Постанова

від 13.01.2025 по справі 922/2470/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2470/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання - Семченко Ю.О.

за участю представників сторін

позивача - Кучер Ю.Ю. (в залі суду) - ордер АР №1216932 від 13.01.2025

відповідача - Руденко Д.Ю. (в залі суду) - посвідчення № 2921, самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№2587Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024

у справі №922/2470/24 (суддя Байбак О.І., повний текст рішення підписано 04.10.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терези" (у формі малого підприємства) м. Харків,

до Харківської міської ради, м. Харків,

про стягнення 469.736,77 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терези" (у формі малого підприємства) (далі позивач, ТОВ «Терези») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Харківської міської ради (далі - відповідач) 469.736,77 грн, з яких: 352.500,00 грн - фактичної вартості земельної ділянки; 21.573,00 грн - інфляційних втрат; 12.487,20 грн - 3% річних; 41.493,47 грн - судових витрат у справі щодо повернення земельної ділянки та виконавчі збори; 41.683,10 грн - моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 у справі №922/3416/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Харківської міської ради на користь ТОВ "Терези" (у формі малого підприємства): 352.500,00 грн - грошових коштів сплачених за земельну ділянку; 21.573,00 грн - інфляційних; 12.487,20 грн - 3% річних; 4.638,72 грн - витрат по сплаті судового збору; 26.181,62 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Терези» (у формі малого підприємства) скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Харківська міська рада не погоджується із ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 по справі № 922/2470/24 в частині стягнення з Харківської міської ради грошових коштів сплачених ТОВ «Терези» (у формі малого підприємства) за земельну ділянку, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, і вважає, що рішення в цій частині було прийняте при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- покупець був в повній мірі обізнаний про те, що спірна земельна ділянка була розташована в зоні земель щойно виявлених об`єктів археології, тому позивач був в повній мірі обізнаний про можливі підстави для евікції, так як погодження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:01:008:0010, здійснювалось позивачем самостійно;

- суд поклав в основу судового рішення обставини, встановлені у іншій господарській справі (стосовно витребування земельної ділянки у товариства з обмеженою відповідальністю «Терези» (у формі малого підприємства), справа №922/1412/22) та визначивши їх такими, що мають преюдиціальний характер для цієї справи;

- судом першої інстанції не надано оцінку тому, що погодження Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:01:008:0010, здійснювалось позивачем самостійно, тобто копія Проєкту землеустрою направлялась, зокрема, до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

08.11.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду апелянт направив заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом з платіжним документом про сплату судового збору у розмірі меншому, ніж було зазначено в ухвалі апеляційного суду від 04.11.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 апелянту надано додатковий термін для усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк до 10.01.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 10.01.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 13.01.2025. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження Харківської міської ради.

19.12.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Терези" (у формі малого підприємства) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що:

- апелянт підміняє обставини, які стали підставою для звернення до суду: підставою для звернення до суду є той факт, що ТОВ «Терези» не була обізнана про те, що Харківська міська рада не має повноважень щодо передачі у приватну власність земельної ділянки та не притримувалась встановленої законом процедури. До моменту звернення Салтівської окружної прокуратури м.Харкова до суду з позовною заявою про повернення земельної ділянки у власність держави, ТОВ «Терези» не знало і не могло знати про той факт, що розпорядником спірної земельної ділянки є саме Харківська ОДА, а не Харківська міська рада;

- посилання суду першої інстанції на обставини, які встановленні по справі 922/1412/22, в якій учасниками справи були ТОВ «Терези», Харківська міська рада та визнання цих встановлених фактів преюдиційними - є законним та обґрунтованим в силу приписів ст. 75 ГРК України;

- суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази;

- ТОВ «Терези» надало повний пакет документів на підтвердження здійснення ним витрат на правничу допомогу, а тому у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, а твердження Харківської міської ради не мають жодного підтвердження. В той же час жодних заперечень з боку Харківської міської ради, щодо витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

09.01.2024 через електронну систему Електронний суд відповідачем подано до Східного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому Харківська міська рада просить зупинити провадження у справі №922/2470/24 за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 у справі №922/2470/24 до закінчення перегляду Другим апеляційним адміністративним судом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №520/30025/23 та опублікування повного тексту постанови. Обгрунтовуючи дане клопотання відповідач посилається на те, що враховуючи той факт, що у справі №520/30025/23 вирішується питання щодо визнання протиправними та скасування наказу Міністерства культури України від 28.11.2013 №1224 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток» у частині пункту 3 додатку 6, яким занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини «Поселення Харків», охоронний номер 8828-Ха, який став підставою для витребування із власності позивача земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:01:008:0010, та подальшого пред`явлення позову Харківській міській раді про стягнення коштів, даний спір неможливо вирішити до вирішення питання про скасування вищевказаного наказу Міністерства культури України.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів дійшла висновку про залишення його без задоволення, з огляду таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»), Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Таким чином, необґрунтоване зупинення провадження у даній справі може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції щодо дотримання розумних строків розгляду справи і права на справедливий суд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено аргументів стосовно неможливості апеляційного господарського суду самостійно встановити та оцінити обґрунтованість позову у справі №922/2470/24, а заявлене клопотання слід залишити без задоволення.

В судове засідання 13.01.2025 з`явились представник апелянта, відповідача по справі, - Руденко Д.Ю., яка підтримала доводи наведені у апеляційній скарзі, та представник позивача Кучер Ю.Ю., який в свою чергу проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Харківською міською радою було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Терези для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 за адресою: м.Харків, майдан Фейєрбаха, 13, Московський район та ухвалено продати земельну ділянку із земель територіальної громади м.Харкова із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15) площею 0,0786 га за адресою: м. Харків, майдан Фейєрбаха, 13, Московський район (кадастровий номер 6310137500:01:008:0010) за ціною 352.500,00 грн для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 (п.22 додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України від 24.12.2014 №1751/14).

Зазначена земельна ділянка була сформована за рахунок земель житлової та громадської забудови, цільове призначення 03.15 «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», зареєстрована на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 18.11.2023 Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», дата державної реєстрації 20.08.2014 (Витяг з Державного земельного кадастру).

Згаданий проєкт землеустрою, розроблений на замовлення ТОВ «Терези» (у формі малого підприємства) щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: м.Харків, майдан Оборонний Вал (колишня назва майдан Фейєрбаха), 13 (далі Проєкт землеустрою) отримав задовільні висновки всіх уповноважених департаментів.

За висновком Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації щодо погодження проєкту відведення земельної ділянки ТОВ «Терези» (у формі малого підприємства) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» на майдані Фейєрбаха, 13 у Московському районі м.Харкова від 25.12.2013 №01.02-23/76, зазначена земельна ділянка розташована в зоні щойно виявлених об`єктів археології поселення Харків (згідно наказу УКіТ №116 від 19.03.2012). Також, Департаментом зазначено, що існує вірогідність виявлення нових об`єктів культурної спадщини. При цьому, названим висновком погоджено зазаначений проєкт землеустрою.

26.02.2015 між Харківською міською радою (Продавець) та ТОВ Терези (Покупець) було укладено договір №8/15 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. за №91 за ціною 352.500,00 грн.

Умовами Договору було визначено, що Продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути відчужені згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору Продавець чи Покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових справ щодо неї не має (п. 5.1).Право власності на земельну ділянку виникає у покупця після державної реєстрації прав власності на землю, зареєстрованого у встановленому порядку (п. 6.1). Договір є обов`язковим для сторін з моменту його підписання обома сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п. 11.1).

Позивач сплатив вартість земельної ділянки в загальній сумі 352.500,00 грн (платіжні доручення №17 від 10.02.2015 (100.000,00 грн), №18 від 12.02.2015 (100.000,00 грн), №19 від 13.02.2015 (100.672,32 грн) та №24 від 23.12.2014 (51.827,67 грн) і цей факт не заперечується відповідачем.

Право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Позивачем (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34218713 від 26.02.2015, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB6311378302019 від 16.10.2019).

З часу проведення реєстрації позивач володів набутою за договором земельною ділянкою.

В серпні 2022 року керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в межах судової справи №922/1412/22 з позовною заявою про визнання незаконним та скасування п.22 додатку 1 до рішення Харківської міської ради Харківської міської ради «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» від 24.12.2014 №1751/14; визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 №8/15; зобов`язано ТОВ «Терези» повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956), земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, площею 0,0786 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Фейєрбаха, 13, шляхом складання акту приймання-передачі.

За твердженням прокурора передача Харківською міською радою у власність ТОВ Терези спірної земельної ділянки відбувалась з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, з тих підстав, що перебування спірної земельної ділянки, що розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 №1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха, виключає можливість її перебування у приватній власності.

Рішенням Господарського суду Харківської області по справі №922/1412/22 від 12.01.2023 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду по справі №922/1412/22 від 11.05.2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури було задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 у справі №922/1412/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано пункт 22 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 24.12.2014 №1751/14; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 №8/15; зобов`язано ТТОВ "Терези" повернути державі в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, площею 0,0786 га, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Фейєрбаха, 13, шляхом складання акту приймання-передачі; стягнуто з Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5.124,75 грн та 7.687,50 грн за подання апеляційної скарги; стягнуто з ТОВ "Терези" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5.124,75 грн та 7687,50 грн за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 14.04.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 по справі №922/1412/22 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 22 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24.12.2014 №1751/14 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 №8/15 скасовано. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 залишено без змін.

В наведеній постанові суд касаційної інстанції зокрема зробив наступні висновки:

- пам`ятка археології місцевого значення Поселення Харків, в межі якої потрапляє спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 №1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха. З огляду на викладене, та з урахуванням вимог статтей 1, 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» суд зробив висновок, що названа земельна ділянка є такою, на якій розташована пам`ятка археології, та як результат, ця земельна ділянка передана з державної власності протиправно;

- в силу положень ст.122 ЗК України розпорядником спірної земельної ділянки є Харківська ОДА, відтак Харківська міська рада не мала повноважень на укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 № 8/15;

- оскільки з боку органу, уповноваженого на розпорядження спірною земельною ділянкою, не вчинялися дії щодо передачі ТОВ Терези права власності на спірну земельну ділянку, то ані Рішення Ради від 24.12.2014, ані договір не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

За виконавчим провадженням (стягувач - Харківська обласна прокуратура, боржник ТОВ «Терези») №72085821 з боржника було стягнуто грошові кошти в загальній сумі 14393,47 грн, а саме: 12.812,25 грн (судовий збір); 300 грн (витрати на проведення виконавчих дій); 1.281,22 грн (виконавчий збір), які були сплачені ТОВ «Терези» (платіжна інструкція № 159 від 18.07.2023).

За виконавчим провадженням (стягувач Салтівська окружна прокуратура міста Харкова, боржник - ТОВ «Терези») №73590508, щодо зобов`язання ТОВ «Терези» повернути державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, площею 0,0786 га, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Фейєрбаха, 13, шляхом складання акту приймання-передачі, з ТОВ «Терези» було стягнуто грошові кошти у розмірі: 26.800,00 грн (виконавчий збір); 300 грн (в рахунок мінімальних витрат виконавчого провадження), що підтверджується платіжними інструкціями №224 від 18.12.2023, №225 від 18.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 по справі №922/1412/22 наказ Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 року по справі №922/1412/22 про зобов`язання ТОВ «Терези» повернути державі в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, площею 0,0786 га, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Фейєрбаха, 13, шляхом складання акту приймання-передачі, визнано таким, що не підлягає виконанню в зв`язку з добровільним виконанням з боку ТОВ "Терези", та направленням поза межами виконавчого провадження ХОДА Акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.05.2023.

З огляду на викладене, сплачений ТОВ «Терези» виконавчий збір в сумі 26 800,00 грн в рамках виконавчого провадження № 73590508 підлягає поверненню платникові.

Позивач зазначає, що до моменту звернення Салтівської окружної прокуратури м.Харкова до суду з позовною заявою про повернення земельної ділянки у власність держави, він не знав і не міг знати про той факт, що розпорядником спірної земельної ділянки є саме Харківська ОДА, а не Харківська міська рада.

З огляду на зазначені обставини, 12.06.2024 позивач звернувся з вимогою до відповідача, як Продавця, в порядку визначеному ст.ст. 22, 661 ЦК України на відшкодування збитків завданих поверненням державі земельної ділянки за постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 по справі №922/1412/22 з підстав, що виникли до моменту її продажу, та збитків, які були понесені у зв`язку зі сплатою судових витрат по справі №922/1412/22, а саме: фактичної вартості земельної ділянки 352.500,00 грн, сплаченої згідно п. 2.1. Договору; інфляційних витрат у розмірі 21.573 грн на підставі ст. 625 ЦК України за період з 11.05.2024 (тобто від дати винесення Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2024) по 15.07.2024 (дата подання позову по даній справі); 3% річних у розмірі 12.487,20 грн на підставі ст. 625 ЦК України за період з 11.05.2024 (тобто від дати винесення Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2024) по 15.07.2024 (дата подання позову по даній справі); збитків, які були понесені у зв`язку зі сплатою судових витрат по справі №922/1412/22 щодо повернення земельної ділянки та виконавчих зборів у виконавчих провадженнях 14.693,47 грн; моральної шкоди 40.125,37 грн (10% від загальної суми збитків). Вказану вимогу ТОВ «Терези» направило до Харківської міської ради, яка була отримана ХМР 14.06.2024, однак будь-якої відповіді не надала, грошових коштів ТОВ «Терези» не перерахувала.

Вказані обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів у вказаних вище сумах.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що оскільки Верховний Суд в постанові від 14.04.2024 по справі №922/1412/22 зробив висновок, що ані рішення Харківської міської ради від 24.12.2014, ані договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 №8/15 не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (тобто є нікчемними в силу Закону), зазначене в свою чергу свідчить про відсутність у Харківської міської ради будь-яких правових підстав для утримання грошових коштів , 352500,00 грн отриманих від ТОВ «Терези» на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 №8/15. Оскільки такі грошові кошти не були повернуті, зазначене надає право ТОВ "Терези" на нарахування інфляційних в сумі 21.573,00 грн та річних в сумі 12.487,20 грн за весь час прострочення.

В той же час, господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині вимоги ТОВ «Терези» про стягнення з Харківської міської ради стягнутого з ТОВ «Терези» судового збору в формі збитків, оскільки таке фактично є намаганням переглянути висновки, викладені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2024 по справі №922/1412/22 яка в відповідній частині є такою, що набрала законної сили. Так само безпідставними є вимоги ТОВ «Терези» про стягнення з Харківської міської ради збитків у формі витрат понесених ТОВ «Терези» в межах виконавчих проваджень №73590508 та №73590508. Крім того, господарський суд відмовив в задоволенні позову в частині щодо стягнення моральної шкоди з огляду на те, що ТОВ «Терези» є юридичною особою, що в свою чергу унеможливлює завдання йому душевних страждань, дискомфорту, інших негативних явищ, завдання яких можливе фізичній особі.

Враховуючи, що рішенням суду позов задоволено частково, суд поклав на відповідача Харківську міську раду 26.181,62 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з рішенням у даній справі.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 у справі №922/2470/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги Харківської міської ради, а саме: в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 352.500,00 грн - грошових коштів сплачених за земельну ділянку; 21.573,00 грн інфляційних; 12.487,20 грн - 3% річних; 26.181,62 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Предметом розгляду перш за все є матеріально-правова вимога Товариства про стягнення грошових коштів сплачених за земельну ділянку. При цьому, звертаючись до господарського суду позивач обгрунтував свої вимоги посиланням на положення статті 661 ЦК України про відшкодування збитків завданих поверненням державі земельної ділянки за постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 по справі №922/1412/22 з підстав, що виникли до моменту її продажу.

За приписами частини 1 ст.661 Цивільного кодексу України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України (ст.ст. 13, 14 Конституції України).

Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України).

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення (п. "д" ч.1 ст.19 Земельного кодексу України).

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (ст. 53 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини", пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з ч.7 ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі №751/1776/17, перебування земельної ділянки в межах пам`ятки археології виключає можливість її перебування у приватній власності.

Умовою належності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010 до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного статями 53, 54 Земельного кодексу України, статтею 34 Закону України Про охорону культурної спадщини, а саме: пам`ятки археології місцевого значення Поселення Харків. Вказаний об`єкт відноситься до історико-культурної спадщини міста Харкова.

В межах справи №922/1412/22 апеляційним та касаційним судами зокрема встановлено, що пам`ятка археології місцевого значення Поселення Харків, в межі якої потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури України від 28.11.2013 №1224, охоронний номер пам`ятки 8828-Ха. Судами зроблено висновок, що в силу положень ст.122 Земельного кодексу України розпорядником спірної земельної ділянки є Харківська ОДА, відтак Харківська міська рада не мала повноважень на укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки №8/15 від 26.02.2015. З огляду на викладене, та з урахуванням вимог статтей 1, 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» судами зроблено висновок, що названа земельна ділянка є такою, на якій розташована пам`ятка археології, та як результат, ця земельна ділянка передана Харківською міською радою на корить ТОВ «Терези» згідно з власним рішенням та договором купівлі-продажу з державної власності протиправно (постанова Східного апеляційного господарського суду по справі від 11.05.2023 та постанові Верховного Суду від 14.04.2024).

При цьому, Верховний Суд зробив висновок, що оскільки з боку органу, уповноваженого на розпорядження спірною земельною ділянкою, не вчинялися дії щодо передачі ТОВ Терези права власності на спірну земельну ділянку, то ані рішення Харківської міської ради від 24.12.2014, ані Договір не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Вказаними судовими рішеннями ТОВ «Терези» було зобов`язано повернути земельну ділянку державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суть зазначеної статті полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, неприпустимості повторення дій зі збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку з огляду на те, що усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (Постанова КГС ВС від 28.01.2020 по справі №917/1335/18).

Правило про преюдицію також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (Постанова КГС ВС від 11.08.2020 по справі №910/4919/19).

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на обставини, які вже були встановленні в межах справи №922/1412/22, в якій учасниками справи були ТОВ «Терези», Харківська міська рада та визнання цих встановлених фактів преюдиційними - є законним та обґрунтованим.

Отже, з моменту укладання Договору купівлі-продажу земельної ділянки №8/15 від 26.02.2015 та до моменту винесення постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 ТОВ «Терези» фактично володіло земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010 на підставі вказаного Договору та проведеної на підставі нього державної реєстрації речових прав.

Однак, як вже зазначалось, вказаними судовими рішеннями ТОВ «Терези» було зобов`язано повернути земельну ділянку державі, в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Підставою для відшкодування збитків за ст.661 ЦК України є виключно об`єктивні обставини, вичерпний перелік яких наведений у ч.1 цієї статті, із сукупною наявністю яких закон пов`язує обов`язок продавця здійснити відшкодування покупцеві завданих збитків.

Відповідальність продавця, згідно зі ст.661 ЦК України є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення, оскільки продавець залучається до розгляду справи про витребування майна (Харківська міська рада була співвідповідачем по справі №922/1412/22) і якщо не відверне витребування майна, тоді повинен відповідати за завдані збитки.

Задоволення позову про повернення у державну власність майна, яке вибуло із такої власності незаконно, не позбавляє права відповідача заявити позов в порядку передбаченому статтею 661 ЦК України (Постанова КГС ВС по справі №914/760/17 від 25.09.2018). Позов про відшкодування збитків за статтею 661 ЦК України подається саме до продавця (сторона договору купівлі-продажу) (Постанова КЦС ВС по справі № 466/4444/17 від 08.04.2020).

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що в даному випадку, зважаючи на висновок Верховного Суду в постанові від 14.04.2024 по справі №922/1412/22 що ані рішення Харківської міської ради від 24.12.2014, ані договір купівлі-продажу земельної ділянки №8/15 від 26.02.2015 не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (тобто є нікчемними в силу Закону), зазначене в свою чергу свідчить про відсутність у Харківської міської ради будь-яких правових підстав для утримання грошових коштів, отриманих від ТОВ «Терези» на виконання умов спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки та зумовлює задоволення позову в частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача 352.500,00 грн сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки №8/15 від 26.02.2015.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність факту понесення збитків, оскільки на його думку саме дії ТОВ «Терези» у вигляді надання проєкту землеустрою з висновком Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації щодо погодження проєкту відведення земельної ділянки призвели до прийняття Харківською міською радою рішення від 24.12.2014, та подальшого укладання договору купівлі-продажу, - колегія суддів оцінює критично. Як вже зазначалось, пунктом 5.1. спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки Продавець гарантував, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути відчужені згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору Продавець чи Покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових справ щодо неї не має. Однак, в подальшому судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі №922/1412/22 встановлено відсутність у Харківської міської ради будь-яких повноважень на розпорядження земельною ділянкою яка була продана ТОВ «Терези», а також встановлено, що Харківською міською радою не наведено будь-яких правових підстав для утримання коштів, отриманих від ТОВ «Терези» на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3537/17від 23.10.2019, постанова ВС по справі №291/86/20 від 24.01.2024).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Харківської міської ради інфляційних та річних, в зв`язку з неповерненням грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Повертаючись до висновків апеляційного та касаційного судів в межах справи №922/1412/22, якими було встановлено відсутність у Харківської міської ради повноважень на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:01:008:0010, незаконність пункту 22 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 24.12.2014 №1751/14 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2015 №8/15 про продаж названої земельної ділянки Харківською міською радою на користь ТОВ "Терези", колегія суддів зазначає, що обумовлює обов`язок Харківської міської ради повернути на користь ТОВ "Терези" грошові кошти, отримані на виконання умов договору, оскільки правова підстава їх утримання відсутня.

Водночас, зважаючи на своєчасне не повернення означеної суми Харківською міською радою на вимогу позивача, у ТОВ "Терези" є підстави для на нарахування інфляційних та річних за весь час прострочення, в зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 21.573,00 грн - інфляційних втрат та 12.487,20 грн - 3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат та стягнення судом першої інстанції з відповідача 26.181,62 грн витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням часткового задоволення позову, то колегія суддів і тут погоджується з рішенням суду.

В апеляційній скарзі, Харківська міська рада в якості підстави для незадоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вказує на те, що згідно розрахунку суми вартості послуг №1 (додаток 1 до договору №12/06-24 від 12.06.2024 про надання професійної правничої допомоги адвоката, укладеного між ТОВ «Терези» (у формі малого підприємства), в особі керівника Мікаілова В.К. з одного боку, і Адвокатським об`єднанням «Паркулаб і партнери» з іншого, взагалі не наводяться витрати часу, які були понесені адвокатом у зв`язку з виконанням відповідних робіт, а вказані лише назва послуги, зміст послуги та вартість.

З приводу документального підтвердження витрат на правничу допомогу Верховний Суд в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19 зазначив, що в разі документального доведення стороною понесення нею витрат на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова ВП Верховного Суду від 26.11.2022 у справі №922/1964/21).

Певні дефекти чи недоліки в оформленні документів, які свідчать про надання правничої допомоги, не можуть спростовувати факт надання правничої допомоги та нівелювати процесуально встановлену можливість на відшкодування судових витрат (постанова КГС ВС від 27.01.2022 року по справі №921/221/21).

З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою до суду першої інстанції позивачем були надані: договір №12/06-24 від 12.06.2024 про надання професійної правничої допомоги адвоката; розрахунок суми вартості послуг №1 за договором №12/06-24 про надання професійної правничої допомоги адвоката від 15.07.2024; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №12/0624 про надання професійної правничої допомоги адвоката від 15.07.2024; копія платіжної інструкції №100 від 15.07.2024 року, щодо оплати послуг.

Відповідно до п.4.1. Договору, професійна правнича допомога адвоката, представництво в суді та інші види професійної правничої допомоги, які надаються відповідно до Договору, оплачуються Клієнтом відповідно до розрахунків суми вартості послуг, які є невід`ємними частинами цього Договору, встановлюють обсяг і вартість послуг, що надаються. Встановлюється порядок обчислення гонорару Виконавця фіксований розмір, або погодинна оплата. Сторони обрали для себе фіксований розмір.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого (постанова КГС Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (постанови Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.11.2020 у справі №640/10548/19, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Терези» надало повний пакет документів на підтвердження здійснення ним витрат на правничу допомогу, а тому у суду були відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, в той же час твердження Харківської міської ради не мають жодного підтвердження, жодних заперечень з боку відповідача, щодо витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не надходило.

Таким чином, місцевий господарський суд у відповідності до вимог чинного законодавства ухвалив рішення про стягнення на користь ТОВ Терези витрат на професійну правничу допомогу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, які здебільшого повторюють доводи наведені під час розгляду справи в суді першої інстанції, фактично свідчать про незгоду Харківської міської ради з висновками суду і стосуються виключно переоцінки доказів, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, Господарський суд Харківської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 у справі №922/2470/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України

Повний текст постанови складено 22.01.2025

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова