Постанова

від 08.01.2025 по справі 905/971/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Харків Справа № 905/971/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кухтик В.М., довіреність № 1-4042 від 26.08.2024;

від відповідача (апелянта): Литвиненко В.І., довіреність від 14.09.2022;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради", м. Краматорськ Донецької області (вх. №2702 Д/2),

на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 (повний текст складено 25.10.2024) у справі № 905/971/24 (суддя Аксьонова К.І.),

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

до відповідача Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради", м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в сумі 23685063,39грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" про стягнення (з урахуванням заяви від 20.08.2024 про збільшення розміру позовних вимог) коштів в загальній сумі 23685063,39грн, з яких: компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтень - грудень 2016 року, квітень 2017 року, березень - квітень 2018 року у сумі 20153193,66грн; 3% річних у сумі 858080,24грн; інфляційних втрат в сумі 2673789,49грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 20153193,66грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтень-грудень 2016, квітень 2017, березень-квітень 2018, 3% річних у сумі 858080,24грн, інфляційні втрати в сумі 2673789,49грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 284220,76грн.

Зазначено про нарахування у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України на суму основної заборгованості у розмірі 20153193,66грн 3% річних до моменту виконання судового рішення.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України доручено нараховувати 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення*3/100%/365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 20153193,66грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Комунальне виробниче підприємство "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24, шляхом виключення з резолютивної частини рішення 4 абзацу, яким зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 20153193,66грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції неправомірно застосував положення ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно зазначив у резолютивній частині рішення про нарахування до моменту виконання рішення 3% річних, оскільки у позовній заяві позивач відповідних вимог не заявляв, тобто суд вийшов за межі повноважень, визначених ст. 14 цього Кодексу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.11.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №905/971/24 на 08.01.2025 о 12:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

29.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги відповідача без руху, яке обґрунтоване з посиланням на відсутність доказів оплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, що унеможливлювало відкриття апеляційного провадження та є підставою для залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 задоволено заяву представника АТ "Укртрансгаз" адвоката Кухтика В.М. про участь у судових засіданнях по справі №905/971/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Пуль О.А., для розгляду справи сформовано колегію судді у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 задоволено заяву представника КВП "Краматорська тепломережа" адвоката Литвиненка В.І. про участь у судових засіданнях по справі №905/971/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.01.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції та виключити з резолютивної частини вказівку про зобов`язання органу (особи) щодо нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.

Присутній у судовому засіданні 08.01.2025 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вже зазначалося, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтень - грудень 2016 року, квітень 2017 року, березень - квітень 2018 року у сумі 20153193,66грн, 3% річних у сумі 858080,24грн та інфляційних втрат в сумі 2673789,49грн, всього 23685063,39грн (з урахуванням заяви від 20.08.2024 про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач у спірний період здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача, який до 31.12.2019 здійснював функції оператора газотранспортної системи, без поданих постачальником (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій загальним об`ємом 6838,405 тис. куб. м, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/971/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.08.2024 (у подальшому відкладено на 06.09.2024).

20.08.2024 до Господарського суду Донецької області від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, окрім іншого, просив суд у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 20153193,66грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтень-грудень 2016, квітень 2017, березень-квітень 2018, 3% річних у сумі 858080,24грн, інфляційні втрати в сумі 2673789,49грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 284220,76грн.

Зазначено про нарахування у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України на суму основної заборгованості у розмірі 20153193,66грн 3% річних до моменту виконання судового рішення.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України доручено нараховувати 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення*3/100%/365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 20153193,66грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Судова колегія зазначає, що відповідач не оспорює ані наявність заборгованості, ані правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих судовим рішення від 15.10.2024 у цій справі №905/971/24.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та зазначення в резолютивній частині органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення в частині сплати основного боргу, а тому, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуване рішення переглядається апеляційним господарським судом лише в оскаржуваній частині.

Як вже вказувалось, 20.08.2024 позивач подав до Господарського суду Донецької області заяву про збільшення позовних вимог у справі №905/971/24, в якій остаточно визначив ціну позову та просив стягнути з відповідача 23685063,39грн, з яких: 20153193,66грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтня - грудня 2016 року, квітня 2017 року, березня - квітня 2018 року; 858080,24грн 3% річних; 2673789,49грн інфляційних втрат.

Також у заяві про збільшення позовних вимог позивач просив у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.

Задовольняючи заяву позивача про нарахування 3% річних до моменту виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу та позбавить позивача необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Враховуючи те, що сума основного боргу встановлена рішенням суду та на вказану суму відповідно до вимог чинного законодавства можуть нараховуватись відсотки, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за формулою: "Борг*Кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу.

При цьому, суд звернув увагу органу (особи), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за вказаною формулою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. mutatis mutandis рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України").

Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує впровадження ефективних та дієвих засобів впливу на забезпечення реалізованості рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.

З метою впровадження в українське право дієвого механізму процесуальної економії з 01.01.2019 введено в дію ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідно до якої суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частині 10 ст. 238 ГПК України кореспондують норми ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Правила ч. 10 ст. 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

Сформульовані в ч. 10 ст. 238 ГПК України приписи не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.

Зміст ч. 10 ст. 238 ГПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає підстави для висновку, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Таке розуміння відповідає змісту ч. 1 ст. 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом цієї загальної засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими учасниками справи вимогами, тому вирішення спору судом безпосередньо залежить від вимоги, адресованої судові, про відправлення правосуддя.

Отже, суд (за загальним правилом та якщо про це немає спеціальної норми права) не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватноправових відносинах.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Як було зазначено вище, 20.08.2024 до господарського суду першої інстанції від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 23685063,39грн, які складаються з 20153193,66грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період жовтня - грудня 2016 року, квітня 2017 року, березня - квітня 2018 року; 858080,24грн 3% річних; 2673789,49грн інфляційних втрат.

Згідно приписів ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Тобто, позивач скористався правом, наданим приписами ст. 46 ГПК України, та збільшив розмір позовних вимог, і таке збільшення було прийнято судом першої інстанції до розгляду, а позовні вимоги розглядались у збільшеному розмірі позовних вимог.

Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач просив у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 позовні про стягнення основного боргу у сумі 20153193,66грн, 3% річних у сумі 858080,24грн, інфляційні втрати в сумі 2673789,49грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 284220,76грн визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене, а також приймаючи до уваги заяву позивача в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив в рішенні про нарахування відповідних 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

При цьому судом правильно визначено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3 % річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = сума основного боргу х кількість днів прострочення/365 або 366 днів у році.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що положення ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право суду за клопотанням сторони (позивача) вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків або пені.

Разом з цим, вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою не є позовною вимогою, а є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що номри ГПК України не містить вимог про те, що таке клопотання в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України може бути подане тільки разом з позовною заявою (або зазначене у позовній заяві), як і відсутні заборони щодо подання такого клопотання в окремій заяві (у даному випадку у заяві про збільшення позовних вимог).

Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог від 20.08.2024 подана з дотриманням приписів ст. 46 ГПК України та була прийнята до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України, господарський суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог з дотриманням ч. 2 ст. 237 ГПК України, не був позбавлений права зазначити у рішенні про нарахування відсотків річних до моменту його виконання, не вийшов за межі позовних вимог та не порушив повноваження, визначені ст. 14 ГПК України.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України судом обґрунтовано зазначено у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 20153193,66грн до виконання рішення суду та здійснення розрахунку 3% річних за формулою: "Борг * Кількість днів прострочення * 3 / 100% / 365 днів".

Також судом правильно роз`яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Комунальним виробничим підприємством "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 10. ст. 238 ГПК України, а також не спростовують правомірних висновків суду щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо зазначення у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання судового рішення.

Що стосується заперечень Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відсутність доказів сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги та клопотання позивача про залишення апеляційної скарги без руху до усунення відповідних недоліків, колегія суддів зазначає, що вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою майнового або немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права.

В свою чергу, ані чинним ГПК України, ані Законом України "Про судовий збір" не визначено ставки судового збору за подання відповідного клопотання до суд першої інстанції, як і не передбачено ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатом розгляду таких вимог.

Враховуючи, що клопотання позивача про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України не є окремою позовною вимогою, а також враховуючи, що нормами Закону України "Про судовий збір" не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду такого клопотання, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для залишення апеляційної скарги відповідача без руху у зв`язку із неподанням доказів сплати судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правильно застосував положення ч. 10 ст. 238 ГПК України та дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо зазначення у рішенні про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/971/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.01.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза