Рішення

від 17.01.2025 по справі 333/7506/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер № 333/7506/23

Номер провадження № 2/333/95/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Піх Ю.Р. за участю секретаря судового засідання Гудіна І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопка Юрія Володимировича, треті особи: Шоста Державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування рішень про державну реєстрацію, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», вказавши, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., номер у реєстрі нотаріальних дій 4926. 13.08.2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено кредитний договір, за яким він отримав у кредит 40500 доларів США строком до 12.08.2027 року. Позивач зазначила, що порушено її права та інтереси проведеною реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» іпотечного майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та вказана квартира входила до складу спадщини, та належала спадкоємцям з часу відкриття спадщини. На протязі шестимісячного строку позивач звернулася до державного нотаріуса Шостої запорізької державної нотаріальної контори, як законна дружина входила до кола спадкоємців першої черги спадкування та прийняла спадщину, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 , належним чином, в строки, що встановлені чинним законодавством, в зв`язку з чим була відкрита спадкова справа № 242/2019. Окрім неї спадкоємцем першої черги є неповнолітній син померлого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що з моменту смерті іпотекодавця кредитор мав діяти відповідно до положень ст. 1281-1282 ЦК України, але приписів вказаних статтей не виконав, у зв`язку із чим втратив право вимоги до спадкоємців. Зазначає, що про смерть ОСОБА_4 стало відомо ще ПАТ КБ «Надра» щонайменше 2019р. при розгляді цивільної справи за позовом № 333/6527/15-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому у кредитора виникло право пред`явити вимоги до спадкоємців боржника в порядку ч. 3 статті 1281 ЦК України, зокрема, й для його правонаступника. Оскільки такої вимоги пред`явлено спадкоємцям не було, то кредитор позбавляється права на погашення боргів спадкодавця за рахунок спадкового майна. Тож, не малось і правової підстави для реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на іпотечну квартиру.

Крім того, перереєстрація спірної квартири відбулась з порушення реєстратором вимог п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: не повідомлено позичальника і стягувача в належний спосіб, звіт про вартість предмета іпотеки був прострочений, а визначена в ньому вартість квартири є заниженою майже в чотири рази.

Тому її права порушені незаконним позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки, який без згоди спадкоємців вибув зі складу спадщини у незаконний спосіб.

Також в позові зазначається, що перереєстрація квартири за відповідачем відбулась з порушенням ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира повністю підпадає під визначення майна, яке не може бути примусово стягнуте в розумінні цього закону. Отже, у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не було підстав для набуття права власності на іпотечне майно у такий спосіб у позасудовому порядку, а відтак не було такого обов`язку у державного реєстратора здійснити таку реєстрацію спірного іпотечного майна за цим кредитором.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року було відкрите провадження у справ та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала на зазначених в позовній заяві підставах.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили, відзивів на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району в судове засідання не з`явився, надав суду пояснення, відповідно до яких вважає, що в результаті протиправних дій державного реєстратора та скасування рішень про державну реєстрацію суттєво порушені права неповнолітньої особи на збереження житлових прав, у тому числі на право проживання, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

При дослідженні наданих учасниками справи документів судом встановлено наступне.

13 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №14/2007/1713/Фкз, предметом якого є грошові кошти у розмірі 40 500,00 доларів США на споживчі цілі (п.1.1., 1.2.), строк повернення яких визначено сторонами до 12 серпня 2027 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором позичальником укладено договір іпотеки №14/2007/1713/Фкз від 13 серпня 2007 року, у якому предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 45,8 м. кв, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

13 серпня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 14/2007/1713/Фкз, відповідно до умов якого поручитель поручається за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №14/2007/1713/Фкз від 13.081.2007.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 18 квітня 2019 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 18.04.2019 року, відповідний актовий запис № 2576.

28.10.2022 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було зареєстровано Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 793, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 змінивши прізвище з « ОСОБА_6 » на «ОСОБА_8 ».

Відповідно до копії спадкової справи № 242/2019, відкритої після померлого ОСОБА_4 Шостої державна нотаріальної контори, з заявою про прийняття спадщини звернулись: дружина померлого - ОСОБА_6 та малолітній син померлого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.07.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N2718070_І_4 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги, зокрема, до ОСОБА_4 за кредитним договором №14/2007/1713/Фжк від 13.08.2007 та договором іпотеки № 14/2007/1713 від 13.08.2007.

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 - належить ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопки Юрія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60348825 від 14.09.2021, на підставі договору іпотеки № 14/2007/1713/Фжк від 13.08.2007.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, твердження позивача про те, що на неї розповсюджується дія мораторію на примусове стягнення, а примусове звернення стягнення на нерухоме майно відбулось в період дії такого мораторію, підтверджені дослідженими судом доказами та не спростовані відповідачем.

Вважає, що дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про зміну власника предмета іпотеки суперечать нормам законодавства України, та таке рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», будучи обізнаним про те, що іпотекодавець в особі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, та, відповідно, у зв`язку з цим вимоги кредитора боржника до спадкоємців задовольняються у порядку ст. 1282 ЦК України, а також, усвідомлюючи протиправність таких дій, звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію за собою права власності на іпотечне майно, хоча не мав на це законних підстав. Незаконність таких дій полягає у тому, що право звернення стягнення на майно у кредитора виникає лише після того, як спадкоємці відмовляться задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу. Крім того, таке звернення стягнення відбувається виключно у судовому порядку, а не у позасудовому, що виключає можливість кредитора зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки. З урахуванням спірних правовідносин, оскільки відбулась смерть основного боржника (іпотекодавця), до спірних правовідносин застосовуються положення ст.ст. 1281-1282 ЦК України, а положення іпотечного договору щодо задоволення вимог кредитора шляхом набуття останнім права власності на таке майно не може бути застосовано.

ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» як правонаступник ПАТ «Надра», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором № 14/2007/1713/Фжк від 13.08.2007, втратило це право у зв`язку із смертю позичальника (іпотекодавця), а тому, відповідно, втратило право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.2 договору іпотеки, оскільки основне зобов`язання та договір іпотеки є припиненими. Відповідно, оскільки правова підстава реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем є договір іпотеки, в якому міститься іпотечне застереження, який є припиненим з 17.04.2019, то і підстава реєстрації права власності на іпотечну квартиру за іпотекодержателем відсутня.

Також, зазначено, що вищевказана квартира повністю підпадає під визначення майна, яке не може бути примусово стягнуте в розумінні Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до інформаційної довідки № 298904367 від 10.02.2022, зміна власника на підставі рішення державного реєстратора відбулася 14.09.2021, у той час, як діяли положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було подовжено дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до 21.04.2021. Окрім цього, позивач не надавав державному реєстратору або відповідачу жодної згоди про добровільне набуття ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» прав вимоги за договором іпотеки. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач, звертаючись до суду, вказувала, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось у період дії відповідного мораторію, встановленого законом, що суперечить положенням чинного законодавства.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів іноземній валюті» №1304від 03.06.2014року встановлено,що протягом дії цього Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно ізстаттею 5Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені упідпункті 1цього пункту.

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Закон України № 1304 набрав чинності 07.06.2014 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» № 1382 від 13.04.2021 року визначено, щоЗакону України"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

21.04.2019 року набрав чинностіКодекс України з процедур банкрутства, який відповідно введений в дію через шість місяців, тобто 21.10.2019 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381 від 13.04.2021 року визначено, щоЗакон України"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України № 1381 від 13.04.2021 року набрав чинності 23.04.2021 року, у зв`язку з чим Закон України № 1304 втратив чинність 23.09.2021 року.

Натомість звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось 14.09.2021 року, тобто в період дії Закону України № 1304, яким встановлено мораторій на примусове звернення стягнення на нерухоме житлове майно, та таке звернення стягнення було примусовим та відчужене без згоди власника.

Враховуючи, що реєстрація права власності на іпотечне майно відбувалась шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, державний реєстратор був зобов`язаний перевірити, чи не порушують дії кредитора законодавство України, зокрема, положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Також вважає, що державним реєстратором було допущено порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (в редакції від 29.05.2020), оскільки докази направлення двох вимог на адресу боржника та поручителя - відсутні. Разом з тим, на момент проведення державної реєстрації ОСОБА_4 помер, що на переконання позивача, ставить під сумнів правомірність дій відповідачів.

Позивач, звертаючись до суду, в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася, зокрема, на те, що відповідач ТОВ «ФК «Діпрофінансгруп», будучі обізнаним про те, що іпотекодавець (боржник за основним зобов`язанням) помер, протиправно звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за собою права власності на іпотечне майно в порядку іпотечного застереження, в той час як повинен був діяти в порядку ст. 1281-1282 ЦК України, а саме, звернутись з вимогами кредитора боржника до спадкоємців, чого ним зроблено не було. Оскільки у разі їх невиконання в частині пред`явлення претензії у передбачені строки кредитор втрачає право вимоги до спадкоємців боржника, то в даному випадку саме така ситуація й сталася.

Приписами частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

У пункті 5.3 (5.2.1) іпотечного договору № 14/2007/1713/Фкз від 13.08.2007 сторони погодили передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; права іпотеко- держателя від свого імені продати предмет іпотеки.

З огляду на зміст цього пункту іпотечного договору, в ньому можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки узгоджена не як іпотечне застереження, а як домовленість сторін, що передбачає укладення окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем, який укладений не був.

Між тим, на час, коли ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» ініцювало процедуру про перереєстрацію спірного майна, іпотекодавець ОСОБА_4 вже помер ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Тож, ніякого договору про передачу предмета іпотеки у власність кредитору не було укладено, а іпотечне застереження про це право у договорі іпотеки відсутнє.

Отже, у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не було підстав для набуття права власності на іпотечне майно у такий спосіб у позасудовому порядку, а відтак не було такого обов`язку у державного реєстратора здійснити таку реєстрацію спірного іпотечного майна за цим кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , (позичальник і іпотекодавець в одній особі) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто задовго до того, як ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набув прав кредитора за договором від 22.05.2020 з ПАТ КБ «Надра» № GL48N718070_І_4 про відступлення права вимоги.

Згідно зі спадковою справою спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , є його дружина ОСОБА_6 та малолітній син ОСОБА_5 .

Отже, з моменту смерті ОСОБА_4 відносини щодо належної йому на день смерті заборгованості за кредитним договором перейшли в площину спадкових.

Відповідно до вимог статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб; кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців від дня одержання спадкодавцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені чч. 2, 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з приписами статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`заний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Судом враховуються також правові висновки Великої Палати Верховного Суду з цього питання як обов`язкові відповідно до приписів статті 263 ЦПК України при розгляді судами справ у подібних правовідносинах, щодо яких такі висновки надані касаційним судом.

У постанові від 17.04.2018р. у справі № 522/407/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємців; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, а в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців відповідно до приписів ст. 1281 ЦК України; 6) наслідком пропуску кредитором визначених у вказані нормі строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Суд наголошує, що, оскільки після смерті ОСОБА_4 спірної квартири, яка є іпотечним майном, успадкував його син -, то права позивача порушуються неправомірними діями кредитора з оформлення за собою права власності на спірну квартиру в позасудовому порядку та без виконання вимог ст.ст. 1281, 1282 ЦК України. Зокрема, таке оформлення саме й відбувалось, коли спадкове майно прийняв спадкоємець.

Оформити спадщину та отримати свідоцтва про право на спадщину спадкоємці не змогли через наявне обтяження на іпотечне майно, але у будь-якому випадку спадкове майно належить їм з моменту відкриття спадщини ( ч. 5 статті 1268 ЦКУ).

При цьому, такими діями кредитор позбавив позивача як спадкоємця права на оформлення спадкового майна, оспорювання боргу, який нарахований і після смерті позичальника, а також на відстоюванні інших прав, пов`язаних із спадкуванням частки предмета іпотеки, зокрема, на проведення його належної оцінки. В тому числі, спадкоємець, а рівно й інші спадкоємці, могли виконати вимогу кредитора та погасити свою частку боргу спадкодавця та зберегти за собою право на майно. До цього ж, суд зазначає, що у випадку смерті позичальника/іпотекодавця для кредитора припиняється можливість звертати стягнення на іпотечне майно в порядку, який би використовувався за його життя, зокрема, через надсилання померлій особі вимоги про дострокове погашення боргу, набувати право власності в позасудовому порядку, а відносини переходять в площину спадкових, незалежно від того знав кредитор про смерть іпотекодавця чи ні, та, взнавши про це, має виконати вимоги ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.

З наведеного вбачається, що допущені ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» порушення призвели до набуття права на іпотечне майно у незаконний спосіб та з порушенням прав позивача як спадкоємця, та цим відповідачем було надано державному реєстратору неналежний пакет документів для реєстрації, на підставі якого не можна було здійснювати реєстрацію права власності за ним на іпотечне майно. Крім того, така реєстрація відбулась під час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України», дія якого була продовжена до 21.04.2021, та правовідносини і іпотечне майно за ознаками пункту 1 цього закону підпадали під його дію.

Що стосується обізнаності ще первісного кредитора про смерть позичальника/іпотекодавця ОСОБА_4 , то цей факт підтверджується матеріалами справи.

Так, у провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа за № 333/6527/15-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому у кредитора виникло право пред`явити вимоги до спадкоємців боржника в порядку ч. 3статті 1281 ЦК України, зокрема, й для його правонаступника. В даній справі міститься клопотання представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до положень статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки у повному обсязі переходять до суб`єктів, які їх замінюють. Заміна осіб у зобов`язанні може набувати форми заміни кредитора або заміни боржника. Заміна кредитора - це уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов`язанням іншій особі. Вона має назву цесії. Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов`язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов`язанням - цесіонарієм.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги, яке передбачає універсальне правонаступництво, коли до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки.

Отже, обізнаність первісного кредитора про смерть боржника вказує на те, що й новий кредитор має бути обізнаний про ці обставини, а якщо цього не відбувається, то таке становище свідчить лише про недобросовісність сторони за договором відступлення права вимоги, тобто первісного кредитора по відношенню до нового, але аж ніяк не звільняє нового кредитора від виконання обов`язків, які виникли у зв`язку з цими обставинами (смертю кредитора).

Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив такі обставини, які свідчать про обґрунтованість позову щодо незаконності набуття права власності ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на іпотечне майно.

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем та припинення речового права ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на спірну квартиру.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Тобто державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

У практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно за цим кредитором та водночас елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Внаслідок цього право позивача було порушено та між сторонами виникспір про право цивільне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач, зокрема, спадкоємець померлого іпотекодавця вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

За матерілами справи встановлено, що на час розгляду справи спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. На момент звернення позивача з позовом та розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Зважаючи на обставини цієї справи, які встановлені вище та існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку»рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Зокрема, й правонаступником боржника/іпотекодавця у разі порушення його прав, як це було встановлено в цій справі.

При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», заявлені нею позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 10.09.2021 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту.

Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Такий правовий висновок міститься у постанові ВП ВС від 01.02.2023р. у справі № 316/2082/19.

Зважаючи на все вище наведене, суд вважає, що позивач обґрунтовано заявив вимоги як до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», так і до державного реєстратора, який мав належним чином здійснити перевірку пакета документів, поданого для реєстрації, але такого обов`язку не виконав, а також, оскільки саме на останнього буде покладено обов`язок скасовувати рішення про право власності.

Вирішуючи питаннящодо судовогозбору відповіднодо положеньч.13статті 141ЦПК України,суд вважаєза необхіднестягнути пропорційнодо задоволенихвимог судовийзбір заподання позовув сумі 2147,20 грн.

За таких обставин, суд вважає, що рішення державного реєстратора від 10.09.2021 року щодо реєстрації права власності на будинок за відповідачем прийняте всупереч вимогам чинного на той момент законодавства, а права позивача в цьому випадку можуть бути захищені шляхом скасування такого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопка Юрія Володимировича, треті особи Шоста Державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопки Юрія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, (з відкриттям розділу), індексний номер: 60348825 від 14.09.2021 13:28:11 щодо об`єкта нерухомого майна: квартири площею 45,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 2454839023060 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», код ЄДРПОУ:40696815.

Припинити речові права ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на вказану квартиру, шляхом скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Гопка Юрія Володимировича сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ю.Р. Піх