Ухвала

від 21.01.2025 по справі 1340/4977/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 1340/4977/18 пров. № А/857/14577/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Ніколіна В.В.,

суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання - Березюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М., у справі за позовом Громадської організації "Народна дія Львів" до виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови Львова Садового Андрія Івановича, заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореста», Міністерство культури та інформаційної політики України, Комунальна установа «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою Громадської організації "Народна дія Львів" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореста" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, у справі за позовом за позовом Громадської організації "Народна дія Львів" до виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови Львова Садового Андрія Івановича, заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореста», Міністерство культури та інформаційної політики України, Комунальна установа «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності.

Апеляційний розгляд справи призначений на 21.01.2025 о 11:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореста» 20.01.2025 подало заяву про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. з розгляду апеляційних скарг у справі №1340/4977/18.

Заява обґрунтована тим, що оскільки судді Матковська З.М., Кузьмич С.М. вже сформували свою позицію з приводу неможливості призначення експертизи під час апеляційного розгляду справи, подальший розгляд справи саме з цими суддями може вплинути на об`єктивність у розгляду нового клопотання про призначення експертизи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заяву про відвід необхідно визнати необґрунтованою з наступних підстав.

Із змісту ч.1 ст.36 КАС України видно, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішень, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі.

Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частиною п`ятою статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як на підставу для відводу суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. заявник покликається на приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

Проте, слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі.

Тобто, слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

З усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати, як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тобто, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Необхідно зазначити, що мотивуючи заяву про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. заявник не погоджується з процесуальними рішеннями вказаних суддів, а саме вирішенням питання про призначення експертизи.

Апеляційний суд звертає увагу заявника на частину четверту статті 36 КАС України, яка передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, процесуальним законом надано будь-якій стороні процесу можливість висловити свою незгоду з тим чи іншим рішенням, думкою судді, зокрема касаційного оскарження відповідного судового рішення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо дійде до висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В даному випадку, заява про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. надійшла 20.01.2025, пізніше ніж за три робочі дні до засідання - 21.01.2025. Тому, така заява не підлягала передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, та відсутності підстав для задоволенні заяви про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М.

Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 243, 310, 321, 325, 328 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. з розгляду апеляційної скарги Громадської організації "Народна дія Львів" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року, апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореста" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, у справі за позовом Громадської організації "Народна дія Львів" до виконавчого комітету Львівської міської ради, міського голови Львова Садового Андрія Івановича, заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореста», Міністерство культури та інформаційної політики України, Комунальна установа «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська