Ухвала

від 21.01.2025 по справі 440/5894/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа №440/5894/24

адміністративне провадження № К/990/46471/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року і ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №440/5894/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати;

- зобов`язати відповідача відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати, а саме - за період з 1 січня 2016 року до 13 грудня 2023 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати, а саме - за період з 1 січня 2016 року до 13 грудня 2023 року.

На зазначене рішення суду, відповідачем було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документу про сплату судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 3 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд».

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року і ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №440/5894/24.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року у справі №440/5894/24.

Відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №440/5894/24 залишено без руху із наданням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду клопотання, в якому повторно просив звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.

На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про продовження строку для усунення недоліків, а у разі відмови у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат після вирішення справи по суті.

Проаналізувавши клопотання скаржника про продовження строк для усунення недоліків, Суд прийшов до таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.

Отже, КАС України визначено максимально можливу тривалість строку (десять днів з дня вручення ухвали), який встановлюється судом для усунення недоліків касаційної скарги. Цей строк, який за своєю суттю є процесуальним, може бути продовжений судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи.

У той же час, продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав.

Також, слід врахувати, що умовою продовження строку усунення недоліків касаційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в клопотанні про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для усунення недоліків.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Наведені доводи не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.

Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом вже було продовжено відповідачу строк для усунення недоліків, підстави для задоволення повторного клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відсутні.

Щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат після вирішення справи по суті, Верховний Суд вказує, що по суті це клопотання є клопотанням про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи.

Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.

З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Таким чином, недоліки касаційної скарги у межах наданого строку не усунуто, а тому така касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 328, 332 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволені клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

2. Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.

3. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року і ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2024 року у справі №440/5894/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути скаржнику.

4. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

5. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..........................

..........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду