Постанова

від 15.01.2025 по справі 914/720/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа №914/720/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача: Цалованська-Луференко Я.Л.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 19.08.2024

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2024 суддя: Трускавецький В.П., м. Львів, повний текст рішення складено 29.07.2024

у справі №914/720/24

за позовом Акціонерного товариства Банк Альянс, м. Київ,

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум, м. Львів,

до відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Львів,

про солідарне стягнення 1 534 674,65 грн

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідачів: ТзОВ Кастум та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 534 674,65 грн., з яких: 1 000 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 534 674,65 грн. за процентами.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов Договору про надання кредиту, укладеного шляхом приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ Банк Альянс на підставі заяви № ID95834-VKL/1 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів, у частині своєчасного та повного погашення кредиту та процентів за користування таким кредитом.

Разом з тим, позивач вказує, що між позивачем та відповідачем-2 в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за вищезазначеним Договором було укладено Договір поруки № ID95834-VKL/1/П1 від 09.09.2021.

Свої вимоги позивач обґрунтовує ст.6, 526, 530, 536, 559, 610-612, 629, 1049 ЦК України і ст. 173, 193 ГК України.

Короткий зміст рішення суду

Господарський суд Львівської області рішенням від 24.07.2024 у справі №914/720/24 позов задовольнив повністю. Стягнув солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Кастум та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Банк Альянс 1 000 000,00 грн. основної заборгованості за кредитом та 534 674,65 грн. заборгованості по процентах. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Кастум на користь Акціонерного товариства Банк Альянс 9 208,05 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Банк Альянс 9 208,05 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

Суд першої інстанції встановив факт надання позичальнику кредитних коштів, відсутність доказів, які підтверджують погашення кредиту в строки, передбачені кредитним договором. Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування позичальником кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність та обґрунтованість відповідних нарахувань.

Судом також взято до уваги Договір поруки № ID95834-VKL/1/П1 від 09.09.2021, укладений між позивачем та відповідачем-2, у забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором та дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

В апеляційній скарзі відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2024 у справі №914/720/24 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з таких підстав:

Суд першої інстанції ґрунтувався виключно на припущенні про достовірність поданих позивачем доказів. Проте, банківські виписки з рахунків позичальника не є документами взагалі та не є первинними бухгалтерськими (банківськими) документами, зокрема, не містять обов`язкових реквізитів, передбачених п.4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої постановою правління НБУ від 18.06.2003 №254 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: «посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.»

Також долучені позивачем аркуші, на які послався суд, як на «первинні документи» з метою встановлення обставин справи, не відповідають вимогам постанови правління Національного банку України від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» та вимогам оформлення документів за ДСТУ 4163:2020, зокрема: не містять «Відмітки про засвідчення копії документа, яка складається зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, підпису особи, яка засвідчує копію, її імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують печаткою юрособи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юрособи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Вважає, що відповідно до ст. 1046 ЦК України для виникнення зобов`язальних договірних відносин недостатньо підписання лише тексту договору необхідним є факт передання грошей, оскільки саме з цього моменту договір позики є укладеним, а у позичальника виникають зобов`язання з повернення отриманих у позику грошей. Натомість, позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів факту (моменту) передання грошей відповідачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, покликаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення, а тому підстави для скасування рішення Львівської області від 24.07.2024 року відсутні.

У спростування доводів апеляційної скарги зазначає таке:

- банківські виписки по рахункам ТОВ «КАСТУМ» направлені з використанням електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та засвідченні кваліфікованим електронним підписом особою, яка має право на представництво інтересів Позивача в суді, вважаються належним чином оформленими. (правова позиція, викладена в постанові КЦС ВС від 19.10.2022 у справі №718/469/20);

- відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №ID95834-VKL/1 боржником проводились погашення нарахованих процентів за кредитним договором: 02.02.2022 року на суму 12 054,79 грн та 01.03.2022 року на суму 12 274,08 грн, що свідчить про визнання Позичальником заборгованості за кредитним договором №ID95834-VKL/1 та підтверджує факт передачі кредитних коштів (правова позиція, викладена в постанові ВС від 10.09.2019 у справі№916/2403/18, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17).

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, навів аналогічні викладені у ній, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів 1-2 повторно в судове засідання не з`явились, клопотання про відкладення не заявили, хоча належним чином були повідомлений про час та дату слухання справи.

Враховуючи повторну неявку відповідачів у судове засідання, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи по суті, оскільки неявка відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

09 вересня 2021 року між АТ Банк Альянс (банк, позивач) та ТзОВ Кастум (позичальник, відповідач-1) укладено договір про надання кредиту шляхом підписання Заяви № ID95834-VKL/1 (далі Кредитний договір) про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ Банк Альянс (далі Публічний договір), яким

передбачено:

- банк в порядку та на умовах договору та цієї заяви про приєднання (разом заява про приєднання та договір - також кредитний договір) за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (надалі - відновлювальна кредитна лінія або ВКЛ) в межах ліміту, встановленому цією заявою про приєднання, загальною сумою ВКЛ або частинами (траншами), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування ВКЛ, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору (п. 1.1.);

- ВКЛ надається на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у АТ Банк Альянс, з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, в межах встановленого ліміту кредиту відновлювальної кредитної лінії (п. 1.2.);

-ліміт ВКЛ: 1000000,00 грн (п. 2.1.), Валюта ВКЛ: гривня (п. 2.2.), Вартість: розмір разової комісійної винагороди за видачу ВКЛ: 1% (п. 2.3.1.);

-строк траншу та відповідний розмір процентної ставки: диференційована, встановлюється у наступних розмірах:

- для траншів строком до 30 днів -20% річних (підпункт 2.4.1 договору);

- для траншів строком до 60 днів - 22% річних (підпункт 2.4.2 договору);

- для траншів строком до 90 днів -25% річних (підпункт 2.4.3 договору);

- для траншів строк до 180 днів - 28% річних (підпункт 2.4.4 договору).

Строк траншу визначається у заяві про видачу траншу, яка є невід`ємною частиною договору (п. 2.4.);

-за користування кредитними коштами/кожним траншем відповідно в разі порушення позичальником строків їх повернення (всіх належних до сплати платежів, в т.ч. комісії, проценти, штрафні санкції) - процентна ставка встановлюється у розмірі, що дорівнює подвійному розміру відсоткової ставки, зазначеної в п. 2.4 даної заяви про приєднання (для кожного траншу відповідно), і нараховується виключно на прострочену суму ВКЛ/траншу, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми ВКЛ/траншу (день погашення простроченої суми ВКЛ/траншу не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений кредитним договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню ВКЛ/траншу (в т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості), який погоджений сторонами в даній заяві про приєднання (п. 2.6.);

-період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця. Період сплати комісії (за наявності) з 01 по 10 число кожного місяця (п. 2.7.);

-строк користування відновлювальною кредитною лінією встановлюється сторонами на 12 місяців (включно) з дати укладання договору. Не пізніше цього строку позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за ВКЛ, на кінець операційного дня, в останній день строку кредитування … (п. 2.8.);

-заява про приєднання є договором приєднання у визначенні ст. 634, ст.642 Цивільного кодексу України, умови договору комплексного обслуговування корпоративних клієнтів АТ Банк Альянс визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://alliancebank.org.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п.п. 4.2., 4.2.1.);

-дата підписання заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору (п. 4.6.).

Договір підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів без жодних заперечень та зауважень. Доказів протилежного суду не надано.

Умовами Публічного договору визначено, що :

-договір є системою затверджених і оприлюднених норм, що встановлюють порядок та умови надання банком клієнту послуг, перелік та склад яких визначений укладеним з ним договором та цим договором … (п. 3.1.);

-положення цього договору застосовуються до відносин між банком та клієнтом щодо надання клієнту послуг за відповідною заявою про приєднання і є невід`ємною частиною договору і не застосовуються окремо від умов договору … (п. 3.2.). Також, пунктом 3.2. публічного договору, зокрема, серед інших послуг передбачена послуга у вигляді надання кредиту у формі відновлюваної кредитної лінії;

-підписанням заяви про приєднання клієнт підтверджує згоду на отримання послуг на умовах та в порядку, передбачених цим договором. Підписанням заяви про приєднання клієнт приєднується до договору згідно із ст. 634 Цивільного кодексу України (п. 3.7.);

-укладаючи відповідну заяву про приєднання, клієнт і банк приймають на себе обов`язки та набувають права, передбачені цим договором (п. 3.9.);

-банк на підставі укладеної з клієнтом заяви про приєднання, надає останньому послуги в порядку та на умовах визначених законодавством України в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, цим договором, за умови наявності відповідної технічної можливості для надання послуг та їх оплати клієнтом в розмірі, визначеному відповідно до діючих, на момент надання таких послуг, тарифів банку (п. 3.10.);

