Постанова

від 20.01.2025 по справі 140/35589/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/35589/23 пров. № А/857/16586/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Валюха В.М.), за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьк 04 червня 2024 року у справі № 140/35589/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС СТАР» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

11.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС СТАР» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області просило визнати протиправними та скасувати постанови від 23.10.2023: №28/05.04-11, №29/05.04-11, №31/05.04-11, №32/05.04-11, якими накладено штраф у розмірі по 30000 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством встановлена заборона розміщення у місцях реалізації тютюнових виробів, в тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, саме інформації про такі тютюнові вироби або їх виробників, а не безпосередньо самих виробів, розміщення зразків яких у місцях їх реалізації є однією з обов`язкових вимог правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Суд першої інстанції вказав, що з огляду на необхідність розміщення тютюнових виробів у місцях їх продажу за видами, класами, сортами розміщення поруч тютюнових виробів однієї марки на окремому прилавку або його частині не може розглядатись як стимулювання продажу відповідного товару. Суд першої інстанції зазначив, що відсутність в акті перевірки та в постанові про накладення стягнення даних про те, яку саме інформацію про виробника тютюнових виробів та тютюнові вироби розміщено у місці їх реалізації з метою реклами чи стимулювання продажу тютюнових виробів, свідчить про відсутність порушень вимог статті 16 Закону №2899-IV. Суд першої інстанції також зауважив, що ні в акті перевірки від 12.10.2023 №13/05.04-10, ні в оскаржуваних постановах не зазначено, яку саме інформацію про виробника тютюнових виробів та тютюнові вироби розміщено у місці їх реалізації з метою реклами чи стимулювання продажу тютюнових виробів, що вказує на відсутність в діях позивача порушень вимог статті 16 Закону №2899-IV. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки під час судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності в діях позивача порушення вимог статті 16 Закону № 2899-IV, за яке оскаржуваними постановами на позивача накладено стягнення згідно із статтею 20 вказаного Закону, тому з наведених вище мотивів та підстав, враховуючи надані суду статтею 245 КАС України повноваження, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що у магазині «Табакерка» ТОВ «КОМЕРС СТАР» зафіксовано й розповсюдження реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів. Скаржник вказує, що в позивач не просто розмістив тютюнові вироби, а виокремив їх серед інших тютюнових виробів на різнокольоровому фоні з використанням підсвічування. Скаржник зазначає, що у разі вчинення суб`єктом господарювання навіть однієї з передбачених абз.1 або абз.6 частини 1 статті 16 Закону №2899 заборони, до останнього застосовуються фінансові санкції, передбачені абзацом 9 частини 2 статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення». Скаржник зауважує, що позивач виокремив не усі тютюнові вироби з використанням лед-підсвітки, а лише тютюнові вироби певних виробників. Також вказує, що виокремлені тютюнові вироби не були призначені для продажу, адже знаходились за склом на окремій підсвіченій вітрині, а поруч знаходились такі ж тютюнові вироби для продажу.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що розміщення інформації про тютюнові вироби і розміщення самих тютюнових виробів у місці їхнього продажу не є тотожними, а розміщення інформації про тютюнові вироби та/або про виробника тютюнових виробів позивачем не здійснювалось та ні в Актах перевірок, ні в Постановах розміщення такої інформації не встановлено.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 25.09.2023 №386-адм «Про проведення заходу державного нагляду (контролю)», який виданий на підставі звернення громадянки України ОСОБА_1 від 05.09.2023, погодження Держпродспоживслужби від 19.09.2023 №15.1.3-6/20097, та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 02.10.2023 № 258, ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області проведено позапланову перевірку ТОВ «КОМЕРС СТАР» за адресою: Волинська область, м.Луцьк, пр-т Соборності, 43 (магазин «Табакерка»), на предмет дотримання законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, за результатами якої складено акт від 12.10.2023 № 13/05.04-10.

Відповідно до акта від 12.10.2023 № 13/05.04-10 за результатами проведення заходу державного контролю встановлено, зокрема, порушення вимог статті 16 Закону №2899-IV, а саме: зафіксовано розповсюдження реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів і про тютюнові вироби у місцях, де ці вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі: в магазині розміщений сигаретний бокс, на окремій підсвіченій вітрині виокремлено сигаретні пачки ТМ «Chesterfield» в кількості 5 шт.; на іншому сигаретному боксі, для привертання уваги споживача, в освітлених вітринах виокремлено сигаретні пачки ТМ «Winston» в кількості 1 пачка та «Sobranie» 2 пачки; на сигаретному боксі «Glo» виділені окремі рекламні місця, які привертають увагу споживача за допомогою лед підсвітки, на одному з яких виокремлено сигарети ТМ «LUCKEY STRIKE» в кількості 2 пачки.

23.10.2023, на підставі акта від 12.10.2023 №13/05.04-10, ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області прийнято постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону № 2899-IV, за порушення вимог статті 16 цього Закону, по 30000,00грн за кожною постановою, в загальній сумі 120000,00грн:

- №28/05.04-11 (суть порушення: в магазині розміщений сигаретний бокс, на окремій підсвіченій вітрині якого виокремлено сигаретні пачки ТМ «Chesterfield» в кількості 5 шт.);

- №29/05.04-11 (суть порушення: на сигаретному боксі «Glo» виділені окремі рекламні місця, які привертають увагу споживача за допомогою лед підсвітки, на одному з яких виокремлено сигарети ТМ «LUCKEY STRIKE» в кількості 2 пачки);

- №31/05.04-11 (суть порушення: на сигаретному боксі, для привертання уваги споживача, в яскраво освітленій вітрині виокремлено сигаретні пачки ТМ «Sobranie» в кількості 2 шт.);

- №32/05.04.-11 (суть порушення: на сигаретному боксі, для привертання уваги споживача, в яскраво освітленій вітрині виокремлено сигаретні пачки ТМ «Winston» в кількості 1 шт.).

Вважаючи вказані постанови протиправними, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначає Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2899-IV).

Вказаний Закон прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС «Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС», імплементація якої є зобов`язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов`язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова № 1106 від 25 жовтня 2017 року), який у пунктах 1389- 1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 16 Закону № 2899-IV забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них.

Відповідно до положень статті 20 Закону №2899-IV особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі порушення вимог статей 16, 16-1 чи 16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п`ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб`єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 815/87/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 815/7159/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16 та від 4 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21.

У акті від 12.10.2023 №13/05.04-10 в «Описі виявлених порушень вимог законодавства» вказано, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у магазині «Табакерка» Товариства зафіксовано розповсюдження реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі.

Вказано, що в магазині розміщений сигаретний бокс, на окремій підсвіченій вітрині виокремлено сигаретні пачки ТМ «Chesterfield» в кількості 5 шт.; на іншому сигаретному боксі, для привертання уваги споживача, в освітлених вітринах виокремлено сигаретні пачки ТМ «Winston» в кількості 1 пачка та «Sobranie» 2 пачки; на сигаретному боксі «Glo» виділені окремі рекламні місця, які привертають увагу споживача за допомогою лед підсвітки, на одному з яких виокремлено сигарети ТМ «LUCKEY STRIKE» в кількості 2 пачки.

Відповідно до статті 1 Закону №2899-IV реклама і стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою, результатом або ймовірним результатом яких прямо чи опосередковано є стимулювання продажу тютюнових виробів або вживання тютюну; тютюнові вироби - вироби, які можуть бути використані для вживання та до складу яких, навіть частково, входить тютюн, незалежно від того, чи є він генетично модифікований, чи ні.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 815/87/17 зробив висновок, що в статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» поняття «реклама й стимулювання продажу тютюну» визначається, як будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано. Суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» виключно у тому випадку, коли відповідна рекламна діяльність або стимулювання продажу тютюну спрямовано здійснюється в комерційних цілях.

Тобто основною кваліфікуючою ознакою реклами і стимулювання продажу тютюнових виробів у вказаний вище спосіб є саме мета отримання таким суб`єктом господарювання товарів, робіт, послуг.

Товариство вказує, що в місці проведення перевірки було розміщено всю необхідну та дозволену законодавством інформацію, що визначена частиною 1 статті 16 Закону №2899-IV, Законами України «Про рекламу», «Про захист прав споживачів». Окрім того, на самому товарі, що розміщений в місці продажу, міститься виключно дозволена законодавством інформація у об`ємі, визначеному законодавством.

Товариство зазначає, що і в Акті перевірки, ні в постановах про накладення стягнення відповідач не зазначив, яку саме інформацію про виробника тютюнових виробів та тютюнові вироби розміщено у місці їх реалізації з метою реклами чи стимулювання тютюнових виробів.

Товариство зауважує, що сам товар, який реалізується і міститься в місцях реалізації та містить на собі певні ідентифікуючі ознаки товару не може вважатись таким, що містить рекламу.

Суд апеляційної інстанції такі аргументи позивача вважає безпідставними, оскільки відповідно до пунктів 4, 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 270/96-ВР): внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються; реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

Статтею 22 Закону № 270/96-ВР встановлено, що забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, у тому числі засобами внутрішньої реклами.

За положеннями частини 7 статті 8 Закону № 270/96-ВР, розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, в яких цей товар реалізується чи надається споживачам, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці не вважається рекламою.

Водночас, відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ (далі - Закон №1023-ХІІ) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров`я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов`язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Частиною 2 статті 15 Закону №1023-XII визначені також способи доведення вищезгаданої інформації до відома споживачів, а саме: у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Так, ТОВ «КОМЕРС СТАР» є господарюючим суб`єктом, серед видів економічної діяльності якого є: « 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах», про що надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 03180311202301350 від 19.07.2023 (термін дії до 01.08.2024), на адресу місця торгівлі: м.Луцьк, пр-т Соборності, 43, магазин «Табакерка», 36 кв.м.

Захід державного контролю проведений відповідачем у спеціалізованому магазині «ТАБАКЕРКА», де здійснюється ліцензована роздрібна торгівля тютюновими виробами, що передбачає надання інформації споживачу про продукцію.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до долучених до матеріалів справи фото Товариство виокремило серед інших тютюнових виробів - тютюнові вироби «Winston», «Sobranie», «LUCKY STRIKE» та «GLO» на різнокольоровому фоні з використанням підсвічування.

При цьому, такі розміщенні окремо від інших тютюнових виробів, без розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або інформації про самі тютюнові вироби, не у спосіб, як це встановлено у статті 15 Закону №1023-ХІІ, та не підлягали продажу, без зазначення ціни на них, що, на переконання суд апеляційної інстанції у сукупності вказує на об`єктивне привернення уваги невизначеного кола осіб до такого тютюнового виробу, метою чого прямо чи опосередковано є стимулювання продажу зазначених вище тютюнових виробів, а не є одним із заходів виконання суб`єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що виокремлених тютюнових виробів «Winston», «Sobranie», «LUCKY STRIKE» та «GLO» з наявного асортименту тютюнових виробів, представлених до продажу, з кольоровими графічним зображенням і яскравим освітленнями та на верхніх частинах стелажів покликано привернути увагу відвідувачів, метою чого є непряма реклама, ймовірним та бажаним результатом якої є опосередковуване стимулювання продажу, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності винесення оскаржуваних постанов про накладення стягнень.

Водночас, під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив порушень вимог законодавства щодо призначення та проведення позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 12.10.2023 №13/05.04-10. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується, а тому в силу статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 140/35589/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС СТАР» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко