Постанова

від 15.01.2025 по справі 454/2935/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 454/2935/24 пров. № А/857/29142/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представників відповідача Коблик Л.А., Троцько М.О.,

Сенюта М.В., Горбань А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2024 року, прийняте суддею Струс Т.В. у м. Сокаль, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області ( в даний час Шептицької міської ради Львівської області) про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Шептицької міської ради Львівської області (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови CHG № 2400962 від 23.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст.122 КУпАП та закриття провадження по справі на підставі ч.1 п.4 ст.247 КУпАП.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2024 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не з`ясовано причини здійснення останнім зупинки, не враховано його пояснень які він надав спілкуючись з інспектором з паркування та чи винен він у даному правопорушенні.

Що стосується питання строків звернення позивача із даним позовом до суду та поновлення таких, судом встановлено, що копії оскаржуваної постанови позивачу вручено не було, з її змістом не ознайомлено, натомість із супровідного листа ВДВС від 07.08.2024 встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивачу надіслано 07.08.2024, а з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 09.08.2024, відповідно визначений ст.286 КАС України строк на оскарження постанови позивачем не пропущено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що факт порушення автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER 2.0 р.н.з. НОМЕР_1 зафіксовано в системі «Паркінг Червоноград». Матеріали доступні на сайті.

Наявний програмно апаратний комплекс «Паркінг Червоноград», що використовується для фіксації правопорушень Правил дорожнього руху України (ПДРУ) у галузі паркування, виключає можливість втручання інспекторів у матеріали після фіксації правопорушення.

Що стосується питання строків звернення позивача із даним позовом до суду, зазначає, що 30.05.2024 копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності надіслано на адресу реєстрації транспортного засобу м.Сокаль, вул. Григоренка 5/21, що збігається з адресою позивача у позовній заяві.

16.06.2024 з відділення Укрпошти лист з постановою було повернуто із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, днем отримання постанови є 16.06.2024 як день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, що спростовує висновки суду в оскаржуваному рішенні.

Не відповідає чинному законодавству і дійсним обставинам справи висновок суду, що відповідачем при прийнятті рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності не з`ясовано причини здійснення останнім зупинки, не враховано його пояснень, які він надав, спілкуючись з інспектором з паркування.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Під час судового розгляду справи, за клопотанням сторони відповідача, судом проведено заміну відповідача - Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області на його правонаступника - Виконавчий комітет Шептицької міської ради Львівської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії постанови CHG № 2400962 від 23.05.2024 встановлено, що 23.05.2024 спеціалістом І категорії (інспектором) відділу інспекції з паркування Троцько Н.О. керуючись ст. 219 КУпАПрозглянувши адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 , встановлено, що 23.05.2024 о 11.02 год. в м.Червоноград по вул. Сокальська,2 керуючиавтомобілем (водій) MITSUBISHI OUTLANDER 2.0 р.н.з. НОМЕР_1 порушив правила зупинки, а саме здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створив перешкоду дорожньому руху, чим порушив п.15.9 «и» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOCSH GLM500 S/N та постановлено визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та накласти стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції звертає увагу на процесуальні вимоги, а саме щодо дотримання позивачем строків звернення до суду.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані статтею 122 КАС України.

Так, відповідно до частини першої вищенаведеної статті Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а самез дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Приписами частини другої статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відтак, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Судом встановлено, щопозивач оскаржувану постанову в день її прийняття фактично не отримував, тому, відповідно до зазначеної норми, суд при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду мав з`ясувати дату отримання оскаржуваної постанови.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду із даним позовом, слугувала незгода позивача із постановою по справі про адміністративне правопорушення серії CHG № 2400962 від 23.05.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем вимог, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, необхідно встановити факт, коли позивачу стало відомо про існування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього.

Судом встановлено, що 30.05.2024 копію постанови було направлено на адресу реєстрації транспортного засобу АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є адресою зареєстрованого місця проживання позивача ОСОБА_1 .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, поштове відправлення 16.06.2024 повернуто з відділення Укрпошти із позначкою «у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

Таким чином, оскаржувану постанову від 23.05.2024 направлено позивачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, однак, надісланий позивачу лист повернуто до відповідача 16.06.2024 без вручення позивачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання відповідного листа у відділенні оператора поштового зв`язку, тобто з незалежних від відповідача підстав.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.09.2023 у справі № 522/12356/22.

Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду у визначеному питанні, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання (постанова від 15 липня 2021 у справі №380/9335/20).

Тобто, визначивши саме зазначену адресу у якості офіційної, позивач встановив правових зв`язок між собою і Державою за комунікаційною ознакою.

Насамкінець варто зауважити, що частиною десятою статті 279-1 КУпАП передбачено, що у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Тобто, указана норма регулює правовідносини з ще меншим фактором обізнаності, адже правопорушення фіксується автоматично, тобто без присутності особи при прийнятті рішення.

У цій справі, хоча правопорушення зафіксоване у не автоматизованому режимі, проте задля фіксації дати вручення позивачеві постанови, варто брати до уваги дату повернення конверту, яким вона направлялась. Тобто, направлення конверту із примірником постанови з боку відповідача є достатнім для сповіщення особи-порушника про притягнення його до адміністративної відповідальності,і є достатнім для фіксації дати отримання особою-порушником копії цієї постанови, яка одночасно є датою повернення конверту до органу поліції, у разі його невручення особі.

Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 536/455/23 застосував вказану норму і зробив правовий висновок, що у разі неотримання поштового відправлення особою, щодо якої складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у не автоматичному режимі, датою вручення цієї постанови слід вважати дату повернення конверта до відповідного органу поліції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи днем вручення позивачеві оскаржуваної постанови фактично вважається 06.06.2024, тобто, день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу).

Враховуючи, що з цього дня до дня пред`явлення позову до суду (09.08.2024), минуло значно більше десяти днів,колегія суддів приходить до висновку про пропуск позивачем строкузвернення до суду.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи (питання), а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області ( в даний час Шептицької міської ради Львівської області) задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2024 року у справі №454/2935/24 скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 21.01.2025.