Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/14253/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/14253/24

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Люкс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Українського державного університету імені Михайла Драгоманова

про стягнення 235 179,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - Регіональне відділення Фонду) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Люкс» (надалі - ТОВ «Рубін-Люкс») про стягнення 235 179,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати за оренду на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №1/2019 від 15.05.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 195 527,84 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 978,64 грн., штрафу у розмірі 5 865,84 грн. та інфляційних у розмірі 11 807,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, залучено Український державний університет імені Михайла Драгоманова до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, визначено строк для подання відзиву на позов, пояснень третьої особи та заперечень на відповідь на відзив, відповіді на пояснення третьої особи, а також надано строк для подання відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи.

05.12.2024 до Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду надійшли пояснення, відповідно до яких позивач підтримав позов Прокурора та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвала суду від 20.11.2024 направлялась на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом досліджено, що вказане відправлення було направлено за офіційною адресою місцезнаходження ТОВ «Рубін-Люкс», яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштових відправлень за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день отримання судом повідомлення про відсутність ТОВ «Рубін-Люкс» за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду у даній справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких пояснень щодо суті спору до суду не подав.

Крім того, належним чином повідомлена про наявність даної справи третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась, будь-яких клопотань, заяв і заперечень до суду не подала.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

15.05.2019 між Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова (орнедодавець) та ТОВ «Рубін-Люкс» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1/2019 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 152,30 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 46 (частина приміщення 1-го поверху будівлі центрального корпусу), що перебуває на балансі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, вартість якого визначена згідно висновком про вартість станом на 28 лютого 2019 року і становить 3 523 925,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Згідно із п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2019 року 23 492,83 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень, травень місяць 2019 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору оренда плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно із п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15 травня 2019 року до 15 квітня 2022 року включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 Договору).

На виконання умов Договору, в оренду ТОВ «Рубін-Люкс» передано частину нежитлового приміщення площею 152,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 46, що підтверджується актом приймання-передавання нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 46 від 15.05.20219.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку Прокурора, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендної плати на підставі Договору, у зв`язку з чим Прокурор та позивач вказують на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 195 527,84 грн., яка виникла за користування приміщенням у період з жовтня 2022 року по серпень 2024 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За твердженням Прокурора, з жовтня 2022 року по серпень 2024 року відповідач не виконував свого зобов`язання із сплати орендних платежів за Договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 195 527,84 грн.

Матеріалами справи (акти приймання-передавання нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 46 від 15.05.20219) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.6 Договору у відповідача наявне грошові зобов`язання із сплати орендних платежів у загальному розмірі 195 527,84 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент звернення з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь Державного бюджету України заборгованості із орендної плати у розмірі 195 527,84 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Рубін-Люкс» заборгованості у розмірі 195 527,84 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, Прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 978,64 грн., штрафу у розмірі 5 865,84 грн. та інфляційних у розмірі 11 807,18 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з листопада 2022 року по серпень 2024 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору сторони дійшли згоди, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф (п. 3.8 Договору), та враховуючи те, що положення вказаного пункту Договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення виконання зобов`язання, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, а також враховуючи, що заборгованість загалом становить більше ніж за три місяці, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 978,64 грн. та штраф у розмірі 5 865,84 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем арифметично невірно розраховано інфляційні за період з листопада 2022 року по червень 2023 року, у зв`язку з чим, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 11 435,15 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованості у розмірі 195 527,84 грн., пені у розмірі 21 978,64 грн., штрафу у розмірі 5 865,84 грн. та інфляційних у розмірі 11 435,15 грн. В задоволенні інших позовних вимог (інфляційні у розмірі 372,03 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що подання даного позову саме прокурором було зумовлене порушенням вимог чинного законодавства під час використання бюджетних коштів, з огляду на що Заступник керівника Київської міської прокуратури правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, оскільки останнім захист цих інтересів не здійснювався.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Люкс» (02099, м. Київ, вул. Ісмаїла Гаспринського, будинок 13; ідентифікаційний код 39637751) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві/Дарницький район/22080200, код отримувача 37993783, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р: UA818999980313000093000026003, код класифікації доходів бюджету: 22080200, призначення платежу - надходження орендної плати за користування майном бюджетних установ) заборгованість у розмірі 195 527 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 84 коп., пеню у розмірі 21 978 (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 64 коп., штраф у розмірі 5 865 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 84 коп. та інфляційні у розмірі 11 435 (одинадцять тисяч чотириста тридцять п`ять) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Люкс» (02099, м. Київ, вул. Ісмаїла Гаспринського, будинок 13; ідентифікаційний код 39637751) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 3 522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 11 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий