Постанова

від 14.01.2025 по справі 903/507/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Справа № 903/507/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: Горець О.А., адвоката, ордер на надання правничої допомоги Серія АЕ №1339717 від 03.12.2024

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного виробничо-торгового підприємства "Волиньфармпостач" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 25.09.24р. суддею Дем`як В.М. у м.Луцьку, повний текст складено 01.10.24р. у справі № 903/507/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна"

до відповідача: Державного виробничо-торгового підприємства "Волиньфармпостач"

про стягнення 1 290 762, 04 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА звернулось з позовом до Державного виробничо-торгового підприємства "ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ" та просить суд стягнути 1 295 762, 04 грн заборгованості в т.ч. 1 288 462,39 грн - основного боргу та 7299,65 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №ЛЗ+МВ/02/Р від 28.09.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.09.2024 у справі №903/507/24 позов задоволено.

Стягнуто з Державного виробничо-торгового підприємства "Волиньфармпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" 1 290 762,04 грн заборгованості в т.ч. 1 283 462,39 грн - основного боргу та 7299,65 грн - 3% річних, а також 19 431,94 грн в повернення витрат по сплаті судового збору, 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10 000,00 грн гонорару успіху.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 144, 173, 193, 265 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 599, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1283462,39 грн основного боргу та 3% річних у розмірі 7299,65 грн.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, ст. 1, 19, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Європейського суду з прав людини, докази додані до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, постанови Верховного Cуду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн та 10000,00 грн гонорару успіху.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2024 по справі №903/507/24 щодо стягнення з Державного виробничо-торгового підприємства Волиньфармпостач на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" та ухвалити нове судове рішення.

Вважає рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2024 по справі №903/507/24 не в повному обсязі обґрунтоване та незаконне щодо стягнення коштів з ДВТП «Волиньфармпостач», так як його було винесено з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права з огляду на наступне.

На думку скаржника, під час розгляду справи по суті суд поверхнево та формально дослідив матеріали справи. Зокрема, неналежну оцінку надано істотній умові договору - умові оплати поставленого товару, яка визначена у додатковій угоді №2 від 09.01.2023 до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022, у якій сторони дійшли спільної згоди внести зміни до п. 4.3. виклавши його в наступній редакції: «Покупець сплачує за поставлений йому постачальником товар, по мірі його реалізації. Звіт про обсяг реалізації покупцем придбаного товару надається постачальнику до 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за звітним. Покупець зобов`язаний сплатити вартість реалізованого товару до 10 (десятого) числа після надання звіту про реалізований товар. При неподанні покупцем постачальнику даного звіту, у вказаний термін, весь поставлений товар вважається реалізованим. Постачальник має право вимагати повної оплати товару, а покупець, в свою чергу, після отримання такої вимоги зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів сплатити 100 (сто) % вартість отриманого товару».

Скаржник вважає, що враховуючи зазначену умову договору, обов`язок відповідача щодо оплати поставленого товару, а отже і строк виникнення заборгованості, виникає з моменту реалізації отриманого товару та надання відповідного звіту про обсяг реалізації (до 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за звітним).

Як вбачається зі змісту додаткової угоди встановлено чіткі строки подання звіту та оплати товару (до 10 (десятого) числа після надання звіту про реалізований товар), судом не здійснено перевірку наявності чи відсутності звіту про обсяг реалізації та хибно здійснено висновок про те, що конкретний строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару не встановлений.

Вказує, що у тексті оскарженого рішення від 25.09.2024 суд акцентує увагу на претензію (вимогу кредитора) з проханням виконати свої зобов`язання щодо поставки товару протягом періоду з 01.10.2022 по 19.01.2024, що була надіслана відповідачу 22.01.2024 та не звертає увагу на 111 (сто одинадцять) видаткових накладних, що підтверджують поставку товару після пред`явлення вимоги відповідачу.

Разом з тим, суд не обґрунтовано зазначає, що сума заборгованості у розмірі 1 288 462,39 грн підлягає до задоволення повністю та підтверджується наявними в матеріалах справи документами посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків. Даний висновок суду є хибним, оскільки Акт звіряння взаєморозрахунків складений за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 та свідчить, що станом на 31.03.2024 заборгованість складала 1 636 792,79 грн.

Також на думку скаржника видаткові накладні ДУ2186920, ДУ2186922, ДУ2186926, ДУ2186807, ДУ2186904, ДУ2186921, ДУ2186924, ДУ2186925, ДУ2186929, ДУ2186985 не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обов`язкових для первинних документів реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, не можуть бути підставою для стягнення заборгованості.

Крім того, скаржник з посиланням на ст.ст. 126, ГПК України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Європейського суду з прав людини, постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19, вважає, що вимоги щодо стягнення 40 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 10 000,00 грн - гонорару успіху є необґрунтованими, свідомо завищеними (неспівмірні з витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та врешті складності самої справи), не підтверджені належними доказами.

Також, вказує, що суд, не повідомляв представника відповідача про дату та час судового засідання, позбавив останнього можливості належним чином здійснити захист законних прав та інтересів та подати відповідне клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. У рішенні суду зазначено, що відповідач в судове засідання 25.09.2024 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання. Ухвала суду від 03.09.2024 була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача (ДВТП «Волиньфармпостач») та відповідно до довідок Господарського суду Волинської області доставлена до електронного кабінету 04.09.2024. Враховуючи те, що відповідач (ДВТП «Волиньфармпостач») уповноважив Адвоката Колодяжну Н.В. на представництво та захист прав та інтересів, повідомлення про час та дату судового засідання та відповідна ухвала суду, в обов`язковому порядку мала надійти до електронного кабінету представника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу ДВТП «Волиньфармпостач» у справі №903/507/24 без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2024 у справі № 903/507/24 залишити без змін.

В судове засідання з`явилася представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, 13.01.2025 від керівника ДВТП «Волиньфармпостач» Бараболі Ю.Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його хворобою, до клопотання долучає доказ, що йому відкрито лікарняний з 10.01.2025 по 14.01.2025.

Представник позивача заперечила проти відкладення.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно із ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст. 270 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи скаржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про, що свідчить довідка про доставку ухвали суду від 25.11.24 про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду до його електронного кабінету та, зокрема, його клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, скаржник виклав свою позицію щодо незгоди із оскарженим рішенням в своїй апеляційній скарзі та він не був позбавлений права, в порядку ст. 56 ГПК України, направити для участі у справі свого представника, який як убачається із матеріалів справи представляла скаржника в суді першої інстанції і подавала апеляційну скаргу, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника скаржника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

18 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) укладено договір поставки №ЛЗ-МВ/02/Р, згідно з умовами котрого, постачальник зобов`язується передавати (постачати) Покупцеві лікарські засоби, медичні вироби, косметичну продукцію та біологічно активні добавки (надалі - Товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати такий Товар.

Кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами в видатковій накладній (надалі - накладна), яка складається постачальником на підставі замовлення покупця. Загальна сума цього договору складає суму всіх поставок здійснених сторонами в межах договору. Загальна кількість товару, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно підписаних сторонами накладних (п.п. 1.2-1.4. договору).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.4. договору замовлення товару здійснюється покупцем на підставі письмової або електронної заявки та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки. Постачальник, не пізніше наступного робочого дня, з дати отримання заявки від покупця, повинен підтвердити її повністю або частково чи повідомити покупця про неможливість її виконання. Підтвердження заявки здійснюється тим самим способом, яким її було отримано від покупця. Поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання заявки. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою вказаною в заявці покупця, якщо інші умови поставки не визначені сторонами. Розвантаження товару в місці призначення здійснюється покупцем власними силами та за власний рахунок.

Згідно п.п. 4.1.-4.3. договору ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на дату отримання заявки від покупця та вважається остаточно узгодженою у видатковій накладній. В ціну (вартість) товару включено вартість пакування, маркування та доставки товару. Розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок постачальника.

Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його отримання відповідно до видаткової накладної, якщо інший строк оплати не вказаний у видатковій накладній. Отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

При оплаті товару покупець обов`язково в призначенні платежу вказує номер і дату цього договору за яким здійснюється оплата. ПРИКЛАД: "сплата згідно з договором №0000 від 00/00/0000" де "*№" с технічними символами/знаками, а "0000"- номер цього договору,

В разі відсутності призначення платежу, постачальник на свій розсуд зараховує кошти в оплату товару по будь - якому укладеному між сторонами договору в рахунок оплати раніше поставленого та не оплаченого товару.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо будь-яка із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін, якщо інше не передбачено цим договором. Припинення дії договору не звільняє покупця від обов`язку розрахуватись за отриманий товар, а постачальника поставити оплачений товар (п.п. 7.1.-7.3. договору).

09 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022 відповідно до якої сторони дійшли спільної згоди внести зміни до п. 4.3. виклавши його в наступній редакції: Покупець сплачує за поставлений йому постачальником товар, по мірі його реалізації. Звіт про обсяг реалізації покупцем придбаного товару надається постачальнику до 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за звітним. Покупець зобов`язаний сплатити вартість реалізованого товару до 10 (десятого) числа після надання звіту про реалізований товар. При неподанні покупцем постачальнику даного звіту, у вказаний термін, весь поставлений товар вважається реалізованим. Постачальник має право вимагати повної оплати товару, а покупець, в свою чергу, після отримання такої вимоги зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів сплатити 100 (сто) % вартість отриманого товару.

Однак, за товар такий як: Лікарські засоби покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника..

Дана Угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору поставки № ЛЗ+МВ/02/Р від 28 вересня 2022 року. Дана додаткова угода складена в двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони, які є невід`ємною частиною договору і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Даний договір з додатковою угодою підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ, прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 7 140 006,57 грн.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 5 851 544,18 грн, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до матеріалів справи.

Позивач доводить, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 1 288 462,39 грн.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ ДОЛФІ-УКРАЇНА 22.01.2024 відправило відповідачу претензію (вимогу кредитора) з проханням виконати свої зобов`язання та сплатити суму боргу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Доказами направлення зазначеної вимоги відповідачу виступають долучені до матеріалів справи (Том 1, а.с. 68) накладна від 22.01.2024, фіскальний чек відділення зв`язку від 22.01.2024 з описом вмісту цінного листа від 22.01.2024.

Факт отримання вимоги від 22.01.2024 підтверджується копією рекомендованого повідомлення №4913005030560 про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи ( том 1, а.с. 69).

Зазначену вимогу було залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для його звернення до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Відповідно до приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.02.2018 (справа № 910/699/17) висловив свою позицію стосовно реалізації як умови оплати за договором, зазначивши, що кінцевий строк оплати товару за умови його невизначеності, настає з моменту пред`явлення вимоги Кредитора у розумінні ст. 530 ЦК України.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору ТОВ ДОЛФІ-УКРАЇНА 22.01.2024 відправило відповідачу претензію (вимогу кредитора) з проханням виконати свої зобов`язання та сплатити суму боргу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Доказами направлення зазначеної вимоги відповідачу виступають долучені до матеріалів справи (Том 1, а.с. 68) накладна від 22.01.2024, фіскальний чек відділення зв`язку від 22.01.2024 з описом вмісту цінного листа від 22.01.2024.

Факт отримання вимоги від 22.01.2024 підтверджується копією рекомендованого повідомлення №4913005030560 про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи ( Том 1, а.с. 69).

Зазначену вимогу у визначений ст. 530 ЦК України строк було залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не дослідив істотну умову договору - оплати поставленого товару, яка визначена у додатковій угоді №2 від 09.01.2023 до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022, щодо сплати за поставлений товар, по мірі його реалізації та надання звіту про реалізований товар не беруться судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на таке.

Так, відповідно до додаткової угоди №2 від 09 січня 2023 року до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022 09 січня 2023 року, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) сторони дійшли спільної згоди внести зміни до п. 4.3. виклавши його в наступній редакції: Покупець сплачує за поставлений йому постачальником товар, по мірі його реалізації. Звіт про обсяг реалізації покупцем придбаного товару надається постачальнику до 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за звітним. Покупець зобов`язаний сплатити вартість реалізованого товару до 10 (десятого) числа після надання звіту про реалізований товар. При неподанні покупцем постачальнику даного звіту, у вказаний термін, весь поставлений товар вважається реалізованим. Постачальник має право вимагати повної оплати товару, а покупець, в свою чергу, після отримання такої вимоги зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів сплатити 100 (сто) % вартість отриманого товару.

Однак, за Товар такий як: Лікарські засоби покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника..

В судовому засідання судом апеляційної інстанції було з`ясовано, що звіти про реалізований товар не надавалися, доказів протилежного скаржником до матеріалів справи не надано. Отже, відповідно до умов додаткової угоди, при неподанні покупцем постачальнику даного звіту, у вказаний термін, весь поставлений товар вважається реалізованим. Постачальник має право вимагати повної оплати товару, а покупець, в свою чергу, після отримання такої вимоги зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів сплатити 100 (сто) % вартість отриманого товару. Крім того, за товар такий як: Лікарські засоби покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Як зазначалося вище, позивачем було направлено відповідачу вимогу, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач повинен був виконати зобов`язання по оплаті за отриманий товар по договору у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (оскільки вимога-претензія отримана 31.01.2024, строк оплати до 07.02.2024 включно, прострочка платежу з 08.02.2024).

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу товарно-матеріальних цінностей, їх отримання Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ та непроведення при цьому належних розрахунків (платежів), апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що пред`явлена позивачем вимога про стягнення суми основної заборгованості 1 288 462,39 грн (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі) підставна та підлягає до задоволення.

Сума заборгованості 1 288 462,39 грн повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідачем не спростований належним та допустимими доказами, відображається у акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2024, підписаним з позивачем.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 03.09.2024 провадження у справі №903/507/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА до Державного виробничо-торгового підприємства ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5000 грн - закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 283 462,39 грн основного боргу, а тому погоджується із місцевим господарським судом про задоволення позову в цій частині.

Щодо доводів скаржника про те, що видаткові накладні ДУ2186920, ДУ2186922, ДУ2186926, ДУ2186807, ДУ2186904, ДУ2186921, ДУ2186924, ДУ2186925, ДУ2186929, ДУ2186985 не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обов`язкових для первинних документів реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, не можуть бути підставою для стягнення заборгованості, колегія суддів вказує таке.

Так, дослідивши зазначені скаржником видаткові накладні, колегія суддів зауважує, що всі перелічені видаткові накладні містять обов`язкові реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття «Обсяг господарської операції» - комплексне поняття, визначається у вигляді показників, які відображають суть господарської операції (найменування товару, послуги), одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість, тобто дають уявлення про кількість і вартість товарів, робіт або послуг.

Відповідно, всі обов`язкові реквізити, необхідні для визнання господарської операції дійсною, у видаткових накладних присутні.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, доводи скаржника в цій частині спростовуються наведеним вище та не беруться судовою колегією до уваги.

Разом з цим, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 7299,65 грн - 3% річних.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як убачається із матеріалів справи, 9 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ (покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору поставки №ЛЗ-МВ/02/Р від 28.09.2022 відповідно до умов додаткової угоди, відповідачу надавалася відстрочка платежу на 30 (тридцяти) календарних днів за договором.

Згідно з наданими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 7299,65 грн - 3% річних за період з 18.12.2023 по 13.05.2024 (по кожній видатковій накладні окремо).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, колегія суддів вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із судом першої інстанції, що 3% річних у сумі 7299,65 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, в суді першої інстанції позивачем було заявлено про стягнення з відповідача на користь Державного виробничо-торгового підприємства "ВОЛИНЬФАРМПОСТАЧ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн та 10 000,00 грн гонорару успіху, з приводу яких суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 10.05.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 4771 від 12.06.2020, ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Горець О.А. Серія АЕ №1286860 від 14.05.2024, додаткова угода № 1 від 10.05.2024 з описом робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої допомоги до договору від 10.05.2024, акт прийому-передачі послуг від 14.05.2024.

10.05.2024 між Адвокатом Горець Оксаною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЛФІ-УКРАЇНА укладений договір про надання правничої допомоги згідно умов п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту консультації з правових питань, організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом, надавати Клієнту правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на поточний рахунок Адвоката.

Згідно п. 4.4. договору про надання правової допомоги та п. 4.3. Додаткової угоди до договору від 10.05.2024 у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі), Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.05.2024 сторони погодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару успіху), адвокат зобов`язується за необхідності здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді. Витрати на професійну правничу допомогу: Збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів стосовно справи, витрачений час за 1 годину 2000 грн; Підготовка позовної заяви, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів, витрачений час за 1 годину 2000 грн; Участь у судовому засіданні, витрачений час за 1 годину 2000 грн.

Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили. Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо). У разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 10 000 гривень. (п.п. 4.1.-4.3. додаткової угоди).

Відповідно до п. 7.1. додаткової угоди правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Згідно Акту здачі-приймання послуг від 14.05.2024, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 40 000,00 грн.

Разом з тим у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19, в абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Судом апеляційної інстанції враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Також, слід зауважити, що Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду першої інстанції не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/507/24.

Крім того, скаржник вказує про те, що суд першої інстанції не повідомляв представника відповідача про дату та час судового засідання, чим позбавив останнього можливості належним чином здійснити захист законних прав та інтересів та подати відповідне клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Скаржник вважає, що оскільки відповідач (ДВТП «Волиньфармпостач») уповноважив адвоката Колодяжну Н.В. на представництво та захист прав та інтересів, повідомлення про час та дату судового засідання та відповідна ухвала суду, в обов`язковому порядку мала надійти до електронного кабінету представника відповідача то такі доводи не беруться судовою колегією до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином вказана стаття не передбачає обов`язку суду надсилати копію судового рішення до електронного кабінету представника, якщо у юридичної особи (відповідача) наявний зареєстрований електронний кабінет. Отже, явка чи неявка в судове засідання сторони, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, якщо вона обов`язковою не визнавалася є його правом, яким він користується на власний розсуд.

Крім того, щодо питання "гонорару успіху" суд апеляційної інстанції зазначає, що це є питанням домовленості між клієнтом та адвокатом, що цілком відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, беручи до уваги положення п. 4.4. договору про надання правової допомоги та п. 4.3. додаткової угоди до договору від 10.05.2024, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача гонорару успіху в розмірі 10 000 грн.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного виробничо-торгового підприємства "Волиньфармпостач" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.24 у справі № 903/507/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.24 у справі № 903/507/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 903/507/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "20" січня 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.