Рішення

від 14.01.2025 по справі 751/9126/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

14 січня 2025 року місто Чернігів

Справа №751/9126/24

Провадження №2/751/513/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Клименко К. Є., Островська А.С., Стрижак В.П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Територіальне управління Служби судової охорони в Чернігівській області

представник позивача Павленко Віктор Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Чернігові в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Павленка Віктора Миколайовича, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до Територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області про стягнення коштів у вигляді неотриманої додаткової винагороди,

Встановив :

І. Стислий виклад позиції позивача

Адвокат Павленко Віктор Миколайович, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області, у подальшому збільшив розмір позовних вимог, про стягнення в порядку спадкування не отримані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, згідно перерахунку за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №620/7041/22, в розмірі 126 324,88 грн, а також 7 579,49 грн інфляційних втрат та 1 931,21 грн три відсотки річних від простроченої суми (а.с.1-3, 102-103).

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 30 000 грн на місяць, з 24.02.2022 до 01.07.2022. Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Позивач є сином померлого та спадкоємцем, який 08.06.2024 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з грошових коштів в сумі 126 324,88 грн. У той же час відповідач відмовляється виплачувати вказані кошти з тих підстав, що після смерті зобов`язання відповідача, за загальним правилом, не можуть бути об`єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям, чим порушує права позивача. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання просить стягнути з нього інфляційні втрати та три проценти річних, за період з 08.06.2024 (дати проведення державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину до 11.12.2024 та кінцеву дату дату ухвалення рішення у справі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 18.10.2024 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив (а.с.39-42), відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зазначає, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 зобов`язання Управління не можуть бути об`єктом спадкування та виплат на майбутнє сину як спадкоємцю. Крім того, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює ДСА України. У затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах Служби судової охорони та відповідно кошторисах ТУ ССО у Чернігівській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ від 28.02.2022 №168 не передбачались та не затверджувались. Також просив відмовити у стягненні коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, оскільки відповідно до ч.2 ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється у зв`язку зі смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язано з особою кредитора. Також вказав, що розмір витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 8 500 грн є необґрунтованими та розмір їх недоведений.

Отримавши відзив, представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.53), де зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем не доведено обставин, на які його представник посилається, жодного належного та допустимого доказу на спростування заявлених вимог не надано. Крім того, посилання відповідача, що нібито після смерті спадкодавця ОСОБА_2 зобов`язання Управління не можуть бути об`єктом спадкування та виплат на майбутнє сину як спадкоємцю є довільними та такими, які мають на меті в такий спосіб уникнути відповідальності зі сплати успадкованих коштів, стягнутих на виконання рішення суду по справі №620/7041/22.

Ухвалою суду від 11.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд ухвалив проводити розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 08.10.2018 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.23).

Під час перебування у шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_1 (а.с.20).

ОСОБА_2 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони на посаді контролера ІІ категорії другого відділення другого взводу охорони першого підрозділу охорони, що підтверджується витягом із наказу №58о/с від 30.06.2020 (а.с.43).

Згідно копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 (а.с.22).

За життя ОСОБА_2 звертався до Чернігівського окружного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 01.07.2022.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 з 24.02.2022 по 01.07.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168; зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 30 000 грн на місяць, з 24.02.2022 по 01.07.2022 (а.с.106-110).

14.02.2024 відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду у справі №620/7041/22 та здійснено розрахунок коштів у розмірі 126 324,88 грн, які підлягають виплаті по даному рішенню, що підтверджується листом Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області від 22.02.2024 (а.с.18-19, 45-46).

Отже, померлому батьку позивача була нарахована, проте не виплачена додаткова винагорода у розмірі 126 324,88 грн.

Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Артеменко Н.Г. заведено спадкову справу №26/2024 після померлого ОСОБА_2 . Спадкоємцем останнього є малолітній син ОСОБА_1 (а.с.76-100).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.06.2024 спадкоємцем грошових коштів після смерті ОСОБА_2 в сумі 126 324,88 грн є його син ОСОБА_1 (а.с.21).

Відповідно до повідомлення Служби судової охорони в Службі затверджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме за датою набуття законної сили рішення суду (а.с.47-49).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Павленка Віктора Миколайовича в інтересах малолітнього ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.111-113).

23.08.2024 адвокат Павленко В.М. в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області із письмовою вимогою про сплату коштів (а.с.15).

Відповідачем 19.09.2024 відмовлено у виплаті коштів позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.06.2024 (а.с.16).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (ст. 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи відповідача про те, що у даному випадку правовідносини стосовно виплати неотриманої додаткової винагороди є особистими і відносно них правонаступництво та спадкування недопустиме. Адже аналогічні висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, а також постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16.

Отже до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума додаткової винагороди, що належала батькові позивача за життя і залишилась не отриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивач, прийнявши спадщину після батька, має право на отримання всієї суми недоотриманої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Крім того, право власності позивача на суму недоотриманих коштів у розмірі 126 324,88 грн встановлене свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке є правовстановлюючим документом, що офіційно і безперечно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадок. Зазначене свідоцтво є чинним та недійсним не визнано.

За таких обставин, сума недоотриманої додаткової винагороди за життя ОСОБА_2 входить до складу спадщини, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд не вбачається підстав для задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов`язання за період з 08.06.2024 (дати проведення державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину до 11.12.2024 (у межах заявлених позовних вимог) (а.с.102-103), виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням єправовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Грошові кошти у розмірі 126 324,88 грн є спадковим майном і не є грошовим зобов`язанням, на яке можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Отже, у даному випадку предметом спору є захист прав позивача на одержання суми додаткової винагороди, яка належала спадкодавцю.

Ураховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла із спадкових правовідносин в порядку ст. 1227 ЦК України, ст. 625 ЦК України не регулює спірні правовідносини, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на спадкові кошти за вищевказаний спірний період, відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, який на підставі п.14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 263,25 грн (1 326,75х126324,88/132675,74).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору №05/2024 про надання правничої допомоги від 07.10.2024 адвокатом Павленко В.М (а.с.8) та ордеру (а.с.4).

Матір позивача (Бібік О.І.) сплатила на користь адвоката 8 500,00 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується копією квитанції №05/2024 від 08.10.2024 (а.с.12).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу пов`язана з підготовкою процесуальних документів, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, але враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7 904,86 грн (8500х126324,88/132675,74).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 15, 16, З, 5, 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1269, 1270, 1282 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги адвоката Павленка Віктора Миколайовича, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до Територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області про стягнення коштів у вигляді неотриманої додаткової винагороди задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування додаткову винагороду перераховану рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/7041/22 в розмірі 126 324 (сто двадцять шість тисяч триста двадцять чотири) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 7 904 (сім тисяч дев`ятсот чотири) грн 86 коп витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області судовий збір у розмірі 1 263 (одну тисячу двісті шістдесят три) грн 25 коп на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/2203106, код отримувача 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.01.2025.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Територіальне управління Служби судової охорони в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Княжа, буд.16 м. Чернігів 14000, код ЄДРПОУ 43559575)

Суддя Н. В. Маслюк