізника відсутній обов`язок щодо здійснення перевірки наявності у пасажира документів, необхідних для в`їзду до України. Отже, повноваження працівників АТ «Укрзалізниця» обмежуються перевіркою наявності у пасажира лише паспортного документа, що посвідчує його особу. Обов`язок перевіряти перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, у перевізника відсутній.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що постановою начальника НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_1 № 5 від 11.07.2024, накладено на перевізника Акціонерне товариство «Українська залізниця» штраф в розмірі сорок сім прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 142316,00 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», а саме за те, що 02.07.2024, о 21 годині 50 хвилин, в пункті контролю для залізничного сполучення «Львів» прикордонним нарядом «Перевірка документів» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під час перевірки документів у пасажирів, які перетинали державний кордон у потязі №715 сполученням «Київ - Перемишль» (виконується перевізником Акціонерне товариство «Українська залізниця»), без належних документів для виїзду з України виявлено одного громадянина України, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якого відсутні документи, що надають право на перетинання державного кордону та в`їзду до Республіки Польща. Поданий паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 20.04.2022 року не є відповідним документом, що дає право на виїзд з України відповідно до п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57

02.07.2024 відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимоги ст.ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

08.07.2024 Залізничним районним судом м. Львова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. (а.с. 44).

02.07.2024. посадовою особою НОМЕР_1 прикордонного загону складено протокол про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями №440241 відносно «Акціонерного товариства «Українська залізниця»», яка здійснює міжнародні пасажирські перевезення ((та забезпечує перевезення осіб потягом № 715 сполученням ««Київ - Перемишль»). (а.с. 45-46).

На момент розгляду справи про правопорушення, пов`язані з міжнародними пасажирськими перевезеннями у представників 7 прикордонного Карпатського загону було підтвердження, що міжнародним перевізником, а саме «Акціонерним товариством «Українська залізниця»» не виконано обов`язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира паспортного документа, необхідного для в`їзду до держави прямування та здійснено перевезення пасажира через державний кордон України без паспортного документа, візи або інших документів, необхідних для в`їзду до держави прямування або транзиту.

Вважаючи, спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 45 Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення: пасажир, відправник і одержувач багажу або товаробагажу зобов`язані дотримуватися паспортно-адміністративні (в тому числі візові), митні та інші правила, встановлені при проїзді залізничним транспортом у міжнародному сполученні, як щодо себе, так і по відношенню до своєї ручної поклажі, багажу і товаробагажу . Залізниця не має права контролювати дотримання зазначених правил, за винятком встановлених органами залізниць або міжнародними угодами в галузі залізничного транспорту, і не несе відповідальності за невиконання цих правил пасажиром, відправником та одержувачем багажу або товаробагажу.

Пункти 1-4 статті 7 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми: без шкоди для міжнародних зобов`язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми.

Кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

Де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов`язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в`їзду до приймаючої держави.

Кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов`язку, викладеного в пункті 3 цієї статті.

Пункти 1-4 статті 11 Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності: без шкоди для міжнародних зобов`язань щодо вільного пересування людей Держави-учасниці, наскільки це можливо, встановлюють такі заходи прикордонного контролю, які можуть знадобитися для попередження і виявлення торгівлі людьми.

Кожна Держава-учасниця вживає законодавчих або інших належних заходів для попередження, наскільки це можливо, використання транспортних засобів, експлуатованих комерційними перевізниками, при вчиненні злочинів, визнаних такими відповідно до статті 5 цього Протоколу.

У відповідних випадках і без шкоди для застосовних міжнародних конвенцій такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-яких транспортних засобів, зобов`язання переконатися в тому, що всі пасажири мають документи на в`їзд/виїзд, необхідні для в`їзду до приймаючої держави.

Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов`язання, встановленого в пункті 3 цієї статті.

Частини 1, 2 та 4 статті 22-1 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР «Про залізничний транспорт»: під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов`язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред`явити їх перевізникові на його вимогу.

Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов`язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред`явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред`явив необхідні документи.

За невиконання обов`язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, зазначених у частині другій цієї статті, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Преамбула Закону України від 10.01.2002 № 2920-III «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов`язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Частини 1 та 4 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: підприємства (їх об`єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов`язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, транзиту.

Згідно з п. 7.2 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 року №1196, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 року за №310/13577 (далі Правил), посадка в поїзд осіб, здійснюється за такими документами, що посвідчують особу: паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту, довідки про звернення за захистом в Україні, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, картки мігранта, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, паспортного документа іноземця та особи без громадянства.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено перелік документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» визначено, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

З аналізу наведених правових приписів висновується, що перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов`язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред`явника, або документ, що його замінює.

За невиконання обов`язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів перевізники несуть відповідальність відповідно до Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Наведені законодавчі приписи відповідають взятим на себе Україною зобов`язанням, що випливають зі змісту наведених положень Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, які вимагають встановлення заходів щодо перевірки комерційними перевізниками наявності у пасажирів документів на в`їзд/виїзд, необхідних для в`їзду до приймаючої держави, та санкцій за невиконання цих заходів, а тому посилання скаржника на статтю 45 Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок у перевізника переконатися лише в тому, що пасажир має документ на в`їзд до країни призначення не вказує на необхідність перевірки справжності документу.

Зі змісту встановлених судом першої інстанції обставин слідує, що скаржник не перевірив наявність у пасажира Кравченка Антона наявність паспортного документа, що посвідчує особу пред`явника, або документ, що його замінює для виїзд з України.

Відтак, позивачем не виконано такий обов`язок, оскільки паспорт громадянина України №007677859, виданий 20.04.2022 на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є документом, що надає право на виїїзд з України., згідно вимог п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57.

Враховуючи наведене вище, у відповідача були передбачені ст.1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» підстави для притягнення скаржника до відповідальності.

Щодо доводів апелянта про не повідомлення представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» про розгляд справи відповідачем то суд зазначає таке.

Стаття 2 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України.

Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол.

У протоколі зазначаються: дата і місце його складення; прізвище, ім`я, по батькові, посада особи, яка склала протокол; назва перевізника, його юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце реєстрації; прізвище, ім`я, по батькові особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника, у присутності якого складено протокол; прізвище, ім`я, по батькові свідків (за наявності); дата і місце вчинення правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Протокол складається у двох примірниках. Перший примірник разом з іншими документами, що стосуються справи, надсилається протягом трьох робочих днів з дня вчинення правопорушення посадовій особі, уповноваженій накладати штраф. Другий примірник вручається особі, яка керує транспортним засобом, або представнику перевізника під розписку.

Стаття 5 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: особами, які беруть участь у розгляді справи, визнаються: представник перевізника; свідки; експерт; перекладач; захисник.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: справа про правопорушення розглядається в присутності представника перевізника. В разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення представника про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п`ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.

Частини 1, 2 та 4 ст. 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»: посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п`ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.

У справі про правопорушення посадова особа органу охорони державного кордону України виносить одну з таких постанов: 1) про накладення штрафу; 2) про закриття справи.

Постанова у справі про правопорушення повинна містити: найменування посади, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову; дату розгляду справи; відомості про перевізника, щодо якого розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення Закону, яким передбачається відповідальність за таке правопорушення; прийняте у справі рішення; розрахунковий рахунок та установу банку, до якої можна сплатити штраф; вказівку про порядок і строк її оскарження до суду.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач розглянув справу у спосіб передбачений законом і зокрема повідомив про розгляд справи представника Акціонерного товариства «Українська залізниця», надав копію протоколу та доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що перевізником ПАТ «Українська залізниця» не виконано обов`язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, чим порушено вимоги ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт».

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2024 року у справі № 380/15677/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року