-днем надання/отримання ВКЛ вважається момент (день) зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку (п.п.10.3.8.);

-кожен транш надається позичальникові на підставі поданої ним заяви на видачу траншу, за формою, викладеною у Додатку № 1 до заяви про приєднання. Сторони погодились, що позичальник подає заяву до банку у формі електронного документу за допомогою засобів електронного зв`язку банку та позичальника. При формуванні заяв або вчиненні інших дій за цим договором банк і позичальник використовують підписи сторін у вигляді КЕП/УЕП. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі. Надання траншу здійснюється шляхом перерахування суми траншу з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у банку (п. п. 10.3.12.1., 10.3.12.3., 10.3.12.4., 10.3.12.8.);

-за користування ВКЛ позичальник сплачує проценти в розмірі, зазначеному у заяві про приєднання. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт в останній робочий день поточного місяця з дати видачі ВКЛ по останній календарний день поточного місяця включно, а в подальшому з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяці включно, та в день остаточного погашення заборгованості за ВКЛ.

У разі порушення строків повернення кредитних коштів (в тому числі його частини), що передбачені договором, процентна ставка за користування ВКЛ встановлюється у розмірі, що дорівнює подвійному розміру відсоткової ставки, зазначеної у заяві про приєднання, і нараховується виключно на прострочену суму ВКЛ/траншу, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми ВКЛ (день погашення простроченої суми ВКЛ не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню ВКЛ та/або її частини (в т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до умов договору), який погоджений сторонами.

Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за цим договором, що здійснюється кредитором в односторонньому порядку, і, відповідно, не потребує укладення окремого договору про внесення змін до цього договору (п. 10.3.13.2.);

-… сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за цим договором: 1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування ВКЛ; 2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії; 3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті ВКЛ; 4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування ВКЛ; 5) в п`яту чергу сплачуються нараховані комісії; 6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по ВКЛ; 7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції; 8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором. Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку (п. 10.3.13.3.);

-Кредитний договір набирає чинності з моменту підписання Позичальником Заяви про приєднання, та діє до повного виконання зобов`язань Сторонами за Кредитним Договором (п. 10.3.21.1.).

Між позивачем та відповідачем-2 в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за вищезазначеним Кредитним договором було укладено Договір поруки № № ID95834-VKL/1/П1 від 09.09.2021 (далі Договір поруки).

За умовами Договору поруки:

-порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, що випливають з Кредитного договору:

2.1. повернути отримані кредитні кошти (далі - кредит) в розмірі 1000000,00 грн в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, у строки (погашення кредиту здійснюється не пізніше 08 вересня 2022 року (включно), в т.ч. з урахуванням випадків автопролонгації кредитного договору, з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені Кредитним договором;

2.2. щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом: для траншів строком до 30 днів - 20% річних; строком до 60 днів - 22% річних; строком до 90 днів -25% річних; строком до 180 днів - 28% річних, з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором;

2.3. сплатити будь-які комісії, передбачені Кредитним договором;

2.4. використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені Кредитним договором;

2.5. у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором;

2.6. відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банку, в зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору, та які передбачені умовами Кредитного договору;

2.7. виконати інші зобов`язання позичальника, які випливають з Кредитного договору (п. 2);

-за виконання зобов`язань за Кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники (п. 4);

-поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань позичальника за Кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за Кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед банком за виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі (п. 5);

-у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого кредитним договором (в т.ч. хоча б одноразового порушення порядку повернення кредиту, хоча б одноразової прострочки сплати процентів, тощо) банк направляє поручителю відповідну вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання шляхом направлення листа (вимоги) за допомогою програмного комплексу Клієнт-Банк (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) та/або рекомендованою чи кур`єрською поштою на адресу поручителя, що зазначена в реквізитах цього договору або шляхом особистого вручення поручителю з відміткою про отримання ... (п. 7);

-поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання (в т.ч. про дострокове погашення заборгованості), як солідарний боржник, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настане раніше. Датою отримання поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур`єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача на повідомленні про врученні такої поштової кореспонденції. У разі повернення вимоги (листа) на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банку є дата відправлення такого повідомлення … (п. 8);

-поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору (у т.ч. про розмір та строки виконання зобов`язань за Кредитним договором) та підписанням цього договору підтверджує свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (п. 11);

-цей договір вступає в дію з дати його укладання, за умови його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором (п. 14).

Договір поруки підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів. Доказів протилежного суду не надано.

12 січня 2022 року відповідач-1 звернувся до позивача з заявою про видачу траншу № 12/01/01, де просив надати 1 000 000,00 грн траншу строком на 60 днів.

Банк надав відповідачу-1 кредит у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача-1 за період з 12.01.2022 по 13.03.2024, копії яких долучені банком до позовної заяви.

Додатковими договорами до Кредитного договору відповідно сторони дійшли згоди збільшити строк дії траншу:

-до 24.05.2022 (включно) та перенести оплату відсотків по вищезазначеному траншу на наступний етап після 24.05.2022 (Додатковий договір № 1);

-до 24.06.2022 (включно) та перенести оплату відсотків по вищезазначеному траншу на наступний етап після 24.06.2022 (Додатковий договір № 2);

-до 23.08.2022 (включно) та перенести оплату відсотків по вищезазначеному траншу на наступний етап після 23.08.2022 (Додатковий договір № 3).

Пунктами 2-3 Додаткових договорів передбачено, що після зміни строку дії траншу (-ів) відсоткова ставка встановлюється та перераховується згідно п. 2.5. Договору. Розмір комісії при зміні строку траншу не перераховується. Для траншів, термін яких у зв`язку з даними змінами буде перевищувати 180 днів встановити розмір процентної ставки за користування кредитними траншами у розмірі, який встановлено для траншів строком до 180 днів згідно п. 2.5 Договору.

06 квітня 2023 року позивачем скеровано відповідачу-1 лист-вимогу про усунення порушення, в якому адресант просив в строк до 21.04.2023 погасити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі.

Також, 06.04.2023 позивач скерував відповідачу 2 листи-вимогу про усунення порушення, в якому адресант просив протягом 10 робочих днів погасити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі.

Листи-вимоги позивач направляв засобами поштового АТ Укрпошта, докази їх належного направлення на адреси відповідачів (опис вкладення, фіскальний чек та поштова накладна) наявні в матеріалах справи.

Оскільки відповідачі відповіді на вимогу не надали, заборгованість не сплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Отже, електронні договори за юридичною силою прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини на підставі Кредитного договору шляхом подання відповідачем-1 заяви № ID95834-VKL/1 від 09.09.2022 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ Банк Альянс.

Суд першої інстанції констатував, що відповідач заперечень щодо викладених у кредитному договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції встановив, що банк у повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором, та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками з рахунків позичальника, які додані до позовної заяви.

З долучених до позовної заяви виписок по рахунку видно, що відповідач-1 здійснював погашення нарахованих відсотків за Кредитним договором: 02.02.2022 на суму 12054,79 грн. та 01.03.2022 на суму 12274,08 грн. (а.с.108-109,т.1).У погашення тіла кредиту грошові кошти не зараховувались. Відповідно, 1000000,00 грн залишаються несплаченими.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Суд першої інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, за яким: «Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Посилання у касаційній скарзі на те, що банк не надавав позичальнику кредитні кошти в обумовленій кредитним договором валюті, є необґрунтованими, оскільки відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи передбачений кредитним договором порядок надання кредитних коштів був дотриманий, що підтверджується у тому числі випискою з особового рахунку позичальника, а також подальшими діями останнього щодо передачу в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань, подальше внесення змін до кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод, вчинення дій по частковому виконанню умов з повернення кредиту протягом тривалого часу.»

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийняв банківські виписки як належні докази, що підтверджують видачу кредиту, а також факт неналежного виконання відповідачем-1 умов Кредитного договору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором також свідчить відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов цього кредитного договору.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що ТзОВ Кастум здійснило погашення кредиту в строки, передбачені Кредитним договором (до 23.08.2022, див. Додатковий договір № 3).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позичальника, підтверджується прострочення повернення позичальником кредиту у розмірі 1000000,00 грн.

З матеріалів справи видно, що доводи апеляційної скарги зводяться до сумнівів у факті отримання коштів відповідачем-1, а також того, що банківські виписки з рахунку позичальника не є первинними бухгалтерськими (банківськими) документами у зв`язку з невідповідністю вимогам оформлення документів.

Однак такі доводи не підтверджені належними і допустимими доказами.

Судами встановлено, що кредитний договір та договір поруки підписано сторонами з використанням електронних цифрових підписів без жодних заперечень та зауважень. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач-1 не заперечував укладення кредитного договору, а відповідач-2 не заперечував укладення договору поруки, який укладений в забезпечення кредитного договору.

Факт надання банком кредитних коштів відповідачу-1 підтверджується матеріалами справи, а саме: заявою ID95834VKL1 від 09.09.2021 про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ «БАНК АЛЬЯНС» (а.с.39-41,т.1), заявою на видачу кредиту/траншу від 12.01.2022»(а.с.105,а.с.1), банківськими виписками за період 12.01.2022 по 27.02.2024» (а.с.106-131,т.1), додатковим договором 1 про внесення змін та доповнень до Заяви ID95834-VKL/1 від 21.04.2022 (а.с.132,т.1), додатковим договором 2 про внесення змін та доповнень до Заяви ID95834-VKL/1 від 24.05.2022, (а.с.133,т.1), додатковим договором 3 про внесення змін та доповнень до Заяви ID95834-VKL/1 від 22.06.2022 (а.с.134,т.1).

На переконання колегії суддів, всі вище наведені докази спростовують доводи апеляційної скарги.

Твердження щодо сумнівів у факті отримання коштів спростовуються насамперед тим, що сторона не подає жодних доказів на підтвердження висловленої позиції та створення більшої вірогідності для його заперечень, ніж доказує позивач. Судам не надано доказів звернень відповідачів до банку, до контролюючих чи до правоохоронних органів щодо факту підробки первинних документів банком і неотримання кредитних коштів відповідачем-1, не підтверджено факту надіслання банку претензій про невиконання ним зобов`язань і ненадання кредитних коштів, за повернення яких поручилися відповідачі-2, 3.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 вказав:

«Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч. 1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.»

З огляду на наведене, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є визнанням позичальником заборгованості по кредитному договору №ID95834-VKL/1, а отже спростовує доводи апеляційної скарги щодо сумнівів у факті отримання кредитних коштів відповідачем-1.

Щодо банківських виписок колегія суддів зазначає таке:

Скаржник посилається на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, яка втратила чинність та діяла до 07.07.2018, та на постанову Правління Національного банку України від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка втратила чинність та діяла до 01.08.2022.

Однак, скаржник не врахував, що подібне нормативне регулювання організації бухгалтерського обліку в банках наразі визначено Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення № 75, в редакції, чинній на момент звернення банку із позовом до боржника).

За підпунктом 14 пункту 1 Положення № 75 первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Згідно з п. 44, 45 Положення № 75 первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за змістом на касові, якими оформлюються операції з готівкою та меморіальні, які використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. (п. 63 Положення № 75).

Крім того, скаржник стверджує, що додані банківські виписки з рахунків позичальника через систему «Електронний суд» до позовної заяви посвідчені неналежним чином.

Натомість, у силу ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). (ч.1). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. (ч.2). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. (ч.3). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. (ч.4). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч.5).

Відповідно до п.4-6 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається лише кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які: забезпечують підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки згідно з вимогами, встановленими частиною другою цієї статті; надають можливість будь-яким особам отримувати результат процесу підтвердження із застосуванням щонайменше удосконаленого електронного підпису чи удосконаленої електронної печатки кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг автоматизованим способом. Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що надіслані суду банківські виписки з рахунків позичальника є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом банківські виписки з особового рахунку позичальника підтверджують прострочення повернення позичальником кредиту у розмірі 1 000 000,00 грн.

Надалі відповідачі не надавали судам контррозрахунків процентів та суми заборгованості.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування позичальником кредитними коштами, враховуючи погашення позичальником 02.02.2022 на суму 12054,79 грн. та 01.03.2022 на суму 12274,08 грн. таких процентів, погоджується із висновком суду першої інстанції про правильність та обґрунтованість відповідних нарахувань, та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 534'574,65 грн - простроченої заборгованості по процентах.

Позивач також заявив вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за процентами у розмірі 534?674,65 грн, розрахованих за період дії Кредитного договору та по 31.01.2024.

Як уже зазначалося, матеріалами справи підтверджено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 09.09.2021, між Банком та відповідачем-2 уклали договір поруки № ID95834-VKL/1/П1 від 09.09.2021.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як уже зазначалося, у матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості поручителями.

Щодо заперечень апелянта, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники, адже відповідачі не спростували належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Господарський суд Львівської області від 24.07.2024 у справі №914/720/24 з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому таке рішення є законне і обґрунтоване та підлягає залишенню без змін.

Апелянт не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Величка Ігоря Васильовича підлягає залишенню без задоволення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржник всупереч вищенаведеним нормам права, не подав доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Величка Ігоря Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2024 у справі №914/720/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.01.2025

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.