Постанова

від 15.01.2025 по справі 904/4933/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4933/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за скаргою: Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

на постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 01/2024 від 17.01.2024

та постанову Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.01.2024

у виконавчому провадженні № 72490328

у справі № 904/4933/15

за позовом Прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

про повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

02.02.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, в якій останній просить:

- поновити пропущений строк на подання скарги із підстав, викладених у даній скарзі, як такий, що пропущений із поважних причин;

- врахувати, що визначені Законом України "Про виконавче провадження" строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану;

- прийняти скаргу до розгляду та розглянути її за участі та із викликом сторін у судове засідання;

- витребувати від Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (50086, місто Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) усі матеріали (чи їх належним чином завірені копії), на підставі яких заступник начальника міжрегіонального управління начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчук О. прийшов до висновку про необхідність винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328, та які необхідні для розгляду даної скарги;

- витребувати від Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (50086, місто Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) усі матеріали (чи їх належним чином завірені копії), на підстави яких в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушкою І.В. винесено постанову від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328, та які необхідні для розгляду даної скарги;

- визнати неправомірним рішення (дії) заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. щодо винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328;

- скасувати постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. щодо винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328.

- визнати неправомірним рішення (дії) в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. щодо винесення постанови від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328;

- скасувати постанову в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. щодо винесення постанови від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328.

Витрати по справі заявник просить покласти на позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/4933/15 скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 01/2024 від 17.01.2024 та постанову Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.01.2024 у виконавчому провадженні № 72490328 - задоволено. Визнано неправомірним рішення (дії) заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. щодо винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328. Скасовано постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328. Визнано неправомірним рішення (дії) в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. щодо винесення постанови від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328. Скасовано постанову в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328.

Не погодившись з вказаною ухвалою Заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі № 904/4933/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні скарги ФОП Штефана В.О. про визнання неправомірними рішення (дії) та скасування постанов від 17.01.2024 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області та від 23.01.2024 Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), при примусовому виконанні наказу № 904/4933/15 від 17.12.2020.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- постанова № 01/2024 від 17.01.2024, винесена заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчуком Олександром, з власної ініціативи, за результатами розгляду скарги керівника окружної прокуратури Романа Шелеста від 18.12.2023 від 15/1-1723 щодо неправомірних дії/бездіяльності в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Інни Пушки, з метою перевірки законності здійснення виконавчого провадження № 72490328 була законною, обґрунтованою та винесеною на підставі та в межах повноважень та з урахуванням вимог законодавства;

- при ухвалені рішення у формі ухвали за розглядом скарги ФОП Штефана В.О. суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та не врахував норми матеріального права, а саме пункти 1,2,6 розділу XII Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», норми статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також не врахував процесуальні норми, а саме частину 1, 2, 5 статті 236 ГПК України.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

18.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 15.01.2025 приймали участь представник апелянта та відповідача (боржника). Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі прокурора та представника позивача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 15.01.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі №904/4933/15 позовні вимоги задоволено, зобов`язано Фізичну особу-підприємця Штефана Владислава Олександровича повернути земельну ділянку площею 0,6480 га, вартістю - 973555,20 грн. по вул. Гутовського біля житлових будинків № 41 та № 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер: 1211000000:03:001:0222) на користь держави в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі з приведенням її у придатний для використання стан за рахунок Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича; присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради 217 623,86 грн. - заборгованості з орендної плати за земельну ділянку; присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича в доход Державного бюджету України - судовий збір в розмірі 5 570,48 грн. (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 про виправлення описки).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі № 904/4933/15 скасовано, позовну заяву Прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишено без розгляду.

Поставною Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 01.09.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 904/4933/15 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі № 904/4933/15 скасовано частково.

Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Фізичної особи підприємця Штефана Владислава Олександровича 217 623,86 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 14.08.2009, в іншій частині рішення залишено без змін.

Поставною Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 14.09.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі № 904/4933/15 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022, господарським судом видано відповідний наказ від 21.12.2022.

10.08.2023 постановою головного державного виконавця - Байбіковою О.Л. відкрито виконавче провадження № 72490328 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 щодо зобов`язання ФОП Штефана В.О. повернути земельну ділянку площею 0,6480 га, вартістю - 973 555, 20 грн. по вул. Гутовського біля житлових будинків № 41 та № 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер: 1211000000:03:001:0222) на користь держави в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі з приведенням її у придатний для використання стан за рахунок ФОП Штефана В.О.

Вказаною постановою зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів повернути вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі з приведенням її у придатний для використання стан

У подальшому, постановами від 30.08.2023 та від 18.09.2023 головним державним виконавцем на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду у зазначений строк, повторно зобов`язано ФОП Штефана В.О. виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

27.09.2023 головним державним виконавцем - Байбіковою О.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72490328 у зв`язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, та відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

03.10.2023 заступником керівника Криворізької східної окружної прокуратури подано скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023 до начальника Довгинцівського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

13.10.2023 в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснена перевірка виконавчого провадження № 72490328 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4933/15 від 17.12.2020.

За результатами вказаної перевірки винесено постанову від 13.10.2023, якою визнано дії головного державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) правомірними.

У подальшому, ухвалою від 31.10.2023 господарським судом визнано неправомірним рішення, дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023 та щодо направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення; скасовано постанову головного державного виконавця - Байбікової О.Л. Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.09.2023 про закінчення виконавчого провадження № 72490328 (з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024).

З 10.01.2024 по 17.01.2024 заступником начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчуком Олександром, з власної ініціативи, проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження та постанови від 13.10.2023 про результати перевірки законності здійснення виконавчого провадження № 72490328 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4933/15 від 17.12.2020, якою встановлено, що дії в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не відповідають вимогам ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п. 1, 2, 3 п. 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, про що винесено постанову № 01/2024 від 17.01.2024.

Вказаною постановою скасовано постанову в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.10.2023 та зобов`язано вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження № 72490328 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Постановою в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у ВП № 72490328 скасовано документ "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 27.09.2023.

У подальшому 23.01.2024 в.о. начальника Довгинцівського ДВС Пушкою І.В. винесено постанову у виконавчому провадженні № 72490328 про скасування процесуального документа, відповідно до якої останньою було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження" від 27.09.2023, що видала Грінченко Олена Леонідівна при примусовому виконанні наказу № 904/4933/15 від 17.12.2020.

02.02.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, в якій, зокрема, просив:

- визнати неправомірним рішення (дії) заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. щодо винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328;

- скасувати постанову заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. щодо винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328;

- визнати неправомірним рішення (дії) в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. щодо винесення постанови від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328;

- скасувати постанову в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. щодо винесення постанови від 23.01.2024 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні № 72490328.

Звертаючись до суду зі скаргою ФОП Штефан В.О. вказував на те, що господарським судом було вирішено питання щодо постанови ДВС від 27.09.2023 про закінчення виконавчого провадження № 72490328, проте, не врахувавши вказазаного вище, 17.01.2024, з власної ініціативи, постановою заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. задоволено скаргу прокурора від 18.12.2023 та зобов`язано в.о. начальника Довгинцівського ДВС Пушку І.В. вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження № 72490328 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Скаржник зазначав про те, що фактично на дату подання скарги прокурора від 18.12.2023 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, станом на дату її розгляду та задоволення - 17.01.2024 та станом на дату прийняття рішення в.о. начальника Довгинцівського ВДВС - 23.01.2024, не існувало постанови державного виконавця від 27.09.2023 про закінчення виконавчого провадження № 72490328, яка була предметом оскарження прокурора.

З огляду на викладене, на думку ФОП Штефана В.О., відсутність предмета оскарження унеможливлює вирішення питання про скасування постанови державного виконавця від 27.09.2023 незалежно від обґрунтованості доводів прокурора, до того ж, скарги прокурора від 03.10.2023 та від 18.12.2023 подані з пропуском 10-денного строку на оскарження особою, яка не є учасником виконавчого провадження.

Таким чином, ФОП Штефан В.О. зазначає, що вказані ним обставини свідчать про неправомірність рішень (дій, постанов) заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. та в.о. начальника Довгинцівського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В., що є підставою для скасування постанов № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328 та від 23.01.2024 про скасування процесуального документа у виконавчому провадженні № 72490328.

Задовольняючи скаргу суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність вказаних вище постанов вимогам ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що визнав обґрунтованими вимоги скаржника та повністю їх задовольнив.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2023 заступником керівника Криворізької східної окружної прокуратури подано скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023 до начальника Довгинцівського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

13.10.2023 в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Масловою О. здійснена перевірка виконавчого провадження № 72490328 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4933/15 від 17.12.2020.

За результатами вказаної перевірки винесено постанову від 13.10.2023, якою визнано дії головного державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зокрема, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, правомірними.

У подальшому, за результатом розгляду скарги прокурора постановою № 01/2024 від 17.01.2024 заступником начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчуком Олександром визнано дії в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маслової О. при проведенні перевірки виконавчого провадження № 72490328 такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п. 1, 2, 3 пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, скасовано постанову від 13.10.2023, та зобов`язано в.о. начальника Довгинцівського ДВС Пушку І.В. вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження № 72490328 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Постановою в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. від 23.01.2024 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження" від 27.09.2023.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Розділом V ГПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті).

Як передбачено ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Нормою ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 175/3685/21 вказано, що судами встановлено, що на момент прийняття заступником директора Департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Ярушевською І. І. постанови від 23 червня 2017 року, постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року була скасована 26 травня 2017 року. Відповідно, заступником директора Департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Ярушевською І. І. скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року, яка вже була скасована постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Поліщука Д. В. № 3 від 26 травня 2017 року. Таким чином, правильним є висновок апеляційного суду про те, що постанова заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року прямо суперечить вимогам частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не може вважатися законною. Належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про законність ухвали суду першої інстанції в частині визнання неправомірною та скасування постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М. Є. від 01 вересня 2021 року № 13/20.3-22/21 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 41936000 за скаргою стягувача від 05 травня 2018 року.

У справі № 2-6510/11, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що начальник Слобожанського ВДВС Дзіжко Р. Ю., приймаючи постанову від 30 червня 2022 року та скасовуючи постанову державного виконавця Донченко Є. М. від 30 листопада 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу, не врахував, що вказану постанову підпорядкованого йому державного виконавця вже скасовано ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2022 року у справі № 2-6510/2011.

Наведені обставини та вимоги чинного законодавства свідчать про невідповідність постанови начальника Слобожанського ВДВС Дзіжка Р.Ю. від 30 червня 2022 року вимогам частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана в цій справі постанова начальника Управління ЗПВР у Дніпропетровській області Більчука О. А. від 03 жовтня 2022 року № 23/2022 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1, якою відмовлено в задоволенні скарги стягувача від 19 вересня 2022 року та визнано законною вищезгадану постанову начальника Слобожанського ВДВС Дзіжка Р. Ю. від 30 червня 2022 року, є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.09.2023 у справі № 2-6510/11.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарським судом зазначено про те, що заступник начальника міжрегіонального управління начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчук Олександр, приймаючи постанову від 17.01.2024 № 01/2024, та в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушка І.В., приймаючи постанову від 23.01.2024 та скасовуючи постанову про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023, не врахували, що вказану постанову вже скасовано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023.

Таким чином, слід погодитися з правильністю висновку суду про те, що постанова в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки І.В. від 23.01.2024, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження" від 27.09.2023 є такою, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відхиляючи протилежні аргументи апелянта та стягувача Криворізької міської ради.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції в іншій частині, а саме відносно постанови № 01/2024 від 17.01.2024, прийнятої заступником начальника міжрегіонального управління начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчуком Олександром, виходячи з наступного.

27.09.2023 відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження та до суду разом з оригіналом виконавчого документа.

03.10.2023 на адресу відділу від Криворізької східної окружної прокуратури надійшла скарга на постанову про закінчення виконавчого провадження.

13.10.2023 відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, в.о. начальнику відділу Масловою О.В. була здійснена перевірка виконавчого провадження № 72490328 та визнано дії головного державного виконавця правомірними, про що винесена відповідна постанова. Копія постанови направлена простою кореспонденцією за вих. № 131483. 12.12.2023 прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Бровко Н.М. було отримано нарочно, про що свідчить особистий підпис.

Пункт 1 розділу XII Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» перевірка законності виконавчого провадження, серед іншого, мають право: начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконання у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Пункт 2 розділу XII, посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені вище, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувана та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Пунктом 3 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Пункт 6 розділу XII, перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

За абз. 9 п. 7 розділу ХІІ Інструкції, якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІІ Інструкції, виключно начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до чинного законодавства України в сфері примусового виконання рішень право на скасування рішень, вчинених державним виконавцем, має його безпосередній керівник, а також суд у рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою № 01/2024 від 17.01.2024, винесеною заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчуком Олександром, з власної ініціативи, за результатами розгляду скарги керівника окружної прокуратури Романа Шелеста від 18.12.2023 від 15/1-1723 щодо неправомірних дії/без діяльності в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Інни Пушки, з метою перевірки законності здійснення виконавчого провадження № 72490328, яка проводилась з 10.01.2024 по 17.01.2024, в результаті якої постановлено:

1. Дії в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольги Маслової при проведенні перевірки виконавчого провадження № 72490328, визнати такими, що не відповідають вимогам ч. З ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог підпунктів 1,2,3 пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.

2. Постанову в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольги Маслової від 13.10.2023 - скасувати.

3. В.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Інні Пушці вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження№ 72490328 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд зауважує, що постанова в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольги Маслової від 13.10.2023 не було предметом судового оскарження та відповідно її законність не перевірялася судом.

Проте, з огляду на висновки Господарського суду Дніпропетровської області в ухвалі від 31.10.2023 про незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023, очевидно, що не може вважатися законною і постанова начальника відділу державної виконавчої служби, якою згадана постанова була визнана правомірною.

Тобто скасовуючи незаконну постанову в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольги Маслової від 13.10.2023, заступник начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчук Олександр діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому варто наголосити, що своєю постановою № 01/2024 від 17.01.2024 останній не скасовував постанову про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023, як і не надавав обов`язкових вказівок щодо її скасування.

Пунктом 3 постанови було приписано в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Інні Пушці вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження № 72490328 у відповідність до вимог чинного законодавства, з огляду на виявлені порушення.

23.01.2024 в.о. начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Інною Пушкою винесена постанова про скасування процесуального документа у ВП № 72490328, а саме: «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 27.09.2023.

Як слідує зі змісту даної постанови, така була прийнята не на виконання постанови №01/2024 від 17.01.2024 та відповідно не містить посилання на неї. Зокрема, у постанові встановлено: «Державним виконавцем не в повній мірі вжито заходів примусового виконання».

Апеляційний суд виходить з того, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування законної постанови № 01/2024 від 17.01.2024, чим допустив неправильне застосування пунктів 1,2,3,6,9 розділу XII Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», норм статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, оскаржувана ухвала, враховуючи її зміст, не відповідає вимогам статей 86, 236 ГПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне також наголосити, що статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є «судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах», який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Таким чином, за змістом статті 339 ГПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №904/416/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

А у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

В даному випадку апеляційний суд виходить, зокрема, із принципу обов`язковості виконання судового рішення, мети здійснення судового контролю, сторони виконавчого провадження, якою подано скаргу боржника у контексті спрямованості скарги на захист його прав на інтересів як сторони виконавчого провадження, а також того, що постановою № 01/2024 від 17.01.2024 було скасовано незаконну постанову від 13.10.2023, якою постанову про закінчення виконавчого провадження № 72490328 від 27.09.2023 було залишено без змін (визнано правомірними дії з її винесення).

При цьому суд відхиляє заперечення ФОП Штефана В.О. про те, що прокурор не є учасником виконавчого провадження, адже останній є учасником справи № 904/4933/15.

Згідно ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасником виконавчого провадження є у тому числі і прокурор.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор, як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчих проваджень, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні чи письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відтак прокурор є належним суб`єктом звернення із скаргою на постанови у виконавчому провадженні № 72490328.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням усього вищевикладеного та встановлених судами фактичних обставин справи, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, доводи скаржника, приведені ним в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та знайшли своє документальне підтвердження, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для її задоволення в частині скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 по справі № 904/4933/15 про задоволення скарги ФОП Штефана В.О. про визнання неправомірними рішення (дії) та скасування постанови від 17.01.2024 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області при примусовому виконанні наказу № 904/4933/15 від 17.12.2020, як такої, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, постановивши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні скарги ФОП Штефана В.О. в частині вимог, викладених у пунктах 6, 7 скарги. В решті ухвалу належить залишити без змін.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Натомість у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати за подання апеляційної скарги належить покласти на орган ДВС, внаслідок неправильних дій якого ФОП Штефан В.О. був вимушений подати скаргу, яку було частково задоволено, що узгоджується з вищенаведеними приписами процесуального законодавства.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/4933/15 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/4933/15 в частині визнання неправомірним рішення (дії) заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. щодо винесення постанови № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328 та скасування постанови заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Більчука О. № 01/2024 від 17.01.2024 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 72490328 скасувати.

В цій частині постановити нове рішення про відмову в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича.

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/4933/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.01.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко