Постанова

від 12.12.2024 по справі 910/5343/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа№ 910/5343/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко О.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 12.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.05.2024 (повний текст рішення складено та підписано суддею 10.06.2024 року)

у справі №910/5343/23 (суддя С.М. Морозов)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до 1. Київської міської ради

2. Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс"

про скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.04.2023 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави із позовною заявою про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради (відповідач-1) від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на АДРЕСА_1";

- визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2022 року за №582, укладеним між відповідчем-1 та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" (відповідач-2);

- зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі відповідача-1 земельну ділянку площею 0,5564 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006), у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача в оренду земельних ділянок для експлуатації та обслуговування автостоянки, у відповідності до ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, здійснюється на конкурентних засадах, за результатами проведених торгів, чого в даному випадку дотримано не було, у зв`язку з чим, Рішення №3978/4019 від 09.12.2021 року та Договір від 15.12.2022 року укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню незаконними та скасуванню рішення і визнання недійсним договору.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на АДРЕСА_1".

Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 15.12.2022 року за №582, укладеним між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс".

Зобов`язано Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,5564 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006), у стані, придатному для її подальшого використання.

Стягнуто солідарно з Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на користь Київської міської прокуратури суму судового збору в розмірі 8 052,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив, зокрема, з того, що земельним законодавством передбачено виключення із порядку передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності в оренду без конкурентних засад, а саме у випадку, якщо земельна ділянка використовується під об`єкти дорожнього сервісу, тобто під майданчик для стоянки транспортних засобів. Таким чином, суд зазначив, що у випадку використання земельної ділянки не для обслуговування нерухомого майна, що на ній знаходиться, а для експлуатації об`єкту дорожнього сервісу (автостоянки), передача земельної ділянки в оренду земельним законодавством передбачена лише за результатами проведення земельних торгів. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Київська міська рада діяла не в межах повноважень визначених законом, у зв`язку з чим Рішення №3978/4019 від 09.12.2021 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім того, суд дійшов висновку, що оскільки, договір від 15.12.2022 року укладений між відповідачами на підставі незаконного Рішення №3978/4019 від 09.12.2021 року, відповідно, він має бути визнаний недійсним, а земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді міста Києва.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 28.05.2024 у справі №910/5343/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт стверджував, що:

- чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване без проведення земельних торгів;

- розташування на спірній земельній ділянці належного ОК "Автошанс" нерухомого майна (гаражного боксу), що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу У країни, виключає застосування суб?єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне;

- прокурором належними доказами не доведено порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв?язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню.

Також не погодившись з рішенням, Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким позов Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави залишити без розгляду, а у разі перегляду справи по суті - відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування обставин, які мають значення справи. При цьому скаржник стверджував, що:

- саме Держгеокадастр є органом, уповноваженим державою здійснювати у спірних правовідносинах функції нагляду (контролю) за дотриманням Київрадою встановленого законом порядку передачі земельних ділянок у користування за результатами земельних торгів. Між тим судом не враховано положення статті 15-2 ЗК України, статей 4-6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п.п. 1, 4 Положення, а також висновки Верховного Суду щодо правильного застосування цих норм законодавства, у зв`язку з чим зроблено помилковий висновок про належне обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі;

- відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради №241/2463 від 20.04.2017, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Натомість, відповідачем був дотриманий порядок одержання спірної земельної у користування, докази які доводять протилежне прокурором не надані;

- для висновку, про поширення на спірні правовідносини винятку, визначеного абзацом 13 частини другої статті 134 ЗК України (крім об?єктів дорожнього сервісу) суд мав з?ясувати, яке ж в дійсності функціональне призначення автостоянки, для розміщення якої згідно оспорюваного рішення ОК "Автошанс" надано земельну ділянку;

- жодним нормативним актом, яким регулюється порядок передачі у власність (користування) земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об?єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не передбачено вимог чи умов дотримання певних пропорцій співвідношення площі таких об?єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться;

- зважаючи на положення ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та той факт, що на земельній ділянці, переданій Київрадою у користування ОК "АвтоШанс", знаходиться належне останньому на праві власності нерухоме майно, надання земельної ділянки у користування ОК "АвтоШанс" не вимагало проведення земельних торгів.

Узагальнені доводи та заперечення прокурора

06.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Київської міської ради, в якому остання заперечила доводи викладені в ній, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві прокурор, зокрема, стверджував про таке:

- на час прийняття оспорюваного рішення Київради на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 був розташований об`єкт нерухомого майна - гараж загальною площею 24,3 кв.м, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК "Автошанс". Водночас, оспорюваним рішенням Київради передано ОК "Автошанс" в оренду земельну ділянку без проведення конкурсу не для експлуатації та обслуговування наявного на ній майна, а для експлуатації та обслуговування автостоянки (спеціального відкритого майданчика, призначеного для тимчасового чи постійного зберігання транспортних засобів).

Разом з тим, абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу). Тобто, у вказаній нормі чітко визначено необхідність проведення земельних торгів у разі відведення земельних ділянок для обслуговування об`єктів дорожнього сервісу.

Те, що земельна ділянка площею 0,5564 га з кадастровим номером 8000000000:62:701:0006 но АДРЕСА_1 відноситься до об`єктів дорожнього сервісу, які визначені ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", та використовується для розміщенняавтостоянки вбачається з пояснювальної записки від 30.09.2021 № ПЗН-29055 до проекту оспорюваного рішення;

- підставою позову прокурора є те, що вільну від забудови земельну ділянку надано не для експлуатації та обслуговування гаража (площею 24,3 кв.м), який перебуває у власності товариства, а для експлуатації та обслуговування автостоянки (яка в розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" є об`єктом дорожнього сервісу) без проведення аукціону, що суперечить приписам абз. 13 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України;

- матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОК "Автошанс" або іншим особам для будівництва не надавалась, у зв`язку з чим, об`єкт нерухомого майна - гараж площею 24,3 кв.м, в силу ст. 376 Цивільного кодексу України, є об`єктом самочинного будівництва.

- оскільки до надання в оренду ОК "Автошанс" право користування спірною земельною ділянкою площею 0,5564 га раніше не було оформлено, тому в подальшому не могло виникнути переходу такого права (визначеного приписами ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України) до вказаного товариства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв та клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5343/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_3., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 17.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/5343/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_3., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

25.07.2024 матеріали справи №910/5343/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/5343/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі №910/5343/23 залишено без руху.

13.08.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5343/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.09.2024, справу №910/5343/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 поновлено Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі №910/5343/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі №910/5343/23.Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі №910/5343/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 14.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/5343/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В.,Тищенко А.І Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.11.2024. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/5343/23 з апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі №910/5343/23.

11.11.2024 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Судове засідання призначене на 14.11.2024 не відублося, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5343/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.11.2024, справу №910/5343/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційних скарг Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/5343/23, спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Тищенко А.І., Тищенко О.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024. Розгляд апеляційних скарг призначено на 12.12.2024.

04.12.2024 через канцелярію суду прокурором подано для долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду щодо однакового матеріально-правого регулювання спірних правовідносин, зі схожим предметом спору, підставами позову та змістом позовних вимог.

У судовому засіданні 12.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників судового процесу

У судове засідання 12.12.2024, з`явився прокурор та представник відповідача-1, які надали пояснення по справі. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 23.11.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-2 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема звертатись до суду з відповідним позовом).

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, зазначила, що помилковим є підхід, за якого у справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Як вбачається із позовних вимог, прокурор оскаржує рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на АДРЕСА_1 ", а саме тому визначив Київську міську раду відповідачем.

Досліджуючи обставини дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд першої інстанції вказав на те, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, у зв`язку з чим підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано на особливості звернення прокурором із самостійними вимогами в інтересах держави у випадку оскарження дій Київської міської ради.

Таким чином, прокурор правильно звернувся із позовом в інтересах держави та визначив Київську міську раду відповідачем, оскільки саме Київська міська рада прийняла рішення та, як наслідок, вчинила дії, які на думку прокурора порушують інтереси держави.

У зв`язку із викладеним, безпідставними є посилання скаржника (відповідача-2), у тому числі на висновки Верховного Суду щодо неправильного застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якими обґрунтована скарга. У цьому випадку, оскаржуючи рішення Київської міської ради та укладений договір оренди, прокурор правильно визначив суб`єктний склад відповідачів, а також з урахуванням установлених судами обставин дотримався вимог Закону України "Про прокуратуру".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/21998/21.

З матеріалів справи також вбачається, що Київською міською прокуратурою скеровано листи на адресу КМР та Департаменту земельних ресурсів щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру з приводу повернення комунального майна (№15/1-89вих-22 від 01.02.2022, №15/1-58вих-23 від 25.01.2023, №15/1-6178-23 від 17.03.2023).

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а земельна ділянка, станом на час звернення до суду із даним позовом, так і не повернута, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі Протоколу №23 від 16.08.2016 року загальних зборів членів засновників Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" громадянин ОСОБА_2 передав нерухоме майно (гараж, загальною площею 24,3 кв.м.), що знаходиться в АДРЕСА_1 , у власність відповідача-2 шляхом внесення пайового внеску членом (засновником) кооперативу.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 16.08.2016 року Громадянином ОСОБА_2 передано, а Обслуговуючим кооперативом "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" прийнято у власність майно (гараж, загальною площею 24,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 ) шляхом внесення пайового внеску члена (засновника) кооперативу.

Надалі, 31.08.2016 року до Державного реєстру речових прав внесено запис про право власності Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" на гараж, загальною площею 24,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В подальшому, рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 №3978/4019 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" земельно ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на АДРЕСА_1 " (надалі також - спірне рішення, Рішення №3978/4019 від 09.12.2021) передано відповідачу-2 оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,5564 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006) по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016 року, номер запису про право власності 16152906 для експлуатації та обслуговування автостоянки (код виду цільового призначення 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

На виконання вказаного Рішення №3978/4019 від 09.12.2021 року між Київської міською радою (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 15.12.2022 року (надалі також - спірний Договір, Договір від 15.12.2022 року), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,5564 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки).

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор зазначив, що передача в оренду земельних ділянок для експлуатації та обслуговування автостоянки, у відповідності до ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, здійснюється на конкурентних засадах, за результатами проведених торгів, чого в даному випадку дотримано не було, у зв`язку з чим, Рішення №3978/4019 від 09.12.2021 року та Договір від 15.12.2022 року укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню незаконними та скасуванню рішення і визнання недійсним договору.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі зазначили, що оскільки на спірний земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачу-2 на праві власності, проведення торгів не передбачено, з огляду на що спірне рішення та договір є законними, а позов задоволенню не підлягає.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані прокурором та відповідачем-1 пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

При цьому, відповідно до абзацу 13 (в редакції, чинній станом на день прийняття спірного рішення) частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Тобто, в наведеній нормі прямо зазначено необхідність проведення земельних торгів у випадку відведення земельних ділянок для обслуговування об`єктів дорожнього сервісу.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що об`єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Отже, земельним законодавством передбачено виключення із порядку передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності в оренду без конкурентних засад, а саме у випадку, якщо земельна ділянка використовується під об`єкти дорожнього сервісу, тобто під майданчик для стоянки транспортних засобів.

Враховуючи те, що спірну земельну ділянку згідно оскаржуваного рішення Київської міської ради передано відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування автостоянки, тобто об`єкту дорожнього сервісу, право оренди на сіпрну земельну ділянку (з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування автостоянки) відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України відповідач-2 міг набути виключно на конкурентних засадах.

При цьому, факт приналежності земельної ділянки площею 0,5564 га з кадастровим номером 8000000000:62:701:0006 по АДРЕСА_1 , до об`єктів дорожнього сервісу, які визначені ст. 1 ЗУ "Про автомобільні дороги", та використовується для розміщення автостоянки підтверджується відомостями з пояснювальної записки від 30.09.2021 №ПЗН-29055 до проекту оспорюваного рішення, яка знаходиться в матеріалах справи.

До того ж, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" земельна ділянка на АДРЕСА_1, до надання її в оренду ОК "Автошанс", була включена до переліку паркувальних майданчиків. Вказане підтверджується змістом оспорюваного рішення Київради від 09.12.2021, пунктом 6 якого спірну земельну ділянку виключено з переліку паркувальних майданчиків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельну ділянку площею 0,5564 га по АДРЕСА_1 було надано відповідачу-2 для експлуатації та обслуговування об`єкту дорожнього сервісу (автомобільної стоянки) без проведення земельного аукціону, в той час як ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України прямо передбачено, що право оренди для експлуатації та обслуговування автостоянки набувається суб`єктами господарювання виключно на конкурентних засадах, що спростовує протилежні доводи апелянтів, наведені в апеляційних скаргах стосовно правомірності прийнятого відповідачем-1 рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 поза межами конкурсних процедур.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, зазначивши, що в силу приписів ч. 2 ст. 124, абз. 13 ч. 2 ст. 134 та ч.ч. 1, 2 ст. 135 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для експлуатації та обслуговування саме об`єктів дорожнього сервісу підлягають продажу виключно на земельних торгах.

В розрізі доводів апелянтів, викладених в апеляційних скаргах про те, що на спірній земельній ділянці знаходиться належне відповідачу-2 на праві власності майно (гараж площею 24,3 кв.м.), тому з огляду на ч. 2 ст. 134 ЗК України, надання земельної ділянки у користування відповідачу-2 не вимагало проведення земельних торгів, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з оспорюваного рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3978/4019 земельну ділянку площею 0,5564 га було надано в оренду у зв`язку з набуттям відповідачем-2 права власності на нерухоме майно розміщене на цій земельній ділянці.

Так, установлено, що відповідно до даних з Державного реєстру ручових прав на нерухоме майно, на час прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради на спірній земельній ділянці розташовано об`єкт нерухомості - гараж загальною площею 24,3 кв.м., який перебюуває у власності відповідача-2.

Отже, відповідач-2 в силу вимог ч. 2 ст. 134 ЗК України має право набути поза конкурентних засад право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктом нерухомого майна (гараж площею 24,3 кв.м.), у той час як оспорюваним рішенням надано в оренду поза конкурсом земельну ділянку площею 0,5564 га, у зв`язку з набуттям відповідачем-2 права власності на нерухоме майно загальною площею 24,3 кв.м., яке займає лише 0,4% від частини спірної земельної ділянки.

Колегія суддів констатує, що, в даному випадку, право користування на земельну ділянку вільну від забудови, що не знаходиться під об`єктом нерухомості відповідач-2 міг набути лише на конкурентних засадах у порядку, передбаченому ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України, про що зазначено вище.

При цьому, судом враховано, що надання Київською міською радою спірної земельної ділянки відбулося у зв`язку з реєстрацією права власності відповідачем-2 на самочинно збудоване майно.

Так, встановлено, що первинна державна реєстрація права власності на гараж площею 24,3 кв.м. була здійснена 22.10.2015 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 28.10.2015. У подальшому, 10.11.2015 на підставі договору купівлі-продажу право власності на гараж площею 24,3 кв.м від ОСОБА_1 перейшло до ОСОБА_2 . Далі, на підставі акту приймання-передачі від 16.08.2016 нерухомого майна вказаний гараж було передано відповідачу-2 як пайовий внесок засновником цього кооперативу ОСОБА_2 .

Однак, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОК "Автошанс" (відповідач-2) або іншим особам для будівництва не надавалась, у зв`язку з чим, за висновком колегії суддів, об`єкт нерухомого майна - гараж площею 24,3 кв.м, в силу ст. 376 Цивільного кодексу України, є об`єктом самочинного будівництва.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18).

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, в силу приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

В даному випадку, при вирішенні питання про відведення земельної ділянки територіальної громади міста поза процедурою аукціону у зв`язку з переходом права власності на майно Київська міська рада повинна була діяти виключно на підставі закону та як орган, що діє від імені власника землі та в його інтересах, має перевіряти законність набуття права власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, яка ніколи не наддавалась під будівництво.

Натомість, будучи достеменно обізнаною про відсутність законних прав на нерухоме майно у відповідача-2, з огляду на його безумовну самочинність, Київська міська рада, в порушення вимог ст. ст. 328, 377 Цивільного кодексу України надала комунальну земельну ділянку без проведення земельних торгів для експлуатації та обслуговування автостоянки.

Отже, оскільки до надання в оренду відповідачу-2 право користування спірною земельною ділянкою площею 0,5564 га раніше не було оформлено, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права (визначеного приписами ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України) до вказаного Товариства. Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано.

Аналогічна правова позиція щодо набуття права користування земельною ділянкою виключно на конкурентних засадах, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 № 910/5201/19 та Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

За наведених обставин в сукупності місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що Київська міська рада діяла не в межах повноважень визначених законом, у зв`язку з чим Рішення №3978/4019 від 09.12.2021 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Стосовно заявлених прокурором вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача-2 повернути зазначену земельну ділянку, колегія суддів зазначає таке

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статті 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Враховуючи вищевстановлену судом обставину того, що оспорюване рішення №3978/4019 від 09.12.2021 є незаконним та підлягає скасуванню, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що договір від 15.12.2022 укладений між відповідачами на підставі незаконного рішення, має бути визнаний недійсним, а земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді міста Києва.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню.

Решта викладених в апеляційних скаргах аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 28.05.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги скарги Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/5343/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Київську міську раду та Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Автошанс".

Матеріали справи №910/5343/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні з 16.12.2024 по 20.12.2024 та у відпустці з 23.12.2024 по 14.01.2025, перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці з 30.12.2024 по 10.01.2025, перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 10.01.2025 по 17.01.2025 та 20.01.2025, а також перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці 21.01.2025 повний текст судового рішення складено та підписано 22.01.2025

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Тищенко

А.І. Тищенко