ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4700/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді С.І. Колоколова,
суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської,
секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,
за участю представників:
від прокуратури: В.В. Зубік;
від позивача-1: не з`явився;
від позивача-2: не з`явився;
від відповідача-1: Н.О. Федоришина;
від відповідача-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024, повний текст складено та підписано 01.04.2024
у справі №916/4700/23
за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі:
1)Південного офісу Держаудитслужби;
2)Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України;
до відповідачів:
1)Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області;
2)Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ростдорстрой;
про визнання додаткової угоди недійсною,
суддя суду першої інстанції: Д.О. Бездоля
місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області
В С Т А Н О В И В :
Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю Ростдорстрой, в якому просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 24.01.2023 до договору від 28.12.2022 №1-РДС/22, укладену між відповідачами.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що вказана додаткова угода укладена внаслідок зловживання Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області правом та ігнорування обов`язків щодо заборони обмеження конкуренції та принципів максимальної економії та ефективного використання бюджетних коштів, в зв`язку з чим має бути визнана судом недійсною.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що при укладенні спірної додаткової угоди відповідачі діяли у відповідності до норм права, зокрема п.4 ч.5 ст.41 Закону та п/п 4 п.19 Особливостей, які і визначають випадки, які є легітимними для внесення змін до умов договору. При цьому, з огляду на принцип змагальності, а також на обставину укладення відповідачами спірної додаткової угоди без зміни ціни договору та на строк дії правового режиму воєнного стану та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, суд виснував, що прокурор не довів, що при укладенні спірної додаткової угоди відповідачі зловживали правом, діяли недобросовісно та завдали негативних наслідків третім особам або порушили принципи закупівель, передбачені у ст. 5 Закону, з огляду на що відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час судового розгляду справи не спростовано доводи позовної заяви про зловживання відповідачем-1 своїм правом на укладення Додаткової угоди від №1 від 24.01.2023 до Договору від 28.12.2022 №1-РДС/22, якою відтерміновано виконання договірних зобов`язань на 1 рік.
Прокурор вказує, що дії Служби по укладенню вказаної додаткової угоди повністю нівелюють сутність конкурентних торгів, принципів максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів, оскільки призводять до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі.
Місцевим господарським судом, на думку прокурора, не вмотивовано, чому Служба як розпорядник, а не власник бюджетних коштів за наявності права на зменшення обсягу надання послуг та загальної вартості договору залежно від реального фінансування видатків, законодавчо визначених правил поведінки під час розпорядження коштами державного бюджету вирішує питання про продовження строку дії договору, що в результаті свідчить про те, що користь від укладення додаткової угоди набуває лише відповідач-2, а не держава.
Апелянт зазначає, що згідно норм чинного законодавства України право на продовження строку дії договору та/ або строку виконання зобов`язань можливе лише за наявності таких обов`язкових умов: виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження; наявність обставин непереборної сили; затримка фінансування витрат замовника. Разом з тим, під час судового засідання відповідачами не надано будь-якого документального підтвердження виникнення об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Крім того, прокурор висловлює сумніви щодо виникнення після 28.12.2022 таких об`єктивних обставин, оскільки спірна додаткова угода укладена менш ніж через місяць (24.01.2023) після підписання основного договору. В свою чергу, наявність обставини непереборної сили (війна) також не можуть вважатись обґрунтованою підставою для продовження Договору №1-РДС/22, оскільки на час укладення Додаткової угоди №1 вказані обставини існували і на момент укладення основного договору. Крім того, Служба, знаючи про відсутність бюджетного фінансування послуг на 2023 рік в сумі 142,4 млн грн., не вирішує питання про зменшення обсягу робіт та договірної ціни за укладеним договором, а навпаки, зловживаючи правом, вирішує відтермінувати виконання договірних зобов`язань на рік.
У відзиві на апеляційну скаргу Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області просить залишити вказану скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Так, відповідач-1 зазначає, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області діяла у відповідності до вимог п.13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 так як на момент проведення закупівлі перебувала в районні проведення воєнних (бойових) дій.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області зазначає, що на момент підписання Договору №1-РДС/22 від 28.12.2022 сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, Закону України " Про публічні закупівлі" та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178. Так, загальна вартість послуг складала 202404778,94 грн, строк виконання робіт з дати підписання Договору і протягом правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023. Водночас, згідно Додаткової угоди №1 від 24.01.2023 року до Договору № 1-РДС/22 від 28.12.2022 року строк виконання робіт було продовжено до протягом правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024 року. Прокурор жодним чином не спростував тезу про те, що Додаткова угода №1, взагалі не змінює загальну ціну договору, оскільки при укладенні самого договору була визначена його загальна сума 202404778 грн.00 коп.
На переконання відповідача-1, у своїй апеляційні скарзі прокурор не навів підстави для визнання недійсною додаткової угоди від 24.01.2023 №1 до договору від 28.12.2022 № 1-РДС/22, оскільки Особливості (у редакції від 21.12.2022 року), та Закон України «Про публічні закупівлі» визначають, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У поясненнях на апеляційну скаргу Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України зазначає, зокрема, що останнє не є належним позивачем у даній справі, оскільки не є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені функції та повноваження щодо здійснення контролю у сфері публічних закупівель.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Н.М. Принцевської
18.04.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4700/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/4700/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.
24.04.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4700/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/4700/23. Встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення скаржнику) на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на 20 червня 2024 року о 10:30 год.
10.05.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
13.05.2024 від позивача-2 надійшли пояснення на апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 задоволено відповідну заяву представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Протокольною ухвалою суду від 20.06.2024 з огляду на необхідність забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи, з метою дотримання прав учасників процесу, оголошено перерву в судовому засіданні до 05.09.2024 о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 20.06.2024.
З огляду на необхідність забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи, з метою дотримання прав учасників процесу, протокольною ухвалою суду від 05.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.10.2024 об 11:00.
02.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Колегія суддів залишає без розгляду вказане клопотання, оскільки відповідачем пропущено строк на подачу доказів, та не заявлено клопотання про його поновлення.
Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 03.10.2024, не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/4700/23 відбудеться 14.11.2024 о 12:00 год.
Між тим, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Я.Ф.Савицький, у період з 12.11.2024 по 15.11.2024 перебував у відпустці відповідно до наказу голови суду від 08.11.2024 №286-в.
12.11.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №443 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4700/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 для розгляду справи №916/4700/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.
Ухвалою суду від 12.11.2024 прийнято апеляційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/4700/23 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.
Протокольною ухвалою суду від 14.11.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи та у зв`язку зі зміною складу суду, оголошено перерву у судовому засіданні до 16.01.2025 об 11:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 14.11.2024.
10.01.2025 відповідачем-1 подано додаткові пояснення у справі.
Протокольною ухвалою суду від 16.01.2025 вказані пояснення залишено без розгляду, з огляду на пропуск процесуального строку на їх подачу та не заявлення клопотання про його поновлення.
У судове засідання 16.01.2025 з`явилися представники прокуратури та відповідача-1.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів.
При цьому, Південний офіс Держаудитслужби та Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ростдорстрой своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
28.12.2022 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ростдорстрой (Підрядник), керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування та відповідно до встановленого мобілізаційного завдання (замовлення) від 04.01.2022 №М20 ДСК, уклали договір №1-РДС/22 (далі договір), згідно з яким Підрядник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги: 63710000-9 Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Херсонської області) за рахунок бюджетних коштів та в обумовлений цим договором термін. Замовник, в свою чергу, зобов`язався прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору визначена на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) та становить 202404778,94 грн, у тому числі ПДВ 33734129,82 грн, у тому числі на 2022 рік: 5000 грн, у тому числі ПДВ 833,33грн (ціна договору визначена з урахуванням Податкового Кодексу України).
