Постанова

від 15.01.2025 по справі 339/113/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 339/113/24

Провадження № 22-ц/4808/68/25

Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Бойчука І. В.,

суддів: Пнівчук О. В., Мальцевої Є. Є.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

за участю представника ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представникаБолехівського ліцею№2«Науковий» Болехівськоїміської радиІвано-Франківськоїобласті нарішення Болехівськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від23вересня 2024року під головуванням судді Головенко О.С. у м. Болехів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради від 29 лютого 2024 року №27-К «Про припинення строкового трудового договору», яким звільнено ОСОБА_1 з посади вчителя математики Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради у зв`язку із закінченням строку трудового договору та поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради з 29 лютого 2024 року шляхом переведення на умови безстрокового трудового договору.

ОСОБА_1 16.09.2024 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій окрім вказаних вище вимог просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 23 вересня 2024 року в сумі 159184 грн.

Позов обґрунтовано тим, що вона з 23 серпня 1971 року працювала на посаді вчителя математики Болехівської середньої школи №2 на умовах безстрокового трудового договору. На виконання вимоги абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» наказами №40/1-В від 01 липня 2020 року, № 46-к від 20 серпня 2021 року, №189-к від 26 серпня 2022 року з нею укладались строкові трудові договори строком на 1 рік.

Наказом №166-к від 25 серпня 2023 року її звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Рішенням Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року її поновлено з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» на посаді вчителя математики, зобов`язано укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу.

Наказом №26-К від 29 лютого 2024 року її поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору від 26 серпня 2022 року на посаді вчителя математики. Однак, того ж дня наказом №27-К її звільнено з 25 серпня 2023 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Зазначала, що її звільнено незаконно, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року за №1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». На час прийняття рішення Конституційного суду від 07 лютого 2023 року вона перебувала в трудових відносинах із відповідачем, надалі подала заяви про переведення на безстроковий трудовий договір та просила забезпечити виконання рішення Конституційного Суду України, а тому вважала, що директор Болехівського ліцею №2 «Науковий» не повинен був допустити порушення вимог трудового законодавства.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» від 29 лютого 2024 року №27-К, поновити її на посаді вчителя математики з 29 лютого 2024 року на умови безстрокового трудового договору (без визначення строку трудового договору) та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 23 вересня 2024 року в сумі 159 184 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів і зборів.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року №27-К «Про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя математики Болехівської міської ради Івано-Франківської області у зв`язку із закінченням строку трудового договору».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 29 лютого 2024 року на умовах безстрокового трудового договору.

Стягнуто з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 23 вересня 2024 року в розмірі 129493 грн без урахування податків, інших обов`язкових платежів та зборів.

Стягнуто з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

Ухвалою Болехівського міського суду від 09 жовтня 2024 року виправлено описку в резолютивній частині рішення та 4 абзац викладено в редакції вказаної ухвали. Стягнуто з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 23 вересня 2024 року в розмірі 162884 грн без врахування податків, інших платежів та зборів.

Ухвалою Болехівського міського суду від 14 жовтня 2024 року в задоволенні заяви в.о. директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» Н. Лугової про роз`яснення рішення суду від 23 вересня 2024 року відмовлено.

В апеляційній скарзі Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у 2023 році позивачка зверталась до суду з позовом до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області про поновлення на роботі та укладення з нею безстрокового трудового договору шляхом винесення відповідного наказу. Позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу позивачка не заявляла. Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року у справі №339/395/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено її з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя математики, зобов`язано Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти з нею безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області. Рішення Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року в частині вирішення вимоги позову про зобов`язання укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін. На виконання рішення суду в частині поновлення на роботі директором Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області Мельником А. Ф. було видано наказ №26-к від 29 лютого 2024 року про поновлення позивачки на роботі на тих самих умовах, що і до звільнення, тобто на умовах строкового трудового договору. Наказ про поновлення на роботі на умовах строкового трудового договору не оскаржувався та не скасовувався, а тому є чинним. Зважаючи, що ОСОБА_1 до звільнення працювала на умовах строкового трудового договору, термін якого закінчився 25 серпня 2023 року, то наказом від 29 лютого 2024 року №27-к її звільнено в зв`язку з закінченням строку трудового договору. Уклавши строковий трудовий договір, позивачка мала усвідомлювати, що вона буде працювати протягом строку, визначеного укладеним строковим трудовим договором та по закінченню обумовленого договором строку буде звільнена із займаної посади на підставі наказу Болехівського ліцею №2 «Науковий». Тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі.

Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 22 квітня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Томин С. В., посилаючись на необґрунтованість її доводів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 викладено висновок, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової частини належної працівнику заробітної плати не обмежується будь-яким строком відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені судом про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1,2 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням цих норм, зокрема п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку №100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку № 100).

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №3 «Про практику застосування судами про оплату праці», при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя математики Болехівської середньої школи №2 з 23 серпня 1971 року (наказ Долинського райвно №213 від 16 серпня 1971 року) на умовах безстрокового трудового договору до 30 червня 2020 року і звільнена у зв`язку з припиненням безстрокового трудового договору з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.4-5 том 1).

В подальшому 01 липня 2020 року наказом №40/1-В від 01 липня 2020 року позивач прийнята на посаду вчителя математики на підставі трудового договору, укладеного строком на 1 рік, який ще двічі переукладався у 2021 - 2022 роках терміном на 1 рік.

Позивачка 05 квітня та 03 травня 2023 року зверталася із заявами до відповідача з вимогою про укладення з нею безстрокового трудового договору, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, в чому їй було відмовлено (а.с. 6-9 том 1).

Крім того, 23 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила вважати укладений з нею строковий трудовий договір від 26 серпня 2022 року таким, що укладений на невизначений період у відповідності до ст.39-1 КЗпП України (а.с.10 том 1).

Проте, наказом №166-к від 25 серпня 2023 року позивачка звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України).

Не погоджуючись з такими діями відповідача ОСОБА_1 оскаржила вказаний наказ і рішенням Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року у справі №339/395/23 її поновлено з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» на посаді вчителя математики та зобов`язано укласти з нею безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу (а.с.13 том 1). У вказаному рішенні також зазначено, що у ОСОБА_1 починаючи з 07 лютого 2023 року виник обов`язок перевести з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023 про невідповідність Конституції України абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, який втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Виконуючи вказане рішення суду в частині поновлення на роботі, позивачку наказом №26-К від 29 лютого 2024 поновлено на роботі з 25 серпня 2023 року, однак, на умовах строкового трудового договору, що суперечить рішенню суду (а.с.14 том 1).

Фактично позивачка з 25 серпня 2023 року не була допущена до роботи і заробітна плата їй не нараховувалась, оскільки в той же день наказом №27-К від 29 лютого 2024 року її звільнено з роботи з 25 серпня 2023 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору (а.с.15 том 1).

Позивачка 05 квітня 2023 року та 03 травня 2023 року зверталася із заявами до відповідача про укладення з нею безстрокового трудового договору (а.с.6, 8 том 1).

Заявою від 23 серпня 2023 року позивачка просила відповідача вважати укладений з нею строковий трудовий договір від 26 серпня 2022 року таким, що укладений на невизначений період у відповідності до ст. 39-1 КЗпПУ (а.с.10 том 1).

Як зазначено в судових рішеннях, факт закінчення строкового трудового договору за встановлених у справі обставин не надав відповідачу правових підстав для звільнення позивача на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Тому наказ про звільнення позивачки від 29 лютого 2024 року №27-К у зв`язку із закінченням строку трудового договору не може вважатися законним, і є таким, що порушує права позивачки на працю та підлягає скасуванню. Позивачку слід поновити на посаді вчителя математики Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 29 лютого 2024 року на умовах безстрокового трудового договору. З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

У справі № 339/395/23 позивачка не заявляла вимог про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 25 серпня 2023 року по 28 лютого 2024 року, тому в цій справі часом вимушеного прогулу є період з 25 серпня 2023 року по дату винесення рішення, тобто 281 день.

З матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2023 року позивачка звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору (п.2.ст.36 КЗпП України), тому останніми повними місяцями її роботи є червень - липень 2023 року. Враховуючи, що позивачка перебувала у відпустці з 26 червня 2023 року по 20 серпня 2023 року, а в травні 2023 року перебувала на лікарняному 3 дні (а.с. 156 том 1), не беруться до розрахунку нараховані позивачці доходи в цих місяцях.

Для розрахунку втраченого заробітку слід брати нараховану заробітну плату без урахування податків, інших обов`язкових платежів та зборів у березні-квітні 2023 року (а.с.157,158 том 1), з яких позивачці за березень 2023 року за 23 відпрацьовані робочі днінараховано 12462,67 грн, за квітень 2023 року нараховано за 20 відпрацьованих робочих днівнараховано 12462,67 грн. Виходячи з розрахунку середньоденна заробітна плата позивачки складає 579,66 грн: (12462,67 +12462,67):43, а кількість робочих днів з дня незаконного звільнення (25 серпня 2023 року) до дня винесення судом рішення 23 вересня 2024 року складає 281 днів. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 162884,46 грн (579,66 грн х 281 днів).

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду та вважає його обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги про те, що наказ про поновлення на роботі на умовах строкового трудового договору не оскаржувався та не був скасований та доводи про те, що її звільнення відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства не можуть прийматися судом до уваги, оскільки такі доводи вже були предметом судового розгляду і їм надавалася правова оцінка в рішенні Болехівського міського суду від 28 лютого 2024 року та постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2024 року.

Доводи апелянта про застосування позовної давності при вирішенні спору щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.08.2023 року по 22.04.2024 року спростовуються таким.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/12623/19 від 08 лютого2022 року, яка згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає обов`язковому застосуванню.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В спірному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновків, що суд першої інстанції постановив у цій справі рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування чи зміни з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за поданняпозовної заяви,що маєодночасно майновийі немайновийхарактер,судовий збірсплачується заставками,встановленими дляпозовних заявмайнового танемайнового характеру.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становив 3028 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від16 листопада 2022 року у справі №916/228/22 особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, яка подана з використанням системи «Електронний суд», апеллянт оскаржує рішення суду повністю щодо двох вимог немайнового характеру: про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі і вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу.

Враховуючи характер спору розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги становить 4360,32 грн (1 211,20 х 3 х 150% х 0,8).

Враховуючи, що апелянтом при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1816, 80 грн, з апелянта слід стягнути на користь держави недоплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 2543,52 грн.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради (вул. Гагаріна, 12, м. Болехів, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20555042) на користь держави 2543,52 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Суддя-доповідач І. В. Бойчук

Судді: О. В. Пнівчук

Є. Є. Мальцева