Постанова

від 22.01.2025 по справі 903/671/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Справа № 903/671/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 (повний текст - 31.10.2024) у справі №903/671/24 (суддя Бідюк С.В.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Прогрес, с.Хотуничі, Корюківський район, Чернігівська область

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка, с.Губин Перший, Горохівський район, Волинська область

про стягнення 418194,44 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 у справі №903/671/24 задоволено частково позов Приватного сільськогосподарського підприємства Прогрес до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 418194,44 грн, а саме: провадження у справі на суму 75070,88 грн закрито; стягнуто з відповідача на користь позивача 250307,07 грн основного боргу, 65075,59 грн штрафу, 26821,59 грн пені та 5133,06 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 347337 грн 31 коп.; у позові на суму 919,31 грн відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Відповідач не погоджується з рішенням в частині стягнення з ПОСП ім.І.Франка 5133,06 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки у позовній заяві позивачем зазначено «ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО», в той час як додані до позовної заяви письмові докази вказують на позивача - ПСП "Прогрес" код ЄДРПОУ - 00132144. Більше того, позовна заява підписана неуповноваженим представником, адже договір про надання правничої допомоги №3/2024 від 25.04.2024 із представником адвокатом Савостою Олексієм Леонідовичем укладено із Приватним сільськогосподарським підприємством «Прогрес». Ордер серії СВ №1093341 видано на підставі вказаного вище договору на представництво інтересів ПСП «Прогрес» (без зазначення коду ЄДРПОУ) в Господарському суді Волинської області.

Апелянт стверджує, що звертаючись до Господарського суду Волинської області позивач допустив зловживання своїм процесуальним правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права, та не виконав належним чином свій обов`язок із оформлення позовної заяви в передбаченому чинним процесуальним законом порядку, а саме - допустив порушення п.2 ч.3 ст.129 ГПК України.

Отже, спір у справі, в тому числі, виник внаслідок неправильних дій позивача (який відповідальний за оформлення позовної заяви у відповідності із вимогами процесуального закону), і відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору мали бути покладені судом першої інстанції на позивача.

На підставі викладеного відповідач просить скасувати рішення в частині стягнення з ПОСП ім.Івана Франка на користь ПСП "Прогрес" 5133,06 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити у вказаній частині нове рішення про покладення витрат на оплату судового збору в розмірі 5133,06 грн на ПСП "Прогрес".

На запит Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №903/671/24 надійшли 26.11.2024.

Ухвалою відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 у справі №903/671/24. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 у справі №903/671/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи вбачається наступне.

07.03.2024 між ПСП Прогрес (постачальник) та ПОСП ім. Івана Франка (покупець) укладено договір поставки №0703/1 (а.с.42-45).

Згідно умов договору постачальник поставляє покупцеві товар, а покупець приймає його та своєчасно оплачує в порядку та на умовах, визначених даним договором. Найменування товару, ціна за одиницю, загальна ціна, порядок оплати та умови постачання наведені у специфікаціях на кожну партію, які є додатками до цього договору (п. 1.1). Кількість товару, що передається у власність покупця в кожній конкретній партії вказується в накладних та специфікаціях (додатках до договору), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 2.2). Загальна кількість товару, що передається у власність покупця за цим договором, становить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними (п. 2.3). Вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару, порядок та умови оплати вказуються в накладних та в специфікаціях (п.п. 3.1, 3.5). Передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, на складі продавця або покупця за домовленістю сторін, про що зазначається в специфікаціях. (п. 4.1). Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної на отримання товару (день отримання товару) (п. 4.3). У разі порушення строків оплати поставленого товару більше ніж на 5 днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати за кожний день прострочення. Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно поставленого товару (п. 7.3). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2024 чи до його розірвання у випадку та в порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1).

07.03.2024 сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки, якою визначили поставку ріпака кількістю 25 т, вартістю 14000 грн за 1 тону, загальна вартість поставки 350000 грн. Визначено, що оплата товару по даній специфікації здійснюється шляхом оплати 86% вартості товару після розвантаження на складі покупця, протягом 1-го банківського дня, 14% вартості товару протягом 3-х днів з дня реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 3) (а.с. 46).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар ріпак кількістю 25,027 т., загальною вартістю 350377 грн 95 коп, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №8 від 14.03.2024 (а.с.49).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №3 від 15.03.2024 на суму 350377 грн 95 коп (а.с.48).

28.03.2024 зареєстровано податкову накладну ПСП Прогрес на суму 350 377 грн 95 коп (а.с. 50-51).

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 25 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 29.03.2024 (а.с. 47).

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 26.04.2024 на суму 325377 грн 95 коп, яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 52-54).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується апелянтом, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар ріпак кількістю 25,027т., загальною вартістю 350377 грн 95 коп. Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 25000 грн. Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача становить 250307,07 грн, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

Також, суд першої інстанції встановив, що нараховані позивачем 20% штрафу в сумі 65075 грн 59 коп підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до п.7.3 договору, а також перевіривши заявлений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що з нарахованих позивачем 27740 грн 90 коп пені, арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача 26821 грн 59 коп, а у позові на суму 919 грн 31 коп пені слід відмовити у зв`язку з помилкою в розрахунку.

Також, судом було встановлено, що після подання позову до суду відповідачем здійснено часткове погашення боргу в сумі 75070 грн 88 коп, що підтверджується виписками по рахунку від 22.08.2024, 25.10.2024, а тому дійшов висновку про закриття провадження у даній частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За висновками місцевого господарського суду, оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 5133 грн 06 коп слід віднести на нього.

З огляду на викладене суд першої інстанції задоволив частково позов Приватного сільськогосподарського підприємства Прогрес до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка 418194,44 грн, а саме: стягнув з відповідача на користь позивача 250307,07 грн основного боргу, 65075,59 грн штрафу, 26821,59 грн пені та 5133,06 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 347337 грн 31 коп.; провадження у справі на суму 75070,88 грн закрив; у позові на суму 919,31 грн відмовив.

Згідно ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апелянт не погоджується з рішенням лише в частині стягнення з нього витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, а тому рішення підлягає перегляду лише в цій частині.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, розподіл судового збору залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Варто вказати, що норма ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України носить диспозитивний характер і є правом суду на її застосування з урахуванням конкретних обставин та за внутрішнім переконанням. Таким чином, встановлено право, а не обов`язок суду розподілити судові витрати у відповідний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №910/11896/23.

Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується апелянтом, на виконання умов договору поставки №0703/1 07.03.2024 ПСП Прогрес (постачальник) поставлено, а ПОСП ім. Івана Франка (покупець) отримано товар ріпак кількістю 25,027т., загальною вартістю 350377 грн 95 коп. Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 25000 грн. Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Однак, Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка не сплачено отримані послуги у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оскаржуваним рішенням встановлено неналежне виконання Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім.Івана Франка своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, що не оскаржується апелянтом.

Таким чином, саме внаслідок неправильних дій відповідача позивач був змушений звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Доводи апелянта, що позивачем у позовній заяві було зазначено не повне найменування, а лише «ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО», чим вчинив зловживання процесуальними правами, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки така помилка зі сторони позивача не є зловживанням процесуальними правами.

Також, така помилка зі сторони позивача жодним чином не вплинула на суму судового збору, сплаченого за розгляд спору.

При цьому, апелянтом не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що такі дії позивача якимось чином порушили його процесуальні права.

Також, колегія суддів не вбачає жодних сумнівів у правомірності наданих представником позивача документів на представництво інтересів Приватного сільськогосподарського підприємства Прогрес.

Адвокатом Савостою Олексієм Леонідовичем було долучено до позовної заяви Договір про надання правничої допомоги №3/2024 від 25.04.2024, Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги №3/2024 від 25.04.2024, Ордер на надання правничої (правової) допомоги (серія СВ №1093341 від 25.04.2024), Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (серія ЧН №000430), які повною мірою підтверджують право на представництво інтересів Приватного сільськогосподарського підприємства Прогрес у Господарському суді Волинської області під час розгляду справи №903/671/24.

Зазначеним вище спростовуються доводи апелянта і в цій частині.

Оскільки доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм ст.129 ГПК України, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 у справі №903/671/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.