Відповідно до п. 4.1-4.5., 4.7. договору бюджетні фінансові зобов`язання за договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача-1 є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним договором в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф. КБ-2в (УПВ) і ф.КБ-3, складених у відповідності з положеннями Методики визначення вартості дорожніх робіт та послуг щодо визначення вартості нового будівництва, реконструкції, ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування та підписаних уповноваженими представниками сторін. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини відповідача-1, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідачем-1 бюджетного фінансування на реєстраційний рахунок останнього в Державній казначейській службі, а у разі зміни бюджетного фінансування відповідач-1 письмово повідомляє про це відповідача-2, який зобов`язаний негайно призупинити надання послуг з моменту отримання повідомлення. Взяття бюджетних зобов`язань відповідачем-1 здійснюється відповідно до пункту 2 статті 48 Бюджетного Кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської Служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. №309 (зі змінами). Фінансування послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів (при надходженні коштів від головних розпорядників), які передбачені на поточний рік згідно з планом використання бюджетних коштів, погодженого головним розпорядником. Відповідач-1 має право скоригувати план використання бюджетних коштів протягом поточного року у разі внесення змін в річний план фінансування головним розпорядником в частині уточнення видатків на фінансування послуг. Одночасно з уточненням річного плану фінансування сторони вносять зміни шляхом укладання додаткових угод. Відповідач-1 здійснює оплату послуг (робіт) за рахунок бюджетних коштів, в межах фактичного надходження грошових коштів від головних розпорядників. Ненадходження коштів з джерел фінансування на реєстраційний рахунок відповідача-1 для оплати послуг за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства сторони визнають обставиною, що має місце не з вини відповідача-1.
Згідно з п. 5.1., 5.2. договору строк надання послуг: з дати підписання договору і протягом правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023. Місце надання послуг - автомобільні дороги загального користування державного значення Херсонської області. Конкретне місце надання послуг визначається актом дефектів.
Відповідно до п/п 6.1.3.1. п. 6.1., 6.2.3. п. 6.2. відповідач-1 зобов`язаний здійснювати фінансування передбачених цим договором послуг за рахунок державних коштів в межах фінансування по мірі фактичного надходження грошових коштів від головних розпорядників на рахунок відповідача-1, відкритий в органах Державної казначейської служби України. Відповідач-1 має право зменшити обсяг надання послуг та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Згідно з п. 11.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Відповідно до п. 12.1.-12.3. договору зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Зміни, доповнення та розірвання договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди за ініціативою будь-якої сторони. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Додатком №1 до договору є договірна ціна, додатком №2 до договору є графік фінансування послуг, який передбачає на 2022 рік 5000,00 грн, на 2023 рік 202399778,94 грн.
24.01.2023 відповідачі уклали спірну додаткову угоду №1 до договору, якою виклали окремі пункти договору в такій редакції:
пункт у 3.1 договору: ціна цього договору визначена на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) та становить 202404778,94 грн, у тому числі ПДВ 33734129,82 грн, у тому числі на 2023 рік: 59918024,80 грн, у тому числі ПДВ 9986337,47 грн (ціна договору визначена з урахуванням Податкового Кодексу України);
пункт 5.1. договору: строк надання послуг: з дати підписання договору і протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024;
пункт 11.1. договору: цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань;
пункт 13.2. договору: графік фінансування послуг (додаток № 2) викласти в наступній редакції (додається), який є невід`ємною частиною договору від 28.12.2022 № 1-РДС/22.
Додатком № 2 до договору (в редакції додаткової угоди №1) є графік фінансування послуг, який передбачає на 2022 рік 0,00 грн, на 2023 рік 59918024,80 грн, на 2024 рік 142486754,14 грн.
Як пояснили в судовому засіданні першої інстанції обидва відповідачі, підставою для укладення спірної додаткової угоди до договору стали обмежене бюджетне фінансування відповідача-1 на передбачені договором цілі, а також пов`язані з військовою агресією рф обставини місцезнаходження об`єкта робіт Херсонська область, яка (окремі райони) згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, в редакції станом на 24.01.2023, включена у Перелік території можливих бойових дій та до тимчасово окупованих РФ території України.
На підтвердження обставин наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах в особі позивачів прокурором були надані листи прокуратури до позивачів, відповіді позивачів, а також звіт по процедурі UA-023-06-15-014959а, які наявні в матеріалах справи. В свою чергу, позивачем-2 було надано також листування з Херсонською обласною прокуратурою.
Посилаючись на недійсність додаткової угоди №1 від 24.01.2023 до договору від 28.12.2022 №1-РДС/22, укладеної між відповідачами, прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.
Встановивши фактичні обставини справи, за наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99.
Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що виконання зобов`язань за Додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/989/18).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Положеннями частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За приписами пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Так, саме Держаудитслужба в даному випадку є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв`язку з чим прокурором правомірно визначено Південний офіс Держаудитслужби, як позивача у даній справі.
Стосовно позовних вимог прокурора в інтересах Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №439 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2023 №193) встановлено, що Агентство відновлення, серед іншого, реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Згідно пункту 2 цього Положення, Агентство відновлення у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 3 Положення передбачено, що основними завданнями Агентства відновлення є: реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними державного значення; дорогами загального користування; реалізація державної політики в частині здійснення заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, об?єктів житлового виробничого призначення, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об?єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисних споруд цивільного захисту, військових об?єктів та майна, об?єктів у сферах авіаційного, залізничного (крім утримання), морського та внутрішнього транспорту, автомобільного транспорту загального користування, міського електричного транспорту, у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, а також об?єктів і споруд оборонного та спеціального призначення; реалізація державної політики з питань розвитку, будівництва, ремонту, облаштування, модернізації та утримання пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного та залізничного сполучення; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного управління у сфері безпеки автомобільних доріг загального користування державного значення; взяття у межах повноважень участі у розвитку енергетичної галузі; здійснення функцій з управління об?єктами державної власності.
Таким чином, у відповідності до Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю і не може заявляти позови про визнання недійсними господарських договорів. Державне агентство автомобільних доріг України не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами, оскільки не є суб`єктом, який здійснює функції контролю за витрачанням бюджету розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачем бюджетних коштів, тобто не є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі комерційних підприємств законом не передбачено.
Отже, підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України відсутні.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).
Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України має наслідком скасування рішення суду першої інстанції, та відповідно позовна заява в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі 2-го позивача - підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні правові висновки, викладені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 та від 6 липня 2021 року в справі №911/2169/20.
З огляду на вищевикладене та зважаючи на встановлені в даній постанові обставини з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, позов, поданий Прокурором в інтересах держави в особі Позивача-2 підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині скасуванню.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсною додаткової угоди, судова колегія зазначає наступне.
Так, звертаючись з відповідним позовом до суду прокурор вказує, що відповідач-1, зловживаючи своїми правами, ігноруючи принцип ефективного використання бюджетних коштів, уклав Додаткову угоду №1 від 24.01.2023 до Договору №1-РДС/22 від 28.12.2022, яка відповідно до положень ст. 203, 215 Цивільного кодексу України має бути визнана судом недійсною.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною першою статті 525 та статті 526 Цивільного кодексу установлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Відповідно до частини першої статті 651 цього ж Кодексу зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не містить виключень з цього правила.
Отже, зміна умов договору про закупівлю є правомірною за її відповідності проекту, який входив до тендерної документації (п. 23 постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №910/19898/20).
Згідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладення договору) зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
- відбувається за згодою сторін;
- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);
- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;
- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.
Як зазначалося раніше, 24.01.2023 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 1-РДС/22 від 28.12.2022 року на підставі Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 та підпункту 4 пункту 12.3. Договору № 1-РДС/22 від 28.12.2022 року, зокрема: - у пункті 3.1. Договору, визначено, що ціна цього договору визначена на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) та становить 202404778,94 грн, у тому числі ПДВ 33734129,82 грн, у тому числі на 2023 рік: 59918024,80 грн, у тому числі ПДВ 9986337,47 грн (ціна договору визначена з урахуванням Податкового Кодексу України); пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції: строк надання послуг: з дати підписання договору і протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024; пункт 11.1. - цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2024 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань;
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).
Так, судова колегія, з огляду на умови укладеного між відповідачами Договору та додаткової угоди, зазначає, що Служба, ігноруючи законодавчо визначені обов`язки щодо неправомірного обмеження конкуренції (ч. 5 ст. 13 Цивільний кодекс України), принципів максимальної економії та ефективності використання бюджетних коштів (ч. 1 ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі), принципу бюджетної системи щодо залучення мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів (ст. 7 Бюджетного кодексу України), надані пунктами 3.2, 3.3, 6.2.3 Договору №1-РДС/22 права щодо зменшення обсягу надання послуг та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків, не вирішує питання які б дозволили зекономити бюджетні кошти, а укладає з Відповідачем-2 додаткову угоду, якою відтерміновує виконання робіт на 1 рік.
Відповідно до п.п. 4 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків - продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, згідно вказаної норми право на продовження строку дії договору та/ або строку виконання зобов`язань можливе лише за наявності таких обов`язкових умов:
1) виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження;
2) наявність обставин непереборної сили;
3) затримка фінансування витрат замовника.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідачами не надано будь-якого документального підтвердження виникнення (саме після укладення Договору № 1-РДС/22) об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Посилання відповідача-1 на те, що в якості підстави укладення Додаткової угоди щодо продовження строку виконання робіт на постійні обстріли території, на якій здійснюється експлуатаційне утримання автомобільних доріг та періодичні бойові дії, що перешкодою для надання послуг за Договором №1-РДС/22 судовою колегією не приймаються, оскільки вказані обставини існували і на час укладення основного договору, а оспорювана додаткова угода була підписана сторонами менше ніж через місяць.
Відтак, обставини, на які посилається відповідач-1, як на підставу укладення додаткової угоди, не можуть бути визнані обґрунтованими.
Також судовою колегією вважаються помилковими посилання відповідача-1 в частині наявності обставин непереборної сили (війна, обстріли території), оскільки вказані обставини існували і на момент укладення основного договору.
Відповідно до пп. 2 п. 13 Особливостей придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли: замовник або його відокремлений підрозділ, що здійснює закупівлю згідно з абзацом другим пункту 15 цих особливостей, перебуває на території активних бойових дій, які не були завершені на дату укладення договору про закупівлю.
В даному випадку основний Договір №1-РДС/22 було укладено без застосування процедури відкритих торгів саме з підстав перебування Замовника на території активних бойових дій, а відтак відповідачі у справі повинні були врахувати такі умови та об`єктивно оцінити можливості виконання взятого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.
Розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору в умовах військового стану та його виконання на території, яка знаходиться під постійними обстрілами, відповідач-2 мав можливість відмовитися від укладення договору з урахуванням настання негативних наслідків. Натомість, останній прийняв рішення укласти договір на певних умовах та відповідно виконувати зобов`язання за існуючих умов. При цьому, укладання додаткової угоди майже через місяць, якою суттєво збільшено строк виконання зобов`язань, спотворює мету укладання основного договору та нівелює сутність процедури укладання договору без застосування відкритих торгів.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З огляду вищевикладене, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання додаткової угоди недійсною.
Стосовно доводів відповідача-1 про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки визнання недійсним додаткової угоди недійсною заявлена без застосування наслідків такої недійсності, слід зазначити наступне.
Вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.
Колегія суддів вказує, що у даному випадку предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди, якою було внесено зміни до Договору №1-РДС/22 в частині продовження строку виконання робіт.
Визнання недійсною додаткової угоди не матиме наслідком повернення сторін у первісний стан шляхом застосування реституції, оскільки між сторонами існує основний Договір.
Отже, проведення двосторонньої реституції у справі з таким предметом спору є неможливим.
Таким чином, посилання про неефективність обраного прокурором способу захисту відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Таким чином, доводи скаржника знайшли своє часткове підтвердження, а відтак апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до неправильних висновків в частині відмови у задоволенні позову.
Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 по справі №916/4700/23 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой» про визнання недійсною додаткової угоди, а позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України слід залишити без розгляду на підставі п.2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 у справі №916/4700/23 скасувати.
3.Позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ростдорстрой про визнання додаткової угоди недійсною задовольнити.
4.Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 24.01.2023 до договору №1-РДС/22 від 28.12.2022, укладену між Службою автомобільних доріг у Херсонській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Ростдорстрой.
5.Позовні вимоги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України залишити без розгляду.
6.Стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (Код ЄДРПОУ: 25899361, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 04851120, м. Херсон, вул.Михайлівська, 33, р/р UA568201720343100001000002291, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) 1342/одну тисячу триста сорок дві/ грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1610/одну тисячу шістсот десять/ грн. 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ростдорстрой (Код ЄДРПОУ: 33658865, м. Одеса, вул. Генуезька, 1-а) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 04851120, м. Херсон, вул.Михайлівська, 33, р/р UA568201720343100001000002291, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) 1342/одну тисячу триста сорок дві/ грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1610/одну тисячу шістсот десять/ грн. 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
8.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.01.2025.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
СуддяГ.І. Діброва
СуддяН.М. Принцевська
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2025 |
Оприлюднено | 23.01.2025 |
Номер документу | 124588523 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі надання послуг |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Колоколов С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні