Рішення

від 20.01.2025 по справі 514/1661/24

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1661/24

Провадження по справі № 2/514/114/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.

при секретарі Чернєвій О.А.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому підготовчому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бессарабської (Тарутинської) селищної ради Болградського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на частку майнових прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

визначити, що частки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 у цілісному майновому комплексі селянського (фермерського) господарства «Паша», учасниками якого вони є, є рівними і складають по 1/2 частки кожному;

визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право на 1/2 частки у цілісному майновому комплексі селянського (фермерського) господарства «Паша».

Свої вимоги мотивує тим, що 06 жовтня 1984 року за актовим записом №12 виконавчим комітетом Петрівської Першої сільської ради Тарутинського району Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 14 травня 2013 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 14 травня 2013 року;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 04 січня 1992 року.

23 січня 2001 року за реєстраційним номером 04056894400010035 зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство «Паша», головою якого є ОСОБА_4 , а членом ОСОБА_1 , що підтверджується статутом та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №008172.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 12 грудня 2012 року виконавчим комітетом Петрівської Першої сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, позивачу постановою від 09 квітня 2024 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи вище викладене, позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, на вимогах наполягає.

Представник відповідача Бессарабської (Тарутинської) селищної ради Болградського району Одеської області у судове засідання не з`явився. На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про згоду з позовними вимогами позивача та з проханням розглянути справу без його участі.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, надали суду заяви про згоду з позовними вимогами позивача та з проханням розглянути справу без їх участі.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України, передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно зі ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частина 1 статті ст. 206 ЦПК України регламентує, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог, тому дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так судом встановлено, що 06 жовтня 1984 року за актовим записом №12 виконавчим комітетом Петрівської Першої сільської ради Тарутинського району Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 14 травня 2013 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 14 травня 2013 року;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 04 січня 1992 року.

23 січня 2001 року за реєстраційним номером 04056894400010035 зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство «Паша», головою якого є ОСОБА_4 , а членом ОСОБА_1 , що підтверджується статутом та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №008172.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 січня 2001 року вбачається, що Селянське (фермерське) господарство "Паша" знаходиться за адресою: 68513, Одеська область, Болградський (Тарутинський) район, с. Петрівськ, вул. Благоєва, буд. № 147, ідентифікаційний код юридичної особи 31034485.

Як вбачається зі статуту СФГ «Паша», розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) не встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 12 грудня 2012 року виконавчим комітетом Петрівської Першої сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу спадкового майна ввійшли у тому числі майнові права на Селянське (фермерське) господарство "Паша", членом якого в тому числі є позивач ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, позивачу постановою від 09 квітня 2024 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документи на цілісний майновий комплекс фермерського господарства співвласником не виготовлялись, тому надати їх нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину неможливо .

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача.

Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим ст. 1219 ЦК України визначено права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.. 608 цього Кодексу.

Нормами ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Пунктом 4 статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

За положеннями ст. 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до норм п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику за позовами про захист права приватної власності» успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов`язків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини ст. 1219 ЦК України), то спадкуванню підлягають і майнові права, які мав спадкодавець.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 43, 63 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс. У випадку смерті засновника (члена) фермерського господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

Як вбачається зі змісту Статуту, на момент реєстрації фермерського господарства та на період його діяльності за життя засновника та члена фермерського господарства ОСОБА_4 , статутного капіталу у господарства не було. Майно фермерського господарства формується із майна, майнових прав у складеному капіталі господарства. Отже і об`єктом спадкування господарства є майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства. Складений капітал фермерського господарства за нормами Закону України «Про фермерське господарство» розглядається, як цілісний майновий комплекс.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Оскільки права засновника Селянського (фермерського) господарства "Паша" є майновими правами, що встановлено приписами ст. ст. 177-178 ЦК України, то вони входять до складу спадщини.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 був засновником, головою та кінцевим бенефіціарним власником Селянського (фермерського) господарства "ПАША", у якого немає сформованого статутного капіталу, а позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом до майна ОСОБА_4 , не відмовлялися від вступу до цього господарства, і їй не відмовлено у цьому останнім, то визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права засновника Селянського (фермерського) господарства "ПАША" є ефективним способом захисту її прав як спадкоємця засновника.

У позивача, як спадкоємця за законом, немає іншої можливості визнати майнові права засновника в порядку спадкування за законом, ніж шляхом звернення до суду.

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято на підставі доказів, поданих учасниками справи з метою захисту прав позивача, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12,13,81,89, 264,265,268,272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Бессарабської (Тарутинської) селищної ради Болградського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на частку майнових прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 майнові права засновника Селянського (фермерського) господарства "ПАША", ідентифікаційний код юридичної особи 31034485, юридична адреса фермерського господарства: 68513, Одеська область, Болградський (Тарутинський) район, с. Петрівськ, вул. Благоєва, буд. № 147.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева