Постанова

від 16.01.2025 по справі 916/103/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/103/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: Ю.О. Розенбойм,

від відповідача: К.О. Коваленко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024, повний текст складено та підписано 02.05.2024

у справі №916/103/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК

про стягнення 4 564 399,87 грн,

суддя суду першої інстанції: М.Б. Сулімовська

місце прийняття рішення суду: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПАБЛІК", про стягнення 4 564 399,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022 позивачем було виконано роботи з благоустрою території на об`єкті відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13. Водночас, відповідач свої зобов`язання з оплати виконаних робіт не виконав, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 4 564 399,87 грн, яку позивач просить стягнути на його користь.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що 13.05.2021 між ТОВ "КВАНТ ПАБЛІК" та ТОВ "СПК "ФЛАГМАН" було укладено Договір підряду №1305-112-70, відповідно до умов якого останній зобов`язався виконати роботи з благоустрою території за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13. Такі роботи були виконані та оплачені відповідачем. Отже, відповідач не мав необхідності замовляти відповідні роботи у позивача. Позивачем будь-які будівельні роботи на території товариства не проводились, оскільки такі роботи були виконані третьою особою. Крім того, на дату підписання спірного договору підряду директор відповідача Островська Н.П. знаходилась за межами України, що унеможливлювало підписання договору 09.06.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПАБЛІК" на користь Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни 4 564 399,87 грн заборгованості та 54 772,79 грн судового збору.

Приймаюче вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача і відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, суд звернув увагу, що з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що виконані ТОВ "СПК "ФЛАГМАН" роботи з благоустрою території є ідентичними роботам, виконаним позивачем ФОП Зюзіною В.П., що такі роботи виконувались на тій же ділянці, що була визначена сторонами спірного договору у технічному завданні.

Місцевий господарський суд виснував, що в матеріалах справи наявний акт надання послуг №20 від 03.08.2022, підписаний керівником відповідача та скріплений печаткою товариства. Суду не доведено, що станом на дату підписання Акту 03.08.2022 Островська Н.П. не перебувала на посаді директора товариства. Також, суд виходив з того, що відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі. За означеним Актом підрядні роботи на загальну суму 4 564 399,87 грн прийняті відповідачем у повному обсязі та без жодних зауважень. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має. Отже, факт виконання робіт позивачем підтверджено даним актом та не може бути спростований заявою свідка, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що акт надання послуг №20 від 03.08.2022 не є доказом, що міг би підтверджувати саме факт виконання робіт. Виходячи з тексту договору підряду, істотною умовою виконання договору є дотримання приписів пункту 8.2. вказаного договору, а саме: замовник зобов`язаний передати по акту підряднику Будівельний майданчик, а саме, передати точку підключення тимчасового електропостачання та забезпечити водопостачання на будівельному майданчику, забезпечити місце зберігання матеріальних ресурсів, сировини, будівельних та паливо-мастильних матеріалів тощо, що використовуються для виконання робіт за вказаним договором. Тобто, факт початку виконання зобов`язання позивачем перед відповідачем встановлюється з моменту передачі будівельного майданчику за актом приймання-передачі. Однак, доказів передачі будівельного майданчику позивачу матеріали справи не містять, що свідчить про те, що позивач не був допущений на територію відповідача, а відтак, не виконував жодних будівельних робіт.

У доповненнях до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК, окрім вищенаведеного, зазначає, що суд першої інстанції у тексті рішення обмежився посиланням на те, що сторони на власний розсуд врегулювали питання набрання чинності договором, пов`язавши цей момент безпосередньо з моментом підписання договору сторонами, однак вказана в тексті договору дата не співпадає з моментом фактичного підписання договору, у зв`язку з тим, що колишній директор відповідача Островська Н.П. перебувала за кордоном, а відтак підписання договору не могло відбутися 09.06.2022. Натомість, судом першої інстанції не було встановлено дату підписання договору підряду, момент набрання вказаним договором чинності та відповідно момент реального виникнення господарських правовідносин між сторонами.

Крім цього, на переконання скаржника, виходячи зі змісту договорів оренди техніки, які надані позивачем, неможливо встановити, що зазначені документи були укладені на виконання умов саме спірного договору підряду, оскільки текст вказаних договорів оренди не містить посилань на договір підряду. Також відсутні відомості стосовно того, що техніка, яка була предметом договорів оренди, використовувалася саме для виконання будівельних робіт з благоустрою території на об`єкті відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13.

При цьому, судом першої інстанції, не взято до увагу що у цивільно-правових договорах №1 та №2, наданих позивачем, не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Жодним пунктом згаданих договорів не встановлено обсяг роботи, не визначено ціну і порядок оплати за виконану роботу.

З приводу акту надання послуг №20 від 03.08.2022, скаржник зазначає, що саме лише підписання вказаного акту не є безумовним доказом виконання робіт за договором підряду, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у ньому. На переконання апелянта, оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного та всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим врахуванням його господарської мети та економічної доцільності. Обов`язковою умовою підтвердження реальності правочину є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

З огляду на наведене, відповідач вказує, що ні показання свідка, ні докази, які надано позивачем на підтвердження факту виконання робіт, не є належними, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так, позивач зазначає, що акт надання послуг №20 від 03.08.2022 за своїм змістом є належним доказом виникнення у відповідача зобов`язання зі сплати коштів за виконані роботи, оскільки вказаний акт містить усі необхідні та передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» реквізити первинного документа, зокрема, у ньому зазначені конкретний вид робіт, є посилання на договір підряду, як на підставу складання такого акту, зазначений перелік використаних у ході виконання робіт матеріалів підрядника, ціна виконаних робіт та їх загальна вартість, підписи та печатки сторін. Також, вказані у акті роботи, за назвою, змістом та суттю співпадають з роботами, які передбачено договором підряду. З огляду на наведене, зазначення в акті слова «послуги» замість «роботи», жодним чином не позбавляє вказаний акт доказової сили.

На переконання позивача, у справі наявні докази, які в їх сукупності дозволяють стверджувати про повну вірогідність виконання позивачем робіт, вказаних у акті, та про прийняття цих робіт відповідачем.

З приводу доводів скаржника про відсутність доказів передачі Будівельного майданчику позивач зазначає, що вказана теза є помилковою, оскільки матеріали справи містять посвідчену копію акта приймання-передачі вказаного майданчику.

ФОП Зюзіна В.П. вказує, що відповідачем не було висловлено жодних претензій щодо строків виконання робіт, натомість було підписано акт в підтвердження факту їх своєчасного виконання.

Позивач зазначає, що доводи скаржника в частині того, що судом першої інстанції не було встановлено дату підписання договору підряду, жодним чином не спростовують висновків щодо реальності господарських взаємовідносин між сторонами по справі, оскільки те, що договір підряду підписано обома сторонами або однією із них в іншу дату, ніж та, що вказана в договорі, не спростовує юридичну силу такого договору та не звільняє від виконання зобов`язань.

На переконання позивача, діюче законодавство та правові позиції Верховного Суду не свідчать про обов`язковість зазначення в договорах оренди техніки посилань на договір підряду, при виконанні якого буде застосована ця техніка. Аналогічні доводи застосовуються і до цивільно-правових договорів. Окремо позивач зазначає, що згідно товарно-транспортних накладних місцем доставки товару (будівельних матеріалів) за договорами зазначено: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 1/13.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/103/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі № 916/103/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

10.05.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/103/23.

24.05.2024 від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК протягом 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки, встановлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання апеляційної скарги у сумі 82159,19 грн; надати докази зареєстрованого електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України.

06.06.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків поданої ТОВ ,,КВАНТ ПАБЛІК апеляційної скарги на 10 днів, в якій адвокат Коваленко К.О. зазначає, що для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги відповідачу надано строк протягом 10 днів з дня отримання вказаної ухвали і наразі відповідачем вживаються заходи, які направлені на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених при її поданні задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024. Встановлено, що кінцевим строком для усунення Товариству з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору у розмірі 82 159,19 грн та надання доказів зареєстрованого електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України), є 19.06.2024.

19.06.2024 скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23. Встановлено позивачу згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення скаржнику) на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК на 05 вересня 2024 року о 10:30 год.

05.07.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.09.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2024 задоволено вказане вище клопотання та відкладено розгляд справи на 03.10.2024 о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 09.09.2024.

Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 03.10.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/103/23 відбудеться 31.10.2024 о 12:00 год.

31.10.2024 від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/103/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2286/23.

У судовому засіданні 31.10.2024 колегією суддів постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні вказаного вище клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Між тим, колегія суддів не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №916/2286/23, оскільки матеріали справи містять достатній обсяг документів, які необхідні для встановлення та оцінки обставини (фактів), які є предметом судового розгляду справи №916/103/23.

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2024 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, оголошено перерву у судовому засіданні до 16.01.2025 об 11:00.

15.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення нових доказів та поновлення строку на їх подачу.

16.01.2025 від скаржника надійшли: 1) клопотання про визнання явки ФОП Зюзіної В.П. у судове засідання обов`язковою; 2) додаткові пояснення у справі; 3) клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю ,,СПК ,,ФЛАГМАН до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У судовому засіданні 16.01.2025 судовою колегією розглянуто вказані вище заяви та клопотання.

З приводу клопотання позивача про долучення нових доказів та поновлення строку на їх подачу, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частинам першій-третій статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що докази, які позивач просить долучити до матеріалів справи, не були подані до суду першої інстанції, та позивачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене вище, те, що у позивача було достатньо часу під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій для подання доказів на підтвердження власної правової позиції, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строків на подання нових доказів, та про залишення вказаних доказів без розгляду.

З приводу клопотання скаржника про визнання явки ФОП Зюзіної В.П. у судове засідання обов`язковою, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої стаття 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У даній справі представництво ФОП Зюзіної В.П. здійснює адвокат Розенбойм Ю.О., повноваження якого наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Зюзіна В.П. була присутня особисто у судовому засіданні 14.03.2024, в якому судом та представником скаржника ставились їй питання.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатній обсяг документів для встановлення фактичних обставин справи, а також пояснень сторін, в яких викладено їх правові позиції, з огляду на що не вбачає підстав для визнання явки ФОП Зюзіної В.П. у судове засідання обов`язковою, а відтак відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

З приводу додаткових пояснень скаржника колегія суддів зазначає, що правова позиція скаржника суду відома, додаткові пояснення містять аналогічні доводи, що викладені скаржником в апеляційній скарзі, а також у заявах по суті, які подані до суду першої інстанції, з огляду на що не приймає до розгляду вказані додаткові пояснення скаржника.

З приводу клопотання скаржника про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю ,,СПК ,,ФЛАГМАН до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої-третьої статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Предметом спору даної справи є стягнення заборгованості за договором підряду, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Зюзіною Вікторією Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК.

Колегія суддів зазначає, що критерієм залучення особи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є те, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки такої особи. Між тим, як вже зазначалось, предметом спору даної справи є стягнення заборгованості за договором підряду, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Зюзіною Вікторією Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд виснує, що рішення по даній справі не вплине на права та/або обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю ,,СПК ,,ФЛАГМАН, оскільки останній не є стороною спірного договору підряду, а відтак у задоволенні клопотання про його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору слід відмовити.

У судове засідання 16.01.2025 з`явились представники сторін.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

09.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПАБЛІК" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Зюзіною Вікторією Петрівною (Підрядник) укладено Договір підряду №0906-067/2022-45, за умовами п.2.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати будівельні роботи: "Роботи з благоустрою території на об`єкті: м.Одеса, вул.Промислова, 1/13" (роботи) з використанням власних ресурсів і устаткування на об`єкті замовника (об`єкт) і здати виконані роботи замовнику в обсягах, встановлених договором та додатками до нього, в порядку, передбаченому договором, а замовник зобов`язується за актом приймання-передачі надати підряднику будівельний майданчик (об`єкт), а також прийняти результат виконаних робіт і оплатити на користь підрядника договірну ціну у строки, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід`ємною частиною.

За умовами п.2.3 договору, результат виконання робіт оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін за договором.

Згідно п.3.3 договору, строк виконання робіт становить 60 календарних днів.

В розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо договірної ціни та порядку розрахунків.

Так, загальна сума (договірна ціна) цього договору є динамічною та складає 4564399,87 грн. та включає в себе вартість будівельно-монтажних робіт та ресурсів (матеріалів) (п.4.1 договору).

Остаточна вартість всіх робіт за договором (загальна сума даного договору) визначається на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, за фактичними обсягами виконаних робіт (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.6, замовник сплачує підряднику платежі в наступному порядку:

- у строк до 30 календарних днів після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт замовник перераховує на поточний банківський рахунок підрядника платіж, що складає 100% вартості робіт, вказаних у пункті 4.1 цього договору (п.4.6.1 договору).

Платежі, зазначені у п.4.6 договору, здійснюються на підставі виставленого підрядником на ім`я замовника рахунку-фактури (рахунка на оплату) (п.4.7.1 договору).

За умовами п.6.1 приймання робіт замовником у підрядника за цим договором може проводитись поетапно або повністю, на підставі документів, зазначених у п.6.2.1 договору.

Згідно п.6.2, підрядник передає замовникові не пізніше 5 календарних днів від дати закінчення робіт (етапу робіт) наступні документи:

Підписані підрядником у двох примірниках Акти приймання-передачі виконаних робіт (п.6.2.1).

Відповідно до п.6.3, замовник приймає у підрядника роботи протягом 5 календарних днів після отримання від підрядника повідомлення про закінчення робіт (етапу робіт) і передачі замовнику підписаних підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт. У зазначений строк замовник проводить перевірку виконаних робіт та повертає підряднику підписаний замовником в одному екземплярі Акт приймання-передачі виконаних робіт, або надає підряднику мотивовану відмову.

Згідно п.6.4, ненадання підписаного Акту приймання-передачі виконаних робіт або відсутність мотивованих зауважень протягом 5 календарних днів від дати отримання замовником Акту означає згоду замовника з даними, наведеними в Акті, тобто роботи вважаються прийнятими, виконаними належно та в повному обсязі.

Згідно п.8.2.3 договору, замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.9.1 договору).

Згідно розділу 16 договору, додатками до нього є: Договірна ціна, Календарний графік виконання робіт, Графік фінансування.

Договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Згідно додатку №1 до договору "Договірна ціна", ціна договору становить 4564399,87 грн.

Календарним графіком виконання робіт визначено строк виконання робіт з благоустрою території за адресою: м.Одеса, вул.Промислова, 1/13 - 60 календарних днів.

Відповідно до додатку №3 до договору "Графік фінансування", строк оплати виконаних робіт - протягом 30 днів з дня підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

За актом приймання-передачі будівельного майданчику (фронту робіт) від 10.06.2022 представником відповідача було передано позивачу будівельний майданчик для виконання будівельних робіт "Роботи з благоустрою території на об`єкті м.Одеса, вул.Промислова, 1/12", а саме - 2867 кв.м.

Також, сторонами підписано Технічне завдання, на якому графічно виділено ділянку під виконання робіт із тротуарної плитки, 2867 кв.м.

03.08.2022 між сторонами було підписано Акт надання послуг №20, в якому визначено, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) - благоустрій території за адресою: м.Одеса, вул.Промислрва, 1/13 на загальну суму 4564399,87 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Від виконавця Акт підписано ФОП Зюзіною В.П., від замовника - директором ТОВ "КВАНТ ПАБЛІК" Островською Н.П., підписи скріплено печатками.

Матеріали справи також місять надані позивачем договори оренди техніки №0906-067-001 від 09.06.2022, №1326 від 09.06.2022 та акти приймання-передачі техніки до них, а також цивільно-правові договори №1 та №2 від 09.06.2022, які, на думку позивача, підтверджують факт виконання підрядних робіт.

Матеріали справи також містять наданий відповідачем договір підряду №1305-112-70 від 13.05.2021, укладений між ТОВ «Квант Паблік» та ТОВ «СПК «Флашман» на виконання будівельних робіт з благоустрою території за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 1/13, з додатками, а також акти надання послуг та податкові накладні.

Посилаючись на несплату відповідачем вартості виконаних робіт за договором підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 564 399,87 грн за договором підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022.

Суд першої інстанції зазначив, що укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача і відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України, а відтак виснував про задовольняння позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що між сторонами спору виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022.

При цьому, дослідивши правову позицію скаржника, колегія суддів зауважує, що останній заперечує факт виконання робіт за вказаним договором, вказує на те, що акт надання послуг №20 від 03.08.2022 не є належним доказом, а також зазначає про те, що дата укладення договору не співпадає з моментом фактичного підписання договору, однак не заперечує сам факт підписання вказаного договору підряду.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, договір підряду характеризується тільки йому властивими рисами: підрядник виконує роботу згідно із завданням замовника; обов`язку підрядника виконати відповідну роботу та передати його замовнику кореспондується право і обов`язок замовника прийняти виконану належним чином роботу та сплатити відповідну ціну.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У частинах першій та другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи наявний акт надання послуг №20 від 03.08.2022, підписаний керівником відповідача та скріплений печаткою товариства без жодних зауважень. Вказаний акт містить усі обов`язкові реквізити первинного документу в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак підтверджує реальність здійснення господарської операції.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника, що акт надання послуг №20 від 03.08.2022 не є належним доказом, у зв`язку з тим, що умовами договору передбачено складення «акту приймання-передачі виконаних робіт», оскільки назва документу «акт надання послуг» за наявності в ньому підписів, які засвідчені відтиском печатки сторін, а також наявність усіх інших обов`язкових реквізитів первинного документу, не може свідчити про те, що такий акт є неналежним доказом у справі, а також не є підставою для невизнання господарської операції виконання роботи. Відтиск печатки на акті є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

З приводу доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не встановлено дату підписання договору підряду, оскільки вказана в тексті договору дата не співпадає з моментом фактичного підписання договору, у зв`язку з тим, що колишній директор відповідача Островська Н.П. перебувала за кордоном, а відтак підписання договору не могло відбутися 09.06.2022, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 за кордоном 09.06.2022 (дата підписання договору). Між тим, суд зауважує, що встановлення факту підписання договору у іншу дату, ніж та, що зазначена в договорі, не спростовує юридичної сили вказаного договору, а тим більше не спростовує факту виконання робіт за договором та підписання акту надання послуг. При цьому, як вже зазначалось, скаржником не заперечується сам факт підписання договору.

Доводи скаржника, що матеріали справи не місять доказів передачі будівельного майданчику позивачу, що свідчить про те, що позивач не був допущений на територію відповідача, а відтак, не виконував жодних будівельних робіт, колегія суддів не приймає, оскільки в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі будівельного майданчику (фронту робіт) від 10.06.2022, відповідно до якого представником відповідача було передано позивачу будівельний майданчик для виконання будівельних робіт "Роботи з благоустрою території на об`єкті м.Одеса, вул.Промислова, 1/12", а саме - 2867 кв.м (т.1 а.с.62).

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника щодо оцінки змісту договорів оренди техніки та цивільно-правових договорів, які надані позивачем, оскільки із них неможливо встановити, що зазначені договори були укладені на виконання умов саме спірного договору підряду. Між тим, вказані обставини також не спростовують юридичну силу договору підряду, а також факт виконання робіт за ним, що підтверджується актом надання послуг №20 від 03.08.2022.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано виконання робіт за договором підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022, про що вірно виснував місцевий господарський суд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КВАНТ ПАБЛІК залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький