Рішення

від 21.01.2025 по справі 177/2780/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 177/2780/24

Номер провадження 2/213/633/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про скасування арешту з транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, з позовом до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про скасування арешту з транспортного засобу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач прийняв спадщину після смерті свого батька, яка складається з легкового автомобіля марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Іншим спадкоємцем є сестра позивача ОСОБА_2 . Під час оформлення спадщини стало відомо, що спадкове майно легковий автомобіль перебуває під арештом та у розшуку. Позивачу не було повідомлено про підставу обтяження транспортного засобу.

Позивач просить суд скасувати застосовані державним виконавцем Інгулецького ВДВС у м. Кривому Розі заходи примусового виконання рішень, а саме арешту транспортного засобу легкового автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, типу легковий седан-В, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , з виключенням транспортного засобу з розшуку у межах виконавчих проваджень: №442999882 відкритого на виконання постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/980/14-п провадження № 3/177/228/14 від 23.04.2014року виданої про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у розмірі 36,54 гривень та № 44621510 з примусового виконання постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/979/14-п провадження № 3/177/227/14 від 28.04.2014року виданої про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у розмірі 36,54 гривень.

Ухвалою від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача надавла до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, документ доставлено до електронного кабінету 21.12.2024 року.

Третя особа до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно дочастини 1статті 223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Транспортний засіб ЗАЗ, модель TF69YO, державний номер НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу належить ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.09.2015 року частина транспортного засобу ЗАЗ, модель TF69YO, державний номер НОМЕР_3 успадкована сином ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_3 , друга 1/2 частини перейшла до доньки померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 08.10.2024 р., станом на 06.10.2024 року на транспортний засіб марки ЗАЗ TF69YO, типу легковий седан-В, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_3 Інгулецьким ВДВС накладено обмеження у вигляді «оголошено у розшук» від 27.08.2014 року, номер документу 5341.

Листом від 16.10.2024 року Інгулецький ВДВС повідомив, що у провадженні відділу ДВС перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови № 3/177/228/14 від 23.04.2014 року на користь держави 36,54 грн. Виконавче провадження № 44621510 з примусового виконання постанови № 3/177/227/14 від 28.04.2014 року на користь держави 36,54 грн. Державним виконавцем 24.03.2015 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за територіальністю до іншого відділу. До Саксаганського відділу ДВС виконавчі провадження не надходили.

Також у цьому листі відділ ДВС повідомляє, що виконавчі провадження знищені за строками їх зберігання.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а відповідно до частини 4 цієї ж статті ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

Статтями 316-320, 321, 328ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Матеріали виконавчих проваджень знищені, виконавчі провадження завершені, доказів протилежного не надано стороною відповідача, проте державним виконавцем при завершенні виконавчих проваджень чинність арешту не скасовано.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно із частини 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

При надходженні заяви боржника у випадках виявлення арештів, державний виконавець перевіряє підстави завершення, наявність інших виконавчих проваджень, та у разі виконання боржником покладених на нього зобов`язань рішенням суду, державним виконавцем готується постанова про зняття арешту з майна (у разі її відсутності в матеріалах виконавчого провадження), завіряється підписом та гербовою печаткою, що є підставою для зняття арешту та внесення відповідних записів до Державних реєстрів.

На виконанні у Інгулецькому відділі ДВС перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_3 № 44299882 з примусового виконання постанови № 3/177/228/14 від 23.04.2014 року на користь держави 36,54 грн. Виконавче провадження № 44621510 з примусового виконання постанови № 3/177/227/14 від 28.04.2014 року на користь держави 36,54 грн. Державним виконавцем 24.03.2015 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за територіальністю до іншого відділу. До Саксаганського відділу ДВС виконавчі провадження не надходили.

На теперішній час виконавчі провадження, термін зберігання яких закінчився, знищено, тому встановити щодо якого виконавчого провадження накладено арешт не має можливості.

Хоча спірний арешт був накладений на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень відповідної ДВС, наразі позивачем доведено факт належності йому права на спірне майно, а підстави для застосування вказаного обтяження наразі відпали, оскільки виконавчі провадження, які слугували підставою для накладення арешту, фактично завершено, а доказів протилежного не здобуто.

Знищення матеріалів виконавчого провадження за сплином терміну зберігання не може обмежувати права боржникавласника нерухомого майна. І такі права в цій конкретній ситуації підлягають захисту в межах позовного провадження.

Обраний спосіб захисту права власності в даному випадку суд вважає правильним, таким, що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні, та не суперечить закону.

Суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування арешту з транспортного засобу, тому що накладення арешту порушує права позивача на вільне володіння майном.

Керуючись ст.ст.3-10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 316-320, 321, 328, 386-393, 722 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про скасування арешту з транспортного засобу-задовольнити.

Скасувати арешт транспортного засобу легкового автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, типу легковий седан-В, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , з виключенням транспортного засобу з розшуку у межах виконавчих проваджень: №442999882 відкритого на виконання постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/980/14-п провадження № 3/177/228/14 від 23.04.2014року виданої про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у розмірі 36,54 гривень та № 44621510 з примусового виконання постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/979/14-п провадження № 3/177/227/14 від 28.04.2014року виданої про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у розмірі 36,54 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_5 ;

- представник позивача ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_6 ;

- відповідач: Інгулецький відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). ЄДРПО 34545923. М. Кривий Ріг, вул. Груні Романової, 22а;

- третя особа ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя: С.М. Хмельова