Рішення

від 20.01.2025 по справі 754/3456/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/81/25

Єдиний унікальний номер 754/3456/24

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (далі позивач) звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 19200,00 грн за договором про надання фінансового кредиту № 24253 від 17 березня 2021 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 24253 від 17 березня 2021 року.

Позивачем відповідно до договору доручення ПБ-1395/07 від 13 липня 2020 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Платежі Онлайн» для здійснення платежів, у т.ч. перерахування коштів на картки клієнтів при укладенні кредитних договорів, використовується платіжний сервіс «Рlaton».

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання фінансового кредиту позивач перерахував відповідачу через платіжний сервіс «Рlaton» на банківську картку грошові кошти в сумі 3000 грн.

Пунктом 1.2. договору встановлено строк надання кредиту 30 днів, кредит повинен бути повернутий до 15.04.2021.

Згідно з п. 1.3 укладеного договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до п. 2.3. договору обчислення строку користування кредитом та нарахування відсотків за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування та сплата відсотків проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів з моменту виникнення такої прострочки.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим в останньої згідно з умовами договору станом на 06 березня 2024 року виникла заборгованість в сумі 19200,00 грн, яку позивач і просив стягнути судовим рішенням.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 08 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, установлено відповідачеві строк для подання відзиву, відповідачеві відповіді на відзив (а. с. 39).

30 квітня 2024 року представником позивача Сідак-Жаровою Наталією Олександрівною за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано до Деснянського районного суду міста Києва клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якому вона просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 47-48).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики передано за підсудністю до Носівського районного суду Чернігівської області (а. с. 67).

25 липня 2024 року цивільна справа отримана Носівським районним судом Чернігівської області та в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України, передана у провадження судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. (а. с. 73).

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 06 листопада 2024 року, викликано в судове засідання учасників справи (а. с. 74).

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази, а саме:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) картки банку за № НОМЕР_2 станом на 17 березня 2021 року;

- інформацію щодо надходження на платіжну картку банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошових коштів у розмірі 3000,00 грн в період з 17 березня 2021 року по 18 березня 2021 року, номер транзакції: 31594-29246-12823, дата та час проведення транзакції: 2021-03-17 03:02:08;

- виписки по платіжній картці банку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за період з 17 березня 2021 року по 18 березня 2021 року;

відкладено розгляд справи до 20 січня 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у заяві до суду зазначила, що позивач та представник позивача позовні вимоги підтримують та просять задовольнити в повному обсязі, позивач не заперечує проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач, яка була належним чином повідомленою судом про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки до суду не повідомила, правом на подання відзиву на позов не скористалася, жодних заяв чи клопотань до суду не подала. Поштові конверти повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 20 січня 2025 року ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи робить висновок, що позов підлягає задоволенню.

Так, судом установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги шляхом надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту згідно з ліцензією Нацкомфінпослуг. Порядок надання грошових коштів у позику регламентується публічною пропозицією (офертою) на укладення договору про надання фінансового кредиту; індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту; внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», затвердженими рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ ««Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», протокол № 01/2021 від 05.02.2021, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача https://www.aviracredit.com.ua/uk/218 (а. с. 6-7, 8-14, 15, 25).

17 березня 2021 року на підставі оформленої ОСОБА_1 заявки на отримання фінансового кредиту між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24253 від 17.03.2021 р. (далі кредитний договір) (а. с. 16-18).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», прийняла умови та у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором AV6882 підписала кредитний договір, який містив усі істотні умови і з якими відповідач ознайомилася до моменту укладання.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд робить висновок, що договір про надання фінансового кредиту № 24253 від 17 березня 2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Умови кредитування викладені, зокрема, в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту № 24253 від 17.03.2021, а саме: 1.1. товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором; 1.2. кредит надається строком на 30 днів, тобто до 15-04-2021. Строк дії договору 30 днів. Але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами; 1.3. за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором; 1.4. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом; 1.5. за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту; 1.6. датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта; 1.7. невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.aviracredit.com.ua.

Отже, між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачеві кредит в сумі 3000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , яка вказана нею в кредитному договорі, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» за вих. № 409/01 від 29.01.2024 р. про успішне перерахування коштів, дата проведення транзакції: 17.03.2021, опис: видача кредиту № 24253 (а. с. 19).

Повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22 листопада 2024 року, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтверджується, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 116). Крім того, випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 за період з 17 березня 2021 року по 18 березня 2021 року, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтверджується зарахування 17 березня 2021 року на рахунок відповідача 3000,00 грн, деталі операції: банківські операції (а. с. 117).

Тобто відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти в сумі 3000,00 грн.

При цьому, відповідач не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим в неї утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 14 жовтня 2022 року складає 19200 гривень, з яких: 3000,00 гривень тіло кредиту; 450,00 гривень комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 15750,00 гривень відсотки за користування кредитом (а. с. 96-98).

26 січня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу за вих. № 26/01-2в про виплату заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 24253 від 17.03.2021 року, однак заборгованість відповідачем не була погашена (а. с. 20, 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором у ході розгляду справи не оспорювався та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та має заборгованість перед ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» у загальному розмірі 19200,00 гривень.

Ураховуючи викладене, а також те, що доказів повернення позики чи спростування вищевказаних обставин на час розгляду справи відповідачем не надано, суд робить висновок про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 24253 від 17 березня 2021 року в розмірі 19200,00 гривень, з яких: 3000,00 гривень сума кредиту за договором; 450,00 гривень комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 15750,00 гривень відсотки за користування кредитом.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд робить висновок, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07 березня 2024 року № 578 (а. с. 14).

Отже, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» долучено до позовної заяви: копію договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2024 року № 150124-ЮР, укладеного між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та адвокатом Сідак-Жаровою Н.О. (а. с. 53-55), копію протоколу узгодження договірної ціни від 15 січня 2024 року, який містить детальний обсяг вартості послуг: правовий аналіз документів 1000 грн, оформлення позовної заяви з документами та направлення її до суду 4000 грн (а. с. 55, на звороті), копію рахунку на оплату за договором про надання правової допомоги від 15 січня 2024 року № 150124-ЮР від 30 квітня 2024 року № 23 на суму 4000 грн (а. с. 52), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 06 березня 2024 року (а. с. 49), копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги № 150124-ЮР від 15 січня 2024 року, датованого 30 квітня 2024 року (а. с. 50), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Сідак-Жаровою Н.О. (а. с. 5).

Дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратила би значний час, тому суд робить висновок про те, що розмір гонорару адвоката у 4000 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.

Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд робить висновок про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Отже, з відповідача на користь ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» необхідно стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а всього 6028 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в загальному розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 280, 282, 354 ЦПК України, на підставі ст. 207, 526, 626, 628, 610, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання фінансового кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська 1-3 А секція С, ЄДРОПУ 43174156, суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 24253 від 17 березня 2021 року у розмірі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень, яка складається із 3000,00 грн основної заборгованості по договору, 450,00 грн комісії та 15750,00 грн відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська 1-3А секція С, ЄДРОПУ 43174156, суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього 6028 (шість тисяч двадцять вісім) грн.

У стягненні решти витрат на правову допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська 1-3А секція С, ЄДРОПУ 43174156;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 20 січня 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА