Постанова

від 15.01.2025 по справі 161/17462/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/17462/24 пров. № А/857/29367/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника відповідача Кушнір І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року, прийняте суддею Філюк Т.М. у м. Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 (надаліпозивач) звернулася з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови MVA № 2428216 від 13.08.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 відмовлено в позові.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що з долучених стороною відповідача доказів вбачається, що контейнери для твердих побутових відходів (далі - ТПВ) по вул. Градний Узвіз встановлені відповідно до «Схеми санітарного очищення міста Луцька», затвердженої рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 840-1 від 18.12.2018.

Згідно відомостей додатку 1.4. до схеми за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз 2 розташовані три контейнери для збору ТПВ.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про доведеність вини позивача у порушенні п. 15.10 «е» ПДР та вчиненні нею адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення в межах санкції даної статті.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що системний аналіз п. 3.2.2-3.2.6 Правил благоустрою міста Луцька підтверджує, що поняття контейнер і контейнерний майданчик співвідносяться між собою таким чином, що контейнер це ємність для збору сміття, а контейнерний майданчик це місце для розміщення контейнерів. Розміщення контейнерів за межами визначених контейнерних майданчиків не передбачене.

Крім того, системний аналіз п. 2.6-2.10 Державних санітарних норми і правил передбачає окреме розміщення контейнерів лише на присадибній ділянці, або у випадках передбачених пунктом 2.20 Санітарних норм (у сміттєприймальних камерах житлового будинку).

Факт розташування контейнерного майданчика безпосередньо біля стіни житлового будинку (з порушенням відступу 20 метрів) підтверджується долученими до матеріалів справи фотографіями та не заперечувався стороною відповідача. Окрім того цей факт підтверджується листом ОСББ «Градний-Луцьк».

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

Департамент муніципальної варти Луцької міської ради у відзиві вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 серпня 2024 старшим інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Світлюком А.Ю. винесено постанову серії MVA№2428216, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на неї штраф у розмірі 340 грн. Відповідно до вказаної постанови 12 серпня 2024 о 13 год. 49 хв. по вул. Градний Узвіз, 2 у м. Луцьку особа, яка керувала транспортним засобом марки «Mini Cooper SD Countyman» д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку транспортного засобу ближче 5 м. від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання відходів, чим порушила п.15.10 «е» ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова відповідає зазначеним вище вимогам.

Із долучених стороною відповідача доказів вбачається, що контейнери для твердих побутових відходів (далі - ТПВ) по вул. Градний Узвіз встановлені відповідно до «Схеми санітарного очищення міста Луцька», затвердженої рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 840-1 від 18.12.2018.

Згідно відомостей додатку 1.4. до схеми за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз 2 розташовані три контейнери для збору ТПВ.

Згідно п. 3.2 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерний майданчикспеціально обладнанні майданчики для розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів із зручними під`їздами для спеціально обладнаних транспортних засобів.

Відповідно до п. 4.5 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових будівель, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше ніж 20 м.

Згідно п. 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (затвердженніНаказом МОЗ України №145 від 17.03.2011), контейнер для зберігання побутових відходів (контейнер) - металева або пластикова ємність, призначена для збирання та зберігання побутових відходів, виготовлена згідно з вимогами державних стандартів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач здійснила стоянку транспортного засобу ближче 5 м до контейнерів для збору ТПВ, чим порушила вимогип.15.10 «е» ПДР.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що значна частина контейнерних майданчиків не облаштовані належним чином - відсутні огородження, накриття або немає твердого покриття, оскільки подібне може слугувати для подання окремого позову щодо правомірності встановлення таких майданчиків, однак, не підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року у справі №161/17462/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 21.01.2025.